Наші англоруси

Ю. Букатевич

Январь, 2015 год

Гончак-англорус як метис виник у 1740 році, коли граф С.Н. Салтиков почав підмішувати кров англійських фоксгаундів до руських гончаків. Пізніше до цих покручів підлили кров гончаків арлекінів, польських та французьких гончаків Артуа. З часом порода англорусів утворила стійкий тип і швидко знайшла визнання серед мисливців.

На початку XX століття Україна вже мала своїх непоганих англорусів. Полтавчанин У.П. Крамаренко в 1903 році на П'ятій Московській виставці показав зграю у складі п'яти смичків англорусів. У 1930 році харків'яни провели перші в Україні змагання гончаків, чемпіоном яких став англорус Виплач з Умані. До Другої світової війни основну племінну роботу з розведення висококласного поголів'я гончаків вели розплідники УТМР та КВО. Англоруські плідники цих розплідників йшли від собак В.Н. Корніловича, І.К. Масловського та І.П. Тихомирова. П'ять смичків англорусів з розплідника КВО у 1938-1941 роках були експонатами ВДНГ у Москві. Там вони й залишилися, й дали якісних нащадків (Сорочай-38).

Під час Другої світової війни майже все поголів'я породних мисливських собак загинуло. У тому числі й це призвело до перенасичення мисливських угідь вовками та лисицями. Ця ситуація стала причиною створення в Україні п'яти розплідників гончаків. В основу відтворення породи англорусів (саме вони відмінно працюють по вовку та лисиці) були взяті англоруси В.М. Корніловича, М.П. Савельєва, С.Ф. Зіневича, В.І. Казанського, В.П. Сазонова та англоруси, які дивом збереглися під час окупації у мисливців Сумщини. Скоро з'явилися й видатні чемпіони-англоруси: Урал-2861 П.В. Шуринова, який істотно покращив робочі якості гончаків; Бушуй-131 А.В. Погорєлова (Харків).

Варто згадати їхніх кращих нащадків: Тарзан М.П. Савельєва; Анчар, Амур, Сульяр, Рушай С.Ф. Зіневича (Житомир); Спутнік А.Н. Соболя; Шумило А.Д. Дудоніка (Полтава); Плакун-137, Вісла-130, чемпіон Буділо-483, Залівай-692, Раскат-636 Ю.В. Букатевича; Айна-439, Горніст-1672 Л.В. Букатевича (Хмельницький); Задор-640, Рушай-702, Разгон-730 М.В. Барана (Дунаївці); Плакса А.Г. Теслі (Умань); Дунай О.Н. Асєєва та англоруські гончаки В.М. Спатаря, Г.Л. Бойка, П.Ф. Назаренка, І.І. Зайко, В.Ф. Попова, В.І. Бедака, М.П. Турчинова, Т.А. Радченка, О.П. Бариського, В.Г. Осіпова. Ну і, звичайно, собаки В.С. Сковзгирда – власника чемпіона Європи (еталон породи) Амура-1541 з Глухова Сумської області.

Зусиллями мисливців англоруси набули потрібних для полювання властивостей в'язко, парато й вірно гонити звіра сильним красивим голосом. Особливе значення має голос гончака – його сила, музикальність і вірність. Сьогодні серед всіх порід гончаків носіями саме таких голосів є переважно англоруси.

Який стан цієї породи мисливських собак нині? На обліку, станом на 1.1.1900 року, їх було 27; на кінець ХХ століття – 1694, сьогодні їх більше 2000 голів. Полювання з англорусами популярне в усіх областях сучасної України. Найбільше англорусів утримують мисливці Харьківської, Полтавської, Хмельницької, Миколаївської, Донецької, Тернопільскої, Луганської та Сумської областей.

Розплідників в Україні немає, веденням породи займаються любителі цього виду полювання. Вони докладають багато зусиль і коштів. Завдяки їм порода існує в породній чистоті і в хороших робочих якостях. На десяти обласних, міжобласних і Всеукраїнських виставках, на яких я мав щастя нещодавно бути суддею, англоруси, що пройшли з оцінками «відмінно» та «дуже добре», складали 89 % від усіх оглянутих собак. Робочі якості собак цієї породи теж високі. Такі досягнення – наслідок сумлінної праці ентузіастів-заводчиків. Хто вони?.. У першу чергу, хочу відзначити В.В. Теника (м. Миколаїв). В його вольєрах півтора десятка англорусів, носіїв чудових голосів (9-4-4) – це Гобой-887, Малиш-512, Добич, Плакса. Гончаки В.В. Теника високопородні, екстер'єр без вад. Від його гончаків пішла група англорусів В.Г. Черненка.

На Миколаївщині в м. Первомайску М.М. Гадицький утримує робочих англоруських гончаків (хмельницького походження), які неодноразово показували хорошу роботу на змаганнях.

На Хмельниччині в м. Дунаївці вже четвертий десяток років утримує і вдосконалює англорусів експерт-кінолог першої категорії М.В. Баран. Його гончаки – переможці змагань і виставок. Понад 40 років віддав англорусам експерт-кінолог першої категорії хмельничанин Л.В. Букатевич. Поруч з відомими корифеями на Хмельниччині успішно ведуть роботу зі збереження й відновлення цієї породи молоді заводчики. Це В.І. Волков, О.Л. Усадчук, С.О. Кропивський, Р.І. Мороз.

Майже в кожній області України сьогодні є шанувальники породи англорусів. У Житомирі – відомий експерт В.Г. Осіпов; у Черкасах – Г.М. Зима, Р. Марʼяш; у Дніпропетровську – М.П. Турчин; у Київській області – А.Н. Галась, Н.П. Сушко; в Полтавській – І.Г. Щербак, В.Н. Якуненко; в Рівненській – М.М. Шапірко; в Чернівецькій – М.М. Побежан; у Сумській – І.А. Андрієнко; в Чернігові – В.М. Сотнік; на Волині – Г.А. Плісак; на Кіровоградщині – І.І. Зайко, С.Б. Замковой; на Тернопільщині – О.П. Бариський, А.П. Пісний, М.І. Пелікан і багато інших (вибачте, кого не згадав). Є кому зберегти і вдосконалювати породу.

Англорус потрібний сучасному мисливцю. Чому? Це красивий собака – білий з чорними латками і підпалом (рум'янами) на голові. Його добре видно на полюванні і взимку, й восени, він на дужих ногах, злий до звіра і спокійний до людини. Навіть один на один він може задушити вовка (в моїх полюваннях таке траплялося). Зараз щільність лиса дуже небезпечна. Англорус гонить лиса з рання до вечора, поки рудого хтось не підстрелить або ж той не заховається в норі.

Зверніть увагу на такі обставини: сьогодні в лісах завелися здичавілі собаки. Вони народилися й вирослі в лісі, їх не можна плутати з бродячими псами. Бродячий пес – це такий, що заблукав і не знає дороги додому, або вештається в містах і в селах. А здичавілий – це внук і правнук бездомних собак. Вони зухвалі хижаки, завдають великої шкоди мисливській фауні та й домашнім тваринам. Вони так само, як і лис, і вовк, живуть у мисливських угіддях і вже мають запах звіра, відтак англорус гонить його як лиса. Доганяє і душить. А ось інші гончаки такої звички не мають. На одному з полювань англоруська вижлиця Ракетка В.А. Рогачова наздогнала і задушила здичавілу суку. Це було, як кажуть, перед очима багатьох мисливців.

Сьогодні ми маємо в Україні досить багато, близько 20000, мисливських собак різних порід. Англоруси становлять 10 % від цієї кількості. А користь від полювання з ними дуже велика. Це і знищення хижаків, і пошук підранків, і радість літнім мисливцям, сміливість і фізичне навантаження молодим.

Нам потрібно тільки частіше проводити виставки, виводки, випробування і змагання гончих мисливських собак в усіх областях України. При цьому ми будемо знати (бачити й чути), що в нас є. Вибирай краще, а краще з кращим дасть ще краще. Ми будемо знати, де і в кого є прекрасні представники породи за екстер'єром, хто володіє унікальним лунким, музикальним і вірним голосом. А з лунким і музикальним голосом ніколи не буде сумно на полюванні.

Було б непогано, аби кінологи ВР УТМР і ФМСУ час від часу направляли в області рекомендаційний бюлетень з переліком наших кращих плідників. У такому бюлетені мають бути подані дані про вік собаки, оцінка екстер'єру, окрас, робочі дипломи (за елементами роботи), адреса, телефони власників. Це стосується всіх порід мисливських собак України.

Ю. Букатевич, експерт-кінолог Всесоюзної категорії

Підписи фото:

Ф-1 – Амур-1541 В.С. Сковгирда, чемпіон Європи.

Ф-2 – Туман І.В. Цокала, клас – еліта.

Ф-3 – Сурмач М.В. Барана, клас – еліта.

Ф-4 – Малиш, Зурна, Баян, Чингис В.В. Теника, еліта та І клас.

Ф-5 – Веста О.В. Артеменка, І клас.

Ф-6 – Шугай-2 В.Г. Осіпова, І клас.