Вибираємо зброю, визначаємо якість бою

Д. Голда

Февраль, 2006 год

Незважаючи на різноманітність типів мисливських рушниць (для любительського спортивного полювання, промислового, стендової стрільби) кількість, розташування і калібр стволів, з'єднання ствола зі ствольною коробкою і т.д., основні частини рушниці — ствол, ствольна коробка (колодка), замикаючий, ударний, спусковий і запобіжний механізми, ложа - залишаються, по суті, однаковими.

Найбільш поширені у мисливців гладкоствольні рушниці з двома стволами. З них можна вистрілити двічі підряд, не перезаряджаючи, що важливо, коли з першого ствола вийшов промах. Двоствольні рушниці бувають зі стволами спареними в горизонтальній або вертикальній площині. Останнім часом великої популярності набули рушниці з вертикально-спареними стволами. Зрідка трапляються рушниці зі свердлінням "Парадокс". У них стволи мають широкі гвинтоподібні нарізи лише в дульному звуженні, які й надають кулі обертового руху, що значно підвищує точність пострілу. До дульного звуження ствол у них залишається гладким. З такої рушниці можна стріляти й шротом, причім бій одержуємо такий, як і з ствола напівчокового свердління.

Штуцер – нарізна зброя зі стволами, калібр, яких такий же, як і в гладкоствольних рушниць: 4, 8, 10, 12, 20, 24, 28 і 32. Зі штуцерів стріляють кулями без оболонки. З найбільш крупнокаліберними штуцерами полюють на слонів, носорогів, левів та інших великих і сильних тварин. На дистанції 150 — 200 м штуцери дають точний і потужний бій.

Карабін має високу убійну силу на дистанції стрільби 300 — 400 м, а ГВИНТІВКА досить точно і надійно вражає ціль на дистанціях до 600 м.

Комбіновані рушниці з гладкоствольними і нарізними стволами створювалися для єгерів та промисловиків.

У гладкоствольних рушниць калібр, за традицією, визначається кількістю свинцевих куль, які можна відлити з одного фунта свинцю. Наприклад, в рушниці 12-го калібру – 12 куль, 16-го – 16 і т.д. У нарізних стволів калібр-діаметр ствольного каналу між його полями. На теренах колишнього союзу та в багатьох інших країнах калібр позначається в міліметрах, у США — в сотих, а в Англії — в тисячних долях дюйма, (1 дюйм — 25,4 мм), наприклад, 5,6 мм — 220; 6,5 мм — 256 і 9 мм — 354. Калібри гвинтівок і карабінів варіюють від 5,6 до 12,7 мм.

В комбінованих рушницях переважають невеликі і середні калібри нарізних стволів. На набоях до нарізної зброї калібр вказується не по полях нарізів, а по нарізах, тобто дещо більший. Наприклад, якщо на стволі вибито 6,3 мм, то він призначений під набій 6,5 мм. Різниця в 0,2 мм вказує на глибину нарізів.

Як вибрати рушницю? Перш за все треба визначитись, на яку дичину будете полювати. Якщо, скажімо, збираєтесь полювати на качок у відкритих водоймах або на осінніх перельотах, потрібна далекобійна рушниця великого калібру зі стволами чокового свердління. Для бродових полювань, полювання з-під собаки, найбільш підійде легенька рушниця 16-го або 20-го калібру зі стволами циліндричного або напівчокового свердління.

Більшість мисливців-любителів полюють на різні види дичини, але виходячи з місцевих умов, надають перевагу одному чи двом способам полювання, орієнтуючись на які, треба купувати і відповідну рушницю. Підбираючи рушницю, треба врахувати свої фізичні дані. Встановлена така залежність між масою тіла мисливця І масою рушниці. Якщо мисливець важить, скажімо, 50 — 55 кг — маса рушниці повинна складати 1/21 частину маси тіла, 60 — 65 — 1/22; 70 — 75 — 1/24; 80 — 85 — 1/25; 100 кг і більше -1/26.

Щоб перевірити силу бойової пружини у рушниці потрібно поставити прикладом униз ложу без стволів. На лоб колодки строго проти отвору бойка ставлять гільзу з використаним капсулем і натискують на спусковий гачок. Якщо гільза підскочить не менше як на півметра, — сила бойка достатня.

Тепер поговоримо про прикладистість рушниці. Під цим терміном розуміють відповідність будови рушниці фізичним даним мисливця. "Стріляють стволи, а вцілює ложа", — кажуть досвідчені мисливці. Прикладистість рушниці — це зручність для виконання в короткий проміжок часу меткого пострілу по цілі, яка швидко рухається. Прикладистість залежить в основному від балансу, посадистості, довжини ложі, вигину приклада у вертикальній площині та його бокового відводу.

У добре збалансованій рушниці центр ваги знаходиться під стволами приблизно за 45 — 50 мм від казенного зрізу стволів; у мисливських рушниць валового випуску — за 65 — 75 мм від казенного зрізу стволів. Показник балансу Пб визначають, розділивши загальну вагу рушниці Вр на вагу стволів (Вс): Пб — Вр/Вс. У гладкоствольних двостволок Пб від 2,0 до 2,3; для двостволок з нарізними стволами від 1,75 до 1,8; У хороших рушниць високого розбору — в межах 2,260 — 2,295.

Посадистість рушниці – правильне розташування її основних вузлів (колодки з ложею, стволів і ців‘я). Шротові рушниці, призначені для швидкісної стрільби в різних напрямках, повинні бути зручними для швидкого і легкого повороту. Для цього більша частина їх ваги має зосереджуватися біля середини, а кінці рушниці, навпаки, повинні бути полегшені. Рушниця із значною перевагою на стволи буде при скидуванні лягати нижче наміченої точки прицілювання, а рушниця з важким прикладом битиме, навпаки, вище.

Про бій окремих рушниць можна почути майже легендарні розповіді мисливців. Попри всі забобони, якість бою рушниці визначають такі основні параметри: купчастість, різкість, рівномірність осипу і постійність бою. Розглянемо окремо кожен з них. Для визначення купчастості бою стріляють з упору з кожного ствола по 6 мішеням діаметром 75 см на відстані 35 м від дульного зрізу. Найгірший постріл відкидають, а з п‘яти кращих підраховують, скільки шротин потрапило в коло діаметром 75 см. Це число шротин ділять на кількість їх в набої і множать на 100. Одержаний відсоток шротин, які вразили мішень, — це і є купчастість бою. Склавши результати п'яти пострілів, суму ділять на 5 і знаходять середню купчастість.

Для стволів різного свердління встановлені такі норми купчастості у

відсотках: Циліндр – 30-35; Циліндр з напором (дульне звуження 0.25) – 40-45; Напівчок (0.5 мм) – 50-55; Чок 3/4 (0.75 мм) – 55-60; Повний чок (1.0 мм) – 60-70; Сильний чок (1.25 мм) – 75-85.

Якщо виявиться, що купчастість менша норми, її можна збільшити, зменшивши заряд пороху, але при цьому дещо зменшиться різкість бою, тобто сила удару шроту в ціль. Ці два показники знаходяться в зворотній залежності.

Різкість бою в класичному варіанті визначають пострілом шротом № 7 на дистанцію 35 м від дульного зрізу у картонні аркуші розміром 15 х 15 см товщиною 0,9 мм в кількості 25 шт. Про різкість судять по числу аркушів, пробитих начисто або надірваних половиною всіх шротин, які вразили перший картон. Різкість вважається задовільною, якщо половина шротин проб'є 15 аркушів. Видатна різкість — 18-19 аркушів, а 22 аркуші — це вже рекорд для рідкісних екземплярів, бездоганно розрахованих, виконаних і пристріляних рушниць.

На практиці користуються більш спрощеним способом. За центром мішені на віддалі 35 м від дульного зрізу укріплюють суху соснову дошку товщиною 5 см. Стріляють шротом № 3. Якщо центральні шротини заходять в глибину дошки на три і більше своїх діаметрів — різкість відмінна; до трьох діаметрів — добра; на два діаметри — задовільна. Різкість бою вважається незадовільною, якщо шріт увійшов у дошку лише на один свій діаметр і менше.

Рівномірність осипу – один з важливих показників якості бою мисливської рушниці. Для його визначення користуються стодольною мішенню. Рівномірність осипу визначається кількістю вражених полів у стодольній мішені діаметром 75 см на віддалі 35 м від дульного зрізу.

На жаль, наші фірми поки що не виготовляють паперових стодольних мішеней, а тому доводиться їх робити самому. Для цього треба мати цупкий папір розміром 0,8 х 0,8 м. За допомогою шаблонної лінійки з отворами, в які вставляється кінчик олівця, за лічені хвилини викреслюється стодольна мішень. Аркуш паперу кладуть на дерев'яну підлогу, в нульовий отвір шаблону вставляють шило і закріплюють його в центрі, потім викреслюють кола а, b, с, d, е. Діаметр "яблучка" — 50 мм, далі —163 мм, 250 мм, 396 мм, 521 мм, 637 мм і останнє коло — 750 мм. Якість осипу визначають за допомогою таблиці.

Згущення до центру визначається відношенням кількості шротинок, які потрапили в центральне коло (а) діаметром 250 мм, на число шротин в зовнішньому копі (е) і множенням одержаного від ділення на 2,5. Воно залежить від свердління ствола: циліндр – 1; циліндр з напором — 1,5; напівчок – 2,0; чок 3/4 — 2,5; повний чок — 3,0; сильний чок — 3,5.

Постійність бою рушниці полягає в її здатності при стрільбі набоями, однаково спорядженими, з одним номером шроту не давати значних відхилень між окремими пострілами в купчастості, різкості і рівномірності осипу. Визначається цей показник для кожного ствола окремо при вивченні зазначених раніше елементів бою рушниці. Різниця між окремими пострілами за купчастістю є основним показником при визначенні постійності бою. Якщо різниця в серії з 8 — 10 набоїв між кращим і гіршим пострілами з лівого ствола чокового свердління шротом № 7 не перевищує 25 — 30% від середньої купчастості, одержаної для всієї серії, то при середній купчастості в 210 шротин кращий постріл 232 шротини, а гірший — 171. Різниця між кращим і середнім складає 22 шротини, а між середнім і гіршим — 39. Більша різниця в 39 шротин складає 19%. Таким чином лівий ствол рушниці має цілком задовільну постійність бою. Якщо різниця менша 10 %, постійність бою прекрасна; якщо 15% — дуже добра; до 20% — добра; до 25% — задовільна. Набої для пристрілки треба дуже ретельно виготовити власноруч, обов'язково зважуючи на аптечних вагах порох і шріт. Набої заводського виготовлення для пристрілки непридатні через доволі значні коливання вмісту пороху і шроту.

При стрільбі кулями потрібно знати бій рушниці і визначити середню точку влучання. Для цього роблять три постріли в одну мішень. Дві найближчі точки влучання з'єднують прямою лінією. Потім цю точку з'єднують з центром отвору від кулі третього влучання, ділять лінію на три частини. Найближча з цих трьох точок до двох перших пробоїн і буде середньою точкою влучання за трьома пострілами. Точніше визначити середню точку можна за результатами чотирьох, п'яти і більше пострілів. У цих випадках треба розділити чергову з'єднувальну лінію на чотири, п'ять чи більше частин.

Слід зазначити, що визначення середньої точки влучання у нарізної зброї має дві особливості. Якщо у гладкоствольних рушниць після пристрілки якість пострілу можна поліпшити за рахунок збільшення або зменшення заряду пороху або іншого способу приготування набоїв, то у

нарізної зброї патрон стандартний, заводського виготовлення. Корекцію результатів пристрілки здійснюють за рахунок горизонтального зміщення цілика або зміни висоти мушки.

Перевіряють нарізну зброю на дистанції 50 м (для набоїв 5,6 мм) або 100 м (для набоїв усіх більших калібрів) по аркушах картону з "яблучком" діаметром 25 см.