Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Екологічні аспекти існування зайця

Як і обіцяв минулого разу, в продовження серії наукових досліджень про стан та причини катастрофічного скорочення чисельності польової мисливської фауни хочу детальніше познайомити вас з тяжкими буднями наших зайців у центральній частині країни.

Заєць сірий є корисним мисливським видом, який за радянських часів мав провідне господарсько-промислове значення серед інших хутрових звірів України. Чисельність тварин у 1940-50-х роках складала тут 4,5 млн ос. При цьому в окремі мисливські сезони того часу кількість добутих трофеїв перевищувала 2 млн (а це близько 5,8 тис. тонн м'яса). Як результат очевидного перепромислу, чисельність зайця сірого нині скоротилася на 60,5% (1,78 млн ос.) порівняно з даними середини ХХ ст., а сучасна динаміка його популяції характеризується нестабільністю (про це детально поговоримо наступного разу), набувши ознак депресивного стану.

У зв'язку з цим, головними заходами з планування систем управління вітчизняними ресурсами зайця сірого, на наш погляд, має бути встановлення основних лімітуючих і стимулюючих факторів довкілля, що регулюють їх поточний стан. Варто зауважити, масштабні дослідження зазначеного питання жодного разу не проводилися у розрізі окремих природно-сільськогосподарських провінцій Лісостепу України, хоча саме еколого-господарські характеристики агроценозів фундаментально визначають стан популяцій даного виду в Східній Європі.

На початковому етапі реалізації поставленого завдання були розраховані коефіцієнти парної лінійної кореляції (r) між чисельністю зайця сірого та ключовими, на наш погляд, факторами довкілля у природно-сільськогосподарських провінціях Лісостепу України, що дало можливість визначити напрям, інтенсивність і статистичну значущість (р) зв’язків між результативною та факторними ознаками (табл.).

Так, серед абіотичних чинників (комплекс умов довкілля, що має прямий або опосередкований вплив), середня температура повітря протягом зимових місяців слабко корелювала з динамікою чисельності тварин у Лісостеповій Правобережній (ЛС-2) природно-сільськогосподарській провінції (lim = -1,6; -5,2 оС) та водночас перебувала у сильному та дуже сильному позитивному зв’язку з цими показниками у Західній (ЛС-1) та Лівобережній (ЛС-3) провінціях відповідно. Отже, за метеорологічних умов, що мали місце в сучасному українському Лісостепу протягом останніх десятиліть, коливання зимових температур повітря були позитивним модифікуючим фактором, зокрема у західній та східній частинах регіону.

Існує достатньо інформації про зв'язок між кількістю опадів і вологістю повітря на початку літа з динамікою чисельності зайця сірого. Хоча перші два показники певною мірою є інтеркорелятивними (rlim = 0,518-0,899), розглядати їх варто все ж окремо, оскільки з надмірними опадами пов’язують втрати другого приплоду через переохолодження та розлади травлення, тоді як підвищена вологість є стимулюючим фактором розвитку кокцидій – основної інвазії, що є причиною загибелі зайченят. У наших дослідженнях кількість опадів (lim = 37 - 121 мм) та вологість повітря (lim = 64 – 77%) протягом червня в ЛС-1 знаходилися у вірогідній дуже сильній негативній кореляції з чисельністю місцевих зайців, тоді як інші провінції характеризувалися дуже слабкими та слабкими різновекторними невірогідними зв’язками між окресленими показниками. Середнього рівня негативна кореляція відмічена також між вологістю повітря (lim = 64 - 78%) протягом червня та чисельністю тварин у ЛС-2. Таким чином, популяція зайців Лівобережної провінції виявилася найменш чутливою до коливань опадів (lim = 37 - 104 мм) та вологості повітря (lim = 58 - 74%) протягом червня, проте була єдиним регіоном, де прослідковувався сильний вірогідний зв'язок між чисельністю тварин і середньорічною вологістю повітря (lim = 72 - 75%). Останнє можна пояснити найбільшою розораністю провінції, а, отже, і високою залежністю тварин від сівозмін і урожайності сільгоспкультур та тривалості збереження тут незначних площ трав’яної біомаси природних і напівприродних фітоценозів, основної складової їх трофічного ланцюга.

Цікавим виглядає той факт, що розрахунок парної лінійної кореляції засвідчив дуже слабкий зв'язок між чисельністю зайців і основних ссавців-хижаків, лисиці звичайної та єнота уссурійського, у ЛС-1 і ЛС-2. Тоді як у ЛС-3 чисельність лисиці (lim = 1341 – 1936 ос., або 0,70 – 1,02 ос./тис. га) була у негативному середньому зв’язку з кількістю зайців в угіддях, що частково можна пояснити більшою рівнинністю та сільськогосподарським освоєнням Лівобережного Лісостепу. Так, нещодавно R. Smith зі співавторами (2005) дійшли аналогічного висновку – хижацтво лисиці щодо популяцій зайця сірого у Західній Європі зростає пасивно, у міру видозміни ландшафтів до більш відкритих земель.

Про узагальнений негативний вплив сільськогосподарської діяльності на чисельність виду можна судити з його кореляційних зв’язків із посівними площами зони. Так, лише у ЛС-2 даний зв'язок був слабким позитивним, тоді як в ЛС-1 та ЛС-3 – середнім негативним. Зокрема, дуже слабкі різновекторні зв’язки відмічено з посівними площами зернових в усіх провінціях. Проте, власне площі озимих зернових позитивно у середньому ступені корелювали з кількістю тварин у ЛС-3, що знову ж таки вказує на логічне збільшення залежності тварин від агрофакторів зі зростанням розораності угідь регіону.

Частка соняшника та кукурудзи на зерно у структурі посівних площ очевидно справляли негативний вплив на динаміку чисельності зайця сірого в усіх провінціях. При цьому ЛС-2 (limкук. = 2,2 – 16,1%; limсон. = 0,4 – 10,7%) характеризувалася найменшим проявом згаданих чинників, дуже слабким та слабким відповідно. Тоді як у ЛС-1 (limкук. = 3,2 – 14,2%; limсон. = 0,2 – 1,7%) та ЛС-3 (limкук. = 8,1 – 26,2%; limсон. = 10,5 – 14,0%) зв’язки були сильно негативними, переважно вірогідними. Отримані результати узгоджуються з даними інших авторів, які наголошують на шкідливому впливі посівів високостеблових культур на чисельність зайця сірого, що, скоріше, варто пов’язувати з етологічними особливостями виду. Попри віднесення сої до групи пріоритетних кормів для зайця, сучасні площі її посівів також негативно корелювали з чисельністю тварин. Вважаємо, логічне пояснення цьому приховане у поточній ресурсоємній технології вирощування даної просапної, часто ген-модифікованої культури, котра передбачає значну кількість агротехнічних та агрохімічних операцій.

Посіви зернобобових, однорічних і багаторічних трав, котрі є пріоритетними сільськогосподарськими культурами у раціоні зайця сірого, мали позитивні, від дуже слабких до дуже сильних, зв'язки в усіх досліджуваних провінціях (limЛС-1 (Σ) = 6,6 – 20,6%; limЛС-3 (Σ) = 5,8– 16,3%). При цьому у ЛС-2 (lim(Σ) = 7,7 – 26,5%) вони були найсильнішими та вірогідними, а сумарні площі зазначених культур займали в середньому на 3,5 та 6,0% більшу частку у структурах посівних площ порівняно з ЛС-1 та ЛС-3 відповідно. Останнє знову ж таки підкреслює позитивний вплив низки агрочинників, що нині склалися у Правобережній провінції, з одного боку, та по-іншому характеризують її порівняно з ЛС-1, з другого. Варто нагадати, що лісомисливське районування у нашій державі не передбачає поділ Правобережного Лісостепу на окремі зони. У той час нами неодноразово демонструвалися суттєві відмінності між динаміками чисельності та впливом одних і тих самих екологічних факторів на щільність зайця сірого у ЛС-1 та ЛС-2, що, вочевидь, можна використати як передумову до перегляду окремих аспектів мисливського районування регіону.

На підтвердження низки повідомлень, зв'язок між інтенсивністю використання мінеральних добрив та чисельністю тварин в угіддях усіх провінцій був оберненим, від слабкого до сильного ступеня. Примітно, що тіснота зв’язків між кількістю зайців та нормами внесення хімікатів на одиницю площі у ЛС-1 (lim = 0,70 – 1,30 ц/га) та ЛС-2 (lim = 0,53 – 1,20 ц/га), будучи статистично значущою, суттєво перевищувала невірогідну тісноту зв’язків між площами внесення добрив і чисельністю тварин. На наш погляд, це є опосередкованим, проте досить переконливим доказом негативного впливу на стан популяцій зайця сірого саме діючих речовин міндобрив, а не додаткових агротехнічних робіт, якими супроводжується їх внесення. Разом з тим, у ЛС-3 різниця між силою зв’язків «норми внесення (ц/га) / чисельність тварин» та «площі внесення (га) / чисельність тварин» була несуттєвою, при цьому і діапазон агрохімічного навантаження на угіддя був відчутно меншим (lim = 0,52 – 0,92 ц/га) порівняно до правобережжя Лісостепу.

Показники кореляційних зв’язків між площами і нормами внесення органічних добрив та чисельністю зайців у досліджуваних провінціях були позитивними невірогідними, від дуже слабких до середніх ступенів. З одного боку, це не підлягає логічному поясненню, оскільки внесення добрив супроводжується додатковими технологічними операціями, які являють собою, як мінімум, фактор турбування. Ми оцінюємо цей показник як заключний індикаторний, що завершує ланцюг маркерних та власне причинних факторів, а саме: ІІІ-норми внесення гною – маркерний фінальний; ІІ-чисельність худоби – маркерний проміжний; І-сівозміна «під ВРХ» – першопричинний. Отже, кількість внесеного гною та поголів’я худоби нині, вочевидь, позитивно характеризують якість сівозмін, як захисно-кормових біотопів для русака. Підтвердженням цьому слугують позитивні, від слабкого до сильного ступенів, корелятивні зв'язки між площами кормових трав, поголів’ям худоби та чисельністю зайців по всьому Лісостепу.

Дослідженням зв’язків між інтенсивністю використання пестицидів та динамікою чисельності зайця сірого у ЛС-1 виявлено дуже сильний обернений коефіцієнт кореляції між даними показниками, тоді як в інших провінціях вони були також обернено корелятивними у сильному ступені. Примітно, що негативний вплив пестицидів на тварин зростав зі сходу на захід країни. Очевидно пояснення цьому варто шукати у лімітах використання хімікатів протягом 2000-2011 років: ЛС-1 – 0,56-1,79 кг/га; ЛС-2 – 0,15-2,08 кг/га; ЛС-3 – 0,25-2,20 кг/га. Таким чином, у Західній провінції мінімальні норми внесення пестицидів на 1 га площі у 2,2 та 3,7 разів перевищували дані показники ЛС-2 та ЛС-3 відповідно.

Кореляційний аналіз між динамікою чисельності тварин та розвитком інфраструктурної мережі ландшафтів (щільність автодоріг) засвідчив їх середній негативний зв'язок у ЛС-3 та слабкий і середній позитивні – у ЛС-2 та ЛС-1 відповідно. З цього можна зробити припущення, що негативний вплив автотранспорту, характерний для відносно рівнинного та малолісистого (lim = 9,15-9,89%) Лівобережного Лісостепу, мав обернений ефект у більш залісненому (lim = 12,90-15,03%) його Правобережжі.

За результатами проведених досліджень статистично значущі зв'язки між чисельністю зайця сірого та факторами навколишнього середовища розподілялися таким чином (позитивні / негативні):

- ЛС-1 – Середня температура протягом зими / Середня кількість опадів протягом червня; середня вологість повітря протягом червня; штатних працівників у МГ; посіви кукурудзи на зерно, соняшника і сої; внесення мінеральних добрив та пестицидів.

- ЛС-2 – Автопарк с.-г. техніки; посівні площі зернобобових, буряка цукрового, кукурудзи на зелену масу, однорічних та багаторічних кормових трав; чисельність ВРХ; щільність населення / Лісистість територій; штатних працівників у МГ; витрати на охорону і відтворення мисливських ресурсів; посіви сої; внесення мінеральних добрив і пестицидів.

- ЛС-3 – Середня температура протягом зими; середньорічна вологість повітря, чисельність корів у населення / посіви кукурудзи на зерно.

Отже, у Західній провінції на один позитивний кліматичний фактор припадало два негативних тієї ж групи та шість антропогенних, переважно сільськогосподарських чинників. Тоді як у інших провінціях антропогенні фактори різноспрямованої дії були відносно збалансованими. У ЛС-2 жоден з кліматичних чинників не виявляв статистично значущого впливу на тварин, а єдиним агрофактором у ЛС-3, вірогідно лімітуючим розмір популяції зайця сірого, був «площа під кукурудзою на зерно».

Таким чином, посіви кукурудзи на зерно, соняшника і сої, внесення мінеральних добрив та пестицидів у вищезазначених діапазонах були найбільш вираженими лімітуючими чисельність виду чинниками, спільними для всіх природно-сільськогосподарських провінцій сучасного Лісостепу України. Примітно, що з п’яти наведених обмежуючих факторів всі належали до групи антропогенні, підгрупи – сільськогосподарські.

В. Новицький



Украинская Баннерная Сеть