Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Щипавка: наживка, синоптик і співмешканець

Для багатьох знайомство зі світом риб розпочалось з цієї не дуже помітної рибки, хоча дехто стикався з нею ще в ранньому дитинстві. Пригадайте перші самостійні кроки у свіжій, чистій воді теплої літньої днини по піщаному дну річки чи озера. Після чергового кроку підошву ноги щось залоскотало. Хтось, злякавшись, швиденько залишив злощасне місце, поділився своїм "переляком" з рідними чи знайомими. Ті, можливо, підказали причину цього явища, якщо добре обізнані з живим світом водойми. Іншого розбудила цікавість і спроба зробити перше своє відкриття: опускає руку до ступні, обережно підводить долоню під підошву до місця лоскотання, набирає нею придонного піску разом з тим, що ворушиться у ньому. Нарешті, міцно затиснувши пальці руки в кулачок, миттєво витягає його з води. Затиснута істота борсається, намагається вислизнути з кулачка і, знайшовши якусь шпаринку між пальцями, робить спробу протиснутись у неї. Це їй вдається. Вона одночасно, ущипнувши дослідника, заставила його на якусь мить розслабити пальці: здобич вислизнула і впала у воду. Якщо шукач пригод її помітив, то ця рудувато-сіра істота причаїлась неподалік на жовтавому чи сіруватому піску, щоб оговтатись від такої близької небезпеки. Від наступного переслідування вона різким рухом майнула у будь-який бік і швидко зникла у піску, здійнявши над цим місцем ледь помітну хмаринку з придонного ґрунту. За наявності на дні поблизу від місця цих подій шматка нитчастих водоростей вона неодмінно скористається ним і шмигне до нього. Помітивши таке місце, можна обережно опустити руку на нього і втрачений "привид" знову потрапить у кулачок. Можливо, його ловець, відчуваючи, що привид почувається у його середовищі "як риба у воді", встигне вискочити на піщаний берег і аж на ньому він таки виплигне з кулачка. Тут обкачаного у пісок "привида" можна взяти у руки і детальніше розглянути. З цього часу такого ловця можна назвати не потенційним, а справжнім рибалкою: до його рук потрапила риба за назвою щипавка.

Не дивлячись на незначний розмір, щипавка в різних місцях відома за багатьма назвами. В Україні вона відома, як вертельчик, голиця, кізка, коза, кружельчйк, кусавка, куславка, підкозобель, пічовга, рідкозуб, сікавка, сікавиця, сіковець, сікун, сикавка, сикля, сикунда, щипавка, щипалка, щиповка, циколка, цикун тощо. Деякі з них розкривають особливості її будови та поведінки. Багата щипавка і на видову різноманітність, якщо враховувати і так звану поліплоїдію; одні з них досить близькі за зовнішніми ознаками, другі - двостатеві, треті - одностатеві і представлені тільки самками і їх розмноження відбувається за участю самців інших видів тощо. Систематики ще сперечаються стосовно того, яку щипавку вважати видом, яку підвидом. Серед них найпоширенішою є щипавка звичайна.

Забарвлення тіла щипавок красиве, строкате, захисне, тобто близьке до середовища, в якому вона живе. Основний колір від світло-жовтого до темно-коричневого з стальним полиском. На боках тіла є два ряди темних плям; нижній складають великі округлі, кількість яких може досягати двох десятків, верхній - з дрібних плямок, які часто утворюють переривчасту поздовжню смужку. Уздовж спини теж є ряд округлих плям, є вони й на голові, спинному та хвостовому плавцях, решта плавців сіро-жовтуваті. Горло й черевце - світло-жовті без плям.

Довжина тіла щипавок не перевищує 13 см, здебільшого до 10 см, а живуть не більше 4-5 років.

Щипавки живуть здебільшого на піщано-мулистому дні як у текучих,так і в стоячих водах, переважно у прибережжях, затоках річок, їх старицях, часто під нитчастими водоростями, серед зрідженої рослинності, де знаходять у достатку корм і захисток від ворогів. Обрані місця залишають не дуже охоче. Найчастіше не просто лежать на дні, а зариваються у придонний ґрунт, з якого виглядають лише голівки. Помітити їх у цьому стані можна лише за рухом зябрових кришок. Час від часу вони залишають свої схованки у пошуках їжі, а потурбовані, дуже стрімко відпливають на кілька метрів і знову зариваються у мул. Інколи висять на рослинах, відшукуючи на них корм. Щипавки здатні дихати атмосферним повітрям, у зв язку з чим можуть жити у воді з незначним вмістом кисню і тривалий час бути живими на суші. Проте, очевидно, тривалого забруднення води не витримують, про що свідчить зникнення їх у ряді водойм. Вони своєрідно пищать, якщо потрапляють до рук людини.

Здається, що щипавки не мають господарського значення. Проте це - не так. Ними живляться здебільшого хижі риби. У зв'язку з цим їх варто розглядати як позитивний елемент рибного населення водойм. Через них використовуються кормові організми, які безпосередньо хижим рибам недоступні. Завдяки цьому нарощується маса господар-ськи цінніших видів, ніж щипавки. Вони використовуються рибалками як досить витривала під час перебування на гачку наживка для вудіння хижих риб. Крім цього, щипавки можуть прислужитись рибалкам, як завба-чувач зміни погоди у конкретній місцевості.

За спостереженнями Приходька з Черкас, щипавки за стійкої, погожої днини тримаються безпосередньо на дні, спокійно лежачи на ньому. Перед негодою вони, мов за командою, спливають вгору, ганяються одна за одною, висовуючи з води то плавець, то голівку. Потім вони опускаються ближче до дна. Але й на глибині довго не затримуються. Складається враження, що їм не страшні ні окуні, ні щуки. (Можливо, і ворогам щипавки у такий час теж не дуже комфортно). Як зазначає той же автор, він підгодовував щипавок то черв'ячками, то кашею, а вони своєю поведінкою заздалегідь попереджували його про зміну погоди.

Щипавок можна успішно утримувати в акваріумі. Правда, декому здається, що вони нецікаві через свою пасивність. Проте привабливість їх полягає в тому, що їм не потрібний такий догляд, якого вимагають екзотичні риби - вихідці з теплих країн. Крім того, це дозволить набути досвіду догляду за кімнатною штучною водоймою, якою є акваріум. Якраз щипавки самі підкажуть, що необхідно поміняти воду, що є наслідком або забруднення води, або перенаселення акваріуму, або підвищення температури води в ньому. А підкажуть вони тим, що їм властива така біологічна особливість як здатність до кишкового дихання. За нестачі кисню у воді вони піднімаються до її поверхні і заковтують повітря ротом. Заковтнуті бульбашки повітря проганяються по кишечнику, який пронизаний кровоносними капілярами, де здійснюється насичення крові киснем. За такої ситуації необхідно або замінити частину води, завдяки чому в ній підвищиться вміст кисню, або знизити її температуру. Проте необхідно пам'ятати, що різке зниження температури води може викликати температурний шок і риби можуть загинути. Тому змінювати її необхідно поступово, щоб перепад температури води не перевищував двох градусів. Справі може зарадити аератор, який дозволить збагачувати воду на кисень. Годувати щипавок краще черв'ячками, мотилем, ракоподібними, можна й будь-яким свіжим м'ясом, наскобленим ножем. Вони можуть тривалий час обходитись без їжі. Як вважає Шумілов, навіть при задовільній годівлі (наприклад, сухою дафнією) ці риби можуть жити кілька місяців. Але від такої годівлі вони незабаром загинуть від виснаження. Переселення щипавок з водойми в акваріум краще робити у найтепліщу пору, за сухої жаркої погоди, коли умови перебування у водоймах близькі до акваріумних. Створивши сприятливі умови для цих риб у квартирі, цікаво спостерігати за їх реакцією на зміни погоди. За ясної погоди вони звичайно лежать на дні чи в рослинах. Перед хмарною погодою спливають до поверхні води і розміщуються в рослинах. Перед зливою починають швидко плавати у верхніх шарах води чи зверху вниз уздовж стінки акваріуму, змієподібне вигинаючи тіло.

Отже, щипавки безпосередньо можуть бути допоміжними об'єктами для заняття серйозним рибальством. Вони ж, за спостереженнями у водоймах та й в акваріумах, дозволять скорегувати дії рибалки щодо позитивних наслідків вудіння риб у зв‘язку з їх поведінкою за настання певних погодних умов. Перебування щипавок в оселі буде не лише її живим куточком, можливо, й окрасою, а й об'єктами пізнання життя представників рибного населення наших водойм, одними з якими є щипавки, як дітьми, так і дорослими, незалежно від професійних уподобань. Вони не поступаються у цьому навіть перед екзотичними рибами, у чому може переконатися кожен.

А. Щербуха



Украинская Баннерная Сеть