Хто захистить мисливську фауну?

Б. Ю. ЧИКАЛО.

Сентябрь, 2003 год

Основні причини скорочення поголів'я дикої фауни, на наш погляд, такі:

1) Не виконуються вимоги Закону України «Про тваринний світ" і його ключової статті 39, яка вимагає, щоб «підприємства, установи, організації і громадяни при здійсненні будь-якої діяльності, що впливає або може вплинути на стан тваринного світу, зобов'язані забезпечувати охорону середовища існування, умов розмноження І шляхів міграції тварин».

Згідно ст. 13 цього Закону, спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, є Мінекоресурсів, що організує роботи „з охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу, збереження та поліпшення середовища їх існування, умов розмноження І шляхів міграції".

А за час існування цього Закону ліси в Україні інтенсивно вирубуються і просвітлюються так, що переважній більшості лісових звірів вже ніде й сховатись. На багатьох водоймах, де ведеться рибогосподарська діяльність, повністю знищена рослинність, тобто середовище існування і відтворення водоплаваючої дичини. Шляхи міграції копитних забудовані дачними селищами. Весною та восени повсюди спалюються чагарники, стерня, сухі багаторічні трави, бур'яни, очерет, тобто знищується середовище існування багатьох видів тварин та птахів. І це є найголовнішою причиною різкого скорочення мисливської фауни в Україні.

2)В мисливських угіддях невпинно зростає кількість шкідливих хижаків: бродячих собак, лисиць, сірих ворон, болотних лунів, сорок. Всілякі "захисники" тваринного світу піклуються виключно про бродячих собак. їх виступи в засобах масової інформації збивають з толку пересічних громадян, в результаті чого наші міста і села, підприємства і організації перетворились в розплідники бродячих собак, надлишок яких постійно витісняється в мисливські угіддя, де від них нема порятунку ні звірам, ні птахам. Бродячі собаки знищують дичини в декілька разів більше, ніж добувають мисливці, в тому числі і звірів та птахів, занесених до Червоної книги. В мисливських угіддях Білоцерківського мисливського господарства УТМР щорічно добувається приблизно 600 зайців і відстрілюється 500-700 бродячих собак. Витрати на відстріл бродячих собак значно більші, ніж на відстріл зайців, І досягають 10-12 гривень на одну голову. Загальні витрати на відстріл бродячих собак складають 5-7 тисяч гривень на рік.

3) Незаконне полювання — браконьєрство. Є три види браконьєрства, що завдають великої шкоди мисливським господарствам:

а) нічне полювання на автомобілях із-під фар;

б) відлов дичини петлями;

в) незаконний вилов риби забороненими знаряддями в період нересту і на водоймах загального користування.

Восени, коли повсюди спалюється стерня, сухі трави, чагарники, дикі звірі та птахи втікають від пожарів на озимину. Туди ж налітають і нічні автобраконьєри, які за одну годину можуть добути більше десятка зайців.

Зимою, коли на снігу стають видимими звірині стежки, настає час браконьерів-петлярів. Петля, виготовлена зі сталевого дроту або тросу і насторожена на звіровій стежці, є безвідмовною зброєю. Головне — не забути, де петля стоїть і забрати добутого звіра раніше, ніж його з'їла лисиця або бродяча собака. Дешевизна, простота і легкість виготовлення знарядь добування звірів призвели до того, що цей вид браконьєрства став найрозповсюдженішим.

Водоплаваючим пернатим, як це не дивно, найбільшої шкоди завдають браконьєри-риболови, які на водоймах загального користування день і ніч ловлять рибу під час її нересту. Оскільки час нересту риби співпадає з часом гніздування водоплаваючих пернатих, то риболови просто не дають можливості птахам загніздитися, відлякуючи їх від водойм своєю присутністю.

Боротьбу з вказаними видами браконьєрства веде виключно єгерська служба користувачів мисливськими угіддями. Ця боротьба вимагає великих матеріальних, фізичних та моральних витрат, але в кінцевому результаті має низьку ефективність. Злочинці, як правило, виходять сухими з води, бо на їхньому боці стоїть адміністрація, правоохоронні органи і судді. Із багатьох випадків затримання автобраконьєрів не пам'ятаю жодного, коли б порушник поніс покарання, передбачене ст. 161 Кримінального Кодексу України. Так, 10 листопада 1999 р. в угіддях УТМР Білоцерківського району було затримано групу браконьєрів, які за 15 хвилин полювання на автомобілі Нісан відстріляли двох зайців (більше не встигли). Справа була передана до Чорнобильської прокуратури по Київській області. 22 квітня 2000 р. я отримав припис цієї прокуратури, який вимагав усунути недоліки в роботі єгерської служби, які нібито сприяли скоєнню злочину. Якби єгері затримали 10 груп автобраконьєрів, то я б отримав 10 таких приписів.

18 березня 2000 року один браконьєр за одну ніч у 32 кварталі урочища "Томилівська дача" петлями упіймав біля годівниці 6 козуль. 19 березня він був затриманий єгерським патрулем, коли перевіряв петлі, але доказати його провину неможливо. Щоб він не робив — ніс петлі в сумці, виймав з петлі козулю — у нього на все одне пояснення: знайшов. Тому в Україні в сніжну зиму нема жодного урочища, жодної посадки, де на стежках звіра не стояли б браконьєрські петлі. У єгерів є тільки одна можливість боротися з петлярами: ходити по їх слідах і знімати петлі. Тому єгері протягом зими щодня повинні обстежувати свої угіддя, знімати петлі.

Що ж стосується браконьєрів-риболовів, то на їх захист став Укррибвод, який кинув напризволяще маленькі річки та ставки, ліквідував інститут громадських інспекторів і заборонив єгерям мисливських господарств затримувати цих злодіїв.

Інші порушення правил полювання суттєвого впливу на стан мисливської фауни не мають і єгерська служба з цими порушниками успішно бореться.

Робота єгерської служби УТМР по боротьбі з браконьєрством могла б бути значно ефективнішою, якби єгері були в достатній кількості забезпечені всюдихідним транспортом, мобільним зв'язком і, головне, бензином — всім тим, чим вдосталь забезпечені браконьєри. А оскільки єгерська служба забезпечена пальним на 20-30 % від потреби, то і ефективність охорони мисливських угідь приблизно така ж. Проте для кращого забезпечення єгерської служби катастрофічно не вистачає коштів. Їх мисливські господарства отримують виключно від членів УТМР у вигляді внесків та оплати відстрільних карток. Піднімати ціни і на внески, і на відстрільні картки можливо лише до межі, після якої наші не дуже заможні мисливці покидають мисливський спорт, будучи неспроможними забезпечити його фінансово. А тут ще держава, нехтуючи інтересами тваринного світу, вирішила збагатити за рахунок мисливців страхові компанії, поправити фінансовий стан нашої медицини та МВС. 29 березня 2002 року постановою Кабміну України №402 затверджено порядок обов'язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі. Враховуючи кількість мисливців і те, що страхові випадки поодинокі, згідно з цією постановою, страхові компанії щорічно кластимуть до своєї кишені до 10 млн. гривень без ризику всіляких витрат. Кухонними ножами в Україні завдають шкоди в сотні разів більше, ніж мисливською зброєю, а ще ж є сокири, вила. Та чомусь власників цих знарядь не страхують. Останнім часом від мисливців при проходженні перереєстрації дозвільна система МВС вимагає спеціальну медичну довідку. Сотні років мисливці полювали без проходження медогляду. Історія не знає прикладів, щоб інвалід, або хворий на діабет чи туберкульоз, чи ветеран, чи просто людина похилого віку завдала шкоди своєю зброєю іншій людині. Мало того, що медична довідка обходиться мисливцю в кругленьку суму — більше ста гривень, так щоб її отримати, необхідно відстояти в черзі до лікарів не один день, а в Київській області для отримання сертифікату від психіатра всім мисливцям області необхідно їздити в Глеваху. До того ж усім, кому понад 70 років, медичну довідку не видали, як таким, що мають психічні вади. В цілому сума витрат мисливців, пов'язана з перереєстрацією зброї (страхування, медичні послуги, послуги МВС) становить понад 200 гривень, що багатьом мисливцям взагалі не по кишені і вони змушені продавати зброю. Зменшення кількості членів УТМР погіршує фінансовий стан мисливських господарств, їх можливості по охороні і відтворенню мисливської фауни. Коли б 10 /о коштів, витрачених мисливцями в зв'язку з перереєстрацією зброї, були б витрачені на охорону мисливських угідь протягом трьох років, проблема боротьби з браконьєрами в Україні була б вирішена.

Останнім часом виникла проблема поповнення лав мисливців молоддю. Адже молодій людині, яка бажає стати мисливцем, треба сплатити страховку, за послуги медицини, за послуги МВС, пройти платні курси по вивченню правил поводження зі зброєю, після чого вам видадуть відповідну довідку про вивчення мисливської зброї. В Київській області такі курси можна пройти лише в Білій Церкві в приватному клубі «Стрілець" за 10 гривень. Курси треба відвідувати 15 днів по 2 години на день. Але якщо сплатити 250 гривень, то таку довідку вам видадуть миттєво. До речі, в цьому клубі можна отримати за відповідну плату і медичну довідку. Людині, що бажає стати мисливцем, і дійти до придбання зброї, треба сплатити близько 500 гривень.

Курси треба проходити навіть офіцерам української армії та МВС, не кажучи вже про громадян, які відслужили дійсну строкову службу. Для більшості молодих людей це дуже великі гроші.

У результаті всього сказаного вище, кількість мисливців в Україні невпинно скорочується і відповідно скорочуються можливості мисливських господарств в охороні мисливських угідь, а значить зростає браконьєрство і скорочується поголів'я мисливської фауни. Мінекоресурсів, занепокоєне скороченням поголів'я мисливської фауни, не зовсім розуміючи причин цього явища, шукає вихід із ситуації всілякими обмеженнями по полюванню, в більшості своїй безпідставними і нічим не обгрунтованими, які наносять велику шкоду мисливським господарствам і опосередковано через це — тваринному світу. Візьмемо заборону на весняне полювання на перелітну гуску. Чому це стан перелітних гусей так хвилює українське Мінекоресурсів, Інститут Зоології АН України та деяких «зелених»? Адже цих гусей починають відстрілювати на північному кордоні України і закінчують на берегах полярних морів Росії. В тундрі в травні місяці російські військові та геологи відстрілюють їх тисячами, переробляючи на консерви. А в Білоцерківському районі на території мисливських господарств УТМР та Держлісгоспу в 2002 p., коли було відкрите полювання на гуску, було добуто аж 4 голови. При цьому УТМР своєчасно додатково отримало з Держлісгоспу 1,5 тисяч гривень, що дало змогу в березні і квітні 2002 р. забезпечити 100-відсоткову охорону мисливських угідь від браконьєрів.

А коли ж в Україні відкриється полювання весною на селезнів з підсадною качкою? Це інтелектуальне полювання сприяє вихованню у мисливців високої культури і бережливого ставлення до дикої фауни, що проявляється вже в самому процесі вирощування, виховання підсадної качки І в процесі полювання. А полювання сприятиме поліпшенню статевого співвідношення в популяції качок, особливо крижня, де на сьогодні селезні складають 80-85 % від загального поголів'я качок, що не сприяє їх відтворенню.

Більшість громадян України, які нічого не знають ні про полювання, ні про ведення мисливського господарства, вважають, що причиною зменшення кількості диких тварин є полювання, заборонивши яке на деякий час, можна збільшити поголів'я дикої фауни. Це хибна думка, яку легко спростувати. В які часи в Україні полювали на жайворонків? Та й на перепела рідко хто полює. Але ж і цих птахів в наших полях не дуже... На жаль, ідея про закриття полювання має підтримку і серед деяких членів парламенту, і урядових чиновників. Якщо, не дай Бог, це станеться, то мисливська фауна в Україні зникне назавжди. Якою б недостатньою не була б охорона мисливських угідь, сьогодні вона ведеться їх користувачами за кошти мисливців. Держава в охорону мисливських угідь коштів майже не вкладає. Не буде полювання — не буде коштів на охорону мисливських угідь. А браконьєрів циркулярами не зупиниш. За один рік вони знищать всю мисливську фауну. І тоді ми почуємо крилату фразу: «Хотіли як краще, а сталося, як завжди». Та відновлювати мисливську фауну вже буде нікому.

мисливствознавець Білоцерківського мисливського господарства УТМР,