Застрягання затворів напівавтоматів при посиленні бойових пружин

В. Вольф

Май, 2015 год

Звичайно, не у всіх, але так уже виходить, що в багатьох сучасних н/а «газовідводок» та «інерційок» з часом починають проявлятися осічки. Найчастіше, через слабкий удар курка по ударнику.

Як правило, власники для усунення цієї вади намагаються замінити бойову пружину на сильнішу. Усе б нічого, курок тепер б'є сильніше, осічок більше немає, але тут іноді з'являється інша несправність – застрягання затвора (з платформою) посередині затворної коробки. І тоді вже починається плутанина – що робити і як знайти золоту середину між цими несправностями…

Насамперед, роблять ось що. Вийнявши бойову пружину й вимірявши її діаметр (зовнішній) і перетин дроту, з якого навита була пружина, підбирають іншу (або замовляють її на якомусь заводі). Нова пружина, як правило, дає незначну усадку. Це цілком припустимо. На наждаковому камені торець пружини заторцьовується, після чого знаходиться шматок нового дроту необхідної довжини, на 1-2 витка довший за старий зразок. Тут можна додати й три витки, але при цьому необхідно поставити пружину й кілька разів звести курок вручну. З новою пружиною курок має вільно ставати на бойове зведення, до того ж між шепталом і бойовим зведенням має бути ще зазор у кілька міліметрів. Якщо ж цього не передбачити, то курок на бойове зведення не встане й після перезаряджання залишиться спущеним.

При посиленні бойової пружини платформа з затвором буде сильніше гальмувати об курок (його ударну частину). Однак багато спилювати тут у жодному разі не можна. Наприклад, у Моссберзі, газовідвідному напівавтоматі, курок завдає удару по ударнику своєю закругленою поверхнею (вершиною). Якщо її понизити, то всі удари будуть завдаватися тільки вкрай малою поверхнею курка й то знизу вгору. А ударник у цій моделі дуже короткий і накол капсуля відбувається тільки за рахунок інерційного руху ударника. У мороз, при забрудненні, потраплянні піску й пилу може відбутися затирання ударника й осічка. Усе це не тільки неприємно, але й небезпечно для тих же облавних полювань.

Так, і не намагайтеся доварювати ударник напівавтоматом. Низьковуглецева сталь із дроту при ударах все одно відламається. У такому разі необхідно точити новий ударник. Та й це ще не все, на новій деталі необхідно профрезерувати паз для стопорної осі й загартувати ударник, захищаючи його від розклепування. Іноді й цього ще недостатньо. Для нормального руху платформи з затвором необхідно заполірувати місце зіткнення на ударній частині курка. Як відомо курки в напівавтоматах усі штамповані з товстого листового металу з подальшою їхньою термообробкою після свердління кріпильного отвору. Тож ударна частина курка в місці ковзання платформи особливим поліруванням не буде відрізнятися. Такою шорсткуватою поверхнею й утрудняється ковзання платформи з затвором.

Маю зазначити, що ця хвороба властива й МЦ21-12. Вершина курка, якщо не буде заовалена, то застрягання затвора буде в рушниці дуже частим. Звичайно, після запилювання площі зіткнення курка з платформою, та й з поліруванням у місці зіткнення, затвор може рухатися з уповільненням. Тоді при дуже слабкій поворотній пружині необхідно міняти й поворотну пружину затвора. Іноді її намагаються розтягти, спотворюючи витки. Не робіть цього, найкраще поміняти її на іншу, ретельно підібравши тиск пружини. Адже в інерційках сильна поворотна пружина заблокує перезаряджання (затвор не відкриється).

Іноді перетин дроту пружини необхідно при виготовленні зменшувати, а довжину додати. Усе це доводиться робити дослідним шляхом з контрольним відстрілюванням.

Цікавий той факт, що бойові пружини в н/а часто зовсім не мають твердості. Відновлювати стару заводську бойову пружину шляхом термофіксації мені не доводилося. Невідомо, що за сталь. Кольору мінливості можуть бути, але що буде з пружиною – невідомо. Після такої обробки вона може повністю втратити пружність, адже це невідома сталь і режим її гартування невідомий. А термофіксації підлягає лише пружинна сталь марки ОВС або 65С2ВА й деякі інші.

Звичайно, підібрати бойову пружину з іншої зброї або побутових приладів нескладно (було б із чого). Тут цілком підійдуть пружини від електричних контакторів, які теж мають подібні пружини. Головне, щоб ці пружини мали достатню пружність і підходящий зовнішній діаметр, адже інакше ковпачок-штовхач просто не надінеться на пружину. Занадто малі теж потрібно виключити. Вони будуть гнутися, викривлятися й довго не прослужать. Небажано вставляти й пружину в пружину, це збільшить навантаження на курок.

Хай там як, але мати слабку бойову пружину в зброї неприпустимо. Взагалі- то, це недоробка заводу, адже нашим мисливцям стріляти доводиться й у спеку, і в мороз. Іноді й самі мисливці не спускають курки навіть при тривалому зберіганні, а бойові пружини сучасних напівавтоматів не відрізняються великою довжиною (як відомо, коротка пружина дає усадку швидше, ніж довга).

Хотілося б зазнчити, що й на двостволках європейських виробників бойові пружини також бувають досить слабкі. Італійські Франчі мали досить слабкі пружини, хоч за діаметром були більші, ніж на ІЖ-27, але товщина дроту і його пружність були досить слабкими. Можливо, виробник це робить для полегшення спусків при стрільбі, адже глибокий заріз бойового зведення й тиск сильної бойової пружини дадуть вам тугий спуск при стрільбі.

Взагалі-то всі має бути в міру, з невеликим запасом. Надмірно тугі бойові пружини також не потрібні. Вони розіб'ють кріплення ударника, що призведе до його поломки. Також при таких сильних ударах і курок довго не проживе.