Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Гумові клейтухи

Професія єгеря передбачає знайомства з багатьма різними мисливцями. Як правило, більшість із них великі оригінали. В кожному сидить своя «родзинка». Практично кожен другий з цих людей «кулібін», який намагається всілякими способами змусити свою звичайну гладкостволку давати стабільний постріл на відстань, яка завідомо недосяжна для цього типу зброї. І намагатися переконати їх в протилежному практично неможливо. Але… ну, зрештою, слухайте.

Було це в радянські часи, коли нарізна зброя пересічному громадянину була недосяжна, а лисяча шкурка (горжетка, як її любив називати незабутній О.Вишня) коштувала грубі грошики. Саме ці дві причини спонукали наших мисливців до різноманітних, часто небезпечних експериментів. Про одного такого товариша я й хочу розповісти. Назвемо його Віктором, а прізвище нехай буде… Кутик, приміром. Їхній колектив у ті часи частенько приїжджав у наші угіддя. Я при першій же зустрічі звернув увагу на високого чолов‘ягу з ТОЗ-34, приклад якої був дорощений дерев’яною прокладкою товщиною не менше, ніж чотири сантиметри. В такий спосіб він підігнав ложу під довжину своїх рук. Він похвалявся, що знайшов спосіб спорядження набоїв, що дають різкий і купчастий бій на відстані до 70 метрів. Знаючи основи балістики шротового пострілу, засумнівався я у правдивості його слів. Відразу подумалось, що в хлопця не все гаразд з окоміром.

Проте, у останньому загоні (Віктор стояв крайнім на сусідньому номері) його шріт зупинив лисицю справді на позамежній відстані. Звук його пострілу був надзвичайно різкий. Я привітав мисливця з полем та запитав про секрет, хоча й був упевнений, що Кутик розкривати його не захоче. Проте, він витягнув з кишені поліетиленовий пакетик з якимись чорними кружальцями і протягнув мені.

- Візьми, тільки тим «босякам» не показуй! – кивнув головою у бік компаньйонів, – а то весь час насміхаються наді мною та моїми експериментами… Це гумові прокладки на порох. Значить, засипаєш по нормі порох, ставиш картонну прокладку, потім гумову, а на неї ще одну картонну. Клейтух став, як завжди. Від папкової гільзи 16 калібру відрізаєш трубку такої довжини, щоб в неї помістився заряд шроту. Досилаєш трубку в гільзу дванадцятого, засипаєш шріт, закручуєш. Який бій ти на власні очі бачив! – скоромовкою пояснив мені.

- Е-е, ні! Це ж, друже, у стволі тиск скажений, розірвати може! Я, звичайно, вдячний тобі, але рушниці шкода.

- Як собі хочеш, але нашим скалозубам не кажи. Нехай позаздрять та на кутні тепер посміються.

У наступну суботу цей же колектив знову прибув до нас, тепер уже в них була ліцензія на кабана. Оскільки вони подружились з нашими місцевими мисливцями, то «кооперувались» і полювали разом. Наші гості на всі лади розповідали про чудесний дуплет Віктора в середу по пролітних гусаках, що летіли майже під хмарами.

- Уявіть собі! Два постріли – три гусаки! І на такій відстані! – захоплювалися оповідачі. – А розповісти, жаднюга, не хоче.

- Шкода, що табун був лише один, а то б і на вашу долю настріляв.

Я звернув увагу на те, що у нашого героя збиті вказівний та середній пальці на правій руці. Таке, як правило, буває від непомірної віддачі.

Кутикові явно подобалося бути в центрі уваги. Він гордо стояв у колі, насолоджуючись блаженною миттю перемоги. Ще б пак! Тепер настала його черга сміятися, бо всі пересмішники улесливо заглядали в очі і вимолювали поділитись секретом далекобійних набоїв.

У першому ж загоні точно посередині між номерами Кутика й нашого місцевого мисливця вийшов досить пристойний кабан. Тарас виявився спритнішим. Він влучно послав кулю в голову звіра і той упав на місці. Розчарований Віктор переломив рушницю, вийняв набої, щоб просурмити у стволи – умовний сигнал про те, що звіра взято і тепер дозволялося стріляти по лисицях. Проте, видобути потрібний звук йому не вдалося. Здивований мисливець заглянув у стволи і побачив там гумові прокладки, що застряли. А що би було, якби Кутик зробив постріл?

- Виходить, що я тобі могорич маю виставити, бо стволи розірвало б! – сказав Віктор. – Хлопцям не кажіть. Тепер потрібно після кожного пострілу перевіряти чи не залишились клейтухи, - зраділо посміхнувся, ніби він зробив якесь грандіозне відкриття, а не на власному досвіді переконався, що правила ТБ розповсюджуються і на «раціоналізаторів».

- Викинь к бісовій мамі свої набої і не знущайся над рушницею, бо ще, не дай Боже, без очей залишишся!

- Тьху-тьху-тьху!

Ми добряче пообідали і розійшлися по домівках. При прощанні нагадали друзям, що полювання на косулю по нашій ліцензіі відбудеться в неділю через тиждень.

Наступного разу Віктор приїхав без рушниці. Розірвало стволи. До поради викинути набої він поставився скептично. Стріляючи по північних крижнях, в азарті забув поглянути в стволи…

Замість постскриптуму.

Не використовуйте гуму в якості прокладок! Це причина надмірного тиску.

Перевіряйте стволи перед заряджанням рушниці.

Незалежно від мисливського стажу, перечитуйте правила техніки безпеки при поводженні зі зброєю, хоча б перед відкриттям сезону полювання.

Бажаю всім удачі!

Ю. Курочка



Украинская Баннерная Сеть