Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Температурна стратифікація води і риби.

Кожному, мабуть, відоме відчуття прохолоди від дотику до щойно витягнутої з води живої риби. Зазначене враження не випадкове, адже вони холоднокровні тварини, що пристосувались до життя у середовищі, основною складовою частиною якого є вода - речовина, яка за своїми особливостями не має відповідників у природі. З них варто виділити лише одну: жодна речовина на Землі не здатна поглинати тепло так жадібно і в такій кількості, як вода. Щоб перетворити 1 г води у пару, необхідно витратити 539 калорій тепла. Конденсуючись, пара повертає ці 539 калорій у навколишнє середовище. Отже, кожна краплина води на Землі, що обігрівається променями сонця, перетворюється у своєрідний акумулятор тепла. Такими акумуляторами є річки, озера, водосховища, моря, океани. Вода нагрівається у п'ять разів повільніше, ніж грунт. У стільки ж разів повільніше вона й остигає. Через виняткову здатність води поглинати тепло її температура при нагріванні і охолодженні мало змінюється. Тому мешканцям води ніколи не загрожує ні значне перегрівання, ні надзвичайне охолодження.

Пригадаймо, що вода на Землі може перебувати у трьох агрегатних станах: твердому (крига, сніг, град), рідкому і газоподібному (пара). Важливо: незалежно від стану, вода - неперевершений засіб для передачі тепла. Це не лише створило умови, що придатні для життя, але й саме життя.

Звернімо увагу ще на деякі особливості води. Так, замерзаючи, вода розширяється на 9% по відношенню до попереднього об'єму. Кубічний сантиметр криги важить -0,924 г, тобто вона легша за незамерзлу воду і спливає вгору. Якби ця властивість була відсутня у криги, то вода промерзала б до дна і все, що живе у ній, загинуло б.

Крім того, всі речовини при нагріванні розширюються, при охолодженні стискуються. Вода теж стискується від холоду. Але це відбувається доти, доки стовпчик термометра не покаже 4 градуси тепла за Цельсієм. Після цього вона знову починає розширятись, хоч температура води й знижується: найщільніша і найважча вода - за 4 градусів тепла за Цельсієм, коли 1 кубічний сантиметр її має масу 1 г. Тому взимку, охолонувши до 4 градусів тепла за Цельсієм, вона опускається на дно водойми і зберігається там протягом всієї зими незамерзлою. Ця дивна особливість води рятує життя всім прісноводним тваринам, що зимують у річках, озерах, ставах.

Температура води значно стійкіша, ніж повітря, що зумовлено більшою її теплоємністю. Тому навіть значне надходження чи втрата тепла, що спостерігаються влітку і взимку, не викликають різких змін температури води, У зв'язку з цим річні коливання температури у континентальних водоймах звичайно не перевищують 30-35 градусів за Цельсієм. Температурна стійкість води зумовлена і відносно незначним перемішуванням холодних і теплих шарів води, які характеризуються різною щільністю. Низька теплопровідність води, яка обмежує поширення температурних змін у водоймах зі стоячою водою, викликає появу температурних шарів, тобто температурної стратифікації, її утворенню сприяє уже зазначена властивість води зменшувати свою щільність зі зниженням температури від 4 до 0 градусів за Цельсієм.

Найчіткіше вертикальний розподіл температури води помітний в озерах, відносно ізольованих ділянках водосховищ та річкових плес, де відсутня чи сповільнена течія. Він характеризується такими особливостями.

У літньому розшаруванні води розрізняють верхній шар води, температура якого зазнає різких сезонних коливань. Нижче від нього розмішується середній шар, який називається шар температурного стрибка, або термоклін, у межах якого температура води протягом 1 м зменшується на 8-Ю градусів за Цельсієм. Ще нижче перебуває нижній шар, який охоплює глибинну масу, ступінь нагрітості якої мало змінюється протягом року. Шар температурного стрибка відносно тонкий - від кількох сантиметрів до кількох метрів. Завдяки тому, що його вода характеризується значною щільністю, він перешкоджає переміщуванню водяної товщі і утруднює проникнення кисню у нижній шар водної товщі.

Зимової пори спостерігається інший тип сезонного розподілу температури - зворотнє розшарування водної товщі, коли найтеплішими є придонні шари, які мають температуру 3-4 градуси тепла за Цельсієм, і поверхневі шари, навпаки, охолоджені до 0-1 градуса за Цельсієм. Так утворюються дві зони розшарування води за щільністю, вертикальний обмін між якими порушується і у водоймі настає період застою.

Весною після танення криги холодна поверхнева вода нагрівається до 4 градусів за Цельсієм, стає найщільнішою і тому проникає у глибину, а на її місце піднімається тепліша вода знизу. Внаслідок такого кругообігу у водоймах виникає весняна однорідність температури, коли після зникнення крижаного покриву на короткий час вся товща води набирає температуру води у 4 градуси тепла за Цельсієм.

Внаслідок наступного підвищення температури поверхневі води втрачають щільність, залишаються на поверхні води, поступово нагріваються ще дужче, внаслідок чого температурне розшарування води стає ще виразнішим. Настає літній період застою, який закінчується осіннім охолодженням поверхневих вод. Вони стають щільнішими, внаслідок чого опускаються вглибину. Процес перемішування триває доти, доки не настане нова однорідність температури. Вона настає після того, як поверхневі води почнуть охолоджуватись нижче 4 градусів тепла за Цельсієм, і вони, як менш щільні, перестануть опускатися в глибину. Так утворюється осіння однорідність температури, коли охолодження поступово поширюється в глибину водойми, внаслідок чого на короткий час вся товща води досягає 4 градусів тепла за Цельсієм. Після цього настає осінній кругообіг, і у водоймі настає температурне розшарування - зимовий період застою.

Викладені сезонні вертикальні розподіли температури води характерні для озер і водосховищ з глибинами понад 7 м.. У зазначених мілкіших водоймах стійкого температурного розшарування не спостерігається. Це зумовлено тим, що їх водна товща перебуває під впливом змін погоди і дії вітрів. За їх впливу відбувається перемішування водної маси, а у водосховищах, крім цього, воно відбувається внаслідок скидання води через греблі.

У житті водних організмів, у тому числі й риб, температура води має важливе значення, що проявляється перш за все в тому, що вона є безумовною умовою життя, визначає найважливіші фізичні властивості. Це - універсальний екологічний фактор.

Екологічне значення температури у першу чергу проявляється через вплив на розподіл водних мешканців і на швидкість проходження різких життєвих процесів, які кількісно пов'язані з температурою. Процеси живлення, обміну речовин, розвитку і росту, розмноження, міграції та інші прояви життєдіяльності у риб в більшій мірі, ніж у теплокровних організмів, залежать від рівня і зміни температури води.

Температурний режим в озерах та водосховищах істотно впливає на можливість існування в них організмів. Кількість кисню залежить від його засвоєння з атмосфери і виділення у процесі фотосинтезу водяними рослинами, а також від рівня споживання різними організмами у процесі дихання. Як правило, найнасиченішим киснем є верхній шар води, який контактує з атмосферою і де розміщується зона фотосинтезу. З глибиною водойми його кількість поступово зменшується через застійність води внаслідок затухання глибинних течій і наявності термокліну, який також перешкоджає вертикальному перемішуванню води. У ньому, крім того, з'являється нестача кисню, тому що підвищена щільність води створює сприятливі умови для розвитку значної кількості різних організмів, які використовують його для дихання. Отже, через відсутність доступу кисню ззовні у шарі температурного стрибка виникає його нестача. Вона може поширюватись і в придонні шари влітку і взимку, викликаючи як літні, так і зимові задухи, хоч біля поверхні вода може бути добре насичена киснем.

Більшість наших прісноводних риб можуть жити в межах значних температурних коливань, фізіологічні процеси у яких відбуваються за температури води 10-25 градусів за Цельсієм. Їх фізіологічні функції не пригнічуються за вмістом кисню до 4 куб. см/л води. До таких риб належить більшість з групи озерно-річкових риб, таких як щука, плітка, в'язь, плоскирка, лящ, окунь, судак, йорж та інші. Тому вони ніколи не будуть зустрічатись у глибоководних ділянках озер та водосховищ. З наших риб найвитривалішими є короп, лин, карась, в'юн тощо, які здатні витримувати умови зі зниженням вмісту кисню до 0,5 куб. см/л води.

При вудінні риби на живців останніх не можна навіть допускати до шару температурного стрибка, бо вони негайно загинуть через температурний шок - риби чітко реагують на зміну температури води близько 1 градуса за Цельсієм, а деякі - і того менше, і гинуть, якщо різниця температури води перевищує З і більше градуси. Отже, варто зазначити, що доцільніше користуватись тільки-но виловленим живцем і ловити на нього, особливо в озерах і озероподібних ділянках водосховищ, у верхньому шарі води -значно вище температурного стрибка, або термокліну. Одночасно завжди необхідно пам'ятати про наявність сезонної температурної стратифікації води, у якій риби змушені обирати найкомфортніші температурні межі, і за відсутності якої ці межі дещо розмиті.

А. ЩЕРБУХА, кандидат біологічних наук.



Украинская Баннерная Сеть