Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Мисливські періодичні видання в розрізі часу

Першим періодичним виданням мисливської тематики на території колишньої Росії став „Журнал конозаводства и охоты”, який виходив у С. Петербурзі з 1842 по 1863 рік. Це був не журнал у сучасному розумінні цього слова. За традицією тих часів він видавався у вигляді книжки. „Журнал конозаводства и охоты” видавався у двох книжках, по 120 сторінок кожна. У одній із книжок розміщався відділ мисливства.

Із 1869 по 1974 рік мисливську нішу друкованих видань заповнило вже нове видання під назвою „Журнал охоты и конозаводства”. Відділ мисливства у ньому мало чим відрізнявся від попереднього журналу. Оригінальних статей у ньому було мало, загалом переважали переклади з іноземних видань: „Охота в Индии”, «Охота на слонов», «Охота на носорогов» і т.ін.

Із другого півріччя 1874 року в Москві Л.П. Сабанєєв почав випускати щомісячник „Журнал охоты”. Це було видання у вигляді зошита обсягом 60-70 сторінок з хорошими ілюстраціями. Завдяки своєму редакторові „Журнал охоты” формував у читачів серйозне ставлення до полювання та промислів, як важливої галузі народного багатства, виховував у мисливців культуру полювання, знаходив у мисливському середовищі літературні обдарування. Сабанєєв у цей час редагував два журнали: „Природа” і „Журнал охоты”. Зрештою він вирішив їх об‘єднати в один – „Природа и охота”, який з‘явився у січні 1878 року. Він проіснував понад двадцять п‘ять років, залишаючись до 1890 року єдиним мисливським журналом в Росії. Видавався він спочатку в Петербурзі, але в 1880 році редакція була переведена в Москву.

Із 1855 по 1859 рік в Петербурзі виходила (у вигляді зошитів по шістнадцять сторінок) щотижнева „Газета лесоводства и охоты”. Відділ мисливства у ній не відзначався високою якістю, проте поруч із анекдотами та списком закордонних полювань у ній траплялися й хороші статті про російську природу та полювання.

У Москві з 1859 по 1862 рік також виходив „Журнал охоты”. Він мав періодичність один раз в місяць та обсяг 70 сторінок.

У період із 1888 по 1904 рік у Москві видавалась „Охотничья газета”, як щотижневий додаток до журналу Сабанєєва „Природа и охота”. Із 1890 року „Охотничья газета” стає самостійним виданням, але в 1892 році вона входить в журнал „Природа и охота”.

Із 1891 по 1893 рік у Петербурзі видавався журнал „Охота”. Він виходив двічі на місяць за редакцією відомого мисливця Д. Вальцова. У 1902-1904 рр. журнал відновив своє існування як ілюстрований щомісячник обсягом чотирнадцять сторінок.

У Тульській губернії і 1894-1904 роках двічі на місяць, зошитами по 16 сторінок, виходив журнал „Псовая и ружейная охота» під редакцією В. Озерова. Після „Природы и охоты” він займав друге місце за статусом за весь десятирічний термін свого існування.

У Вятці з 1907 по 1927 рік під редакцією Ф. Кунілова видавався двотижневий журнал „Охотник и риболов”.

„Охотничий вестник” видавався в Москві у період з 1907 по 1914 рік. У 1913 році виходив журнал „Охотничье оружие и собаководство”.

Жовтневий переворот, звісно, не сприяв розвитку мисливських видань і лише в період НЕПу в 1923 році все починає повертатися на „кругі своя” – у Москві виходить журнал „Охотничье дело”, роком пізніше „Охотник”, а ще через рік „Пушное дело”.

У Вологді в цей час також почав виходити щомісячний науково-економічний і літературний журнал „Охота и риболовство”, в Саратові видавався журнал „Охотник” – орган „Саратовского Губсоюза охотников”. В Усть-Каменогорську виходив щомісячний літературно-художній журнал „Охотник Алтая” (1923-1924 рр.), в Новосибірську „Охотник и рыболов Сибири” (1925-1933 рр.). в Ростові на Дону виходив „Охотничий вестник Северного Кавказа” (1925-1926 рр.).

Через тривале колоніальне становище України, коли українське друковане слово було під забороною, ми не мали видань мисливської тематики рідною мовою. У середині ХХ сторіччя мисливська тематика висвітлювалася у творах українських авторів Г.П. Данилевського, М.А. Вербицького, М.Г. Сементовського та інших, але російською мовою. Із 1923 року започатковуються періодичні видання і в Україні: „Южная охота” (Одеса), „Украинский охотничий вестник” (Харків, за редакцією відомого вченого-зоолога В.Г. Аверіна). Із 1924 року останній журнал виходив під назвою „Природа и охота на Украине”, але його видання було майже відразу припинене і замість нього у 1925 році почав виходити журнал „Український мисливець і рибалка”. Перші два роки він виходив російською мовою, а із 1927 року – українською.

Журнал „Український мисливець і рибалка” захищав інтереси мисливського та рибного господарств в Україні. На його сторінках розповідалося про життя мисливців та рибалок, підтримувався тісний зв‘язок із науковцями. Журнал мав розділи: союзне будівництво, мисливське законодавство, мисливське господарство, економіка полювання, собаківництво, хутрова сировина, риболовство та рибоводство, рушнична техніка, мисливство і наука, з життя природи, закордонний огляд, белетристика, життя на місцях, хроніка, кореспонденції, бібліографія, питання і відповіді. Обсяг кожного номеру журналу становив 4-5 друкованих аркуші (60-70 сторінок тексту). Слід відмітити, що журнал „Український мисливець і рибалка” відігравав велику консолідуючу роль в середовищі мисливців та рибалок. На превеликий жаль його випуск був припинений у середині кривавого 1933 року.

Варто сказати кілька слів і про одеський журнал „Южная охота”. Це був щомісячний журнал присвячений мисливству та рибальству. Виходив він, як вже згадувалося, російською, але траплялися також і матеріали українською мовою (наприклад стаття Б. Волянського „Охороняйте хижих птахів” 1923, № 4-5. До речі, ця стаття не втратила своєї актуальності й сьогодні). Журнал мав розділи: „политико-экономический обзор», «литературный отдел», «охота и рыболовство», «хроника», «официальный отдел».

Журнал публікує „обзор охот за 1922 г.” Із якого можна зробити порівняння наскільки збідніли наші угіддя за якихось вісімдесят років: „...удачны были охоты на гусей, летавших в туманные дни очень низко. Некоторые охотники взяли за сезон до 40 штук.

Вальдшнепа было много на высылках, и держался он долго. В районе Очаково и Бирзулы 40-50 вальдшнепов на ружье за сезон не было редкостью.

В районе Березовки (90 верст от Одессы) появилось масса куропаток и три выводка волков, всего 12 штук.»

До п‘ятнадцятирічного ювілею Одеської організації мисливців журнал друкує „Гимн охотников”, який має такий початок:

„Средь блеска природы,

В сиянии свободы,

На многие годы

Союз нас сплотил…

«Союз» у гімні мався на увазі мисливський, а не щось інше.

Також у Полтаві, протягом 1927-1928 років, виходив журнал „Мисливство і господарство” – бюлетень Полтавського окружного відділу Всеукраїнської спілки мисливців і рибалок (ВУСМІР).

Від початку тридцятих років і до 1950 року на величезних теренах СРСР не виходило жодного періодичного видання на мисливську тематику. Тільки в 1950 році московське видавництво „Физкультура и спорт” почало випуск альманаху „Охотничьи просторы” – збірника нарисів про полювання та природу. Матеріали альманаху знайомили його читачів з життям природи, спеціальні його розділи були присвячені важливим проблемам полювання, охорони природи, новинкам спортивного полювання, як в країні так і за її кордонами.

У жовтні 1955 року в Москві був заснований громадсько-політичний щомісячник „Охота и охотничье хазяйство”. Спочатку це був орган Міністерства сільського господарства, а вже в останні роки – Ради товариства мисливців і рибалок РФ, колективу редакції журналу. Журнал швидко здобув популярність серед мисливців, а його тираж у найкращі часи сягав восьмиста тисяч примірників.

У 1965 році в Москві почав видаватися інформаційний бюлетень „Охотник” орган військово-мисливського товариства.

У 1997 році в Москві засновано ще один ілюстрований щомісячник – журнал „Охота и охотничьи собаки”.

Понад шістдесят років Україна не мала жодного свого періодичного видання на мисливську тематику. Лише після набуття незалежності крига скресла – почала виходити щомісячна газета „Удача”, яка хоч і не привернула особливої уваги читачів, але це була перша ластівка після тривалої зими.

У 1994 році почав виходити щомісячний журнал „Мисливець і рибалка” – один із низки журналів, які виходили у видавництві „Нива”. Відокремившись від видавництва журнал не втримався на плаву і на другому номері 2002 року припинив своє існування.

У 1996 році почав виходити „Лісовий і мисливський журнал” – орган Міністерства лісового господарства, спочатку як щоквартальник, а потім як двомісячник.

Із серпня 1999 року почав виходити щомісячник „Зброя і полювання” (із 2002 року „Оружие и охота”).

У 2001 році була заснована щомісячна газета „Полювання та риболовля”, яка з часом завоювала найбільшу популярність у мисливців України (найбільший тираж серед усіх мисливських видань).

У 2001 році був заснований журнал „Охотник”.

Сподіваюся, що згадані мною українські мисливські видання будуть зберігати й примножувати кращі традиції репресованого журналу „Український мисливець і рибалка”, численні матеріали якого і на сьогодні не втрачають інтересу для мисливців, рибалок та любителів природи.

Д. Голда



Украинская Баннерная Сеть