Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Чого потрібно остерігатися підводному мисливцю

Підводне полювання приваблює все більше й більше любителів активного відпочинку. Сьогодні багато хто з новачків вважає, що йому вистачить лише доброго спорядження та засвоєння деяких елементарних правил поводження у воді й цього досить для повної безпеки. Але це далеко на так, адже підводне полювання це не тільки захоплююче заняття, а ще й великі фізичні навантаження у нових, незвичних, для організму умовах. Подеколи не тільки початківці, але й багато хто з досвідчених підводних мисливців не знають, які небезпеки для здоров’я може викликати їхнє хобі. Ось чому, в даній статті, мені б хотілося поговорити про хвороби, яких потрібно берегтися підводному мисливцю, щоб уникнути можливих проблем зі здоров’ям.

Почну зі звичайного для підводного мисливця прикладу. Отже, заплив на 2 години. Звісно, бувають ділянки русла, по яких на тихому ходу можна пройти й без пірнання. Але ж бувають і ситуації, коли потрібно постійно робити занурення – 30-40 секунд під водою, вихід на поверхню, тричі вдих/видих і знову на глибину. У деяких випадках потрібно зупинитися і зробити паузу, щоб привести дихання в норму (можливі й інші варіанти). Отже, за моїми підрахункам я знаходжуся під водою без дихання 60-70 % від загального часу запливу. Тобто з 2 годин це становить 1,2-1,4 години. Неважко уявити, яку нестачу кисню зазнає організм. Також потрібно наголосити на тому, що всі дії під водою супроводжуються активними фізичними навантаженнями й, вийшовши з води, відчуваєш в голові невеличкий шум і млявість у власних рухах (через 1,5-2 години все минає). Нестача кисню (гіпоксія) виникає майже у всіх органах, зокрема в мозку, серці, м’язах, нирках, печінці. Ступінь її залежить від інтенсивності фізичних навантажень, температури води, емоційної напруги. Ось чому людям, які вже мали раніше проблеми зі здоров’ям потрібно бути особливо уважними, дозувати навантаження, уникати тривалих запливів, старатися перебувати у воді не більше1,5-2 години.

Однією з основних складових успіху підводного мисливця є здатність максимально довго перебувати під водою. Найпоширеніший спосіб збільшити затримку дихання є гіпервентиляція, яка представляє собою інтенсивне дихання, більш швидке і глибоке, ніж звичайно. Його мета – накопичити максимальну кількість кисню і видалення максимуму вуглекислого газу з організму. Гіпервентиляція призводить до певних змін у центральній нервовій системі, стану легкої ейфорії, самовпевненості. Однак! Накопичувати надлишок кисню неможливо, і лише звільнення від вуглекислого газу дозволяє, обманувши організм, збільшити затримку дихання на певний час (досить нетривалий). Але це може призвести до небезпечних наслідків – втрати свідомості!

Перепади тиску при зануренні теж мають свій негативний ефект. Деякі підводні мисливці практикують пірнання за 10 м відмітку, а це додатковий тиск більше 1 кгс/см2, тобто, приблизно, плюс 1 атм. Якщо людина без аквалангу, враховуючи швидкий час на занурення і зворотній вихід на поверхню, плюс перепад тиску між 1 атм, коли підводний мисливець знаходиться на поверхні води, і, буквально, через 15-20 с, діставшись наміченої точки, отримує подвійне навантаження в 2 атм, а потім знову виходить на поверхню, теж накладає надмірне фізичне та «гідравлічне» навантаження. Такі перепади тиску негативно позначаються на легенях, серцево-судинній системі, вестибулярному апараті. До речі, вже зараз, маючи за плечима величезний досвід підводного полювання, я взяв за правило – жодного занурення глибше 5-6 метрів.

Органи слуху. Дуже важлива тема. Адже вода, особливо в холодний період, потрапляючи у вуха, може викликати пошкодження барабанної перетинки, а це в свою чергу супроводжується не тільки болісними відчуттями, а й головокружіння, втратою орієнтації, нудотою. Особливо небезпечно пірнати людям яких вже є пошкодження барабанної перетинки, оскільки це може призвести до дуже серйозних ускладнень.

Зір. Не треба відкидати той факт, що в «повітряних» умовах очі бачать в звичайному ракурсі, а під водою (через маску) – в іншому. Тут можна говорити про «оптичний здвиг», тобто якби на людину з нормальним зором наділи окуляри з іншим розміром діоптрії. У мене бували випадки, коли вийшовши з води зір втрачав контрастність на віддалених силуетах. Але це, звісно, індивідуальний фактор.

Переохолодження – ще один з негативних чинників, який впливає на підводного мисливця. Це можливо не так актуально в теплу пору року, але багато хто з любителів продовжують це заняття і весною, і восени, а деякі навіть узимку. Першою небезпекою при занурені в холодну воду є можливий розвиток спазму голосової щілини, що може призвести до зупинки дихання. Що такий спазм виникає може впевнитись кожен бажаючий навіть не виходячи з кімнати. Для цього необхідно стати під холодний душ. Після неочікуваного попадання на тіло великої кількості холодної води рефлекторно виникає глибокий вдих і відбувається мимовільна затримка дихання, яка тим довша, чим менше загартований організм. Для попередження цього стану потрібно перевірити свій гідрокостюм на герметичність, можна залити в нього теплої води, занурення робити поступово. У холодну пору року потрібно обмежити перебування у воді, так як при охолодженні можуть загостритись хронічні захворювання, або виникнути нові, такі як ангіна, ревматизм, запальні захворювання нирок та сечовивідних шляхів, простатит і т.д. Якщо ви перемерзли у воді – розітріть шкіру сухим махровим рушником, переодягніться в сухий одяг. Для поповнення енергетичних затрат організму, а саме глюкози, що виникає під час охолодження, фізичних навантажень – випийте гарячого, обов’язково солодкого, неміцного чаю.

Артеріальний тиск. Скажу відразу – я гіпертонік. Якось я зробив замір тиску перед входженням у воду. Він становив 160/100 (пульс - 75). А вже після 2-х годинного підводного полювання він був 180/120 (пульс - 105). Отже, можна зробити висновок, що має місце надмірно активна робота серця, і, як наслідок, навантаження на серцево-судинну систему. Особливо така реакція організму спостерігається у слабо тренованих осіб, коли організм не може адаптуватись до надмірних навантажень. Тому, порада для тих хто планує займатись підводним полюванням, вам обов‘язково потрібно поступово збільшувати навантаження, проводити загартовування, активно займатись фізичною підготовкою.

Кожна людина має свою специфіку, тобто властиві тільки їй функціональну роботу організму. Деякі можуть продовжувати займатися підводним полюванням невизначений час, роблячи 5-годинні запливи, а окремі, набагато молодші, змушені відмовитися від цього, перебуваючи ще зовсім в юному віці. На моїй пам‘яті був випадок, коли один підводний мисливець через проблеми зі здоров‘ям продав рушницю і всю свою амуніцію, щоб тільки не було спокуси лізти під воду. А все ж не втримався... Як наслідок – набряк легенів і фатальний фінал...

Психологічний аспект. Звичайно, кожна людина має свою «психологічну карту». Але, тим не менш, у деяких випадках має місце збіг обставин. Наприклад, із 1999 по 2001 рік мені було дуже неприємно їсти упольовану мною рибу. Начебто все смачне, свіже, а шматок в горло не лізе при одній лише думці, що це я є причиною втрати рибою свого життя.

Із власного досвіду зазначу, що перед початком підводного полювання бажано не вживати багато їжі. Краще взагалі від неї відмовитися. Особливо це стосується овочів (вживання часнику та цибулі призводить до сухості у роті) та м‘ясних блюд, які під водою небажані для шлунку, оскільки травна система в таких умовах працює в зовсім іншому ритмі, оскільки під час травлення відбувається приток крові до кишечника, а при плаванні більше крові необхідно для м’язів, мозку, серця, легенів.

Вода – це середовище, в якому живуть різні мікроорганізми, які можуть бути збудниками різних захворювань, таких як лептоспіроз, туляремія і т.д. Перед кожним зануренням необхідно оглянути своє тіло, і якщо є свіжі рани – обробити їх і заклеїти пластирем. Ніколи не можна вживати сиру воду з річки або водоймища. Я дуже добре пам’ятаю 1989 рік, коли, за офіційними данними, було зафіксовано 5 випадків захворювань на лептоспіроз в нашому регіоні, в числі яких опинився і я.

Пам‘ятаю, тоді ми відпочивали в с. Тарасівка Оржицького райну. Мені виповнилося 13 років. Я лише рибалив та плавав. Але після повернення в мене різко піднялася температура тіла, яка коливалася від 38 до 41 градусів, постійна нудота, було дуже важко ходити. Тиждень мені не могли поставити діагноз. Коли були взяті аналізи, виявилося, що в мене лептоспіроз середньої ступені важкості. Ще трохи і було б запізно.

Особливо шкідливий вплив цієї хвороби на печінку, нирки і кору головного мозку. До речі, в тому ж році були зафіксовані 2 смертельні випадки: двох рибалок знайшли мертвими на тому місці, де вони зупинилися з палаткою. Вони забралися так далеко в напівдикі місця, що коли тривалий час від них не було жодної звістки, в той район вирушила пошукова група.

Тому з поради наших досвідчених підводних мисливців, на трубку для дихання я надів звичайний пластмасовий балончик з-під клею ПВА, зробивши в ньому відповідні прорізи, щоб вода, коли ти навіть занурюєшся під кутом, не потрапляла, або якомога менше потрапляла до ротової порожнини.

Алкоголь і паління – злі вороги пірнальника, гірше може бути лише поспішність, невиправданий ризик, бравада і прагнення довести щонебудь будь-якою ціною. Внаслідок дії алкоголю спочатку відбувається короткочасний спазм, а потім розширення судин, що посилює тепловіддачу організму, а також викликає серцебиття, порушення координації. Особливо це небезпечно людям, які мають проблеми з серцем, артеріальним тиском, адже надмірні фізичні навантаження, в поєднані з охолодженням, плюс алкоголь можуть спровокувати серцевий напад, а це вже пряма загроза життю людини.

І ще одне застереження. Ніколи не розпочинайте полювання, якщо відчуваєте себе хворим. Краще не випробувати долю, поберегти себе і своє здоров’я.

Під водою на пірнальника очікує небезпека у вигляді механічних перешкод: водорості, корчі, затоплені дерева. Такі перешкоди слід обминати, або вести себе максимально сконцентрованим і обережним. Якщо виникла критична ситуація старайтесь не піддаватись паніці, при втраті орієнтації пам’ятайте – поверхня там, куди піднімаються пухирці повітря. Ніколи не бійтесь скинути вантажний пояс – життя дорожче!

Беззаперечно, є і в підводному полюванні й позитивні моменти для організму людини. Насамперед це саме плавання, яке дуже допомагає організму і укріплює його. Наприклад. Після 2-3 денних запливів, відбувається очищення легенів, оскільки дихання проходить тільки через ротову порожнину. Інколи, прямуючи руслом, достатньо тільки відкинути трубку для дихання і відкрити рота, щоб вийшов згусток слизу, який накопичився в легенях за попередній період. Також слід зазначити, що під час плавання додатково працює зовсім інша група м'язів, які не задіяні при перебуванні на березі. Але найголовніше, це сам процес, задоволення від якого затьмарює всі вищезгадані негативні моменти, і примушує тебе знову і знову лізти під воду.

Р. Сахно, О. Сиченко



Украинская Баннерная Сеть