Ударимо вовком по браконьєрству й недбальству…

Асоціація КМРГ

Ноябрь, 2016 год

У рамках «Дня навколишнього середовища» у Верховній Раді на початку жовтня депутати прийняли в першому читанні Законопроекти № 3445 і № 2023, що стосуються приведення законодавчих актів України у відповідність з міжнародними угодами про охорону фауни й флори. Раніше ми вже розповідали про ці документи, після доопрацювання вони були дещо змінені, але основні моменти залишилися ті самі.

По-перше, в Україні вовк більше не буде належати до шкідливих хижих тварин: Законопроект № 3445 виводить вовка зі статті 33 ЗУ «Про мисливське господарство й полювання», яка регламентує відстріл і вилов хижих і шкідливих тварин. Це означає, що добувати вовка під час полювання на інші види тварин і за спеціальними дозволами у не мисливський сезон мисливцям відтепер заборонено, так само, як і працівникам, уповноваженим здійснювати охорону мисливських угідь, добувати їх протягом року без спеціального дозволу заборонено. У свою чергу, Законопроект № 2023 виключає з цієї статті й сороку. Крім того навесні Мінагрополітики скасувало наказ Держкомлісгоспу № 121 від 16.12.97 р., який регламентував відстріл і вилов хижих і шкідливих тварин, і був розроблений для посилення боротьби з ними. Регулювати чисельність шкідливих хижих тварин буде заборонено й на території заповідних зон, природних і ландшафтних парків.

Нагадаємо, автори законопроекту мотивували необхідність прийняття таких змін тим, що Бернська конвенція вимагає виключити будь-які форми заохочень за вбивство вовка, і при приєднанні до Конвенції Україна зобов'язалася регулювати чисельність цього хижака тільки в обмеженій кількості й під контролем. Тому, очевидно, депутати вирішили взагалі заборонити полювання на вовка в період з березня до вересня, а про те, що робити, якщо вовк почне нападати на мисливських тварин, худобу й тримати в страху жителів населених пунктів у той час, коли полювання на нього буде заборонене, не подумали. Про такі випадки нападів сірого хижака нерідко можна почути в новинах, а мисливствознавці в деяких областях б'ють на сполох через зростання чисельності вовка. Чому не дозволити, принаймні, працівникам мисливських угідь, попередньо отримавши дозвіл, влаштувати полювання на вовка в не мисливський сезон, якщо він винищує популяцію, чи це не відповідатиме поняттю «під контролем і в обмеженій кількості»? Більше того, законодавці стверджують, що виведення вовка зі списку шкідників допоможе протидіяти браконьєрству, мовляв, полюють на цього хижака без дозволів, і під цим приводом незаконно знаходяться у мисливських угіддях. У зв'язку з цим хотілося б звернути увагу на боротьбу з браконьєрством на законодавчому рівні.

Справа в тому, що серед великої кількості «мисливських» законопроектів, які подаються депутатами на розгляд Верховної Ради, більшість із них пропонує крім усього іншого свої шляхи боротьби з браконьєрством, і зазвичай це суворіша відповідальність за незаконне полювання. Зараз, згідно зі ст. 85 КУпАП, порушення правил полювання, якщо воно не призвело до добування/поранення/перевезення тварин, тягне накладення штрафу в розмірі 120-1020 гривень, при повторному порушенні або якщо в результаті незаконного полювання було добування/знищення/поранення тварини, штраф збільшується до 1020-1700 гривень із конфіскацією знарядь для полювання. Для посадових осіб у першому випадку штраф становить 510-1530 гривень, у другому випадку 1530-2550 гривень. До кримінальної відповідальності зараз притягують, якщо незаконне полювання проводилося на території природно-заповідного фонду, якщо добували тварин, внесених до Червоної книги, або якщо незаконне полювання завдало істотної шкоди, що полягає в завданні матеріальних збитків на суму 172250 гривень і більше. Тоді штраф для фізичних осіб становить 1700-3400 гривень або правопорушення карає громадськими роботами на строк 160-240 годин, або обмеженням волі на строк до 3 років. Для посадових осіб або при повторному здійсненні такого злочину штраф становить 3400-6800 гривень, обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років. Очевидно, що штрафи мізерні, тому в тих, хто ганьбить звання мисливця, вони породжують відчуття безкарності. Що вже казати про заподіяння істотної шкоди – наприклад, згідно з Наказом Мінприроди й Держкомлісгоспу № 332/262 від 18.07.2007 р., за незаконне добування або знищення 1 особини козулі розмір збитків для відшкодування становить 8000 гривень, кабана 10000 гривень, тобто для притягнення до кримінальної відповідальності при заподіянні матеріального збитку необхідно незаконно добути більше 20 козуль, при цьому такий браконьєр може обійтися штрафом лише в… 3400 гривень.

От і пропонують депутати зменшити розмір істотної шкоди, щоб він полягав у завданні матеріальних збитків, які в 10 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (6890 гривень), а розмір штрафів збільшити – при притягненні до кримінальної відповідальності в 5100-6800 гривень і 6800-13600 гривень при повторному вчиненні злочину; при адміністративному правопорушенні в 1700-3400, і якщо воно вчинене повторно – 3400-5100 гривень. Така пропозиція зокрема була презентована в рамках Законопроекту № 4597. На нашу думку, почувши про таке істотне підвищення штрафів або, що краще, дізнавшись про притягнення до кримінальної відповідальності за порушення, яке до цього вважалося несуттєвим, у більшої частини браконьєрів намір отримати тварину незаконно відпаде, звісно, за умови вдосконалення інших складових боротьби з браконьєрством, як то посилення охорони угідь.

Однак так вважають не всі. Головне науково-експертне управління у висновку по законопроекту висловило думку, що зниження істотної шкоди є виявом надмірної криміналізації діянь, що не мають достатнього ступеня суспільної небезпеки, а законопроект 4597, до змісту якого висунули ще кілька претензій, був відхилений.

Трохи пізніше був зареєстрований законопроект № 4702, в якому також пропонувалося посилити адміністративну й кримінальну відповідальність за порушення правил полювання. Разом з тим, що дивує, у цьому документі запропоновано збільшити розмір істотної шкоди вже до 206700 гривень, іншими словами – давайте підвищимо штрафи, але зробимо так, щоб накладати їх було майже ні на кого. Про те, що це вже занадто, очевидно, подумали й у тому ж Головному управлінні, і у висновку зазначили, що чинний розмір істотної шкоди є достатньою криміноутворюючою ознакою. За даними судових рішень, які наводить управлінн, торік за ст. 248 ККУ притягнуті до відповідальності лише 5 (!) осіб. Складається враження, що завдання полягає не в боротьбі з браконьєрами, а в тому, щоб у країні було якнайменше «криміналів». Та не чи створюють достатню суспільну небезпеку громадяни, які протиправно знаходяться в лісі зі зброєю, не дотримуються правил і нічого не бояться? Чи недостатньо випадків, коли вони нападали на працівників єгерської й інспекторської служби під час їхнього затримання або при спробі їх затримати? Може, мисливський фонд втрачати не шкода? За минулий рік, за офіційним даними Держкомстату, в Україні було незаконно добуто 39 копитних і 30 хутрових звірів. А на скільки враховані дані перевищують реальне браконьєрство – достеменно нікому не відомо.

До речі, навіть у Держлісагентстві нещодавно звернули увагу на те, що вони зазнають значних втрат через браконьєрів, які незаконно добувають тварин у підпорядкованих їм лісах, і вирішили взяти ситуацію під свій контроль. По-перше, голова Держлісагентства Христина Юшкевич анонсувала законодавче підвищення штрафів за порушення правил полювання й використання державного мисливського фонду, і введення кримінальної відповідальності за незаконне добування копитних. По-друге, найближчим часом вона пообіцяла створити мисливську службу, яка буде аналогом оновленої поліції або рибного патруля. Дуже хотілося б сподіватися, що ці ініціативи не залишаться тільки словами й не застрягнуть на рівні законопроектів.

А поки деякі вважають, що для боротьби з браконьєрством у нас і так усе зроблено, ухвалюються «важливіші» ініціативи. Так, якщо незаконного перебування з рушницею в лісі недостатньо для притягнення до кримінальної відповідальності, то перебування з рушницею в загоні під час облавного полювання буде заборонене, і невідомо, що робити, якщо на загонича біжить підранок, який загрожує його життю. Більшу небезпеку, на думку чиновників, становлять набої зі свинцевим шротом – використовувати їх забороняє вже законопроект № 3445 у всіх поясах особливого режиму зони санітарної охорони джерел питної води, тобто встановлений на річці водозабір – значить, полювати з набоями зі свинцевим шротом тут заборонено. Також заборонено провозити заряджені рушниці в машині в мисливських угіддях, проводити облавне полювання «котлом» і «підковою». Значно розширене поняття лиха, якого можуть зазнавати тварини – заборонене полювання на звірів, що рятуються від повені, снігопаду, що потрапляють у наст, ожеледь і глибокий сніг. Досить цікаво виглядає заборона стріляти по зграях птахів і скупченнях тварин, адже в ній не пояснено, що є скупченням тварин. Згідно з тлумаченням цього слова, скупчення тварин – просто група тварин, що не взаємодіють між собою – не розрізняють «своїх» і «чужих», тобто стоять поруч два кабани й стріляти по них не можна, адже це скупчення?

Разом з тим, нарешті доповнений перелік заборонених під час полювання знарядь – до нього внесені газ, струм, дим, пастки, прилади нічного бачення, у тому числі тепловізори, а також холодна метальна й пневматична зброя. Навіть адміністративну відповідальність законопроект № 2023 посилить – штрафи за порушення вимог до охорони середовища проживання й шляхів міграції диких тварин виростуть до 510-1190 гривень. До речі, з так званим «сезоном тиші» для диких тварин теж «цікаво» виходить – знову законодавці забули про те, що за законом полювання на самця козулі в Україні починається з 1 травня. І забувають про це практично щороку, невчасно затверджуючи ліміти, забули й при заборону під час сезону масового розмноження диких тварин (з 1 квітня до 15 червня), коли не можна проводити заходи й роботи, які можуть бути джерелом підвищеного шуму, крім іншого й стрільби. Тому був поданий законопроект 4492, в якому пропонувалося змінити тільки два слова, щоб заборона діяла в місцях розмноження під час вищезгаданого періоду, тим більше, що сільські й місцеві ради наділили повноваженнями оголошувати «сезон тиші» саме в місцях масового розмноження диких тварин. Законопроект відправили на доопрацювання, тому що нікого не хвилює, що право мисливців на полювання в строки, зазначені в законі, обмежується, важливіше, що прийняття дрібних змін призводить до нераціонального витрачання пленарного часу парламенту – саме так свою не підтримку законопроекту пояснює Головне науково-експертне управління, яке додає, що місця масового розмноження поки що не визначені.

Складається враження, що приймають поправки в законодавство, маючи начебто шляхетну мету, стоячи на захисті природи, флори й фауни, а от детальніший аналіз показує, що деякі ініціативи не тільки важко застосовувати на практиці, але й очікувати від їхнього впровадження позитивного результату не доводиться взагалі. Можливо, тим, хто пише й приймає такі закони, варто частіше нагадувати про себе, висловлювати свої думки й зауваження? Зрештою, саме мисливцям і співробітникам мисливських господарств жити з цими нововведеннями.

ГС «Асоціація користувачів мисливських і рибальських господарств»