Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

В Україні готують біологічну диверсію-2

Продовження, початок у попередньому номері

Нагадаю тим, хто не знайомий із початком цієї історії. Групка екологічних аферистів під керівництвом В. Борейка, під гарним приводом – захистити лося в Україні, тобто закрити законне полювання на цей вид на 25 років (або внести лося в Червону книгу України, що рівносильно), задумала завдати удару по мисливській галузі України, кинути мисливське господарство країни в хаос, і попутно – довести долю лося до стану долі зубрів. От тобі й маєш, подумає недосвідчений читач, що ж тут поганого, якщо лося мало – справді треба закривати полювання, ну не на 25 років (лосі стільки не живуть), а років на 2-3, невже через одного лося мисливське господарство зруйнується. Саме так подумав і нинішній міністр екології пан Семерак і, не проконсультувавшись зі справжніми вченими, фахівцями-мисливствознавцями й екологами, підмахнув наказ – доленосний для лося, для мисливської галузі й для себе особисто.

Так у чому суть проблеми лося? А немає сьогодні жодної проблеми, а точніше небезпеки зникнення лося європейського в Україні від законного полювання й законних мисливців, навпаки – загальна кількість лося в Україні поступово зростає. Наприкінці 90-х – початку 2000-х, через загальний хаос у країні, повальне браконьєрство в УТМрівських господарствах, лося справді винищили до критичних показників, але, підкреслюю, це незаконні полювання, а браконьєри й вовки довели чисельність лося до мінімуму.

У період 2000-х і далі більшість мисливських угідь, де живе лось, перейшла від УТМР до так званих «приватників» (інших користувачів), які відразу почали наводити лад в угіддях, зокрема й в охороні копитних. Для порівняння, коли УТМР укладав в угіддя приблизно 0,5-1,0 тисяч гривень на 1 тис. га угідь, то «інші користувачі» – 25-50 тис. грн/1 га. Якщо в УТМР 1-2 старенькі службові автомобілі на мисливське господарство площею 50-80 тис. га, то у «приватників» 3-5 потужних автомобілів на 10 тис. га, якщо в УТМР 1 єгер на 10 тис. га угідь (як правило, він не має службового автомобіля й з мізерною зарплатнею), то в «приватників» – 3 єгері на ту саму територію угідь із повноцінною зарплатнею, забезпечені транспортом і бензином. Такий перехід угідь від УТМР до «приватників» значною мірою зупинив масове браконьєрство в цих угіддях і дав зростання чисельності всіх копитних, серед них і лося. Підтвердженням цьому служить таблиця 1.

Як бачите, основне поголів'я лося було розстріляне браконьєрами ще до 1998 року в угіддях тодішнього УТМР і Лісгоспу. Наприклад, 1995 рік, при законному добуванні всього 211 голів на початок 1996 року лосів залишилося на 1200 голів менше. Підкреслюю (далі в статті це спливе як аргумент), браконьєрське добування проти законного становить 7:1! Перші приватні господарства з'явилися лише в 1997 році, але на початку їх було одиниці, їхня сумарна площа на тлі УТМР була мізерною, а тому їхні успіхи у справі охорони лося жодної значної ролі не зіграли на тлі загальної статистики по країні. Саме із 2006-2007 років, коли приватники відібрали (або перекупили) більшість кращих угідь разом із лосями, лось відчув себе у порівняній безпеці.

У значній частині угідь «приватників» лось сягнув оптимальної чисельності, що, відповідно до усіх науково-обґрунтованих норм, дало змогу відкрити на нього полювання. Для початку це були одиничні ліцензії. Далі практика засвідчила, що в господарствах, де проводять офіційне полювання на лося, його чисельність не знижується, а навпаки – зростає, тому що мисливське господарство економічно й престижно в тому зацікавлене. Пояснюю, якщо в основі розрахунків лімітів відстрілу лежать достовірні дані обліків дичини, то законне полювання в межах затверджених лімітів не може завдати збитків жодному виду дичини. Простіше кажучи, щорічний приріст лося на початок сезону полювання становить 15% від загальної його чисельності (і це дуже занижена цифра, із урахуванням усіх втрат – і дорослих, і молодих особин, і без урахування лосів, які щорічно приходять із Росії й Білорусі), а ліміти на відстріл видають 2-3%, але не більше ніж 10%, і це тільки у тих мисливських господарствах, у яких чисельність лося вища за оптимальну. Слід зазначити, що більшість мисливських госопдарств України, приблизно 2/3, де живе лось, узагалі не має лімітів на його законне добування через незначну (що не досягла оптимальної) його чисельність, із цієї причини загальні ліміти добування лося в Україні не перевищують 5%. Дотримуючись законів логіки й арифметики, величина 5 чи навіть 10 ніяк не може бути більшою за 15. Але й це ще не все, практика засвідчує, що не за всіма ліцензіями добувають тварину, як правило (щодо лосів), це 60-80% закритих ліцензій. Тобто протоягом останніх 10 років законне добування лося ніколи не перевищувало 3%! (див. таблицю)

Усе, здавалося б, зрозуміло. Із приходом у мисливську галузь справжнього хазяїна – «приватника», зі значним уливанням капіталу в угіддя, збільшенням витрат на охорону й відтворення чисельність усіх копитних почала зростати, у всякому разі, в угіддях приватників. Полегшало й лосеві. Але від цього не полегшало екологічним аферистам, що випрошують гранти у жалісливої Європи й Америки. Невже лжеекологам написати у своїх запитах, що ситуація в дикій природі стабілізувалася, нові користувачі угіддями вкладають у природу значні капітали, навели лад, покінчили із браконьєрством, чисельність основних видів стабілізувалася й навіть підвищується, і все це без їхньої участі?! З такими звітами навіщо Європі й Америці ще виділяти гроші, на які програми, тим більше «екологам», які особисто нічого не охороняють, нічого не роблять і взагалі не виїжджають за межі Київської області? Зрозуміло, щоб додати собі хоч якоїсь значущості в очах як європейських, так і російських спонсорів, лжеекологи-грантоїди змушені фабрикувати проблеми, причому, що вони гостріші, то більшу сльозу вдасться вичавити й побільше грошей запросити. Важливим фактором у питанні роздмухування неіснуючої «зоологічної трагедії» є об'єкт порятунку. Уявіть собі таку тему, лжеекологи учиняють істерику на весь світу, мовляв, в Україні під загрозою зникнення опинилася маленька рибка щипавка, яка не має жодного значення ні для промислового, ні для любительського рибальства, або один із підвидів зелених жаб? Та жодних хоч якихось серйозних грошей ці дармоїди на їхні лжепрограми не отримали б. Інша справа зубр, ведмідь, лось або вовк – тварини у всіх сенсах показні й знакові для фауни будь-якої країни, а вовк – навіть і міфічна істота, «несправедливо» скривджена історично. Але ведмедем і зубром в Україні займаються справжні екологи, мисливствознавці й учені, навіть більше – програми зі збереження цих справді рідкісних тварин під суворим контролем закордонних учених, у цю тему екологічним аферистам пхатися нікуди: ні знань, ні вмінь, ні бажання по-справжньому їх рятувати. А от роздути вигадану проблему вовка – цілком можливо. І вдалося! Майже десять років роздували, фабрикували статистику, і як я те розумію, хтось усю цю метушню непогано оплачував. Можна було б ще років 10 експлуатувати вигадану проблему вовка, але, на жаль лжеекологів, вони здобули перемогу, вовк отримав статус звичайного мисливського виду й відповідне обмеження полювання на нього. А значить, робота підійшла до запланованого фіналу, фінансування теми вовка – припиняють… Як же жити далі? Розкручувати тему щипавки чи зеленої жаби? Ні, давай сюди лося! А той факт, що в лося на сьогодні проблем немає, то це не біда – вигадаємо, сфальсифікуємо, підключимо люд.

Серйозну справу треба починати із серйозного скандалу, і от знайшлася людина, готова підставити плече під «святу» справу екологічних аферистів, та яка людина – одних тільки регалій: керівник секції ссавців Національної комісії з ведення Червоної книги, доктор біологічних наук, професор, завідувач відділу Інституту зоології ім. Шмальгаузена Національної академії наук України.

Ви, шановні читачі, уже злякалися регалій і відразу повірили в науковий авторитет професора Межжеріна? Так і я йому вірив 8 років (із моменту нашого знайомства), і міністр екології не засумнівався. Отже, ні сіло, ні впало (як ми припускаємо), одної темної ночі наснився професорові страшний сон – лосеві європейському в Україні загрожує небезпека, немає його стільки, як свідчить офіційна статистика, а законослухняні мисливці стріляють його значно більше від його природного відтворення. Підскочив професор з ліжка в холодному поту, зрозумів, що саме він має стати на захист лося й урятувати його від кровожерливих… ні, не від вовків (відповідно до останніх науковим досліджень Межжеріна – українські вовки лосятини не їдять), від законослухняних мисливців. А від кого ж ще? Від браконьєрів рятувати лосів Межжерін просто не знає як, оскільки у мисливствознавстві й охороні угідь нічого не розуміє. І накрапав професор у Мінекології якийсь крик про допомогу (зареєстровано 05.10.2016), а по-моєму – справжнісіньку маячню (перепрошую, не знаю навіть як інакше назвати цей документ), що складається не з наукового аналізу, статистики й грамотних зважених висновків, а з відвертих перекручувань і підтасувань, маніпуляцій і дрібного шантажу, а головне – відвертої фальсифікації найважливішої екологічної інформації.

Деякі найкращі перлини пропонуємо: «Шановний Остапе Михайловичу! Звернутися до Вас мене змусила вкрай загрозлива ситуація зі станом популяції й чисельності лося європейського. Так трапилося, що цей вид ссавців, через крайнє виснаження його запасів останні 15 років є стабільним кандидатом у національну Червону книгу і не включений туди тільки через відвертий саботаж з боку співробітників Міністерства екології й природних ресурсів і Державного агентства лісових ресурсів України».

Отже, в одній пропозиції три брехні, одне підтасування й один легкий шантаж. У чому? Підтасування – Межжерін навмисно чіпляє 15 років, тому що останні 10 – його не влаштовують, останні 10 років спостерігають хоч і повільне, але нарощування чисельності лося. Брехня й шантаж одночасно – жодного навмисного саботажу з боку Мінекології не було, так само як і з боку Агентства. Долю включення лося в Червону книгу ще у 2009 році вирішувала спеціальна комісія того ж Інституту зоології (а ніяк не Мінекології або Агентства лісових ресурсів) у складі профільних, підкреслюємо – профільних, авторитетніших учених: В.М. Смаголя, Г.Г. Гаврися, О.О. Салганського. І от висновки комісії: «Станом на 2009 рік чисельність лося в Україні перебуває в межах 4600-4700 особин, що обумовлює впевненість у безпеці виду в найближчому майбутньому, а значить, знімає питання внесення його в національну Червону книгу».

Що тут незрозуміло? Більше того, звертаю увагу: 2009 рік – 4600-4700 особин, що знімає питання про Червону книгу, 2017 рік – 6600 особин – терміново треба вносити в Червону книгу. Повний Межжерінський абсурд і антинауковість. Чи може, професор не знав про вище наведений експертний висновок? Сумніваюся, визнаний в Україні експерт по лосях В.М. Смаголь сьогодні продовжує вивчати лося в тому ж інституті зоології й пише вже докторську дисертацію.

От вам ще відверта екологічна дезінформація від Межжеріна: «За наявними експертними оцінками у ті роки (маються на увазі із середини 1990-х) в Україні відстрілювали як мінімум по 5-6 тисяч лосів на рік».

І неправда, і маячня, і елементарна арифметична безграмотність одночасно! По-перше, жодних таких експертних оцінок не існує й існувати не може, пропоную звернутися до тієї ж таблиці. Прості арифметичні обчислення засвідчують, що максимальне зниження чисельності лося відбулося у сезоні 1993-1994 років і становило (з урахуванням 15% приросту) – 3184 особини, із яких тільки 669 було добуто законним шляхом. Тобто незаконне добування до ліцензійного в зазначений сезон становило 3,8:1, і це підтверджує законне полювання, навіть у найнесприятливіші роки для лося не було основним чинником зниження його чисельності.

І от ми підходимо до основної дезінформації Межжеріна: «Протягом останніх 10 років, згідно з офіційними даними, кількість лося в Україні коливається від 4 до 6 тисяч голів. У вчених є всі підстави не вірити цим даним, оскільки ареал виду на території нашої країни скоротився майже в 5 разів, а за експертними оцінками, зараз лосів у нашій країні нараховують у межах 1-2 тисяч голів».

Немає й не може бути в Межжеріна своєї статистики, як і не відомі нам прізвища цих учених. Відволічуся від цієї фальшивки Межжеріна й повідомлю читачам, що цю диверсію з лосем готував не один авантюрист і не один день. І професор Межжерін, і Борейко, і дехто ще намагалися знайти цидулці Межжеріна хоч якусь ще підтримку в науковому, екологічному й мисливствознавчому світі. Але більше жоден фахівець в Україні, що поважає себе, не поставив свого підпису під пасквілем Межжеріна, навіть попри адміністративний тиск.

А от ще перли від Межжеріна: «…у сезон полювання 2016/2017 років ліміт на добування лося становив 292 голови. Це означає, що тільки офіційно буде знищено приблизно 600 особин, адже добре відомо, що одна ліцензія дозволяє на законних підставах добути дві особини».

Прочитавши таке, я був шокований і засумнівався, а чи справжній Межжерін професор? У тому, що він не володіє арифметикою, – ми переконалися, але чи має він хоч якесь уявлення про полювання на лося й нормативні документи? Яка перлина від професора: «…добре відомо, що одна ліцензія дозволяє на законних підставах добувати дві особини…». Звичайний єгер знає більше, ніж професор Межжерін, за однією ліцензією на законних підставах можна добути тільки одну тварину, і то, якщо пощастить. Адже ліцензію відкривають на один світловий день, звіра протягом дня не добув – ліцензію закривають без видобутку. Ви б, професоре, щось почитали, до когось прислухалися із серйозних фахівців, перш ніж писати міністрові екології такі листи.

Але й це ще не кінець пасквіля, цитую далі: «Пане міністр, цілком очевидно, що сучасне керівництво Агентства лісового господарства просто не здатне здійснювати рішучої охорони наших лісових багатств. Тому прошу Вас виявити мужність і покласти кінець винищуванню природних ресурсів, для чого ввести мораторій на полювання на лося строком на 25 років».

Такого хамства, зневаги до справжніх захисників природи мені ще ніколи не доводилося читати. Прибллизно 17 тисяч людей лісової охорони, уповноважених на боротьбу із браконьєрством, того ж статусу – 6 тисяч єгерів і мисливствознавців мисливських господарств, у розпорядженні яких: зброя, кілька тисяч одиниць автотранспорту, – не здатні захистити диких тварин серед них і лося), а міністр екології, не піднімаючи заду із крісла, поставивши закарлючку на найдурнішому й найшкідливішому наказі, зупиняє винищування лося й гарантує йому солодке життя аж на 25 років?! Усі попередні міністри екології були дурними, не розуміли, як урятувати лося, та й інших диких тварин, але ж справа простіша простого – послухайте професора Межжеріна – усього один підпис, і всіх диких тварин урятовано.

Не знаю чому, але справжнім рівнем знань професора Межжеріна з порушеної проблеми не зацікавився міністр екології (а дарма), а я, прочитавши цидулку від професора, засумнівався в його компетентності у питанні лося… і доповідаю:

1. Тема кандидатської дисертації Межжеріна: «Вплив селективного рибоводного процесу на адаптивну генетичну структуру популяцій тихоокеанського лосося горбуші …».

2. Тема докторської дисертації Межжеріна: «Миші північної Євразії: систематика й порівняльна еволюція».

Відразу обмовлюся, я з повагою ставлюся до всіх живих істот, незалежно від того, маленькі вони, крихітні чи велетні, мисливські чи нікому (з господарської точки зору) не потрібні, розповсюджені чи рідкісні, усі вони вимагають уваги й вивчення. І навіть більше, я з глибокою повагою ставлюся до тих учених, хто все своє життя витратив на вивчення саме, як здається обивателеві, некорисних видів. Повторюся, усі живі істоти й рослини мають повне право на увагу, вивчення, і якщо треба – захист людини.

Але, вибачте, фахівець із риб і мишей узявся вирішувати долю лося в Україні? Тоді як усі інші фахівці з лося, а їх у нас десятки, мовчать?! А може, пан Межжерін – учений багатогранний, не страшно, що докторська по мишах, він і інші напрями освоїв, у нього аж 340 публікацій? На відміну від міністра екології, щоб мати повне уявлення про професора, на кого будуть посилатися багато важливих документів, не полінувався й вивчив усю наукову спадщину Межжеріна, і не дарма. Миші, жаби, великі й малі риби (навіть акваріумні) і жодної роботи із 340 не те, щоб про лосів, про жодних диких копитних України в Межжеріна немає, як і немає в них навіть зайців і жодних великих червонокнижних: ні ведмедів, ні рисей, ні зубрів! Якщо я додам, що Межжерін ще й не мисливець, не має жодних, навіть найпримітивніших знань про мисливствознавство, то як він підписався під аферу з лосем, що йому пообіцяли за використання його професорських регалій, які бубнові інтереси запахли? Думаю, на це запитання Межжерін має готуватися відповідати в Генпрокуратурі, оскільки масштаб афери тягне ніяк не менше, ніж на Генеральну.

Отже, після несподіваної турботи професора про лосів, після появи на світ листа Межжеріна до афери долучилися її основні фігуранти – Борейко із бригадою. І з'явився на світ (03.01.2017 № 06/2017-001) другий папірець, точно так само напханий екологічною дезінформацією й перекручуванням – лист від Громадської ради при Міністерстві екології України. Я не схильний обвинувачувати всіх членів Громадської ради в усвідомленій участі в афері – їх, як і багатьох інших недосвідчених людей, Борейко з компанією просто дезінформували. Судіть самі за рядками з листа Громадської ради на ім'я міністра Семерака: «…у 2016 році чисельність лося становила всього 6616 особин. Однак, на думку доктора біологічних наук, члена… професора Межжеріна, ці дані є завищеними, насправді зараз в Україні нараховують приблизно 2 тисячі лосів. Водночас на одну ліцензію мисливці відстрілюють в Україні 2-3 лося. Тому, якщо в сезоні 2015-2016 років в Україні було видано 237 бланків ліцензій на лося, насправді реально відстріляно приблизно 600 лосів».

І вся ця ахінея, подана доповідачами: Парникоза (Київський еколого-культурний центр Борейко) і Мовчан – начальник відділу охорони рослинного світу Мінекології, іде з обов'язковим посиланням на професора по мишах і рибках! Але стежте далі за їхніми руками: «За результатами обговорення… з метою захисту поголів'я лося в Україні… Громадська рада при Мінприроди України рекомендує:

1. Наказом міністра екології й природних ресурсів України заборонити полювання на лося на 25 років. У наказі передбачити заборону узгодження лімітів на відстріл лося й посилення контролю над виконанням вимог цього наказу з боку Держекоінспекції України.

2. Відповідним структурам Міністерства у сфері охорони природних ресурсів надати запит про виділення бюджетних коштів для здійснення природоохоронних заходів, спрямованих на здійснення необхідних досліджень, спрямованих на моніторинг популяції лося в Україні, підготовці рекомендацій щодо заходів зі збереження й відновлення популяції лося й впровадження таких заходів».

Як цікаво, на основі тільки одного безглуздого і брехливого листа авантюриста бригада Борейка домагається неймовірного: виконує закордонне замовлення з дестабілізації мисливської галузі, та ще й хоче поскубати держбюджет?! Оце так молодці! Ви думали борейківці простачки, але це міністр екології простачок і популіст, а Борейко з Мовчаном – справжні аферисти. До речі, на що планують витратити бюджетні грошики? Моніторинг лося? А як це? Якщо офіційні обліки, у яких брало участь не менше ніж 1000 осіб: сотня державних екологів, кілька сот державних мисливствознавців, приблизно 300 директорів господарств і мисливствознавців і сотні обліковців, і в таких обліках пан Межжерін сумнівається. То як вони – Межжерін із компанією, а я нітрохи не сумніваюся, що бюджетні грошики потраплять саме до нього – «справжнього захисника й фахівця по лосю», як вони, нічого в тому не розуміючи, проводитимуть обліки лося у 300 мисливських господарствах і 10 областях України? У Борейка з Межжеріним що, є люди, техніка, бензин на таку колосальну роботу? Ех, ми наївні, якщо професор по мишах не посоромився наплювати на думку колег і не побоявся надати фальшивку самому міністрові, то вже повірте – не посоромиться надати й фальшиві документи обліків. Але це він так увірував у свою безкарність. А ми повернемося до хронології подій.

Потрібно зазначити, що схеми проведення біологічних диверсій у Борейка й компанії відпрацьовані ідеально, і в них передбачені різні люди й папірці, і як тут без депутатів ВР і їхніх поважних запитів. Знайшовся й у цьому випадку депутат-популіст Луценко І.В. А хто ж відмовиться попіаритися на захисті диких тварин, та ще й таких як лось, тим більше – йому ж того лося особисто рятувати й захищати не треба. Не надто вникаючи в суть проблеми, підмахнув депутатське звернення й біжи рекламуй себе у ЗМІ. А те, що депутат ВР Луценко навіть не готував звернення, а саме підмахнув борейківську заготівлю, підтверджується тим, що згадане звернення точнісінько копіює протокол Громадської ради. І в депутатському запиті (від 06.12.2016 №10-1453) наріжним каменем лежать сфальсифіковані екологічні показники й умовиводи професора-авантюриста Межжеріна. Так, я не обмовився, професор Межжерін – науковий аванюрист, оскільки пішов на авантюру, що загрожує катастрофою лосеві в Україні, не просто не розбираючись у питанні, зневажив думкою понад десяти справжніх учених – фахівців по парнокопитних, головне, він ще й навмисно приховав від усіх зацікавлених сторін (зокрема й від міністра) найважливіші наукові дослідження щодо лося. Наприклад, роботу 2009 року трьох авторів (усі кандидати наук), яка так і називається «Деякі причини зміни чисельності лося в Україні в системі «хижак-жертва», у якій зроблено чіткий висновок: «Установлено, що однією з найважливіших причин зменшення кількості популяції лося є хижацтво вовків». Приховування таких важливих наукових досліджень щодо вовка й лося авторитетних фахівців, які зупинили б на самому початку будь-яку аферу Борейка – це не наукова помилка, а карний злочин, оскільки ціна афери – винищування лося в Україні.

Та повернімося до хронології афери. Отже, для проведення біологічної диверсії всі документи готові, нехай вони й шиті білими нитками й ґрунтуються на фальшивих даних і умовиводах лише одного професора, який нічого не тямить у питаннях лося, не біда, у Мінекології такий безлад, що ніхто до пуття нічого й не зрозумів і ні в що не вдавався. Єдине (це ми можемо тільки припустити), міністр екології вирішив підстрахуватися і попросив офіційного висновку Інституту зоології. Не ухвалювати ж такого важливого рішення на основі листа, нехай навіть дуже слізного, і нехай навіть від знаменитого професора. І тут, до честі співробітників інституту, виникла затримка… Розуміючи всю масштабність наслідків афери, ні на угоди, ні на спробу підкупу, ні на погрози, ніхто із учених Інституту не повівся й не підписав експертного висновку щодо лося. Що вдієш – Межжерін сам підписав експертний висновок (про який ми писали в попередній статті «ПтР») від імені Інституту зоології, тобто сам підтвердив вірогідність і науковість своїх же умовиводів. Але професор схитрував – перестрахувався й замість чисельності лосів в кількості 1-2 тисячі, як він зазначав раніше в листі, і через що все й заварилося, в експертному висновку він указав нинішню чисельність лося в кількості приблизно 5 тисяч особин! Оце так, оце номер! Чого ж ви, професоре, голову морочили, заварили таку бучу, якщо лосів в Україні 5 тисяч? Шановні читачі, поверніться у цій статті трохи вище й ще раз уважно прочитайте висновок від 2009 року авторитетних учених (які справді вивчали стан популяції лося в Україні): чисельність лося в Україні в межах 4600-4700 особин, обумовлює впевненість у безпеці виду у найближчому майбутньому, а значить, знімає питання внесення його в національну Червону книгу, так само як і заборону полювання на 25 років. Слава Богу, проблему зняли з порядку денного? Де там, група аферистів Борейка настільки нахабна, що плювати вона хотіла на здоровий глузд, науку й учених, а на документи, що їх не влаштовують, – і поготів.

Слід зазначити, що після революції 2013/2014 років у київській політиці й справах у розвёязанні питань крім аргументу грошей з'явився й другий аргумент – мітинги, коли щось не проходить за гроші, підштовхнемо – улаштуємо мітинг обуреної й стурбованої громадськості. Чим неодноразово користувалася й бригада Борейка. Але хто сьогодні переймається долею лося в місті, хто з київської громадськості, крім мисливців, хоч щось у тому питанні розуміє? Не біда, у Борейка й не таке проходило, п'ять голодних студентів, п'ять шалених старих бабусь, яким нудно сидіти на лавці біля будинку, готові слідом за Борейком іти хоч за лосів, хоч за чортів – їм усе одно, вони їм усе однакові, головне потусуватися на мітингу, а потім побачити себе по телевізору. Є й інші стимули для наших безробітних громадян ходити на різні мітинги. Знаю, про що пишу, був свідком такого мітингу. І от останній аргумент наведено, стурбована долею лося громадськість зробила свою справу.

Попри експертний висновок Межжеріна від 01.02.2017 (стежте за датами), де вже звучить цифра 5 тисяч лосів в Україні й проблему треба знімати, 3 лютого 2017 року з'являється наказ міністра екології №41 про закриття полювання на лося на 25 років. Міністр Семерак підписав наказ і сам себе похвалив за свою історичну місію, і навіть не зрозумів, куди вляпався і як його підставили. Але підставили не тільки міністра екології, щоб якось прикрити свій зад, він звернувся по підмогу в Національну академію наук України, де, не вдаючись у суть проблеми (про що можна судити з дат руху документів – усього протягом 10 днів) уже 21 лютого ухвалили для лося вбивчий вердикт, погодили наказ міністра екології «Про заборону полювання на лося» без зауважень. Оскільки на згаданому документі стоїть тільки прізвище й підпис президента НАНУ академіка Б.Є. Патона (без зазначення того, хто готував матеріал), уся ганьба за спробу знищення лося в Україні лягає з боку НАНУ на його голову. Вітаємо академіка, на старість, сам того не розуміючи, став учасником афери проти лося.

Розповідаючи про учасників афери проти українського лося, не можна не згадати ще одного фігуранта справи – начальника відділу охорони рослинного світу департаменту охорони природних ресурсів Мовчана М.М., який у листі від 15.02.2017, уже знаючи про експертний висновок інституту зоології й нові цифри від Межжеріна – 5 тисяч особин, навмисне вказав недостовірну інформацію. Цитуємо: «Сучасну чисельність лося оцінюють в 1-2 тисячі особин». Роль пана Мовчана в розкручуванні імені й афер Борейка слід вивчити уважніше, адже хтось водить того Борейка державними кабінетами й рекомендує його як єдиного гідного й авторитетного захисника природи. Хтось завів його й у кабінет нового міністра екології й переконав дослухатися, хтось презентував у державних кабінетах біологічну диверсію зі знищення лося як благий намір його врятувати. Нехай міністр Семерак подякує тому співробітникові, який його так підставив. Підкреслюю, вивчаючи документи цієї афери із закриття полювання на лося на 25 років, усієї цієї круговерті бюрократичних, сфабрикованих, шитих білими нитками папірців, робиш сумні висновки, але більше сумних запитань.

Уся згадана круговерть гучних і доленосних папірців ґрунтується тільки на одному жовтневому сні професора по мишах і рибках Межжеріна, його вигаданій про кількість лося в 1-2 тисячі, від якої він згодом сам же й відхрестився, скорегувавши її до 5 тисяч особин. Чому в Мінекології йому так легко повірили, не поцікавилися думкою десятків інших учених, які справді займалися лосем? Що, той же Мовчан не знає прізвищ цих учених чи не знав про їхні наукові дослідження щодо лося, чому приховав? Чому директор Інституту зоології Акімов зайняв пасивну позицію, збоку спостерігаючи за розкручуванням цієї афери? Хто підготував і пропустив доповіді зі сфальсифікованими даними в Громадській раді при Мінекології. Хто подав депутатові І. Луценку аферу з лосем як благу справа? Чому І. Луценко, не розібравшись у темі сам, не порадившись, підмахнув чужу, надзвичайно шкідливу для державного природного фонду цидулку? Не знаю, не маю доказів, але кажуть, що за кожне таке депутатське звернення депутати беруть із прохачів певну суму. Тоді скільки таких цидулок – депутатських звернень І. Луценко підмахнув ще, не дивлячись, щодо інших надважливих проблем українського суспільства й природи?

А що робимо ми, десятки вчених, сотні екологів, тисяча мисливських господарств, тисячі єгерів і мисливствознавців, 400000 мисливців, як могло так статися, що купка екологічних аферистів і один професор-авантюрист обробили нас, законослухняних мисливців і користувачів угіддями, від голови до ніг, запросто витерли об нас ноги, а головне, у нас перед очима дерибанять бюджетні й закордонні гроші, призначені для охорони природи – на нашу роботу? Узялися за знищення лося й руйнування мисливської галузі! Яка наша реакція, чим ми відповімо, чи встигнемо, чи здатні ми на те взагалі, а може, проковтнемо, відсидимося кожний у своєму кутку, кожний у своєму мисливському господарстві.

А що, інші паряться – судяться й воюють з аферистами, вони ж ідейні, їм найбільше треба, а ми розумні, у нас нема часу, полювання проводити треба. Ну що ж, попереджаємо цілком серйозно: за такого розвитку подій як зараз, з таким байдужим ставленям з боку мисливських господарств, у лютому 2018 року, після повної фальсифікації обліків копитних (плювати Борейко хотів на вашу справжню таксацію), порушать питання про закриття полювання на всі види копитних в Україні на 3-5 років. Як це? Та дуже просто, шлях уже вказали. Плювати їм, що козулі, кабани й олені є у ваших угіддях у достатній кількості, вони звернуться до професора Межжеріна (або такого самого авантюриста) і той озвучить їм будь-яку цифру зі стелі, а пройдисвіти з Мінекології цю цифру візьмуть на озброєння й проштовхнуть її потрібними інстанціями. Тож, шановні директори й мисливствознавці приватних господарств (про УТМР мови немає, ця контора вже здала Борейку копитних з потрухом і жодного серйозного опору йому не чинить), потім будете пояснюватися вашим засновникам і спонсорам, чому проморгали. Вас попередили, і це не страшилки.

 

Таблиця 1

рік

1991199319941995199619971998199920002001200220032004
Облікова чисельність1479612194108399068785564095823523248464490437744894596
Законно добуто13806694282117081324333812
 

Рік

2005200620072008200920102011201220132014201520162017
Облікова чисельність4510439647305042557357415562583462886545661366166687
Законно добуто3060918110065106135169218 
 

 

Уважаемые читатели, наберитесь терпения и хотя бы выборочно прочитайте следующую таблицу, получите удовольствие, а я получил еще один шок, вот вам вполне показательная выборка, (с полным перечнем научного наследия Межжерина можно познакомиться на официальном сайте Института зоологии):

Год / № публикац

Название работы (тема)
1982/2Опыт использования генетических маркеров в подборе родительских пар канального сома в садковом хозяйстве при Киевской ТЭЦ-5
1983/4О кокальных группировках леща в Рыбинском водохранилище
1984/6Механизм связи электрофорестических маркеров с размерными показателями рыб
1985/9Иммунная реактивность карпов разного генотипа
1986/16Межлокусные ассоциации у карпа
1987/19Сравнительный анализ электрофорестических спектров белков и ферментов трех форм домовых мышей
1988/21К систематике лесных мышей Кавказа
1989/29Генетическое маркирование подвидов домовых мышей фауны СССР
1990/37Генетическая структура и происхождение азиатских полиплоидных жаб
1991/48Генетическая дивергенция представителей комплекса зеленых жаб
1992/51Систематика лесных мышей подрода … Кавказа
1992/64Полевая мышь … на о. Кунашир
1994/71Таксономия и современные взгляды на систему домовых мышей
1994/74Ареалы курганской мыши
1995/80Биохимическая изменчивость и генетическая дивергенция полевок
1996/87Генетические связи и видовая принадлежность лесной мыши
1997/93Мыши Северной Евразии
1999/118Установление статуса форм белого гриба
2000/124Генетическая и таксономическая однородность восточной мыши
2001/128Клональная структура популяции щиповки обыкновенной
2002/139Географическое распространение, численность и биотопическое распределение лесных мышей
2003/148О происхождении триплоидной формы серебряного карася
2004/158Генетическая структура европейского серебряного карася
2005/170Пространственная структура европейского триплоидного карася
2006/176О полифилитичности европейского триплоидного карася
2007/182Гибридные популяции европейских зеленых жаб
2008/202Поликлоновая структура европейских серебряных карасей
2009/214Структура гибридов в поселениях карасей бассейна Днепра и Северского Донца
2009/236Хом’ячок звичайний
2010/244Критические биотопы дождевого червя в Украине
2011/256Аллозимная и конхиологическая изменчивость перловиц …
2012/264Гибридизация золотого карася в водоемах Украины …
2013/285Генетическая структура поселения подберезовика обыкновенного
2014/286Малоазиатская мышь
2014/287Малая мышь
2014/288Лесная мышь
2016/301Зона генных интрогрессий у большого прудовика в восточной Европе (Казань)
2016/333Акваріумні риби
2016/337Акули
 

 

 

 



Украинская Баннерная Сеть