ПАВЛО ЗАГРЕБЕЛЬНИИ: ...КОЛИ ПОРУЧ ПОСЕЛИВСЯ МАЛИШКО..."

Розмову вів Микола СЛАВИНСЬКИЙ

Апрель, 2002 год

Патріарх сучасної української літератури Павло Загребельний любить кавуни, груші й... дичину. А ще ловити рибу. Щоправда, в цій священній таїні-риболовлі видатний романіст ніколи не рівнявся на колег по перу — затятих вудкарів драматурга Олексу Коломійця, прозаїка Юрія Мушкетика чи лірика Миколу Сома. Але окунців та пічкурів, як мовиться, "стьобав".. І не сам, а з видатним поетом Андрієм Малишком...

Було це на дачі під Києвом, біля однієї з Дніпрових заток, де письменник працював над своїми книгами. Часу бракувало, а тому цінувалась кожна хвилина. І все було добре. "Аж поки поруч не поселився Андрій Малишко, — скрушно зітхає Павло Архипович, — і часу на романи поменшало".

"Роман почекає, а соми — ні", — казав видатний лірик, і вони, взявши вудочки, йшли до затоки. Під впливом непідробного поетового азарту ще молодий романіст запалювався й починав ворожити над вудкою так, ніби клював не якийсь бобир, а пудовий судак...

Коли вони пильно задивлялись на поплавці, плесом, щоб похизуватися, пропливав на моторному човні Олександр Корнійчук — в строгому костюмі, в білій сорочці й краватці...

"Не полохайте наших сомів", — розгнівано кричав Андрій Самійлович і, відклавши вудочку, ще сердитіше докидав: "Він і обідає вдома в костюмі та краватці". До речі, той, кого влада призначила на пост "першого драматурга", навіть не уявляв, як це він наживлятиме на гачок черв'яка... А славетний поет робив це швидко, природно, воістину геніально. Павло Загребельний так і не зміг перебрати його навички... Ловив більші чи менші окунці, пічкури, пліточки й несамохіть думав про той чи той сюжетний хід у своєму майбутньому романі...