Весняне полювання: новий погляд на стару проблему

В. Доненко

Апрель, 2015 год

Прийшла весна, оживає природа, повертаються з півдня перелітні птахи. Мисливці, з замиранням серця сумно дивляться на поодинокі купки або навіть цілі хмари гусей. Зітхають мисливці недарма. Восени мало кому випаде радість добути сірого красеня, а навесні полювати на нього забороняє закон.

Вчергове звернутися до теми наштовхнула давня дискусія щодо відкриття весняного полювання в Україні. Цю тему назвати новою не ножна, порушується вона щовесни, втім сама собою затухає, щоб наступного року разом із природою оживитися знову. Але її проблематика від того не стає менш гострою.

Такі обговорення здійснюються здебільшого на мисливських форумах, в колективах, на загальних зборах. Але результат цих обговорень майже завжди один – закон не дозволяє, крапка. Дійсно, чинна нормативна база не дозволяє полювати на пернатих весною. У 2004 році з подачі всілякої кольорової погані, зі статті 19 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» було виключено терміни на полювання в березні-квітні на дозволених видів гусей: сірого, білолобого великого, гуменника. Цій забороні передував незначний термін дозволу весняного полювання. Чи то система організації цього дозволу не спрацювала, чи ошалілі від весняного повітря мисливці дали привід до негайної відміни, чи-то швидкі на популістичні дії народні обранці перед черговими виборами поспішили «порадувати» своїх виборців. Не можу точно сказати, скоріше всього тут всього потрошку.

Після цього спроби поновити можливість весняного полювання були з боку окремих народних депутатів. Так, законопроект № 9064 від 9.02.2006 року потерпів фіаско та був завернутий на стадії розгляду в Головному експертному управлінні Верховної Ради. Вирок цих фахівців був коротким та категоричним, недоцільно. Спрацювала бюрократична машина в найкращих традиціях адміністративно-правової системи. Не враховані були думки майже мільйона мисливців по всій країні.

Втім дискусія з цього приводу є актуальною і сьогодні. Думки з цього приводу точаться найрізноманітніші: Для кого будемо відкривати, коли ті кому треба і так полюють, їм ніякі закони не указ; А зможе рядовий мисливець собі дозволити таке полювання? Хто його туди пустить?; Чи не ошаленіють від такого щастя бажаючі пополювати? Задаються і більш конкретні запитання: Чому в Росії, Білорусі можна, а у нас ні? Чим наші мисливці гірші.

Звичайно, ці країни північні, але чому тоді Греція, Болгарія та інші країни можуть собі дозволити весняне полювання? Он, наші форумчани повідомляють, що в південній Турції гусей ловлять масово сітками та годують ними свою армію.

Вважаю, що це питання потребує більш серйозного обговорення з метою остаточного з’ясування, бути чи не бути в Україні весняному полюванню. І відповіді необхідно шукати не тільки в площині бажання чи не бажання мисливців, а потрібно провести необхідну роботу на рівні всієї України не тільки з залученням мисливських організацій та їх фахівців, а з залученням екологів, біологів, аграріїв, правоохоронних органів, окремих фахівців-експертів. Невже при прийнятті свого часу базового закону, в якому був передбачений дозвіл на весняне полювання тільки на гусей, не проводилися необхідні експертизи, не писалися відповідні експертні висновки? А вже через рік після дозволу, наче злякавшись – взяли і відмінили. До речі, без належного на те обґрунтування.

На мій погляд, у спробі вирішити цю проблему необхідно з’ясувати два важливих питання. Перше – що ми маємо вирішувати, обговорювати, ініціювати. Друге – як це необхідно робити.

Перше. Головне питання полягає в можливості відкриття весняного полювання. Тут ми повинні чітко уявляти, що ми включаємо в поняття весняне полювання. Полювання виключно на весняного гусака? Думаю, що це питання необхідно розглядати в більш широкому спектрі. А саме: як полювання на качку (крижня), вальдшнепа, гусей дозволених видів.

Наступним постає питання чи є в Україні можливості дозволу на полювання щодо зазначеної дичини весною. Тут бажання мисливців має перейти суто в професійну площину і з цим мають визначитися мисливствознавці, екологи, біологи. Тобто фахівці. Побоювання окремих мисливців щодо недоречності відкриття на ці види, з причини їх відсутності в їх регіоні, чи місцевості не мають аргументів. Чому? Спробуємо розібратися.

Мова йде про відкриття полювання по всій Україні. Не викликають ні в кого сумніви положення статті 16 Закону «Про мисливське господарство та мисливство», в частині, що «полювання на парнокопитних тварин, куницю лісову, бобра, ондатру, бабака, білку, віднесених до державного мисливського фонду, здійснюються відповідно до лімітів, які затверджуються на мисливський сезон». Так що, там де цієї дичини немає, той полювання там не відкривати. Я, наприклад, ніколи не полював на бобра, і бажання такого немає. Або, чи всі мисливці можуть собі дозволити полювати в травні на козулю? Але ж це ніяк не означає, що таке полювання відкривати не треба.

Інша сторона цієї дискусії. Візьмемо відкриття полювання по перу, яке останні 7-10 років через спеку в окремих місцях взагалі немає сенсу відкривати, тому що дичина ще до відкриття переміщується на велику воду. Кожний з нас знає, що існують угіддя, де відсутні умови для полювання на водоплавну дичину з причини відсутності водойм, боліт або ж вони там попересихали. А полювання на голуба – це масовий вид? На вальдшнепа восени з під лягавого собаки, масовий вид? Та багато хто з нас навіть не уявляє, як можна цілий день ходити заради однієї пташки, трохи більшої за шпака. В Інтернеті ж можна знайти відео з радісними французами, німцями, які добули вальдшнепа – для них це щастя. Отже, навіть при дозволеному полюванні на вальдшнепа восени, цей об’єкт полювання у нас не має розповсюдження. Також може бути й з весняним полюванням.

Якщо взяти всі можливі різновиди весняного полювання, то можна зробити висновок, що за своїми умовами, специфікою воно не може носити масовий характер. І за чисельністю дичини, і за часом, пропускною здатністю угідь, тощо.

Наступне питання з якого активно дискутують, це соціальна справедливість на весняному полюванні. Сьогодні полювання весною у нас офіційно заборонено, але ж, як тільки починають летіти гуси, скрізь по угіддях чути справжні канонади. Що це, полюють на гусей? Але ж заборонено… І ми всі добре знаємо, що це полюють ті, для кого закон не писаний. Різного кольору можновладці, правоохоронці… І, головне, все у них законно (санітарні спецдозволи). Дивлячись на них і простий народ «підтягується». Їм можна, а нам ні?..

Саме про побоювання отримати весною некероване полювання, під яке в разі відсутності гусей, з досади або злості, жадібності або недолугості підпадуть і інші тварини, говорять скептики весняного полювання. Але ці питання повинні вирішуватися комплексно за рахунок певних організаційних дій. Необхідний аналіз досвіду організації весняного полювання. До речі, наскільки мені відомо за часи СРСР в Україні теж весняне полювання не дозволялося. Чому, якщо РФ та Білорусь таке право мали? Важливо ознайомитися як з нормативною базою, так і з досвідом організації такого полювання в наших сусідів. Можливо, в цій частині варто розглянути проведення в якості експерименту весняного полювання в певних регіонах, де з одного боку завжди гусей достатньо, а з іншого спробувати нові форми контролю, посилення відповідальності, обмеження термінів, місць (наприклад, тільки на полі). Відкриттю такого полювання повинен передувати інструктаж, або, можливо, полювання може розглядатися як заохочення мисливців.

Можливо тут варто запровадити окремі ліцензії, вартість яких повинна перекривати як організацію посиленого контролю (паливо, зарплата, премії тощо), так і поповнення коштами місцевих бюджетів. Як варіант, може розглядатися можливість весняного полювання тільки на один чи декілька об’єктів весняного полювання (вальдшнеп, гуси, крижень). Варіантів може бути дуже багато, може бути запропонований рекомендований комплекс таких заходів, який може буди використаний повністю або ж частково.

До речі, можливість залучення власних коштів для відкриття весняного полювання та впровадження окремих відстрільних карток ініціювало багато мисливців, небайдужих до цього питання. Можлива організація проведення методичних семінарів для керівництва районних організацій УТМР, з подальшим їх проведенням з первинними організаціями.

І все це тільки невелика частка окремих питань, які можуть виникнути з приводу весняного полювання і можливих варіантів їх вирішення. Без розгорнутої масової дискусії, із залученням фахівців, наукових установ цього питання не вирішити. Втім щонайменше мисливці мають право вимагати, допомагати вирішити це питання та отримати врешті-решт відповідь, чи можна, і чи доцільно відкривати весняне полювання. Адже сліпа заборона лише призводить до тінізації цього питання. Наслідки відбиваються щорічними весняними браконьєрськими канонадами, які можна почути скрізь. Саме для вирішення цих та інших питань я закликаю мисливців, фахівців, всіх бажаючих взяти участь в обговоренні та формуванні єдиної позиції в питанні весняного полювання.

Тепер до другого питання. Що і як треба робити. Зразу зазначу, що це моє власне бачення спроби зрушення проблеми. Вважаю, і маю підтримку однодумців, що тільки підготовкою просто змін до Закону «Про мисливське господарство та мисливство», як це вже робилося у 2004 році проблему не зрушити. Необхідно визначити формат всеукраїнської дискусії з цього питання. На мою думку, обговорення цього питання на форумах, чи окремих публікаціях це лише частка того, що треба робити у пошуку форм обговорення весняного полювання.

Саме ця публікація зроблена для того, щоб проінформувати ту велику частину мисливців, які не користуються Інтернетом, та активізувати обговорення такого полювання. Однією з моїх пропозицій може бути розміщення циклу статей за цією проблематикою за участю небайдужих мисливців, фахівців. Можливо, нам потрібно започаткувати постійну рубрику, або видати спеціальний випуск газети, присвячений весняному полюванню.

З іншого боку, хотілося б ініціювати під егідою УТМР проведення заочного круглого столу (семінару, конференції) з виданням відповідної збірки та формуванням рекомендацій. Такий захід має бути дистанційним (заочним), тому як проводити конференцію та приїздити до Києва чи іншого міста (проїзд, розміщення, харчування іт ін.) дуже недешева справа.

Збірка має містити матеріали щодо ситуації з можливого відкриття весняного полювання в кожній області, або окремих регіонах, міжнародний досвід, як практика та законодавче регулювання, думки фахівців з різних галузей, мисливців.

В результаті ми отримаємо узагальнену думку мисливців, фахівців з усіх регіонів, на підставі яких можна вже почати формувати пропозиції до чинного законодавства.

Головне, що ми маємо отримати від проведення такого заходу це рекомендації за результатами проведення круглого столу (семінару, конференції). В яких необхідно сформувати напрямки розвитку удосконалення законодавства в сфері мисливського господарства та мисливства в цілому, та весняного полювання зокрема; запропонувати перелік відповідних заходів; акцентувати увагу на необхідності посилення громадського контролю, в першу чергу членами УМТР, опанування ними нових форм та взаємодії зі всіма державними та громадськими організаціями; визначення пріоритетних напрямків, окремих проблемних питань, які потребують вирішення, мотивованих висновків, рекомендації щодо проведення вченими наукових досліджень в цій сфері.

Головне, що ця збірка рекомендацій круглого столу має стати основою для формування спільної позиції в питанні весняного полювання, обґрунтованих пропозицій до чинного законодавства, і подальшого їх направлення до центральних органів виконавчої влади в сфері екології та природокористування, аграрної політики, відповідних комітетів Верховної Ради України. Але направлення цих рекомендацій це вже другий етап. А в цілому, для отримання результату нам слід розраховувати на тривалий період.

Питання, які наразі можуть виникнути, це на яких платформах слід проводити дискусію. Думаю, слід просити редакцію «Полювання та риболовлі» про можливість листування, отримання статей, пропозицій від мисливців, фахівців, просто громадян. Можу запропонувати свою посильну допомогу редакції в цьому. Думаю й інші однодумці підтримають це. Другою платформою, координатором цього заходу, в разі його схвалення має стати ВР УМТР, осередки в кожній області, районі. Наприклад, вкрай важливою допомогою має стати ініціювання з боку центрального апарату УМТР проведення обговорення питання в мисливських колективах всіх рівнів, на пленумах з направленням своїх пропозицій для включення до матеріалів круглого столу. А також у сприянні формування організаційного комітету, порядку денного.

В цілому все викладене – це не рецепти, не категорична настанова по ситуації, а заклик до більш широкої дискусії. Тільки одними обговореннями справу з місця нам не зрушити. Необхідний новий погляд на стару проблему, або, якщо хочете, нова філософія полювання в цілому і весняного зокрема. І ми повинні її сформувати.

Не претендую на істину в останній інстанції, тому й закликаю всіх небайдужих долучитися до обговорення питання весняного полювання.