Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Етика полювання на птахів

Сучасний стан популяцій практично всіх видів мисливських птахів зазнав значних змін в гіршу сторону, це означає що чисельність мисливських видів птахів, які колись були звичайними або масовими внаслідок різних факторів, які негативно впливають на стан популяцій диких птахів дуже скоротили свою чисельність, для деяких видів вона стала критичною, і продовжують скорочувати внаслідок чого велика кількість видів птахів стали рідкісними для окремих територій, або в глобальних масштабах. Найсуттєвіші зміни відбулися в групі гідрофільних птахів. Так за даними Т - А. В. Башти (1996) для Львівської області у другій половині 20 століття зникли на гніздуванні такі види птахів чепура велика, чернь червонодзьоба, чапля руда, скопа, сірий журавель, брижач (рос. турухтан), шилохвіст, коловодник ставковий, баранець великий (рос. дупель) та ін. З видів які регулярно зустрічалися під час міграцій у першій половині 20 століття на даний час не були відмічені гагара полярна, баклан малий, казарка білощока, казарка чорна, казарка червоновола, пухівка, савка, турпан. Слід підкреслити ще таку особливість, що на сучасному рівні орнітологічні дослідження проводяться більш ретельно і масово, чого не можна сказати про першу половину 20 століття. Чирянка велика (Апа§ сгесса) на початку 20 століття вважалася не чисельним гніздовим але масовим перелітним видом Львівщини і посідала друге місце після крижня за кількістю впольованих птахів (Сосііп, 1993). Зараз цей вид з малочисельним перельотним. За останні три десятиліття впала чисельність таких раніше масових видів як білооока чернь, крячки чорний і світлокрилий, погонич, деркач, пастушок (Горбань, 1992). Окремої розмови вартують курині птахи. Це насамперед глушець, тетерук і орябок. Ці види птахів в останні роки сильно скоротили свою чисельність, а їх ареали стали значно менші, роздріблені і розміщені розрізнено. Проте в періодичних виданнях дальше наводяться статті про способи полювання на цих птахів заохочуючи тим самим мисливців і ніде не сказано, що на цих птахів в Україні полювання заборонено і деякі (глушець, тетерук карпатської форми) занесені в Червону Книгу і перебувають під охороною закону. Тож виходить що самі автори порушують закон.

До головних факторів які негативно впливають на скорочення популяцій птахів слід віднести такі:

1. Значного скорочення площ земель придатних для гніздування птахів та виведення

потомства внаслідок людської діяльності: меліорації, вирубка лісів, постійне розширення

площ під сільськогосподарські землі, розробка та видобуток нових родовищ корисних

копалин, освоєння нових територій під розбудову міст, будівництва заводів площа і кількість

яких постійно зростає у зв'язку зі збільшенням кількості населення землі та зростаючими

потребами людства, а в останній час навіть найглухіші і найвіддаленіші куточки дикої

природи стали доступними для великої кількості людей внаслідок появи різного роду

транспорту, всюдиходів, катерів, що дозволяє людям проникнути у самі глухі місця, які є

останнім притулком для гніздування, линьки, виведення потомства і взагалі життя птахів.

2. Забруднення внутрішніх і зовнішніх водойм ,повітря, ґрунту.

3. Зростання фактора турбування у місцях розмноження птахів внаслідок розвитку

туризму, проведення лісогосподарських та сільськогосподарських робіт, випасу худоби тощо.

4. Зростання мисливського пресу на популяції птахів, цей фактор і стане темою нашої

розмови

Останніми роками великий вплив на птахів має полювання, оскільки цей вид людського заняття пов'язаний з безпосереднім знищенням конкретних біологічних видів - вбивством. Полювання з кожним роком набуває більш масового характеру і воно проводиться на більшій площі.

Але не можна звинувачувати у всіх проблемах лише мисливців, хоча зараз вони мають суттєвий вплив на фауну птахів, особливо рідкісних видів, яких у польових умовах важко відрізнити від споріднених з більш чисельними мисливськими птахами, нагальним прикладом тут може служити мала білолоба гуска (Апзег егуІЇІгориз), яка зараз знаходиться на межі зникнення, через те що мисливці її плутають з найблищою і більш чисельною родичкою -гускою білолобою (Апзег аІЬіітопз). Так фінські учені почепили радіопередавачі до п'ятьох малих гусок і простежили їх подальшу долю. Виявилося що після міграції до місць гніздування повернулися лише одна особина, решта була відстріляна мисливцями, були навіть повернуті кільця зняті з убитих птахів. До проблеми зменшення чисельності багатьох видів птахів потрібно розглядати комплексно. Але зараз від мисливців вимагається дещо інший підхід до розуміння проблеми охорони природи та збереження біорізноманіття, тому що від дій мисливців залежить доля багатьох видів які зараз потребують абсолютної охорони - це птахи які не за своєю екологією і біологією не можуть існувати у змінених людиною ландшафтах, вони не переносять фактора турбування, саме такі види не повинні гинути від пострілів мисливців, а самі мисливці повинні це усвідомлювати і зрозуміти. Для збереження рідкісних і зникаючих видів необхідною є умова збереження певної чисельності особин одного виду. Якщо чисельність популяції певного виду переступить нижню межу то така популяція приречена на вимирання, тому для таких видів птахів цінною є кожна особина.

Саме всі види сов, хижих птахів, деякі види куликів, гусей, качок стали рідкісними і зникаючими птахами, багато видів знаходяться в Червоній Книзі України та міжнародних червоних списках але незважаючи на те багато наших горе - мисливців дозволяють собі стріляти в хижих птахів, сов та інших птахів, які не мають мисливського значення, але на їхню думку є шкідливими. Свідком таких трагічних подій мені доводилося бути неодноразово, де мисливцями без будь - яких роздумів було вбито орлана - білохвоста, яструба великого, сову болотяну, підорлика малого. Ще дуже часто хижі птахи відстрілюються для виготовлення чучел, які потім прикрашають інтер'єр барів кафе, ресторанів, магазинів та ін. Такі дії мисливця є варварські, дикі і вони не підлягають ніякому поясненню і виправданню. Таких мисливців необхідно позбавляти права на полювання та членських прав у мисливських організаціях, оскільки вони псують честь людей, які гордо можуть назвати себе мисливцями. Адже мисливці це люди які повинні знати всі види тварин, вміти розрізняти їх у природі, їхній сучасний стан, цікавитися їхньою екологією, біологією брати участь у заходах з охорони природи вести пропагандистську роботу, розповідати іншим молодим та менш досвідченим мисливцям про основи мисливської етики та правил поведінки на полюванні. Тоді в такого мисливця ніколи не підніметься рука на тварину яка потребує охорони та збереження для майбутніх поколінь, щоб наші внуки і правнуки змогли побачити пугача, дрохву, сапсана та ін не лише на сторінках енциклопедії про вимерлих тварин, подібно динозаврам, а могли спостерігати їх безпосередньо на лоні рідної природи в повній грації і красі у рідній стихії. Адже після нас будуть теж люди закохані в природу, які схочуть також побачити всі види птахів які водяться у наших лісах, полях, а не лише горобця та голуба. І ми несем за це пряму відповідальність, тому що саме від наших теперішніх дій залежить подальша доля багатьох птахів в майбутньому.

Багато наших мисливців не може не тощо відрізнити різні види птахів, але не має уяви про різні екологічні групи птахів, то яка мова може йти про збереження малої білолобої гуски, черні білоокої, кульонів великого то середнього, креха малого та середнього під час полювання не заглиблюючись вже у різноманітний світ куликів. Хто з мисливців полюючи на голубів знає про червонокнижний вид голуба синяка (СоїитЬа оепа§) та як його відрізнити від інших голубів - це дуже мала кількість справжніх цінителів природи. Тому без всяких вагань вони «кладуть» його при першій можливій нагоді у свою сумку Деякі мисливці не мають навіть елементарної уяви про видовий склад мисливської фауни, про види на які дозволено полювання і на які заборонено, про дозволені норми відстрілу. Справа в тому що зараз дуже багато видів, які в минулому були масовими мисливськими птахами на даний час скоротили свою чисельність до критичної межі і знаходяться на межі зникнення і полювати на них не можна. Тому зараз першочерговим завданням є розподіл всіх птахів на мисливські і не мисливські види. Крім цього серед мисливських видів птахів слід чітко зазначити перелік видів, які дозволені для здобування на полюванні для кожної конкретної області чи регіону. Для прикладу можна навести те що і дрохва і журавель сірий, і деркач, і глушець, і тетерук і ін. є мисливськими птахами, але у зв'язку з їхньою малою чисельністю в Україні полювання на них заборонено. Не зважаючи на те що в минулому вони були масовими мисливськими птахами. Нам необхідно звикати до того що колись звичайні для нас види мисливських птахів стають рідкісними і на них полювання забороняється, а інші стають мисливськими, які раніше були рідкісними. Така звична дичина для наших мисливців як сіра гуска значно скоротила свою чисельність, тому цей вид потрапив до нової редакції Червоної Книги Білорусі.

Справа з мігруючими мисливськими птахами більш складна наприклад ніж з

копитними тваринами, які можуть жити на невеликій території протягом всього свого життя

де можна здійснювати повноцінну їх охорону, та легко відновлювати чисельність популяцій

шляхом розселення та розведення тварин. Для всіх мігруючих птахів необхідною

умовою є наявність на величезній території придатних місць для забезпечення їх всіма необхідними умовами для проживання, а в місцях зимівлі необхідних біотопів в яких вони здатні проживати, здобувати в достатній кількості їжу, ховатися від хижаків, та несприятливих погодних умов. Ось чому саме зараз так гостро стоїть проблема збереження природних територій у місцях масової зимівлі навколоводних птахів, які ще збереглися і є останнім притулком і оазою до виживання для багатьох рідкісних птахів. Якщо ми втратимо весь комплекс зимуючих біотопів для перелітних птахів, то якими би силами ми не охороняли птахів у місцях їх гніздування все одно вони будуть приречені. Саме тут прослідковується необхідність до активного співробітництва у цій справі всіх країн на чиїй території знаходяться ключові території де перебувають перелітні види птахів.

Ще однією проблемою є те що тільки справжні мисливці купують і читають періодичні видання, де час від часу можна прочитати статті на екологічну тему, основна маса є байдужою і не хоче прислухатися до порад науковців, та природоохоронних організацій нехтуючи їхніми висновками, мотивуючи це тим що вони подають недостовірну інформацію.

Проблема роз'яснювальної роботи з мисливцями гостро стоїть не лише на Україні а й у інших країнах, тому що навіть найсуворіше дотримання всіх правил полювання на Україні не дасть позитивного результату, якщо наші білоруські, російські або інші колеги по захопленню не будуть дотримуватися цих правил. Тобто це має бути міждержавна екологічна політика і силами самих ентузіастів цю проблему ніколи не можна вирішити. Саме всі ці проблеми повинні зрозуміти і усвідомити всі люди які мають справу з полюванням, тому що самими заборонами і контролем не можливо змінити ситуації.

Ми дуже багато протестуємо проти закриття весняного полювання на перелітних птахів, але ніхто не вирішив поцікавитися динамікою чисельності всіх видів птахів за останні хоча б 50 років у людей компетентних у цій справі. Тож справи тут не втішні. Крім того відомо, що

біологія гусей, лебедів деяких видів качок полягає у тому, що вони формують пари ще у

місцях зимівлі та на шляху міграції, тому будь - яка загибель партнера призводить до

зменшення кількості гніздових пар у поточному році. Крім цього весною птахи є виснажені

після довгої зимівлі, перельотів і тому їхнє м'ясо є низької якості. І ще один фактор, який

робить весняне полювання шкідливим - це фактор турбування. Адже відомо, що це період

масового розмноження не лише птахів але всіх звірів (зайців, козуль) це час коли формуються

територіальні пари у більшості птахів і постріли які лунають безпосередньо у місцях гніздівлі

птахів змушують їх покидати ці місця, а що можна сказати про мисливських собак які

перебувають в угіддях Все це

робить весняне полювання морально не припустимим. Та мисливці не повинні журитися тому що ніде птахи від нас не дінуться вони прилетять восени, хоча можливо не в такій кількості та видовому багатстві, а після успішного сезону розмноження ми зможемо в повній мірі відвести душу на полюванні. А весною якщо є бажання можна просто відвідувати природу спостерігати, вивчати, фотографувати, що приносить навіть більше користі та приємних хвилин на природі ніж сам процес полювання.

Теперішня форма ведення мисливського господарства вимагає більш широкого використання спеціальних ферм для розведення дичини. Розведення і масовий випуск перед сезоном полювання певної кількості дичини зменшить мисливський прес на інших диких птахів. Над цим питанням повинні працювати всі мисливські організації і приватні господарства, і це питання повинно стояти гостро, тому що на даний час в Україні не існує або вони не доступні для звичайного мисливця господарств де з високою чисельністю дичини, високим рівнем надання єгерської служби та культури ведення господарства.

На кінець кожен мисливець повинен керуватися принципом ощадливого, бережливого і шанобливого ставлення до природи, та природних ресурсів і в першу чергу до всього живого, намагатися не створювати безпідставних невиправданих дій, які в тій чи іншій мірі завдають шкоди будь якому природному об'єкту. Слід собі раз і назавжди уяснити, що у природі немає шкідливих видів, всі вони відіграють певну екологічну роль і займають певну екологічну нішу у природних екосистема, але під впливом людини деякі види різко збільшують свою чисельність, яка перевищує розумні межі і зазвичай стає шкідливою. Прикладом може служити сіра ворона, для якої людина створила ідеальні кормові умови на звалищах, мусорниках, поблизу м'ясних комбінатів, елеваторів, що дозволяє їй успішно зимувати та вигодовувати чисельне потомство.

І на закінчення дуже б хотілося щоб кожен мисливець знав і дотримувався нижченаведених загальноприйнятих правил:

1. Ніколи не стріляти у види птахів які вам є невідомі і не мають мисливського значення,

оскільки найчастіше це рідкісні, або мало чисельні види птахів;

2. Не стріляти в зграї птахів навмання, а вибирати конкретні особини зі зграї які летять

трохи осторонь від інших;

3. Підпускати дичину на вірний постріл, і ні в якому разі не стріляти у птахів поза

межами вірного бою рушниці що призводить до великої кількості підранків, яких

неможливо добрати;

4. Честю справжнього мисливця є добір підранка навіть у тій ситуації коли подальше

полювання буде зіпсоване;

5. Справжнє полювання можливе лише з собакою, тому пропоную всім хто має

можливість завести собі чотириногого друга, який допоможе відшукати збитого птаха,

зловить підранка і надасть вашому полюванню святковості, а ваш авторитет як

мисливця зросте.

І. Гвоздецький



Украинская Баннерная Сеть