Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Ще раз про весняне полювання.

Ситуація складається таким чином, що для мене, як ветерана-мисливця, стояти осторонь від проблем мисливства в нашій державі зовсім не годиться.

Нещодавно в газеті «Зелена планета» я прочитав статтю В. Смаги «Не стріляй птаха», який визвав у мене біль у серці. Я глибоко розчарований таким ставленням цього видання до нас, мисливців. Адже тут нас змальовують такими собі варварами, які вороже ставляться абсолютно до всього живого.

Автор цього матеріалу посилається на науковців, зокрема на директора Київського екологічно-культурного центру В. Корейка.

Моя позиція така, що подібний підхід до мисливських проблем виглядає дуже сумнівним і абсолютно необгрунтованим, а запропонований спосіб вирішення проблем мені дуже нагадує методи недавнього «соціалістичного» періоду, який всі ще добре пам'ятають: Пригадується, як з мовчазного дозволу нашої наукової еліти була проведена суцільна меліорація, що призвела до глобальних екологічних катастроф. Сьогодні ми пожинаємо її плоди — популяції болотяної дичини різко зменшилися, а деякі птахи, нещодавно ще такі численні, зовсім зникають. Візьмемо хоча б куликів. Такі їх види, як дупель, бекас, гаршнеп стали надзвичайно рідкісними, а великий і малий кроншнепи зникли повністю. Внаслідок бездарної агрополітики різко зменшилися в наших мисливських угіддях популяції сірої куріпки, перепела. Кількість зайця-русака також значно зменшилася. Величезного збитку було завдано і водному господарству, що призвело до різкого зменшення рибних запасів у водоймах.

Псевдонауковий підхід у розвитку мисливського господарства, постійні заборони, необгрунтовані перенесення термінів відкриття та закриття полювання призвели до того, що популяція червоної лисиці то різко збільшувалася, то навпаки, зменшувалася, завдаючи величезних збитків в обох випадках. І подібних прикладів можна навести безліч.

Взяти, наприклад, відкриття полювання на пернату дичину. По-перше, його початок о 18 годині призводить до того, що практично в усіх угіддях воно проходить з порушеннями. Обмеженість днів полювання також призводить до того, що у вихідні навантаження на угіддя різко збільшуються. Всьому цьому можна запобігти, якщо відкривати полювання не ввечері, а на ранковій зорі, и кількість днів полювання у тижні варто не обмежувати, а збільшити. Таким чином, навантаження на мисливські угіддя різко зменшаться, що сприятиме збереженню дичини.

Щодо весняного полювання, то хотілося б подякувати тим нашим керівникам і депутатам, які відстоюють його. Проблема весняного полювання — це надумана проблема. Адже воно, по своїй суті, є не стільки полюванням заради трофеїв, скільки полюванням заради самого полювання. Весняний сезон — це не варварське знищення птахів, а поезія мисливського життя, мисливського братства. Хотілося б нагадати численним нашим опонентам, що за право любити природу, за право на спілкування з нею, ми, мисливці платимо ще й кругленьку суму грошей, яка, буває, у декого з нас остання.

Весняне полювання ніколи не було щедрим на мисливські трофеї. А якщо взяти конкретно полювання на пролітних гусей, то хто ним не займався, він навіть не може собі уявити, наскільки важко вполювати надзвичайно сильного, спритного й обережного гусака. Із такого полювання навіть досвідчені мисливці часто повертаються без трофеїв. До цього всього слід додати, що гуси у нас пролітні, і у всіх наших сусідів полювання на них не заборонене. Так що всі ці виступи проти весняного полювання — чистої води популістські заходи з боку окремих обмежених осіб.

Кажу все це з належною відповідальністю, так як маю досвід весняного полювання на території Росії (Каспійське море, Ставропольський край і т. д.).

Аналізуючи масову міграцію гусей через нашу територію, слід відмітити, що перелітна птиця у місцях масового гуртування наносить суттєву шкоду озимині, адже той, хто критикує весняне полювання, ніколи не бачив тисячних стад гусей, які накривають поля.

Я і мої товариші-мисливці сподіваємося, що в наших керівників вистачить здорового глузду, волі та сил не забороняти весняне полювання, поставитися до нього із розумінням і надалі боронити наші інтереси від численних популістів, які частенько роблять на різного роду псевдопроблемах кар'єру.

Член райради УТМР, мисливець-ветеран, Сумська обл.,

О. КРЯЧОК.



Украинская Баннерная Сеть