Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Старі пісні про «головне»

З цікавістю прочитав статтю «Заборона свинцевого шроту…» у січневому номері «ПтР» про законопроект депутата Диріва А.Б. та інших. Прочитав і вважаю своїм обов'язком не залишати поза увагою відверто некорисний, деякою мірою шкідливий для мисливської й суміжною з нею галузей, а в деяких питаннях такий, що утискає права простих людей, сіренький законопроект. Наберіться терпіння, шановні читачі, адже запропоновані ноу-хау стосуються всіх нас - і мисливців, і мисливствознавців.

Почну з його назви, як і має бути за сюжетом – гарна й благозвучна – про внесення змін щодо охорони фауни, згідно з міжнародними угодами (і ніякого натяку на полювання). Звичайно, хто ж відмовить у виконанні міжнародних угод, тим більше такими темпами рвонули в Європу, навіщо нам зайві перешкоди? А що ховається під звучною назвою, у чому основні пропозиції? З пояснювальної записки до законопроекту вимальовується важка, можна сказати трагічна доля вовка в Україні, і масове конання всього живого, як птахів, так і людей, від води, зараженої свинцевим шротом. Так, депутат Дирів з компанією таки відкрив очі нам, неосвіченим, від чого хворіє й мре український народ, і марніє фауна на ріках. Не від усіляких викидів, стоків, смітників і радіоактивних поховань виробництв, транспорту й побутових відходів. Конаємо ми всі від свинцевого шроту! І, зазначу, не від свинцю взагалі, а винятково від свинцевого шроту.

На думку авторів законопроекту № 3445, немає в нас актуальнішого й важливішого завдання в сфері захисту фауни України, ніж захист вовка. Цитую: «…не поодинокі випадки браконьєрського відстрілу вовка, … на відміну від браконьєрства на інші види мисливських тварин, збитки за незаконне добування вовка браконьєрами не оплачуються, що сприяє зростанню браконьєрства під виглядом «відстрілу вовків. …провокує сукупність порушень – незаконне перебування в угіддях зі зброєю, без дозволів, без супроводу єгеря й т.п. і знижує ефективність охорони угідь у цілому».

Тут я нічого не зрозумів. Що знижує в цілому? Подібної дурості, та ще й у такому документі, мені давно не доводилося читати. Ну, це якби я видав таку тезу, що низькі ціни на гумові чоботи вітчизняного виробництва згубно впливають на чисельність фазана в Херсонській області, а їх високі халяви підвищують рівень браконьєрства й знижують ефективність роботи єгерської служби… От і ці «мудреці» готові пов'язати неповʼязуване, аби тільки проштовхнути потрібну їм бурду через ВР. Я понад 20 років полюю на вовків, полював з досить відомими й досвідченими вовчатниками. Усі методи, законні й незаконні полювання на вовка вивчив досить добре, а проблемою вовка в Україні опікуюся більше 10 років і їй Богу не можу зрозуміти, як відсутність «оплати збитків, за незаконне добування вовків» може стимулювати браконьєрів без усяких документів юрбами бігти в ліс і добувати все підряд, прикриваючись тільки наміром відстрілу вовків. Адже якщо браконьєр попадається в угіддях без якого-небудь документа з чотирьох необхідних, хай що він розповідає: на вовка він полював, на перепела чи на сіру ворону - на нього буде складений протокол і накладений штраф. І ніякі байки з боку порушників про полювання на шкідливих тварин, у тому числі й на вовка, без відповідного дозволу й присутності відповідальної особи мисливського господарства не проходять. Крім того, якщо ви попадаєтеся на браконьєрстві без здобичі, вам загрожує частина перша статті 85 КУАП і штраф до 1020 гривень, а якщо вас ловлять на браконьєрці зі здобиччю або навіть пораненим вовком – світить частина друга тієї ж 85 статті, суд, судові витрати, можлива конфіскація зброї й штраф 2040. А тому потрапляння до рук єгерів з добутим вовків набагато гірше, ніж без нього.

Додам, що сьогодні у зв'язку з падінням цін на шкури вовків більше ніж у 2-3 рази (у 2000 році закупівельні ціни - до $100 за шкуру першого сорту, 2015 – $35-40) будь-яке браконьєрське добування вовка просто втратило раціональний сенс. Добувати його важко, а незаконним способом ще й небезпечно, звір великий, способи й методи добування складні й трудомісткі, вимагають значних переміщень угіддями, довгого вистежування, серйозних витрат і ресурсів. За всіма показниками - простіше добути куницю, тим більше що куниць набагато більше, ніж вовків. Та й купити живого вовка або вовченя, і навіть помісь вовка з собакою, зараз не є проблемою. Сьогодні в Україні браконьєрське полювання на вовка з метою добування його шкури, живого вовка або вовченяти - втратило всякий сенс, його добування браконьєрами йде попутно на інші види дичини. І відстрілюють їх браконьєри швидше як конкурента в угіддях, а не як цінний вид, що приносить колосальні доходи.

І, головне, ні такси, ні штрафи, ні їх величина або їх відсутність служать правопорушникам так званим прикриттям під назвою «відстріл вовків», а спеціальні дозволи на відстріл шкідливих хижих і бродячих тварин: лисиці, єнотоподібного собаки, сірої ворони, бродячих собак і кішок, і в тому числі - вовка. І якщо законодавці з цього переліку виключать вовка, суть даного папірця не зміниться. Головне в ньому – право перебувати в угіддях зі зброєю цілий рік. А хто і як користується цим правом – це вже інше питання. Однак скасувати цілорічний відстріл шкідливих хижаків і бродячих тварин, запхнути його в рамки спортивного полювання, як це пропонують диванні телеекологи – нездійсненне завдання для мисливського господарства й катастрофа для галузі. Адже 90% мисливців, прибувши на законне ліцензійне полювання по копитному звіру, не стріляють навіть лиса, не кажучи вже про сіру ворону або бродячих собаках. Подібна ситуація й на інших полюваннях. Мені довелось бути свідком, коли на полюванні по фазану мисливці не стріляли лисиць.

Будь-які твердження про те, що ми здатні стримувати чисельність вовка без спеціальних полювань по цьому виду, а тільки за рахунок попутного відстрілу в сезон полювання по хутровому звіру – шкідливий дилетантизм! А тому повторюся, що полювання на вовка не є офіційним прикриттям для браконьєрів. Дозволи на відстріл шкідливих хижих і бродячих тварин, що видають наліво й направо без будь-якого принципового підходу, відсутність дієвого контролю в угіддях за використанням цих дозволів, відсутність чіткої позиції єгерів на полюваннях по хижаках – от проблема й напрям одного з видів незаконного полювання.

Значно анекдотичніше виглядає твердження авторів законопроекту: «потрібно вилучити вовка зі списку шкідників, …залишивши його мисливським видом, що …створить умови для мисливських господарств в отриманні грошей у свій бюджет за добування цінного хутрового звіра – вовка». При складанні прейскурантів на послуги мисливського господарства мені не раз доводилося розраховувати орієнтовну собівартість полювання на вовка, як для заможних клієнтів, так і собівартість добування вовка єгерською службою. Зрозуміло, випадково добуті мисливцями вовки на інших полюваннях (по копитному або хутровому звіру) нічого не варті для господарства. А от полювання, організовані спеціально по вовку й тільки по вовку, обходяться дуже дорого. При цьому виставити вовка на конкретного VIP-клієнта в 10 разів важче, ніж добути того ж вовка кому-небудь із єгерів. Витрати на вистежування, організацію й безпосередньо добування одного вовка в 20-50 разів перевищують вартість його шкури першого сорту. У зв'язку з постійним збільшенням чисельності вовка в Україні, звичайно – збільшенням чисельності вовків, що добуваються, усе менше в нас клієнтів, готових викласти за добування вовка навіть 10-20 тисяч гривень. Звісно, вам можуть запропонувати полювання на вовка й дешевше, але це не означає, що ви його будете стріляти особисто.

Через колосальну шкоду, що завдається вовками, мисливські господарства готові й безкоштовно приймати «лівих» мисливців на відстріл вовків, і навіть виплачувати премії за їх добування 800-2500 гривень за голову, аби тільки скоріше позбутися вовків і не нести витрати на їх добування самостійно. Різні твердження, що вовк в Україні цінний мисливський вид, здатний принести прибуток або користь мисливському господарству – повна ахінея. Може, вовк ще й цінний санітар лісу, як стверджують телеекологи? Провести селекційну роботу, забрати з угідь хворих або «нестандартних» мисливських тварин (оленів, козуль, кабанів) єгерська служба здатна й без допомоги вовків, при цьому селекція буде значно спрямованішою й ефективнішою, а м'ясо копитних піде в економіку країни, а не в шлунків хижаків.

Наші опоненти зазначать, що не можна все вимірювати грішми, вовк, як вид, має повне право на існування в природі. Згодний, а в якій кількості? Скільки власне вовків в Україні, багато чи мало? Автори Законопроекту наводять офіційну статистику 2600-2700 особин. А відомі й шановані в нас фахівці по вовку наводять інші цифри. Так, М. Шквиря називає цифру не менше 3500 особин; С. Жила озвучує цифру 5-7 тисяч (протягом року - коливається). І останні роки, як ми не боремося з вовком, як не «винищуємо» його щосили, у тому числі за допомогою браконьєрів і премій, чисельність його зростає.

А скільки потрібно, щоб нашим різним популяціям вовка не загрожувала небезпека зникнення? Щоб вовк не завдавав значних збитків мисливському господарству країни, і був у балансі з чисельністю його жертв? Нехай така постановка питання звучить трохи некоректно для зоологів, але для мисливствознавців – дуже актуально. Отож, на думку тих же шанованих фахівців, сумарної чисельності 1500 голів по Україні з певним відсотком для різних популяцій достатньо, щоб вовку як виду нічого не загрожувало. Особисто я назвав би цифру 600-1000 голів. А сьогодні ми вже маємо 2-3 перевищення, яке лягає непосильним тягарем на економіку мисливських господарств і стримує зростання чисельності інших мисливських видів. Питання: що цінніше для мисливського господарства - 30 голів мисливських видів диких тварин (козуль, зайців, молодняку оленя й кабана) чи один вовк, який щорічно з'їдає зазначену кількість, давно вже отримало відповідь у середовищі мисливствознавців. А тому зайві вовки в угіддях – важкий тягар для фауни країни.

А що пропонують автори законопроекту, рекламуючи свою працю, як кроки для захисту фауни? Утруднити, обмежити в термінах і способах полювання на вовка, заборонити премії за його добування, тим самим спровокувати ще активніше зростання його чисельності! Та що найбільше вражає у творчості цих авторів щодо турботи про вовків, то це відсутність логічного зв'язку між їхньою пояснювальною запискою й самим законопроектом. Після того, як у пояснювальній записці так «переконливо» розповіли нам про трагічну долю вовка, у законопроекті нічого хоч трохи істотного щодо вовчої долі (окрім як заборонити будь-який відстріл шкідливих хижаків на територіях ПЗФ) вони не запропонували! Склалося враження, що пояснювальну записку й законопроект писали різні люди з різними намірами.

Неточностями, відвертими дурницями, незнанням суті полювання й мисливського господарства наповнений увесь законопроект. Ті малі, справді потрібні пропозиції щодо змін законодавства навіть складно роздивитися на тлі загальної нікчемності й сірості документа № 3445. Судіть самі. Змінами в статті 33 ЗУ «Про мисливське господарство й полювання» запропоновано заборонити будь-який відстріл шкідливих хижаків і бродячих тварин на територіях природних заповідників, в заповідних зонах біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків. Тобто на території сотень тисяч гектарів кращих угідь України автори законопроекту пропонують влаштувати санаторій з посиленим харчуванням і охороною для вовків, лисиць, єнотоподібних собак і сірих ворон. Ну добре, для вовків зрозуміло, ними сита Європа переймається, але з якою метою треба в найбагатших угіддях влаштовувати розплідник для лисиць і єнотоподібних собак, яких по всій території України й так хоч гать гати. Адже вони разом з вовками повиїдають там усе – від оленів до найдрібніших пташок. І це все за державний рахунок під суворою охороною працівників ПЗФ! Що можна після цього сказати про рівень знань законодавців щодо фауни України? Повний нуль!

Далі – по полюванню. Законопроектом пропонується: заборонити застосування сіток і пасток для вилову (добування) мисливських тварин живцем, дозволити вилов тварин сітками й пастками винятково для переселення або з науковою метою. А як же накажете добувати бобра, ондатру, нірку американську, тих же куниць? Що, тільки стріляти їх?

А от ще крутіше, пропонується заборонити полювання на тварин, які переправляються по кризі, рятуються від снігопаду, потрапляють у наст, глибокий сніг, страждають від голоду; заборонити стрільбу по зграях птахів та інших скупченнях тварин та інше. На перший погляд – звучить правильно, але це тільки на перший. Що таке заборона на стрільбу по тваринах, що перебувають на кризі, переправляються вони по ній чи прогулюються? Згадайте, скільки полювань ми проводимо на замерзлих болотах по кабану, лисиці та іншій дичині. Я особисто відстріляв не менше 20 лисиць саме на кризі, де лисиця себе почуває дуже навіть упевнено – нітрохи не гірше, ніж на землі. І що це за розтяжне поняття – глибокий сніг? При якій його глибині слід закривати полювання на лисицю й зайця? З кабаном питання ще гостріше: яку висоту снігу слід вважати глибокою для цьогорічних поросят? Зими в Україні нині нестійкі, нерідко відлиги трапляються за зиму два й більше разів, звісно, після кожної відлиги – наст, то після якого насту слід закривати полювання й на які види? І що таке «тварини, що рятуються від снігопаду»? Наприклад, сидите ви на вишці на підгодівельному майданчику, чекаєте на кабана, іде сніг, біжить кабан. Цей кабан рятується від снігопаду, страждає від голоду чи в нього все в порядку й по ньому можна стріляти? З таким успіхом усіх тварин, які відвідують підгодівельні майданчика взимку, тим більше в морози, можна оголосити такими, що страждають від голоду, й взагалі заборонити полювання на підгодівельних майданчиках! Але ж сьогодні в Україні більше половини копитних, що добуваються на індивідуальних полюваннях, відстрілюються саме на таких майданчиках.

Та ще крутіша заборона стрільби по зграях і скупченнях тварин. Наприклад, виходить на вас табун кабанів або налітають 5-6 крижнів. Що, стріляти по них не можна? А скільки мені доводилося полювати на гусей, то ті взагалі здебільшого тільки зграями й літають. До речі, з якої чисельності тварин слід їх визнавати зграєю або табуном – законописаки не вказують. Чотири качки – це вже зграя чи маленька компанія, можна по них стріляти? І це не смішно. Наприклад, налітає на вас зграя качок, ви, як культурний мисливець, стріляєте по крайній, збиваєте, підходить до вас інспектор, хоче причепитися й стверджує, що ви, як варвар, стріляли в центр зграї, і складає на вас протокол (85 частина 2, зі збитком).

А от вам від законотворців заборона ще «веселіша» – заборонити знаходження в загоні з рушницею під час облавного полювання. Скажіть, а куди її подіти? Віддавати на номери, а на який ляд номерам по дві рушниці? Складати в машини? А якщо машин немає поруч? До речі, чому, згідно з законопроектом, рушниці в загоні заборонено носити, а карабіни можна?.. Примітивне уявлення про облавні полювання полягає в тому, що автори законопроекту під облавним мають на увазі полювання винятково в лісі й по копитному звіру, при цьому звір біжить лише на номери, і падає з першого пострілу. Однак це нісенітниця. Який сенс відбирати в загонича рушницю на заячому полюванні, тим більше – на фазанячому полюванні? На таких полюваннях часом загоничі стріляють більше, ніж номери. Як бачимо, повне незнання авторами законопроекту технології полювання в Україні!

Та найбільше мене приголомшили пропозиції авторів щодо змін до Закону «Про природно-заповідний фонд», де в статтях 18, 21, 24 прописані зобов'язання: з біосферним заповідником, національним ландшафтним парком, регіональним ландшафтним парком узгоджуються питання соціально-економічної діяльності юридичних і фізичних осіб, яка здійснюється в межах території перерахованих об'єктів ПЗФ. Оце так! Ну добре, шкідливі підприємства або такі, що впливають на навколишню природу, але селяни тут до чого? Десятки тисяч українських громадян і тисячі юридичних осіб, які так чи інакше потрапляють на території ПЗФ, мають з будь-яких, у тому числі й найдрібніших питань своєї «соціально-економічної діяльності» ходити на уклін по узгодження в адміністрацію парку або заповідника. Таких питань «соціально-економічної діяльності» тільки в одного селянина, який проживає на території ПЗФ, за рік може назбиратися до десятка. Мені довелось працювати в регіональному ландшафтному парку на Чернігівщині, на території якого розташований десяток населених пунктів і проживає кілька тисяч людей, плюс дачні ділянки, плюс різні підприємства, у тому числі – фермерські, і в кожного по кілька погоджень. От де роздолля для корупції. Тут ще крутіше, ніж ДАІ або пожежна інспекція.

А може, ми з вами не розуміємо, про що мова йде. Яку таку «соціально-економічну діяльність», що здійснюється фізичними особами, автори мали на увазі? Будьте такі любʼязні, добродії законотворці, розшифруйте нам. А якщо ні, то хлопці з ПЗФ розшифрують по-своєму й… підуть ходки по узгодження в адміністрації ПЗФ, і понесуть козуби з яєчками, ковбаскою, сальцем.

Думаю, переконав вас, що за красивою назвою про охорону фауни й виконання міжнародних зобов'язань депутат Дирів з компанією підмахнули й підсунули у ВР черговий відвертий антимисливський законопроект, призначенням якого є… Навіть не можу зрозуміти, в чому його сенс і завдання, так – здогадуюся. Лобіювання чиїхось інтересів, поставити галочку у свій актив, мовляв, не даремно депутатську зарплату отримуємо. Не виходиш з дива, хто тільки не лізе в охорону природи. Таке враження, що в цій сфері ніяких знань і досвіду не треба, подивився чергове інтерв'ю Борейка - і ти вже готовий закони писати.

А, може, ми щось не роздивилися, і лобіювання в авторів Законопроекту № 3445 на першому місці? Сьогодні виробництво набоїв – колосальний бізнес в усьому світі. Як ви думаєте, скільки готові відвалити грошей виробники сталевого шроту, щоб мисливці цілої країни змушені були перейти на їхню продукцію? Може, тут собака й заритий? А щоб завуалювати її й були приплетені вовки, полювання на кризі, міжнародні угоди тощо?

В. Нижник



Украинская Баннерная Сеть