Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Чи є шанс у нашого борсука?

На сьогоднішні в Україні численність всіх видів мисливських тварин (за винятком лисиці, а в окремих районах вовка) є надзвичайно низькою. Вона не відповідає екологічній ємності тих біотопів у яких живе дичина і компонентами яких вона є. Статистичні дані, які подають уповноважені органи про численність і про кількість добутих мисливських тварин є сильно занижені і далекі від дійсності. Численність деяких видів, колись звичних для нас, досягла тієї критично кількості нижче якої популяція у природі існувати вже не може і поступово, при дії негативних факторів зникає.

До цієї категорії тварин належить борсук, якому загрожує цілковите зникнення в межах окремих регіонів України (вже у найближчі роки). Причина цьому – потужний прес браконьєрства.

За своєю екологією борсук є досить пластичним видом. Він може жити і успішно розмножуватися навіть в урбанізованому середовищі, прикладом цьому є країни Західної Європи де борсуки живуть і влаштовують свої нори поруч із житловими будинками, на цвинтарях, в парках і навіть під стінами будинків (це при умові що їх не переслідує та не знищує людина).

Спорадично поширений в Прикарпатті, Верхньодністровських та Сколівських Бескидах (і не лише), де для життя борсука є весь комплекс необхідних екологічних умов він потерпає від цілеспрямованого знищення людиною. Інші екологічні фактори (забруднення навколишнього середовища, зникнення придатних місць для життя тощо) не є причиною зникнення борсука.

Здавалося б – борсук занесений у Червону Книгу України яка була складена ще у 1994 році. Проте, як показала практика, лише формальне занесення тварин до Червоної Книги без дієвих заходів з охорони їх популяцій у місцях постійного проживання, практично нічого не дає і не вирішує проблем з охорони, відтворення і подальшого раціонального використання рідкісних, вразливих і зникаючих тварин. Так сталося і з борсуком – після занесення його до Червоної Книги України нічого не покращилося, а, ймовірно, що ситуація ще й погіршилася.

Борсук на своїй мисливській території має основну виводкову нору та декілька тимчасових, які розкидані по мисливській ділянці. Виводкові борсучі нори, так звані городища, можуть існувати тривалий час. Так, згідно усного повідомлення доктора біологічних наук Л. Г. Динесмана, який вивчав борсучі нори, вік окремих городищ сягає декількох століть. Такі нори складають всього 30-40% усіх жилих нір. Виводкові нори є місцем постійного проживання борсуків багатьох поколінь, тут з року в рік виводиться потомство, тут звірі залягають у зимову сплячку. Саме виводкові нори є репродуктивним ядром звідки молоді особини розселяються в інші необжиті місця.

До речі, ділянок придатних для побудови виводкових нір зовсім не багато, тому всі виводкові нори в межах лісництв, мисливських господарств, природозаповідних об'єктів повинні бути на особливому обліку, а також закартовані де цілорічне заборонено лісогосподарські заходи та полювання.

Особливо великої шкоди городищам завдає полювання з норними собаками, найгіршим наслідком якого є не пряме знищення тварин, а розкопування нір і, як наслідок, їх руйнування після чого вони стають непридатними для подальшого проживання і втрачають свою основну функцію. Також не допустимим на виводкових борсучих норах є полювання на лисиць, які дуже часто під час негоди використовують теплі борсучі поселення для тимчасової схованки. Справа в тім, що під час зимової сплячки фізіологічні процеси у борсука призупиняються, зменшується споживання енергії, що дозволяє тваринам добре перезимувати. Якщо ж його потурбувати, то порушується природній хід фізіологічних процесів внаслідок чого організм виснажується й тварина може загинути.

Із власного досвіду норового полювання можу сказати, що досвідчені собаки, особливо ягдтер‘єри, при полюванні на лисиць в норах де зимують борсуки трапляється душать цих напівсонних тварин. В одній норі, найчастіше, зимують дві і більше особини (П. Данілов, І. Туманов, 1970), тому шкода від вторгнення в борсучу нору норових собак надзвичайно велика. Отже, заради збереження борсука слід відмовитися від полювання на лисиць на виводкових борсучих норах (але полювання можна проводити у численних тимчасових норах, де борсуки, як правило, не зимують).

В Україні найбільшою проблемою охорони борсука є варварське ставлення до борсучих поселень. При огляді одного з надзвичайно давніх городищ, вік якого сягає близько ста років (площа, яку займає поселення становить 1200 м2, в той час, як за літературними даними, середня площа городищ складає 100-150 м2), тут виявлено 58 (!) розкопувань, 24 з яких одно-трирічної давності. Середня глибина розкопування сягає 145 см, а окремих віднірків 185 см. Це поселення знаходиться у стиглому ялівцево-буковому лісі, на південному боці схилу. Подібних ділянок сьогодні залишилося дуже мало і страждають вони не тільки від браконьєрів, а й через надмірні рубки, як лісовими підприємствами, так і самовільні.

Браконьєрські ями які залишилися після «полювання», стали справжніми ямами смерті для багатьох мешканців лісу. Так, при їх огляді було витягнуто з ям і врятовано три саламандри плямисті, чотири тритони карпатські та близько вісімдесяти трав'яних жаб, на яких чекала голодна смерть.

На превеликий жаль інші відомі мені у нашій місцевості поселення борсука також значною мірою знищені. Дедалі більше це явище набуває масового характеру. Також поширюється ще один вид злісного варварського браконьєрства безпосередньо на борсучих поселеннях – це ловля на петлі та капкани. Це зовсім не контрольований і безкарний спосіб добування, яким за короткий період часу можна переловити всіх мешканців однієї нори. Так в листопаді 2005 року на останньому жилому віднірку одного поселення мною було знайдено борсука, який потрапив у браконьєрську петлю (див. фото). Звір виявився настільки міцним, що внаслідок пручання перерізав собі грудну клітку тросом аж до внутрішніх органів.

Спостерігаючи за станом наших борсучих поселень можна зробити висновок, що ми живемо не в ХХІ столітті, а в кам'яну добу, де полювання було засобом до існування людини і будь-які моральні та етичні принципи ігнорувалися. На превеликий жаль значна доля наших братів по захопленню своїм низьким рівнем розуміння сучасного мисливського господарства, завдають значної шкоди іміджу сучасного мисливця, та роблять його образ в суспільстві надзвичайно аморальним.

А головною причиною чому на сьогоднішній день борсук попав у поле зору злісних, невгамовних, і безжалісних браконьєрів, які не знають ніякої межі і здатні без будь-яких вагань і докорів сумління розкопати останню жилу нору чи поставити петлю на останній жилий віднірок, є цілющий борсучий жир, який у великій кількості тварина запасає у літньо-осінній період. Цей жир користується великим попитом для використання у народній медицині.

Вага дорослого борсука в осінній період (вересень-листопад) може сягати до 36 кг, з них приблизно 5-8 (10) кг жиру і 10 кг м'яса. Ціна 200 г жиру за різними даними на сьогодні складає від 5 до 50 доларів США. Неважко порахувати скільки браконьєри мають „навару” з однієї тварини. Слід сказати, що лікувальні властивості борсучого жиру в народі сильно перебільшують. Адже йому приписують чудодійні лікувальні властивості майже від усіх важковиліковних хвороб (туберкульоз, бронхіт, астма, простудні захворювання, хвороби шкіри, опіки і навіть онкологічні захворювання). Але підтвердження цьому насправді ніякого не існує, це, скоріше, штучно „роздута” інформація. А ось шкоду для здоров‘я від неправильного прийому борсучого жиру можна отримати і то значну.

А для успішної охорони борсука потрібна, перш за все, співпраця та розуміння всіх людей, які безпосередньо пов'язані з охороною та відтворенням рідкісних тварин. Це, в першу чергу, всі керівники лісомисливських господарств, природозаповідних об'єктів, від яких залежить ситуація з борсуком на об'єктах, які вони очолюють. Для хорони та відновлення чисельності борсука на регіональному рівні необхідно розробити план дій, залучити широкі кола людей зацікавлених у збережені рідкісних тварин: науковців, ентузіастів з охорони природи, мисливські організації, працівників лісового та сільського господарства на територіях яких знаходяться поселення чи перебувають тварини.

Першочерговими заходами по збереженню і відновленню борсука на Прикарпатті, Верхньодністровських, та Сколівських Бескидах слід назвати такі:

1. Картування всіх виводкових нір, результатом якого має стати карта з щільністю розміщення виводкових нір;

2. Вивчити сучасну численність, біотопічну приуроченість та стан існуючих борсучих поселень;

3. У кожному конкретному господарстві встановити перелік борсучих поселень де цілорічно забороненити полювання;

4. Навколо виводкових нір борсука заборонити проводити будь-які лісогосподарські заходи;

5. Ширше проводити агітаційну та роз'яснювальну роботу, серед мисливців, працівників лісових підприємств тощо.

І, на кінець, наведу факт про ефективну охорону борсука в Англії. Там за 10 років (1985 – 1995 рр.) численність борсука виросла на 70%. Загалом, це було досягнуто за рахунок зменшення мисливського пресу і розкопування нір. При цьому такий бурхливий ріст численності не викликав помітних нарікань зі сторони фермерів та інших землекористувачів: борсук виявився добрим та корисним сусідом.

Дуже хотілося щоб ці слова дійшли до людей, які сьогодні мають честь представляти та керувати нашими мисливськими організаціями, лісогосподарськими підприємствами та, врешті-решт, до пересічного браконьєра, бо саме від їхніх сьогоднішніх дій залежить стан справ у нашому мисливському господарстві.

І. Гвоздецький



Украинская Баннерная Сеть