Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Про ножі та сталі

Шановна редакція газети "Полювання та риболовля"! Пише Вам мисливець із Рівненської області. Мене цікавить питання, на яке я сам ніяк не можу знайти відповіді. Полюю я відносно недавно - мій мисливський стаж сім років. У мене на озброєнні мисливська двоствольна рушниця марки "ІЖ-12", але моє запитання буде стосуватися не вогнепальної, а холодної зброї, тобто мисливського ножа, а точніше, сталі, з якої виготовляються ці ножі. Впродовж тривалого часу я користувався на полюванні складаним мисливським ножем, у якого на одному кінці руків'я було припасовано два екстрактори для гільз. Це був досить хороший ніж, він був зручним і універсальним на полюванні (я, зазвичай, полюю на зайця, лисицю, вовка, качок), але мені одного разу трапилося освіжувати ним кабана, тоді я й виявив, що для такого звіра мій складаний ніж абсолютно не годиться. Окрім того, що він надзвичайно швидко "сідає" і його доводиться часто гострити, так я ним ще й мало не покалічився, коли ніж склався під час роботи.

Після того полювання я вирішив придбати іншого мисливського ножа з фіксованим лезом, благо, їх зараз продають на кожному розі. На превеликий жаль, покупка моя виявилася невдалою - клинок був гарний, із нержавіючої сталі, з чеканкою й "кровостоком" але... затуплювався він ще швидше за мого старого ножа.

Зараз я вирішив виготовити собі мисливського ножа самотужки (не святі ж горшки ліплять), але не знаю, яку сталь взяти для клинка. Я розумію, краще було б придбати доброго імпортного (не китайського) ножа в мисливському магазині, але такі вироби мені не по кишені. Однак я хотів би знати, які марки сталей використовують у мисливських ножах закордонні виробники, якості та склад цих сталей.

М. Стельмах, Рівненська обл.

Пан Микола в своєму листі зачепив проблему, яка торкається практично кожного мисливця. Хто з нас не стикався з питанням, "який ніж кращий?". У принципі відповідь на це запитання дана вже давно - немає найкращого, тобто універсального ножа, адже якщо один клинок зручний для порання великої дичини, то він, у силу своїх параметрів, буде практично непридатним для дичини дрібної, і навпаки - маленький зручний ножичок стане поганим помічником для любителів облавного полювання. Для мисливця існує одне вирішення цієї дилеми - потрібно обзаводитися кількома ножами.

Проте в даному випадку перед мисливцем питання стоїть інакше, а саме: яку сталь найкраще вибрати для мисливського ножа. Тобто, він практично задає схоже запитання - чи існує "універсальна" марка сталі для мисливських ножів? Не хотілося б його розчаровувати, але відповідь буде така ж, як і на попереднє запитання. Не існує універсальної ножової сталі, все залежить від мисливця та завдань, які він буде виконувати цим ножем. Так, здавалося б, найкращою буде та сталь, яка найдовше тримає гостроту, тобто тверда сталь. Клинком із сталі твердістю 65НRС можна буде попорати кількох кабанів і ніж буде таким же гострим. Проте, коли він все-таки затупиться (на четвертій чи «надцятій» туші), перед мисливцем постане проблема, як загострити цього ножа. Для операції знадобляться спеціальні бруски (і не один!), які, як і ніж, коштують дуже дорого, плюс не одна година часу для гостріння. Чи потрібно це мисливцю - вибирати тільки йому, про смаки, як відомо, не сперечаються.

Ножі з м'якших сталей не потребують спеціальних брусків. Клинок твердістю 57НRС у принципі можна загострити "підніжним" матеріалом, проте ніж з твердістю меншою 55 НКС навряд чи стане добрим помічником для мисливця. Яким чином визначається твердість металу, "Полювання та риболовля" вже неодноразово розповідала на своїх сторінках (зокрема в попередньому номері), нагадаємо, що в домашніх умовах її можна визначити лише приблизно за допомогою надфіля або скла, та й то в окремих випадках.

А зараз, власне, про саму сталь. Отже, сталлю називають сплав заліза з невеликою кількістю (до 2%) вуглецю. Останній надає сталі твердості, оскільки залізо в чистому (теоретично) вигляді - матеріал доволі м'який, плюс до цього вуглець додає сталі можливості гартуватися під дією термічної обробки (він також заставляє її ржавіти (на жаль)). Чим сильніше загартована сталь (до певного ступеню), тим вона твердіша, пружніша, зносостійка, але більш крихка, починає швидше ржавіти. При певному збільшенні кількості вуглецю, а також при перегартуванні сталь втрачає свої позитивні якості внаслідок крихкості. Отже за допомогою саме філігранного мистецтва гартування сталі із неї "витягують" усе найкраще, що потрібно для конкретного інструмента.

Для того, щоб сталь якомога менше піддавалась корозії (усі сталі ржавіють, оскільки в них присутній вуглець) у неї додають хром. У результаті окису хрому на сталі утворюється тоненька плівка, що захищає її глибинні шари. Хром також додає сталі твердості.

Для надання сталям (у нашому випадку "ножовим") позитивних якостей у них у певних дозах додають леговані присадки, які покращують їх якість у порівнянні зі звичайною вуглецевою сталлю. Як видно з таблиці, їх застосовують цілий ряд. Спробуємо дуже коротко описати призначення наведених присадок.

Вольфрам - твердий метал, який дозволяє збільшити пружність, зносостійкість і твердість. Певний відсоток вольфраму в сталі допомагає зберегти її механічні якості при високих температурах і надає сталі самозагартовуючих властивостей. Молібден - надає сталі таких же властивостей, як і вольфрам. Ванадій - при додаванні в невеликих кількостях збільшує твердість та зносостійкість сталі. Нікель - збільшує корозійну стійкість сталі та твердість. Марганець - "розкисляє" сталь у процесі плавки, що дозволяє уникнути появи шкідливих окисів сталі, які знижують її механічні властивості. Кобальт - збільшує твердість сталі та дозволяє повернути частину її в'язкості, втраченої внаслідок додавання хрому. Мідь, як і інші первісно присутні у сталі домішки, як правило, інгредієнти, від яких не вдалося позбавитися при виплавці. Навмисне додавання міді (в невеликих кількостях) трохи збільшує корозійну стійкість сталі.

Отже, вибір сталі для ножа - не таке вже й просте завдання. Як бачимо, сама сталь - доволі складна сполука, а визначити її склад, якщо на ній відсутня марка, можливо лише за допомогою спектрального аналізу сталі. Для цього, в принципі, лабораторія непотрібна, але потрібен спеціальний прилад із не менш спеціальним фахівцем.

Давати поради - справа загалом невдячна, але у нашому випадку людина сама запитує про пораду. Можна здогадатися, що в мисливця вибір не такий уже й великий (хоча, хто його знає), але з усього цього "багатства", що валяється у нас під ногами, можна порадити два найпростіші й не найгірші матеріали для клинка. Перший - це випускний клапан від автомобіля. Другий - ресору (в обох випадках краще від іномарок). Технологію їх обробки не так уже й складно опанувати самому (тим більше, що людина горить бажанням це зробити), а от загартувати клинок краще буде віддати хорошому фахівцю-гартувальнику - якщо обом майстрам поталанить, то може вийти клинок, нічим не гірший за дорогого закордонного. Що ж стосується того, що ніж із ресори буде швидко ржавіти, то і цьому можна зарадити, головне - не забувати доглядати за ним.

С. Синчук



Украинская Баннерная Сеть