Полювання - це вбивство чи спорт?

Ю. БУКАТЕВИЧ.

Ноябрь, 2003 год

У наш час недосвідчені в мисливствознавстві люди, самі не знаючи навіщо, волають про повне закриття полювання. Сьогодні потрібно терпляче пояснювати людям, що там, де немає полювання, не буде й необхідної для існування виду щільності диких тварин і птахів.

Чого тільки не почуєш від зустрічних, коли йдеш з полювання:

—Ого, який псюра! Це яка порода? Здрастє. — Здрастє, — кажу, — пойнтер.

—А скільки він зайців може за день спіймати? Що скажеш такому «фахівцю»?

Або, зупинився мікроавтобус. Виходять мисливці. В одного трофей — лисиця.

—О Господи! — волає якась тітонька. — За що ви її позбавили життя? А в самої комірець з лисиці.

Потрібно всіма засобами розтлумачувати людям що і до чого. Наше полювання далеке від меркантильного, але бажання одержати насолоду від спілкування з природою сидить у нас в крові й вгамувати цю пристрасть, напевно, не вдасться ніколи.

Але не в пристрасті справа. Абсолютна більшість мисливської фауни, завдяки піклуванню насамперед мисливців, дожила до наших днів. Збереглися зубри, ведмеді, лосі, олені, лані, дикі свині, козулі, вовки, лисиці, зайці, кролі, бобри, білки, видри, куниці, борсуки, норки та безліч птахів (дрохва, гуси, лебеді, качки, лисухи, фазани, куріпки, бекаси, перепілки). Як же так? Тисячі років наші пращури, діди, батьки та й ми полюємо. А фауна не зникла? Відповідь однозначна. Не зникла тому, що полюємо.

Як пояснити такий казус? Справа в науковому підході до полювання. Мисливська фауна оберігається законом, охороняється, підгодовується, реакліматизується, поновляється єгерською службою, лісниками та мисливцями.

Все це треба сумлінно розповідати, де тільки можна. Звичайно, слід нагадати, що мова йде про мисливство, а не про браконьєрство. Браконьєр — це злодій, а я пишу про чесних, серйозних членів мисливських товариств.

Спортивне, законне полювання — це відстріл хижих, небезпечних, зайвих звірів і птахів. Воно проводиться там і на ті види, щільність яких досягла норми в даному регіоні.

Адже існує кількісна межа, порушення якої може стати причиною того, що окремі види не зможуть вистояти у боротьбі за існування з іншими видами і будуть приречені на загибель.

Можна навести приклади. Останні роки в Україні різко збільшилася кількість лисиці. Почалася епідемія сказу. Скажений лис нахабніє, заходить у села (навіть в міста), контактує з собаками, котами, хворіють на сказ домашні тварини, а від них і люди. Є смертельні випадки серед людей. Сказ не виліковується.

Крім того, лис, мешкаючи в полі, знищує зайченят, у лісі — козенят, на ставках поїдає яйцекладки гусей, качок, лисух. Хто зупинить цю біду? Тільки мисливець. Перенасичення угідь кабаном, лосями призводить до зубожіння кормової бази. Звірі наносять великі збитки лісовому та сільському господарству, вони поїдають посадки, знищують кукурудзяні поля тощо. Або таке. В табуні диких свиней обов'язково присутній старий кнур (сікач). В його гаремі 10-12 свиноматок. Сікач вагою 200-300 кг не може запліднити молодих свиноматок. До того ж він їхній батько. Сікач відганяє (часом і вбиває) молодих кнурців. Свиноматки зостаються без приплоду. Такого сікача потрібно обов'язково відстрілювати. Або ще таке. У табуні козуль шість козликів і шість козульок. Навіщо їм шість самців, досить і одного. Обов'язково потрібен селекційний відстріл. Потрібне полювання.

Вовк — хижак. На рік цьому м'ясоїду потрібно з'їсти одну корову і одного коня (по 1 кг на день). То потрібно полювати на вовка, чи ні?

Не менших збитків приносять сільському господарству та дикій фауні здичавілі собаки.

Але і миролюбні звірята потребують відстрілу. От хоча б заєць. Науковцями доведено, що коли на 1000 га угідь буде 70-80 особин зайців-русаків - виникає можливість епідемії (туляремії або міксомотозу) і внаслідок щільності виникає контакт хворих зайців зі здоровими. Популяція може загинути стовідсотково, а відвернути такий фінал покликані мисливці.

Полювання необхідне. Без нього неможливо регулювати взаємозв'язок природи і людської діяльності. Регулювання — це не тільки відстріл зайвого. У більшості областей України товариства мисливців (за рахунок внесків членів УТМР) закуповують в інших регіонах диких тварин для акліматизації і реакліматизації їх в нових угіддях (фазан, байбак, ондатра, олені, єнотовидний собака, норка та інші).

Немає такого угіддя в Україні, де б не стояли годівниці, солонці, годівельні майданчики для покращення умов існування диких тварин. Мисливці — це не просто споглядачі природи. У своїх діях вони керуються не лише ентузіазмом, а й науковими даними і передовим досвідом інших країн. Товариство мисливців не бере в держави ні копійки, а приносить велику користь природі.

Треба людям розказувати, що ніхто інший, окрім мисливців, не піклується про долю нашої дикої фауни. Щорічно відробляючи трудову участь, мисливці заготовляють сотні тисяч листяних віників, сіно, коренеплоди, зернові відходи, засівають ділянки кукурудзою, топінамбуром, висаджують захисні ремізи. Хто, окрім мисливців, подасть руку порятунку в мороз і хурделицю звірям і птахам?

Часто можна почути: навіщо ви, мисливці, берете на полювання підлітків?

Потрібно брати. З юнака потрібно виховувати не маминого синка, а громадянина, захисника держави, воїна, підготовленого, загартованого стрільця, розвідника, слідопита, фізично розвинену людину. Полювання - це школа мужності. У райрадах УТМР, в яких існують секції юного мисливця, це розуміють. Хвала їм і честь.

Полювання — це здоровий відпочинок на лоні природи. Це позитивні емоції, особливо коли поруч чотириногий друг — мисливський пес. Полювання — це добрий настрій на весь наступний трудовий тиждень. Воно чудове своїм процесом, своєю суттю і корисне ще й тому, що браконьєр нікого так не боїться, як мисливців - господарів угідь. Фактично тільки мисливець стоїть поперек дороги злодію-браконьєру. Тільки мисливець знищує тисячі браконьєрських петель, пасток та інших засобів масового знищення звірини.

Чому тільки мисливець? Тому що один єгер на 17 тисяч га угідь нічого не зробить.

То потрібне полювання, чи ні?

Сьогодні у нашому суспільстві гостро назріла потреба переосмислити ставлення до полювання. Природа невблаганна і жорстока до тих, хто думає, що ТАБУ вирішує все.