Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Керування мисливським господарством України

Як я вже писав раніше, для ефективного розвитку нашого мисливського господарства, в першу чергу, необхідно дати йому рідний орган управління. Тобто орган управління, для якого стан галузі буде головним, основним критерієм його діяльності, а турбота про процвітання мисливського господарства – основною турботою в житті цієї бюрократичної машини, яка постійно, скрізь і на всіх рівнях галузі відстоює інтереси на благо всього товариства. Яка пропагує положення, що турбота про процвітання мисливського господарства – це і є не що інше, як турбота про стан усього навколишнього середовища, від благополуччя якого великою мірою залежить стан здоров'я як людського суспільства, так і всіх диких тварин.

Стан чисельності диких тварин, у тому числі мисливських, і видового складу флори й фауни є головним і безкомпромісно точним показником нашого ставлення до навколишньої дикої природи, до майбутнього наших наступних поколінь. Донести до народу й можновладців, що помилкова думка суспільства, буцімто мисливці – кровожерливі, безжальні мʼясники. Насправді це визначення стосується тільки жлобів, які блукають угіддями заради шматка м'яса, і нічого спільного не мають з основною масою мисливців, в основному об'єднаних в УТМР, господарство якого сьогодні пущене на самоплив і вимагає господарського, розумного, професійного керівництва для захисту своїх прав, як на володіння мисливськими угіддями, так і на гідне полювання в цих угіддях.

Найпростішим і найправильнішим вирішенням цих проблем і завдань, що стоять перед мисливським господарством України, мисливською громадськістю нашої держави може й має бути створення «Головного управління мисливського господарства України». Довго розмірковуючи над цим, враховуючи уроки минулого, я дійшов висновку, що, з огляду на наш менталітет, вище зазначене управління мисливським господарство має називатися «Головним державним управлінням мисливським господарством України». Така назва, за умови її повного й всебічного наповнення, розставить усі крапки над «і» і відразу покаже, хто в нашому мисливському домі хазяїн.

Для того щоб стало зрозуміло, чому я так думаю й пропоную такий варіант назви, звернемося до нашого минулого й згадаємо, що поки існувало Міністерство лісового господарства України, мисливським господарством нашої держави керувало й спрямовувало (вірніше, мало б керувати й спрямовувати) «Головне управління мисливського господарства» (Главк). Хоча насправді це було далеко не так. І тривалий час начальника, що очолював управління Главку, звісно, запрошували на свої засідання керівники УТМР, але тільки як почесного гостя, а не як представника органа державного управління галуззю. Втім, як мені здалося, ніхто й не претендував на контроль над діяльністю Товариства й інших мисливських організацій.

Головною причиною такого стану справ саме й було те, що Главк був Мінлісгоспу України й, звісно, міністра найбільше цікавили питання, що стосувалися лісового господарства. Робота й турбота ж Главку полювання в основному зводилася до управління державними мисливськими господарствами безпосереднього підпорядкування Главку. Мало того, навіть ті нечисленні лісомисливські й заповідно мисливські господарства, в тому числі й «придворні», підкорялися Главку лише формально. Насправді Главк у їхню роботу не втручався. Крім того він опікувався збором статистичної звітності в масштабах України, але кардинального впливу на стан мисливського господарства України не мав, втім, при тодішній системі добору й розміщення кадрів, він узагалі не мав ніякого впливу навіть на стан ведення мисливського господарства обласними управліннями лісового господарства. А директорів ДМГ, як правило, підбирали й пропонували начальники обласних управлінь за згоди районних комітетів партії (партія влади тоді була одна).

Історію руйнування Главку, а потім і мисливського господарства всієї України я описувати не стану. Про це я вже неодноразово писав раніше, однак дозволю собі зробити висновок, що саме відомча приналежність Главку не дозволяла йому охопити керівництвом, а також державним контролем над станом ведення мисливського господарства всі суб'єкти мисливського господарювання, незалежно від їхнього статусу й приналежності, що й стало причиною загального занепаду мисливського господарства України до того стану, в якому воно перебуває зараз.

Виходячи з вищевикладеного в історичній довідці, я пропоную, щоб керування мисливським господарством до його процвітання й всебічного розвитку здійснювалося «Головним державним управлінням мисливського господарства України».

У попередніх своїх публікаціях я припускав, що Головне управління мисливським господарством може бути й у складі Міністерства екології України, однак глибоко проаналізувавши діяльність цього міністерства і його органів на місцях, дійшов висновку, що хрін від редьки не солодший, і екологи, на яких був покладений контроль за станом ведення мисливського господарства, винні в його занепаді не менше, ніж лісівники, або навіть більше, адже вони мали контролювати й лісівників. Крім того, з особистого досвіду знаю, наскільки глибоко ця фірма заражена корупцією й крім зарази нічого хорошого в діяльність мисливського господарства вона не принесе.

Головною структурною одиницею Главку полювання на місцях мають бути районні мисливські інспекції. Найефективнішої віддачі від їхньої роботи, тобто найраціональнішої витрати бюджетних коштів на утримання Главку можна буде очікувати при підпорядкуванні інспекцій безпосередньо Главку. По-перше, це усуне працівників інспекцій від так званого місництва. Це та ситуація, при якій як і які закони має виконувати інспекція їй будуть вказувати місцеві керівники. А оскільки порушники, на яких повинна буде вказувати інспекція, як правило, теж місцеві й часто перебувають у тісних (іноді й родинних) зв'язках з місцевим керівництвом, то здійснювати свою діяльність для працівників інспекцій чесно й безкомпромісно буде дуже складно, а часом взагалі неможливо. Полегшити роботу місцевих мисливських інспекцій у правовому руслі буде набагато простіше, якщо розглядати складені протоколи будуть тільки фахівці Главку, тиснути на яких з рівня райцентру буде або неможливо, або дуже складно. При цьому необхідно узаконити за Главком полювання право спрямовувати в суди матеріали про браконьєрство для ухвалення судових рішень по них не тільки за місцем проживання браконьєра, але, залежно від його суспільного й фінансового становища, і в інші суди, тому що судді теж люди й ухвалювати законне рішення щодо браконьєра, що обіймає пост голови районної адміністрації, начальника районної міліції і т.д. їм буде непросто.

Такий стан речей відразу завдасть відчутного удару по автобраконьєрам, чим останнім часом, завдяки фінансовим можливостям, грішать наші багаті громадяни. А вони, як правило, і є владним контингентом або безпосередньо, або ж через свої капітали

Чи потрібні обласні мисливські інспекції – для мене питання зрозуміле: не потрібні. Утримувати їх дорого й неефективно, а з досвіду роботи знаю, що обласні інстанції, до того ж, якщо вони будуть мати повноваження розглядати протоколи, щоб давати їм хід або припиняти провадження по них без передачі в суди, будуть лише корупційною складовою, яка псуватиме роботу районних інспекцій і зводитиме свою роль до принципу підношень хабарів обласним чиновникам. Що менше інстанцій на місцях, то ефективнішою є робота первинної ланки мисливського нагляду й менша корупційна складова, яка за їхніми протоколами показує їм, що вони працюють не на державу, а на корумпованого чиновника, який ніяк не дочекається від них протоколу, що суттєво поповнює його особистий бюджет. Яке рішення з огляду на таку науку може прийняти й напевно прийме районний інспектор? Ось таке приблизно: «Чому я маю ризикувати своїм здоров'ям заради наживи кабінетного жлоба?». Відтак у поле він піде на вмовляння браконьєра «зам'яти» справу, а раз відчувши різницю в прийнятті законного рішення й прийнятті незаконного рішення, він перетворить свою роботу на постійне поповнення особистого бюджету. Ось такі мої аргументи проти різних проміжних бюрократичних інстанцій у роботі Держмисливнагляду.

Важливим моментом для успішного ведення мисливського господарства є узаконена наявність персональної відповідальності працівників мисливського нагляду за результати їхньої діяльності, які мають визначатися не розповідями про те, як вони «працюють у поті чола», а конкретними показниками чисельності дичини в угіддях, підтвердженої обсягом добування, що має дорівнювати оптимальній для задекларованої чисельності. Головним документом, який підтверджує такі дані, мусить бути загальнодержавна форма статистичної звітності «2-ТП полювання», за викривлення якої ще в дев'яності роки була передбачена кримінальна відповідальність. Якщо її зараз скасували, то необхідно негайно відновити. Дані, внесені у звітність, повинні підтверджуватися первинними документами: відстрільними картками з результатами полювання й ліцензіями. Усе це має зберігатися в архівах користувачів від перевірки мисливнагляду до наступної перевірки, і знищуватися за актом.

При цьому, щоб відповідальність була повною, звіти місцевих мисливсько-господарських підприємств повинні засвідчуватися районними мисливськими інспекціями, для яких на додаток до кримінальної відповідальності у випадку виявлення приписок має бути передбачене й звільнення з посади без права обіймати таку в органах мисливського нагляду років так на 5. Усе це допоможе нам мати мисливську інспекцію, яка буде займатися не тільки виїздами на контроль в угіддя від полювання до полювання, але стане по-справжньому керівним органом, що систематично нагадував би користувачам мисливських угідь про їхні обов'язки, записані в договорі про передачу мисливських угідь у якийсь вид користування.

Питання добору й розстановки кадрів у районних інспекціях має бути цілком і повністю делеговане Главку полювання, як і відповідальність за результати роботи прийнятих в мисливську інспекцію на роботу людей. Чому я приділяю стільки уваги централізації управління мисливськими інспекціями? Та тому що дуже добре знаю, на собі відчув потужність бажання місцевих чиновників підім'яти під себе керівника мисливським господарством. І встояти перед такими зазіханнями мені значною мірою допоміг той факт, що ДМГ «Гаврилівське» перебувало в прямому підпорядкуванні Главку полювання. Успіхи господарства були всім відомі, і незабаром для чиновників районного масштабу я став недосяжний, ну, а з першими особами підтримував підкреслено ввічливі стосунки.

Чи повинен Главк полювання мати свої мисливські господарства за зразком ДМГ? Відповідь однозначна – не повинен. По-перше, тому що здійснювати контроль над веденням мисливського господарства й самому займатися мисливсько-господарською діяльністю неприпустимо й неправильно. А, по-друге, нам необхідно взагалі відмовитися від створення придворних мисливських господарств за рахунок народних грошей.

Важливим моментом у правах і обов'язках Главку полювання має бути зафіксований її вплив на кадрову політику всіх користувачів мисливських господарств. Багатьом це здасться неможливим, тому що громадські й приватні мисливські організації мають право самостійно призначати або вибирати своїх керівників. Зроблено правильно, та оскільки державний мисливський фонд держава передає в тимчасове користування, то він, в особі Главка, має право висувати до претендентів на угіддя й певні вимоги. Такі, наприклад, що керівник мисливського господарства або претендент на виборну посаду в керівники повинен мати вищу професійну освіту. Однак професійна освіта не є запорукою успішного керівництва підприємством, тому Главк повинен мати право запропонувати громадській організації зміцнити своє керівництво, переобравши керівника, встановивши при цьому термін такого зміцнення. У випадку ігнорування пропозиції або перевиборів тієї самої людини, при якій господарство руйнувалося, Главк повинен мати право забрати угіддя з користування або призупинити користування до рішення питання про зміцнення керівництва організацією. Я думаю, читач розуміє, про кого я веду мову. Так, саме про УТМР, який від виборів до виборів обирає тих самих керівників, які руйнують мисливське господарство з завидною завзятістю, гідною кращого застосування.

Яким я бачу штат районних інспекцій з огляду на те, що мисливська інспекція повинна бути стрижнем у роботі мисливського господарства? Її штат має бути оптимально нечисленним, тобто два інспектори й шофер або два шофери. Здійснювати ж контроль в угіддях їм мусять допомагати самі мисливці. Для цього необхідно ввести інститут громадських інспекторів, які й будуть ефективною масою чергової бригади, очолюваної одним з інспекторів. При цьому контроль угідь бригадою має здійснюється в угіддях, віддалених від місця проживання громадських інспекторів, якщо вони цього забажають (з цілком зрозумілих причин, а раптом кум попадеться).

Про штат Головного управління мені судити складніше, однак я переконаний, що головним відділом Главку повинен стати, по-перше, юридичний відділ. Пояснити це нескладно, оскільки більшість злісних браконьєрів досить добре юридично підковані або ж мають гроші на хорошого адвоката. І притягти їх до відповідальності можна, тільки грамотно склавши протокол і позовну заяву. Тому останнє, безумовно, прерогатива юридичного відділу, він же буде відповідальний і за підготовку районних інспекторів до правильного й безпрограшного оформлення документів при затриманні браконьєрів. Дуже важливим завданням юридичного відділу буде навчання інспекторів поведінці при затриманні браконьєрів. Це дуже важливе питання, від якого залежить уся ефективність роботи інспекторів і їх благополуччя.

Другим відділом Главка, на мій погляд, має бути мисливствознавчий відділ. Головним його завданням буде розробка найефективніших способів ведення мисливського господарства з урахуванням закордонного досвіду, вивчення й створення рекомендацій, обов'язкових до виконання, з видового розширення асортименту диких тварин, акліматизації, розробки переліку обсягів біотехнічних заходів для різних територій залежно від видового складу дичини, обов'язкових до проведення. Усього тут не перерахуєш, у цілому, цей відділ має бути мозком Главка, діяльність якого буде спрямована на розвиток мисливського господарства. Безумовно, виконання рекомендацій Главка щодо науково обґрунтованого господарювання в мисливських угіддях безпосередньо повинні будуть виконувати районні мисливські інспекції, але для підтримки інспекцій у робочому тонусі вірогідність їх звітів про пророблену роботу має перевіряти мисливствознавчий відділ, який буде надавати методичну й теоретичну допомогу районним інспекціям у їхній роботі.

Ці два відділи повинні займати левову частку в штатному розкладі Главка полювання. Щодо інших відділів я обмежуся лише їх перерахуванням: відділ підготовки й добору кадрів, відділ постачання, фінансово-бухгалтерський відділ. Цим можна й обмежитися, адже це прерогатива бюрократичної системи.

В. Щербак, біолог-мисливствознавець

В. Щербак



Украинская Баннерная Сеть