Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Недосказане до Стандарту і випробування гончих

Не діждуся чергового номера «ПтР» з дуже цікавої причини: в недавніх двох статтях міркування про Стандарти і випробування гончих – відгук не через міру важливих питань, які привели до стану загибелі нинішніх гончаків. Не дивляичь на досить відверті свої думки, хотілося б почути від досвідчених експертів і гончатників їх згоду (чи навпаки) стосовно мого погляду на порушені питання. Я навмисно не заглиблювався на остаточність причин, плекаючи надію в підсумковому варіанті дати згоду на мої пропозиції до Стандарту і Правил випробування або доповнити остаточним логічним міркуванням свою точку зору з однісінькою метою – врятувати гончих (р.г. і а.р.г.) від повної загибелі їх як мисливських собак, тобто в першу чергу їх основного призначення – боротьби з вовками.Раніше ми неодноразово висвітлювали це питання, підкреслюючи, що обидві породи окрім знищення вовків як внутрішньовидового хижака повинні добре полювати і на хутрового звіра, володіючи окрім основних мисливських якостей і видатною силою. «Могутньо складені, добре одягнуті, вʼязкі, чутисті, голосисті…» (В.В. Луканічев, По маліку, але в пʼяту, ст.43). Тут же на ст. 45 В.В. стверджує: «Не боячись помилитися, необхідно сказати, що рішення І Зʼїзду кінологів Союзу 1925 р. по методології мисливських собак порочні. Цим зʼїзд скоїв тяжкий гріх перед гончатниками, втягнувши розвиток наймасовішої породи мисливських собак на хибний шлях розвитку, згубив начисто багато цінних р.г. тільки тому, що вони не були схожі по екстерʼєру з облюбованим стандартом». Відсутність вʼязкості, великі розбіжності між однотипністю і низькими польовими якостями гончих, які не гонять ні зайця, ні лисиці. Для полювання вони не гожі зовсім.Я навів цю цитату і свій вислів, не збираючись критикувати лідера цього зʼїзду М.П. Пахомова, автора проекту виведення гончих за фотопортретом Добувая Білоусова. Я лише підкреслюю, що Пахомов не був заводчиком робочих гончаків, не мав зоотехнічної освіти, тому і допустив затвердження Правил випробувань гончих власного авторства, де допустив величезну помилку в оцінці гончих на гону, ігноруючи головні якості в роботі гончих – вʼязкість і чуття. Наслідком цього і є деградація породи до сих пір.Та про це ми поговоримо потім. При цьому дуже важливо сказати, що в племінний фонд необхідно зараховувати плідників, що працюють з яскравою мисливською пристрастю, вʼязко, а не за хвостом робочого собаки, працюють не як допоміжні, а самостійно, не потребуючи допомоги й опіки від власника.Тепер для багатьох гончатників стало очевидним, що в породах р.г. і а.р.г., (особливо р.г.) стабілізувалося (і стало очевидним) велике розходження між породністю за зовнішнім виглядом, з одного боку, і «безпородністю» внутрішніх якостей з іншого.Підкреслю ще раз, що за зовнішніми ознаками неможливо зʼясувати, яке чуття у гончака, по якому звіру він буде працювати з пристрастю, який у нього голос. Не визначає екстреʼєр і низку інших якостей.Підбиваючи підсумки сказаного вище, домовлю, що і Стандарт, і Правила випробувань гончих під редакцією Пахомова, прийнятий в радянський період у породах гончих, скасував старий породний метод підбору плідників не за екстерʼєром, а лише за їх робочим станом, памʼятаючи, що мисливські собаки вже віками є сільськогосподарськими тваринами, які забеспечують потреби людини. При цьому, не засуджуючи помилки чи незнання предками, нам необхідно почати розмову і спільно виробити правильне тлумачення і правильну оцінку робочих якостей гончих у полюванні й на випробуваннях-змаганнях. Міркуючи при цьому, що впроваджуваний нині нам ФМСУ і КСУ комерційно спрямований метод ведення і використовування мисливських собак підвів їх на поріг загибелі.Наше завдання домовити ті міркування, які повинні бути в опоненському розгляді зачепленої істини. Для цього розглянемо глибше вимоги і оцінки всіх елементів в обох показниках гончих, обгрунтуючи пропоновані зміни в нині діючі аргументи.Полаз – пошук гончака – оцінюється в 10 балів. Полаз гончака тільки тоді в повному розумінні красивий, коли він активний, напористий і толковий, а тому і добутливий. Не забуваймо про те, що собака повинен бути в контакті з ведучим, не бовтатися у нього між ногами чи бути занадто глибоким і таке інше. При цьому врахуймо, що на підйом звіра впливають і дії ведучого, він спрямовує пошук у місце ймовірного схову звіра, покрикуючи направляє гончака у це місце, тобто допомагає добути звіра для гону. Тому тут виникає питання, а чи не занадто 10 балів? На мій погляд, тут і 5 балів буде достатньо, а решту потрібно передати в добутливість, бо вона є не що інше, як здібність гончака швидко знайти звіра, дуже важлива її якість, яка в нас недооцінюється. На початок полювання, яке в більшості починається зранку, звірі уже залягли на денний спокій десь в лісові хащі, лісополоси, глибокі зарослі вибалки, тому добути його для гону непросто. А в негоду або перед нею заєць ховається «мертво», бо це один з дієвих способів захисту виду.За відсутності жирових слідів гончим доводиться шукати не слід, а лежання зайця. Це значно ускладнює добутливість. Підняти зайця з лежання без жирових слідів тяжко, а причути зайця на лежанні не завжди вдається. З цього приводу серед гончатників існує помилков думка, нібито заєць на лежанні не пахне, тому гончі його і не причуюють, навіть знаходячись близько від нього. Це помилкова теорія. Запах зайця з лежання безумовно розповсюджується. Адже якщо організм живий, то в ньому безперервно і неодмінно протікає життєвий процес, здійснюється обмін і продукція обміну речовин і все це потрапляє в навколишнє середовище.Які якості гончака роблять полаз приємним і добутливим? Дехто вважає, що добутливість полаза залежить головне від швидкості ходу гончака. Так, швидкість пошуку допомагає підняти зайця з лежання, якщо пошук іде чистими місцями, стежками, з поляни на поляну. Шукають такі скакуни ходовий слід, а собаці треба шукати лежання. Взагалі швидкість пошуку бажана, але вона отримує цінність лише тоді, коли гончак має кмітливу голову, озброєну до цього ж добрим чуттям.Добутливим полазом має проявлятися уміння зосереджувати пошук в надійних місцях. Гончак має знати, де треба шукати зайця, тобто його рухи повинні нагадувати обережну й виразно-розсудочну роботу.Видатні гончаки в пошуку керуються в більшій мірі слідом і доходять до лежання, користуючись чуттям. Добре чуття забезпечує можливість швидко й упевнено вираховувати сліди звірів, а в деяких випадках прихватити звіра на лежанні. Величезне значення для розвитку яскравих робочих якостей гончих, в тому числі і добутливості полазу, мають найбільш сприятливий для гончих урівноважений, спокійний тип вищої нервової діяльності. Гончі невтримного типа – холерики – характеризуються вкрай нерозумними вчинками, від них не доводиться чекати продуктивності в полазі, тим більше якщо вони мають ще й погане чуття.Необхідними для формування добутливого полазу основними природними задатками є належність мисливського інстинкту, гостре чуття і природна тямовитість, яка прискорює напрацювання майстерності у пошуку. Про значимість належної в добутливості вʼязкості скажу нижче. Здатність гончих легко і швидко знаходити звіра – спадкова, що необхідно врахувати при підборі пар для отримання добутливих нащадків гончих. Аналізуючи вищевикладені факти, думаю, що легко зрозуміти, що оцінка добутливості в наших Правилах нерозумно, безпідствано занижена, і в нових Правилах добутливості слід відраховувати 5 балів, знятих від полазу-пошуку.Надзвичайно рідко тепер випадає можливість спостерігати довгу, чітку, напористу роботу гончака. А раніше ж інша робота і не уявлялась, бо була скерована тільки на робочі якості. Але головне душевне піднесення мисливця викликала здатність собаки переслідувати звіра по небаченому сліду, користуючись чуттям – чудовим творінням природи. При доброму чутті повністю розкриваються й інші якості гончака, приходить накопичення досвіду в роботі, підвищується паратість, скорочуються проноси і повʼязані з ними сколи. Чуття – найнеобхідніша якість гончих. Тому ми так скрупульозно розглядали його і твердо запевнили всіх небайдужих гончатників поміняти в правилах випробувань місцями чуття й майстерність, переадресувавши чуттю 25 балів, а майстерності віддати їхні 10 балів.Правда, після цього мене довго мучила совість. А за що майстерності давати 10 балів, які її заслуги на гону звіра? Що ж все-таки є майстерність гончих? Як може собака не чуттям, а майстерністю шукати слід і, тримаючись за його запах не чуттям, не органом нюху, а майстерністю, як може гончак скакати по сліду, переслідуючи звіра?.. Пахомов, автор правил випробувань гончих, заявляв, що майстерність гончих наділена головним і ведучим мисливським якостям базується на умінні гончака розібратися в заплутаних слідах на сколах. Е-е, ні батечку, не уміння веде гончака по запаху сліду, а чуття! При цьому чуттистий гончак веде зайця з натиском, петляти йому не дає, бо користується гарячим слідом, кінцевим результатом такого переслідування є згін зайця - вимотування його сили своїм чуттям і своєю силою, але не вмінням. Зганяють зайця тільки ті гончаки, які ведуть слід без відриву, без сколу. Це ми я бачив неодноразово.Але будьмо справедливими! Віддавши необхідне чуттю гончака, замітимо собі, що він, гонячи звіра по сліду, часто проявляє досить розумні елементи поведінки, які сприяють успіху роботи. Досвід безперервного звʼязку тварин із середовищем генерує у них вразливі вчинки, яскрава цілеспрямованість в них дозволяє нам назвати їх розумними. Наприклад, по мірі досвіду виробляється вибірне відношення до місць, характерних для перебування в них певних звірів, або ж, при втраті сліду на дорозі, досвідчений гончак перевіряє узбіччя дороги, де і знаходить чуттям слід на скидці з дороги. Або взяти повернення собаки назад при проносі його з сліду і пошуку загубленого запаху. Ця дія теж корисна і по-своєму розумна. Всі ці досить цілеспрямовані дії можна віднести до вміння гончака. Але коефіцієнт корисної дії уміння тільки тоді ефективний, коли собака володіє добрим чуттям, здатним захопити слід на колі або ж при поверненні назад до втраченої нитки сліду. При поганому чутті все це вміння – без потреби.Доміркуємо. Ще раз домовимо, що культ собачої майстерності, вивищений над найціннішим даром собаки – чуттям, далеко не безвредний для долі породи, що ми і маємо на сьогодні в екстерʼєрі і робочих якостях р.г.Виявляти і оцінювати чуття нам необхідно не через перекладача (майстерність), а прямо й безпосередньо за його проявом. А толкування майстерності правилами як «мала кількість пермовчок і сколів, швидке виправлення їх, а також рівність гону і його тривалість» необхідно переадресувати чуттю і вʼязкості. До якої і нам пора дійти.Закінчуючи тему по чуттю і добре поміркувавши щодо питання занепаду робочих якостей наших гончих, яке поставило їх на межу загибелі, необхідно обʼєктивно оцінити цей факт і на основі жорсткого аналізу дійти свідомості, що далі йти вже нікуди. Незважаючи на «незаперечні авторитети» минулого, зрозуміти, що продовжувати старі методи племінного розвитку мисливського собаківництва, користуючись їх практикою, просто злочин (і перед собою також). А зрозумівши обмірковане, спитати себе, як же вершителі доль гончих не звернули уваги на найголовніший фактор у роботі гончаків – вʼязкість, не надавши їй певної уваги в правилах оцінки робочих якостей, не ввівших її в мінімум показників достойності ступеней диплома за робочі якості?Проте, виділяючи вʼязкість, як основну профільну властивість породи гончих, неможливо так її обезцінювати на фоні інших необхідних робочих якостей. Це особливо стосується чуття, без якого неможливе переслідування звіра по незримому сліду. Одначе, назвавши першою серед важливих робочих якостей гончака вʼязкість, необхідно підкреслити, що при її відсутності всі інші робочі якості, в т.ч. і чуття, втрачають своє значення. Невʼязка гонча тільки відганяє звіра від мисливця.Значення вʼязкості виходить за межі свого прямого призначення – забезпечення успіху полювання тривалістю гону. Вʼязкість, тобто бажання собаки робити безвідмовно і напористо, необхідна і для повного розвитку всіх інших якостей – чуття, майстерності, нестомливості, голосу та інших. Значення вʼязкості підкреслюється ще й тим, що це якість вроджена, закріплена генетично. Відсутність вʼязкості в одиночній роботі розцінюється як серйозний привід для виключення собаки з породи, навіть якщо він зовнішньо і в типі породи. Якщо гончак вʼязкий, чутистий, досвідчений, при добре розвинутій мускулатурі, то всі підняті ним протягом дня зайці мають бути відстріляні або ж згонені. Так мусить бути по природі р.г. і а.р.г.Перші ознаки мисливського інстинкту і пристрасті до переслідування звіра по сліду у молодих гончих, взятих від робочих собак, проявляються в певних умовах без прямої участі мисливця. Не забуваймо, що сущність наслідування існує не тільки в здатності живого організму зберегти в нащадках закріплені життєві якості виду, а й потреба збереження для їх розвитку тих самих умов, в яких вони зʼявилися в житті.Молодий гончак може розкрити всі свої природні задатки лише в роботі в нагінці й в заняттях із ним. При цьому ніякого спеціального навчання переслідувати звіра настійливо не потрібно для того молодняка, який іде від робочих предків. Однак нагонка молодих гончих необхідна, по-перше, для швидшого розвитку всіх робочих якостей, вона допомагає розвитку кмітливості, полазу і сприяє до самостійності при виправленні перших сколів.Питання про природу вʼязкості не нове. Вік його лежить у глибині століть і не зрозуміло, як ми його загубили. Ціна ж цієї втрати жахлива – це майбутнє порід наших гончаків. Тому повторюся, в нових правилах випробувань гончих вʼязкість повинна бути в шкалі необхідних якостей для присудження дипломів. Оцінювати її в звʼяку з зазначеною вище потребою в роботі гончих 15 балами, мабуть, буде замало. Міркуючи про її значимість разом з чуттям необхідно оцінювати також 25 балами, зменшивши по 5 балів у майстерності і паратості. Поміркуймо разом по цьому питанню.Голос гончака в природі має двояке значення. Він, як і всі інші собаки, має в залежності від виконання інших обовʼязків, наприклад, охороняти подвірʼя, залишене на його відповідальність майно й при наближенні до нього чи спробі чимось без дозволу господаря заволодіти, собака віддає простий гавкіт, схожий на голос сторожового собаки. І зовсім інший голос по силі звучності, напруженості, ритму, динамічності він віддає на полюванні. Голос породних гончаків відрізняється особливою частотою звуків, впевненістю, тональністю, яскравим емоційним забарвленням. Це музикальність голосу, яка притаманна тільки голосам гончих. У купі з динамічністю музикальність створює виразність гону, яке має успадковане від далеких предків значення в подачі сигналу до приєднання інших гончих до скорішого злову дичини, тобто колективного вполювання жертви. Домірковуючи цей катехизіс істини, хіба не можна дійти до логіки, що, полюючи з людиною, голосом гончак припрошує свого власника – компаньйона на полюванні, до цього самого – здобути скоріше жертву для покращення їжі для обох? При цьому величезну цінність у голосі гончака представляє його сила, звучність, доносливість. Сильний голос при сприятливих умовах чути на 3-4 км і далі, а слабкий за тих самих умов максимум на 300-400 метрів.У чистокровного р.г. у голосі є музикальні тони, зрозумілі кожному любителю породи. Повторно підкреслю, що різка різниця між голосами гончих і брехнею інших собак пояснюється походженням перших від особливих диких видів собак, при чому цей розвиток з часом посилювався внаслідок підбору для спарювання гончих за голосами. Голос гончака, його сила залежить від будови його голосового апарату (гортані) і обʼєму легенів. Головне, на що звертаєш увагу при прослухуванні собачого голосу – музикальність, співучість звуків, що дозволяють уловлювати конкретні тони, які мають свої специфічні особисті окремі тембри, рівня або регістру в розумінні висоти звуків. Гін р.г. – пісня, яку слухають з насолодою, піднесенням, душевною емоцією. Ця пісня довго, навіть буває все життя бринить у памʼяті гончатника. Я часто згадую своє дитинство, коли до тата на кожне полювання збиралися його компаньйони і, бувало, весь вечір у них минав у споминах колишніх полювань, де головними були спомини чудових гонів. І що особливо, ніколи не згадували про здобич, а лише про гін: а памʼятаєш як Дунай (помісь р.г. з поляком) підвалив до Плакси… у лісі аж загуло від гону! Ви чули коли-небудь як в лісі гуде? Ото ж бо й воно, не чули, бо під гоном не були. А я чув, і за своє життя не один раз. Гуде таки, справді. І сльози бачив у тата на очах від гону Ридая і Плакси по лисовину. І це у кого? У страшенного флегматика!Або, сміх та й годі! Покійний уже Євген Миколайович розповів, як він не встиг розстібнути штани і опорожнився в них, бо в цей момент Гай О.П. Марченка підвалив до гону ч. Кори 3715 р.г. охот., що гнала лисовина, і так заревів, що збив його з пантелику.До сказаного вище додам, що гін гончака повинен бути і правдивим. В правилах правдивість гону називається «Вірність віддачі голосу». Формула цього правила: вірність віддачі голосу тільки на гонному сліді – здається безапеляційною і виключає різночитання в її трактуванні. На ділі формула спекулюється багатьма експертами для фальшивої оцінки роботи гончої на добутливості і виправленні сколів. Вся брехня гончої в цих випадках зараховується в чистий гін для присудження диплома бездарним гончим для введення їх у племінний клас, отримання вижлят з метою торгівлі ними. Р.І. Шиян у книзі «Р.Г.» писав, що справді вірних на віддачу голосу р.г. перш за все немає серед першодипломників. Звідси й афоризм – експерт, що продає дипломи – паразит в експертному середовищі. На торішніх змаганнях гончих в Покровському р-ні Дніпровської області, один із членів комісії, експерт, за два дні змагань жодного разу не зійшов з просіки, де «слухав» гін, і не бачив як справляли гончаки сколи – з голосом чи без. Уся віддача глосу на сколах увійшла в залік, як чистий гін. Звідси питання: що з ним робити?Практика невірної віддачі голосу гончака як на сколах, так і на жируванні звіра занадто розвинутим чуттям не вірне, тому що вона залежить не тільки від чуття, а є головною причиною так званого добору, й звʼязана не з рівнем чуття, а в основному з високим нервовим збудженням, коли воно не стримується гальмуванням, коли гончак бурхливо і нестримно реагує на сліди і запах і голосить на слідах. Підсосний період розвитку вижлят, за словами М.А. Сергеєва, в значній мірі залежить від кількості спожитого від матері молока і є головним стимулятором розвитку нервової системи вижлят і в формуванні чуття. З останньою трактовкою я не зовсім погоджувався, бо був багато раз свідком визначення сили чуття у вижлят старими гончатниками. За своє мисливське життя я ніколи не тримав гончих з невірною віддачею голосу – з добором, знаходячись і на полюванні, і на випробуваннях завжди під гоном, де все видно і чутно, і перший постріл завжди був за мною. Добір в роботі гончака – небажане явище.Я якось мало звертав увагу на швидкість гону. Причиною цього, мабуть, було те, що мої гончаки, вирощені з вижлят, завжди вигодовувалися згідно їхньої потреби для нормального зросту. Ще до війни (2 світової) отримавши інструкцію по відбору вижлят від «дяді Льоні» - В.В. Деконора. Вона була проста і для моїх 10 років зрозуміла: собі брати вижлят необхідно не Бог зна яких, а не пізніше третього народженого, коли вижлята заволодіють першими сосками (ззаду), в яких завжди більше молока. Як тільки вони прозріють (це на 12-14 день) і почнуть уже пищати від нестачі у вижлиці молока необхідно свого підгодовувати найкраще свіжим яйцем з перетертою шкаралупою. І тут (Господи, прости мою грішну душу), скільки я вкрав у бабусі яєць, тільки Ти один знаєш та, може, бабуся здогадувалася, бо мовчала. А з другого місяця треба було красти вже по два яйця, і так до закінчення періоду їх буйного росту. Ну, а мʼясо-конина, не менше 1 кг в день. Тому до нагонки мої Ридай і Плакса були міцнішими за всіх гончаків у селі. Бігали швидко, а через скільки часу проходили за зайцем я й не міряв.Ступінь паратості характеризує пристальний гін з напором на звіра, з малими і різкими сколами на довгих відрізках між сколами. А після сколу паратий гончак за короткий час (3-4 хв.) знову добирається до звіра і гаряче насідає на нього. Паратість – це швидкість корисного, без пустої гоньби, переслідування звіра. Постійна близькість гончака від звіра або швидкий натиск на нього після сколу зі сліду, під час якого звір відстає від гончака – це і є основна ознака паратого гону. При всіх інших достоїнствах гончака паратість – величезна перевага, яка не тільки підвищує емоційне сприйняття гону, а й збільшує добутливість полювання. Звір під паратими гончими менше петляє, швидше викриває свої лази і потрапляє під постріл або буває пійманим.Гончака не можна привчити гнати парато. Це вроджена здатність. Здібність до паратого гону закладена в конституційних особливостях собаки, який має добру силу і обов‘язково звʼязана з чуттям. Гончак жене звіра не ногами, а характером і чуттям. Але не кожен чуттистий гончак жене парато. Досвід показує, що деякі гончі при доброму чутті показують невелику швидкість і проходить лаз через 3-4 хвилини після звіра. Ці винятки підтверджують, що для паратості необхідний, крім чуття, ще й особливий темперамент.Зрозуміло, не можна вважати паратим того гончака, який з великою швидкістю кидається за звіром з підйому, але скоро зноситься зі сліду і, втрачаючи голову, носиться на сколі, проскакуючи слід без прихватки чуттям. Звір за цей час далеко відростає і стає недоступним для слабкого чуття. Паратість – корисна дія швидкості на гону, яка не кожному дається.Відносно приїздки-послуху гончака, поміркувавши, дійдемо до аксіоми, що послух собаки є відносним розумінням обовʼязку гончої весь час керуватися обовʼязком бути вірним другом свого господаря. Не забуваймо, що гончак теж мисливець і прийшов в ліс хоч і зі своїм повелителем, але теж з думкою піймати щось собі на зуб. І тут необхідно врахувати, що не в кожного однакові темперамент, сила, здібність до орієнтації в незнайомих місцях і т.ін. Безумовний тут один момент – не все залежить від гончака, багато тут в дії звіра. Хто першим побудиться під гін, заєць чи козуля, прийшлий сюди на танці старий лисовин або, не дай Бог, лось, який заведе твого гончака за десяток кілометрів. А зрозумівши, що закінчилися сили на зворотній шлях, а тим більше з наявністю тут лютого свого ворога – вовка. Тут би згодився для ведучого верховий кінь для утримання на слуху гону. Звичайно, виклик гончака на ріг або постріли важливий фактор, та це коли гончак знаходиться в зоні досягання цих сигналів.Тут я зверну увагу гончатників на те, що якщо в місці, де полюєте, трапляються, а тим паче живуть вовки, то слід для вʼязких гончаків використати досвід і пораду відомого вовчатника В.В. Кульбіцького і на такі полювання обовʼязково пошити противовчі нашийники з гострими шипами, що захищають шию собаки. А головне, ніколи не кидайте гончих у лісі. Паліть вогнище, трубіть у ріг, стріляйте періодично.Мені не раз доводилося ночувати в скирді соломи, на узліссі і палити хмиз до ранку, але ж з чим зрівняти обоюдну радість зустрічі о 2 годині ночі за 5-10 км від села. А найголовніше тут – свідомість гончака в переконанні, що ти не забутий, не залишений на призволяще. А скільки крали підбитих гоном, знесилених гончих. І що кращий у вас гонець, то дальше його завезуть. Між іншим, це дуже серйозне питання взаємин гончатників при нашому бажанні відновити р.г. до рівня хоча б довоєнного. Не буду повторювати мої пропозиції до створення нових ноормативних документів на мисливське собаківництво. Тільки повторю, всі нормативні документи мають бути на рівні державних. Вірю, що здоровій мисливській громадськості буде під силу з часом домогтися відновлення Головного Управління мисливського господарства в Україні, як самостійного державного органу. Запорука в цьому все частіші опубліковані в «ПтР» та виступи вчених мисливствознавців з цього питання В.Щербака і В.Доди. Та і я щоразу гомоню про це.Брати мої, гончатники, сини, внуки, кому дороге мисливство в Україні, не будьте осторонь під лозунгом: моя хата з краю, підтримуйте відокремлення мисливського господарства від усіх паразитуючих на ньому. Знайте, що Україна не та руїна, яку нам показує злодійська наша влада, а споконвічна козацька держава і ніхто ще не відміняв закони наших предків, які теж були мисливцями.У попередній статті я висловив свої побажання щодо Стандарту на гончих і Правил випробувань гончих і в даній статті уточнив деякі недомовки в них.С.Г. Шевченко, експерт Всесоюзної категорії по гончих

 

С. Шевченко



Украинская Баннерная Сеть