Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Моя нова «Тайга»

Зізнаюся відразу, мисливських рушниць, виготовлених в Іжевську особисто я не люблю. Ні, не за бойові якості (якраз із цим то в них все гаразд), насамперед за автоматичний запобіжник та ще за ложу, яка незалежно від моделі, не відповідає моїй статурі. Адже кожен мисливець знає, що «стріляють стволи, а влучає ложа». Отже саме ложа має бути індивідуально пристосована до розмірів тіла стрільця.

Звичайно, можна у цій проблемі звернутися й до фахівця, який виготовить приклад, який буде відповідати вашим антропометричним особливостям, але ж де його шукати… та й навіщо викидати гроші на вітер, коли «тулки» та «німці», як правило, дуже прикладисті й легко дозволяють бити навскидку? Ну, але повторюся, щоб нікого не образити, що це моя суб‘єктивна думка.

Донедавна в моєму користуванні було два чудових стволи – ТОЗ-34 12-го калібру та КО-44, причому обидва з відмінним боєм. Тільки ось незадача – якщо в руках гладкостволка, то обов‘язково перед очі потрапить лисичка, яка мишкує не ближче ніж за сотню метрів, а ось коли візьму карабін, то мій ягдтер‘єр неодмінно вижене з нори її господарку по якій зробити моментальний постріл просто нереально.

Носити обидва стволи одночасно нерозумно та й нелегко. До того ж, я ще з давніх часів запам‘ятав іронічні слова знайомого стосовно одного мисливця, який ішов на номер з СКСом та з МЦ-21: «Это какой-то очень ж-жадный человек».

Зрештою, життя поступово привело до висновку – мені необхідна комбінована рушниця. Але яка?.. Чеське Брно-800 – «кусається» ціна, а про «Меркель» і думати було страшно. Тому попри мою неприязнь до ІЖів довелося звернути увагу саме на них. Але на цьому шляху з пантелику мене знову збила розмова зі знайомим, який розкритикував російську «комбінацію». Мовляв, стволи нікудишні, мало не теліпаються бо на муфті присутній регулятор суміщення середніх точок влучання. Подібна оцінка та моя упередженість стосовно цього виробника знову змусили мене шукати інший варіант. Якось випадково я натрапив на оголошення про продаж майже нового бокбюксфлінта Чеської збройовки калібру 12x76 та 8x57 за прийнятною ціною. Проте, коли в домовлений термін я прибув за вказаною мені продавцем адресою, то застав господаря, який «обмивав» оборудку з новим власником. Мої розчарування та образа були настільки великі, що я навіть відмовився подивитися на рушницю. Навіщо сипати сіль на свіжу рану?

Можливо моя преамбула й затягнулася, але я хочу, щоб читач зрозумів – моя покупка ІЖ-94 «Тайга» була «шлюбом за обставинами».

І ось, нарешті, я зважився, стою в магазині… Хочу зауважити, що мене приємно вразила обізнаність та культура обслуговування продавців. Вони спочатку поцікавилися у мене, яку дичину і на якій відстані доведеться відстрілювати, щоб зорієнтуватись з калібром нарізного ствола. До цього в магазинах мені на очі потрапляла ця модель лише з нарізними стволами .223 та .308 калібрів. І тільки тепер я дізнався, що іжевські бокбюксфлінти комплектуються і 222 Rem, і 223 Rem, і 5,6х50R Mag, і 6,5х55, і 7х57R, і 7x65R, і 7,62x39, і 7,62x51, і 7,62х53R, і 7,62х54R, і 7,62x63 (30-06 Spr.), і 8х57JRS, і 9x53R, і 9,3x74R. Ого, нічого собі вибір… подумав я. Якщо до цього додати, що гладкі стволи 12 та 20 калібрів мають звичайний (70мм) та 76мм патронники, а дульні звуження як постійні, так і змінні…можна сказати, що іжевські зброярі створили дійсно універсальну зброю.

Спусковий механізм «Тайги» може бути оснащений функцією «попередження», до того ж виготовляється він у двох конструктивних варіантах: з прямою послідовністю стрільби, яка характерна для мисливських двоствольних рушниць та зворотною – передній спусковий гачок служить для пострілу з верхнього (гладкого) ствола, а задній – для нарізного (нижнього). Треба сказати що зворотна послідовність мені імпонувала більше, адже зі свого ТОЗ-34ЕР я звик стріляти з верхнього ствола кулею Полева, Рубейкіна та БМ, а з нижнього вже в залежності від обставин. Адже коли дичина несподівано зривається з гущачка, то людина мимовільно натискає на передній спуск. От і виходить, що при звичайній послідовності куля летить повз ціль (а з кількох тисяч мисливців я бачив лише двох, які стабільно влучно стріляли кулею навскидку).

Продавець уважно вислухав мої вимоги до рушниці і, зважаючи на те, що основним звіром, якого я стрілятиму з нарізного ствола є кабан, порадив мені зупинитись на калібрі 30-06, оскільки в ньому можна використовувати набої з кулями, які мають більшу масу в порівнянні з .308 калібром.

Коли продавець виніс коробку з рушницею, до нас підійшли кілька мисливців, що були на той час присутні в магазині.

- Не викидай гроші на вітер! Я також купив собі таке «щастя», то потім його ледве здихався, – обізвався до мене один.

- Побачимо, – невпевнено відповів я пораднику, збираючи свою покупку.

Хто купував нову рушницю, той зрозуміє мої відчуття. Горіховий приклад з красивою текстурою і хороша підгонка металевих частин відразу справили на мене добре враження. Протерті стволи я перевірив на відсутність дефектів на зовнішній та внутрішній поверхнях. Потім за допомогою вставленої в патронник пластмасової гільзи (без капсуля) упевнився, що тіньові кільця розташовані концентрично, тобто тут присікатись не було до чого. До нарізного ствола претензій також не було. Попробував на прикладистість – неймовірно, але факт – це був перший «ІЖак» у моєму житті, який не «задирав» стволи, а впевнено знаходив ціль.

- Беру! – ніби у ополонку стрибнув, – виписуйте.

...Син, розмахуючи руками, біг назустріч і лементував щосили:

- Давай, пробуй «чеха», я вже нові мішені повісив, а то стемніє скоро!

- Не буде в нас його. Ось, ІЖа купив.

-Та-а… – розчаровано протягнув нащадок.

Перші постріли з відкритим прицілом на відстані 100 метрів ремінгтонівськими набоями з кулями, вагою 55 гран (3,5 г) та 220 гран (14,26 г) показали, що всі пробоїни відхилились від точки прицілювання вправо і вниз… Єдине, що заспокоювало – купчастість. Згідно з інструкцією купчастість та влучність стрільби з нарізного ствола вважаються задовільними, якщо на відстані 100 м величина розсіювання 4-х пострілів складає не більше 120 мм, а відхилення середньої точки влучання від точки прицілювання – не більше 75 мм. Враховуючи, що на заводі нарізний ствол відстрілювався набоями з масою кулі 10,9 г, який має іншу балістичну криву, результат плачевним назвати було не можна. Але…потрібно було лише внести корективи до регулювання мушки ти прицільної планки. Тоді й кулі лягатимуть як слід. Я змусив себе твердо повірити, що завтра моя обновка з Іжевська «заспіває» набагато краще.

Користуючись формулою взятою з книги Штейнгольда «Все об охотничьем ружье» я вирахував необхідні поправки та вніс їх до прицільних пристроїв. Хочу зауважити, що регулювання в моделі надзвичайно просте і значно простіше ніж у більшості карабінів та комбінованої зброї, де цілик щільно сидить у пазу і щоб зрушити його з місця доводиться використовувати наставку з м'якого металу та молоток (ще спробуй угадати силу удару!). У ІЖ-94 цілик фіксується гвинтом. Досить викруткою послабити зажим – цілик легенько і плавно зміщується вбік на потрібну відстань. Дуже зручно. Затиснув гвинт і цілик фіксується «намертво». Мушка також безпроблемно регулюється по вертикалі (висоті) та фіксується підпружиненим гнітком, що повністю виключає застосування терпуха та надфіля.

Чотири моїх постріли з нарізного ствола, зроблені з двохвилинним інтервалом (для охолодження ствола) помістились у коло діаметром 100 мм! Результат був добрий навіть для карабінів.

З гладкого ствола, в який вкручена втулка зі змінним дульним звуженням (ДЗ) я зробив кілька пострілів при незмінному (у порівнянні з нарізним) способі прицілювання кулею Полева. (Цей набій у пластиковій гільзі (70 мм) з верхнього ствола ТОЗ-34ЕР із ДЗ 1,1 мм на відстані 50 метрів показував купчастість 5 куль в коло діаметром 8 см при повному співпаданні точок прицілювання та влучання.) Із ІЖ-94 пробоїни розташувались приблизно так, як з ТОЗу (за купчастістю), але на 30 см нижче від точки прицілювання. Подальша заміна ДЗ 1 мм на ДЗ 0,5 мм на бій практично не вплинула.

Можливо, причина такої «просадки» точки влучення у використанні коротких (70мм) гільз у довгому (76 мм) патроннику. Але й подальший експеримент з набоями Магнум (з 76 мм гільзою) фірми Clever дали такий же результат як і мій «самокрут». Цілком імовірно, що використання набоїв інших фірм з іншими кулями дасть ліпший результат. Можливо, потрібно змінити манеру прицілювання. Зрештою я впевнений, що бажаного результату все-таки буде досягнуто.

До речі, при стрільбі картеччю та шротом відхилення центру осипу від точки прицілювання майже непомітно.

Отже резюме. У цілому рушниця добротна, компактна, збалансована. Її вага (3,8кг) практично не відчувається. Наявність інтерсепторів, можливість плавного спуску курків та автоматичний запобіжник (хоч на мою думку неавтоматичний – краще) сприяють безпеці самого мисливця та його оточуючих. Шкода тільки, що до комплекту поставки в обов'язковому порядку не входить кронштейн для оптичного прицілу та суцільний шомпол з набором йоршиків для догляду за нарізним стволом. Мисливцеві доводиться всі ці предмети розшукувати в магазинах самотужки.

Добре було б коли хоч у фірмових магазинах «ІжМеху» можна було замовити вищеназвані предмети, а також додаткові блоки стволів. Від цього виграли б як виробники, так і мисливці.

Також мені хотілося б почути думки побратимів, які експлуатують комбіновану зброю Іжевського заводу. Свої є експерименти з кульовими набоями різних виробників та досвід практичного використання ІЖ-94 на полюванні я зобов'язуюсь узагальнити в майбутньому матеріалі після закінчення сезону полювання на копитних.

Бажаю всім мисливцям влучних пострілів!

Ю. Курочка



Украинская Баннерная Сеть