Клейтухи з пінопласту

Ф. Шелест

Апрель, 2006 год

Про якість набоїв домашнього спорядження вже багато написано в наших періодичних виданнях. Практично в кожному з цих матеріалів розповідається про клейтухи, прокладки, фактори, які впливають на якість набоїв. Слідкуючи за мисливською періодикою я бачу, що на перше місце в якості клейтухів автори статей ставлять повсть і фетр – скажемо, далеко недешеві матеріали, яких, до того ж, не завжди можна легко відшукати.

Не так давно я спробував споряджати свої набої клейтухами виготовленими із пінопласту. Матеріалом для клейтухів стала м‘яка упаковка від різноманітної електронної апаратури (телевізорів, музикальних центрів тощо). Слід відмітити, що пресований пінопласт (який складається із маленьких кульок) для клейтухів виявився непридатним – він кришився при різці. Для вирізання я використовував спеціально виготовлену висічку, яку легко можна виготовити на токарному верстаті, а то й без нього. Хочу тільки зауважити, що ріжучу кромку висічки краще відполірувати й загартувати.

Відстріл набоїв, споряджених пінопластовими клейтухами, я проводив рушницею 20 калібру (бельгійка). Набій складався із металевої гільзи з капсулем „Центробій”, пороху „Сунар”, вагою 1,15 г і шроту № 2 та № 1, вагою 25 г. Результати випробувань мені дуже сподобалися. На відстані 35 метрів купчастість складала від 70% до 72%. Шріт № 2 входив у суху соснову дошку на 7-12 мм. Набої спорядженні 7,2 мм картеччю (9штук в набої) давали також чудовий результат – на ті ж 35 метрів вся картеч „вкладалася” в круг 75 см.

Пінопластовий клейтух падав на землю після пострілу на відстані 2,5-3 м від зрізу ствола. Він зменшувався по висоті приблизно на 5 мм, але не рвався на куски. Вага одного клейтуха висотою 12 мм становить 40 мг. Якщо порівнювати його із повстяним осаленим клейтухом, то вага останнього складає 900 мг.

Беручи до уваги наведені досліди, я вважаю, що варто було б спробувати випускати пінопластові клейтухи промисловим методом. Можливо вони вже й виготовляються, але мені ніде, ні в магазині, ні в літературі не траплялося знайти інформацію про подібні вироби. Сподіваюся, що мисливці, які зацікавляться пінопластовими клейтухами продовжать мої дослідження й поділяться своїм досвідом на сторінках нашої мисливської газети.