Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Ринок зброї в Україні: найближчі перспективи

Ситуацію на нашому ринку зброї, станом на початок квітня, можна описати одним словом – «помпи». Саме ці рушниці формують зараз основний сегмент попиту та пропозиції. Причина зрозуміла – ситуація в країні змушує споживачів гарячково купувати зброю для самооборони, буквально змітаючи все з прилавків збройових магазинів. Ринок реагує на попит пропозицією, яка з кожним днем стає все більш обмеженою. Кому пощастило – встиг придбати турецьку «помпу» за 5000 гривень, тим, хто не встиг, доведеться задовольнятися Бенеллі – від 15000 до 40000 гривень…

Як довго триватиме ця ситуація – невідомо. Запаси зброї в наших основних збройових імпортерів тануть, невдовзі пропозиція буде обмежена ексклюзивними або просто дуже дорогими моделями. Причина цього – у політичній ситуації в Україні. Рекомендації ЄС про заборону поставок зброї в Україну досить розпливчасті, однак наслідком їх стало те, що німецькі й італійські експортери притримали поставки зброї до того, як ситуація проясниться. Як скоро це станеться можна тільки здогадуватися. Поставки зброї з РФ також під сумнівом, імпорт із Росії в Україну буде серйозно ускладнений політичними обставинами.

У ситуації, що склалася, єдиним перспективним для України постачальником зброї є Туреччина. Ця країна не член ЄС, турецьких експортерів зброї «рекомендаціями» не пройняти. Так, у 2013 р. з Туреччини (за даними турецької митниці) було завезено в Сирію 40 тонн мисливської зброї і боєприпасів. Тож в Україну турки зброю не перестануть поставляти. Тим більше що збройова промисловість Туреччини продовжує стрімко розвиватися. Так, у 2012 р. введено в експлуатацію новий збройовий завод фірми Sarsilmaz. Він розташований у м. Дюздже, приблизно на півдорозі між Стамбулом і Анкарою. Завдяки державній підтримці, що надається спеціальним фондом з позабюджетних коштів, турецькі зброярі можуть повернути частину витрат на придбання верстатів (придатних також для виробництва військової зброї) і здешевити оренду землі. Річна виробнича потужність нового заводу становить: 105000 пістолетів, 85000 рушниць, 28000 автоматичних гвинтівок, 15000 пістолет-кулеметів. Навіть при неповному завантаженні потужностей підприємство сьогодні працює цілодобово, сім днів на тиждень. До речі, середня зарплатня працівника на заводі – 12000 євро на рік.

Новий збройовий завод Sarsilmaz – найбільший у Туреччині, він оснащений найсучаснішим верстатним парком. Зокрема – CNC-верстатами від Okuma, що обробляють деталі по семи осях. Такі сучасні верстати сьогодні має хіба що Walther… Їх використовують для виготовлення револьверних барабанів, за 20 хвилин заготівля перетворюється на готовий барабан.

Ресивери самозарядних помпових рушниць роблять на лінії з трьох CNC-верстатів німецької фірми Chiron. Друга така лінія працює в Італії на «Феррарі». Цей верстат за 12 хвилин перетворює куту заготівлю на готовий ресивер без будь-якого втручання людини. Стволи рушниць і нарізної зброї виготовляють холодним куванням на верстатах австрійського виробництва.

Основами для помпових і самозарядних рушниць Sarsilmaz стали конструкції Ремінгтон 870 і Ремінгтон 1100. Такий вибір був зроблений з розрахунком продажу зброї на американському ринку. Достоїнство цих конструкцій полягає в простоті й надійності газовідвідного й запираючого вузлів. Газовідвідний регулятор двопозиційний, кільце для ущільнення полімерне. Інші турецькі виробники «помпалі» – так турецькою називається помпова рушниця, також використовують перевірені часом і ринком американські конструкції, що сходять до Ітаки 37 і Моссберг 500.

На турецькому ринку рушниці Sarsilmaz продаються в середньому ціновому класі, модель 204 у роздріб пропонують за 385 дол. США. Ціна розпродажу – 284 дол. Схожий за класом і роботою Stoeger можна придбати за 430 дол., а трохи простіший, але того самого класу Hatsan Escort – за 300-335 дол. Нижчий сегмент пропозиції – це «помпи» виробництва Kral Arms, у роздріб їх пропонують за 210-230 дол. Вищий ціновий сегмент це вироби Armsan – 480-540 дол., Arthemis Shotguns Industry 540-550 дол. У цьому ж ціновому класі продається й модель М6 від Sarsilmaz – 510 дол.

Та це ціни турецького ринку, обтяженого податками. У країні великих можливостей – США, рушниці SAR помпові пропонують за 360-400 дол., а напівавтомати за 450-500 дол. Ну, а ціни зі знижкою просто дивують, так «помпу» SAR можна знайти за 290-310 дол., для порівняння «помпа» Stevens M 30 там же пропонується за 245 дол.

У Туреччині 161 виробник мисливської й спортивної зброї, з яких на світовому ринку цілком конкурентоспроможні за якістю й ціною п'ять або шість. Слабким місцем турецької зброї залишаються субпідрядники, виробники частин, тому нашим споживачам бажано купувати повністю заводські вироби, на зразок Stoeger, Ata Arms, Arthemis Shotguns Industry або Sarsilmaz. І слід уникати дуже дешевих виробів. «Помпа» виробництва Kral Arms, вартістю 210-230 дол. у самій Туреччині не буде ні дуже якісним, ні дуже довговічним виробом. У сучасних моделях запірний клин давно виготовляють методом порошкової металургії. Для мене така технологія усе ще незвична, але на практиці вона себе виправдала. Хоча я віддав би перевагу потужному клину в стилі Ремінгтон 870.

М. Евдокименко



Украинская Баннерная Сеть