Турнір Св. Хуберта й осінні селекційні випробування клубу «Німецький дратгаар»

З. Медведєва

Февраль, 2015 год

У зв'язку з воєнними діями в Україні багато кінологічних заходів торік не змогли відбутися або ж пройшли при малій кількості учасників, що зовсім не відповідає їхньому рівню. На жаль, це можна сказати й про турнір за правилами «Св. Хуберта».

Спочатку коротко про сам турнір. Правила «Св. Хуберта» були розроблені в старій північно-східній Франції (сьогодні район Бельгії й Франції), там же пройшли перші змагання. У наш час ці турніри дуже популярні в Європі й проводяться повсюдно на рівні від місцевих до національних і міжнародних. Міжнародні турніри проходять за ускладненими міжнародними правилами, а національні й нижчі за рівнем можуть проводитися за дещо спрощеними або зміненими правилами, що враховують як рівень змагання, так і особливості національного законодавства, умови полювання, види й наявність дичини і т.д. Насамперед, це не племінний захід, що дає право допуску собаки до племінної роботи. Це змагання між парами – одна пара: мисливець і собака, де оцінюється й ставлення мисливця до природи, до своїх колег, до собаки, уміння правильного й безпечного поводження зі зброєю. Собака зі свого боку має показати достатнє для полювання чуття, правильний пошук, уміння користуватися вітром, хороший контакт із ведучим, слухняність і відмінне апортирування. Правила 100-бальні, де мисливець може максимально набрати 50 балів, собака – 30, інші 20 балів даються за стрільбу. Очки можуть варіюватися залежно від поставленої мети.

У цілому захід – це демонстрація необхідної поведінки на полюванні з дотриманням певних ритуалів і правил поведінки на полюванні. Як говорили багато учасників, красивий ритуал і дбайливе ставлення до природи, це те, чого так не вистачає сьогоднішнім нашим мисливцям, щоб не перетворювати улюблене заняття на безжалісне добування м'яса.

Головним суддею цього турніру (як і торік) був професійний експерт-кінолог вищої кваліфікації Дмитро Дандаринов з Болгарії. Професор Д. Дандаринов є суддею міжнародного класу, він не тільки очолює кінологічний відділ Болгарської Академії Наук і Мистецтв, але є також позаштатним консультантом низки кінологічних організацій і мисливських господарств у галузі сучасних і нетрадиційних технологій – він і став натхненником проведення турніру Св. Хуберта в Україні. Він же розробив правила проведення українського турніру, трохи спростивши їх для якнайшвидшої адаптації серед наших мисливців. Торік з ним з Болгарії приїхала група учасників з десятьома собаками. Безумовно, досвідченіші болгари показали «клас» і посіли два перші призові місця, але наші теж виступили дуже гідно, у командному заліку обійшовши команду Болгарії.

У 2013 році це свято мисливців пройшло з великим успіхом. У ньому взяли участь 27 собак (17 з України, 10 з Болгарії). Відбулося воно 5-7 вересня, погода була відмінна, в угіддях ще повно перепела. Цього року організатори, по-перше, довго сумнівалися, що не вдасться зібрати навіть мінімальну кількість учасників, по-друге, сподівалися, що обстановка в Україні налагодиться. У результаті строки змістилися практично на півтора місяця. Виявилося, що наших мисливців не так-то легко злякати й нехай не 27, а 16 собак все-таки були заявлені.

З такими самими проблемами стикнувся й клуб «Німецький дратгаар». Ним були заплановані осінні селекційні випробування (HZР). У результаті обидва заходи збіглися за часом, а Херсонщина була заздалегідь визначена як місце проведення. Це дало можливість декому з дратгааристів теж взяти участь у турнірі «Св. Хуберта», хоча й внесло деякі розбіжності, враховуючи погодні умови.

Місце проведення обох заходів – угіддя мисливського клубу «Олексіївський» у Каланчацькому районі Херсонської області, де проходив і перший турнір «Св. Хуберта», і весняні випробування клубу «Німецький дратгаар» (VJP). Мисливський клуб «Олексіївський» власне і є ініціатором проведення цього турніру в Україні, і в 2013 році на честь свого п'ятирічного ювілею провів перший турнір. Головними організаторами, як і торік, так і цього року були представники мисливського господарства М. Кулешов і В. Алімов. На їхні плечі лягли всі найбільші проблеми – розміщення учасників і суддів, організація харчування, забезпечення необхідними угіддями й підсадним птахом. Треба сказати, що з усіма проблемами вони впоралися блискуче, за що їм величезна дяка. Оскільки практично одночасно пройшли випробування дратгаарів, відтак у рішенні організаційних питань цього разу брав активну участь і президент українського клубу «Німецький дратгаар» А. Тищенко.

У принципі, організатори продумали все, але серйозні корективи внесла погода. Практично всі дні з 22 до понеділка 27 жовтня на півострові, де знаходиться Каланчацький район, дув ураганний вітер і температура повітря вночі подала до 7-8 градусів морозу, а вдень не піднімалася вище трьох градусів тепла. У суботу 25 жовтня вранці все виявилося вкритим шаром криги. Листя на деревах дзвеніло як кришталеві підвіски на люстрі, а поле, вкрите травою, блищало на холодному сонці як величезна, аж до обрію, ковзанка. Видовище надзвичайне, але роботу собак довелося перенести на 12 годину дня, коли вся це краса розтала. Через погану погоду випробування клубу «Німецький дратгаар» розтяглися в часі, і турнір почався 25 жовтня в суботу, коли клубні випробування ще не завершилися. Угіддя для обох заходів були виділені чудові й досить далеко одні від других, тож роботі суддівських комісій ніщо не заважало, крім, як я вже казала, дуже сильного вітру. Однак погода організаторам непідвласна, і довелося собакам показати всю свою майстерність. Звідси, на мій погляд, вищі показники старших, досвідчених пар ( мисливець-собака). Наші друзі з Болгарії, як і минулого разу, показали відмінне виконання вимог турніру, як щодо одягу учасників, так і в чіткості й правильності поведінки в мисливських угіддях.

Авторові й В. Ковалю знову пощастило взяти участь у суддівстві під керівництвом професора Дмитра Дандаринова, який, незважаючи на труднощі, приїхав до нас. З ним приїхали й болгарські мисливці, щоправда, тільки з п'ятьома собаками. Те, що собак було небагато, дозволило закінчити всі випробування цього ж дня. На жаль, чотири собаки з Росії, заявлені на турнір, не з'явилися на свої виступи. Їхні власники цілий день чекали своєї черги на клубних випробуваннях і, що найобразливіше, не встигли пройти й там за часом.

За результатами першого туру був проведений барраж (фінальний тур), у якому брали участь чотири кращі, за набраними балами, собаки. Д. Дандаринов оголосив умови баражу – на окремому полі, де було висаджено 15 фазанів, усі чотири собаки, пущені одночасно за сигналом, повинні були знайти й правильно відпрацювати птаха. Після підйому дичина мала бути відстріляна, бажано одним пострілом і чисто, потім правильно подана собакою і якнайшвидше принесена до суддівської комісії. Хто першим принесе комісії дичину, зробивши при цьому якнайменше помилок, той і посяде перше місце.

Маю сказати, що барраж, який відбувався у всіх глядачів перед очима – це справді захопливе видовище. Крім того, при одночасних пусках можливостей наробити помилок надзвичайно багато. Я не стану тут описувати роботу кожного собаки, але дуже хочеться сказати про єдиного на турнірі спрингер-спанієля на кличку Пол, якого виставляв Ю. Бузин. Пол, на відміну від інших фіналістів, практично безпомилково відпрацював свого птаха, а Бузин також безпомилково його відстріляв. Подача птаха також була бездоганною.

Крім того, сильний вітер вимагав від собак максимального прояву майстерності, уміння користуватися вітром і хорошого контакту з ведучим. А ведучим треба було показати крім бездоганного керування собакою ще й знання правильного добору шроту й влучної стрільби при сильному вітрі. У болгарській команді були виставлені собаки досвідченіші й старші за віком, а це позначилося на результатах виступів. У результаті чотири перші місця розподілилися так: 1 місце – Б. Карпузов з курцгааром Дачис вом Балканіте (Болгарія); 2 місце – Ю. Бузин зі спрингер-спанієлем Полом (Київ); 3 місце – В. Грицай з пойнтером Кірою (Харків); 4 місце – Г. Кацаров із дратгааром Алекса ф.д. Фуксвійзе (Болгарія).

Таким гарним мисливцям, як М. Кулешов і А. Коншин не вдалося потрапити до групи лідерів через те, що вони не змогли відстріляти жодного птаха, хоча за всіма іншими пунктами і вони, і їхні собаки набрали високі бали.

Увечері на врочистій вечері були оголошені результати, і всі присутні з великим ентузіазмом вітали призерів. Особливо тепло дякували нашому другові й наставникові Дмитру Дандаринову й мисливцям з Болгарії. Дуже хочеться вірити, що ніякі політичні й економічні потрясіння не перешкодять нам і надалі зустрічатися на таких турнірах.

Ну, а тепер докладніше про випробування клубу «Німецький дратгаар». Сам клуб був зареєстрований у березні 2013 року й увійшов повноправним членом до німецького клубу. Ініціаторами створення клубу в Україні була група ентузіастів із усіх областей України – В. Алімов, А. Тищенко, Ю. Гуленко, М. Мірошніков, А. Шабанов. Восени 2012 року була проведена організаційна конференція й у березні 2013 року дратгааристи отримали можливість працювати зі своїми собаками за всіма німецькими правилами. Працює клуб «Німецький дратгаар» за статутом німецького клубу. Президентом клубу став А. Тищенко, відомий усім любителям породи як власник прекрасних дратгаарів, які брали участь практично у всіх великих кінологічних заходах, як відмінний натаскувач і відданий фанат цієї породи.

За правилами клубу проводити експертизу собак мають право тільки експерти клубу. Племінна робота ведеться за дуже суворими правилами. Щоб отримати право на участь у племінній роботі собаки мають не тільки скласти необхідні польові іспити й пройти виставки, але й здати тести на придатність за медичними показниками, зокрема – на дисплазію. Правила клубу набагато складніші, ніж у різних кінологічних організаціях, але саме німці, які розробили ці правила, створили таку породу. І хай там що кажуть, а саме собаки німецького клубного розведення формували й формують цю породу в усьому світі.

У квітні цього року, практично через місяць після свого створення, український клуб провів перші випробування. Це були, як і має бути навесні, випробування молодняку. На цих випробуваннях перевіряються вроджені якості собак, здібності, отримані від предків.

І от 24-26 жовтня пройшли осінні селекційні випробування (HZP), де собаки мають показувати вже свої якості, скоректовані навчанням і дресируванням – роботу по сліду, як птаха, так і звіра, подачу битого птаха й звіра, пошук птаха й роботу зі стійкою, різноманітні елементи роботи по водоплавному птаху. Прошу врахувати, що температура була мінусова, вода замерзла, й собаки працювали у воді з льодом.

Випробування обслуговувала бригада суддів у кількості шести чоловік. Вони розбилися на дві комісії й працювали паралельно. Як і у квітні, так і восени мені пощастило походити з німецькими суддями й поспостерігати за їхньою роботою. Працюють німці дуже чітко, скрупульозно й професійно, але не формально, а намагаючись усіма способами виявити робочі якості, іноді даючи можливість повторити роботу. Мерзли вони надзвичайно, однак не намагалися якнайшвидше закінчити роботу й виїхати в теплий готель.

Усього у випробуваннях взяв участь 21 собака. Пройшли кваліфікацію 14 собак. Кращим собакою, який набрав найбільшу кількість балів, став Frank П. Шелудякова з Росії. Офіційно місця серед учасників не визначалися, тому що це були не змагання, а випробування.

Про двох росіян хочу розповісти окремо. Павло Шелудяков з-під Вологди і Юлія Дябіна з-під Москви заздалегідь заявили своїх собак на випробування й намагалися заїхати в Херсонську область на машині через Крим. Їх зупинили при виїзді з Криму. У результаті вони розвернулися й проїхали в Україну через Харків, там їх зустрів один з учасників випробувань і вже разом з ним вони доїхали. Усього вони здолали близько 6000 км.

Таким чином, «Німецький дратгаар» працює, причому дуже активно. Крім уже названих заходів наприкінці літа пройшов теоретичний семінар, польові випробування й виставка. В Україні отримані вже перші приплоди з документами клубу «Німецький дратгаар», виданими в Німеччині. Від щирого серця хочеться побажати успіхів ентузіастам цієї чудової породи, які не шкодують ні коштів, ні часу заради того, щоб дратгаари України могли посісти гідне місце в кінологічному світі.