Мисливські пістолети.

С. СИНЧУК.

Июнь, 2004 год

Ні для кого не секрет, що переважна кількість наших мисливців користується на полюванні переважно гладкоствольного зброєю. Одностволки, куркові й безкуркові двостволки- горизонталки, вертикали — це більшість рушниць, якими озброєні українські мисливці. Для багатьох із них звичайний мисливський напівавтомат — справжня дивина, не кажучи вже про нарізну зброю, якою вони теоретично вже можуть вільно володіти.

Ця ситуація в жодному разі не є результатом надзвичайної консервативності мисливської спільноти: так вже історично склалося, що придбати щось більш вишукане для пересічного члена УТМР було, м'яко кажучи, проблематично. Але так було не завжди і, звичайно, не в усьому світі.

Мисливські пістолети є певною мірою екзотикою для більшості мисливців (і не тільки наших). Дійсно, навіщо мисливцю користуватися зброєю, яка практично за всіма характеристиками не годиться для полювання? Але, зрештою, у світі існують цілі асоціації пістолетних мисливців, які успішно полюють з пістолетами не тільки на дрібну (відносно) дичину, але й користуються цією зброєю, полюючи на «Велику африканську п'ятірку».

Розповідаючи про сучасні мисливські пістолети, необхідно зазначити, що цей клас зброї практично немає нічого спільного із нашим уявленням про класичні пістолети. Говорячи простіше, мисливський пістолет схожий на свого «брата» ПМа, як мерседес на запорожець і нагадує скоріше бандитський «обріз».

Оскільки полювання на крупного звіра потребує використання потужних набоїв, переважна більшість мисливських пістолетів виготовляється однозарядними, класичної для мисливської зброї переломної системи заряджання. Однозарядність цих пістолетів дозволяє використовувати в них кілька стволів різної довжини та різноманітних калібрів, які можна міняти в залежності від умов полювання. Довжина стволів у середньому складає від 25 до 35 см. Зазвичай, мисливські пістолетні стволи великого калібру мають дульний компенсатор віддачі у вигляді одного і більше ряду отворів, просвердлених під певним кутом назад біля дульного зрізу.

Що стосується калібрів та набоїв, які використовуються в цій зброї, то їх перелік надзвичайно довгий, починаючи від .22 і закінчуючи .45. Використовуються в мисливських пістолетах і дробові набої, а також чокові насадки для полювання на дрібну пернату дичину.

Ще один тип заряджання, притаманний мисливським пістолетам, — це зарядка поздовжньо ковзаючим затвором із поворотом рукоятки (як у карабінах та гвинтівках). Один із найпопулярніших сьогодні в світі мисливських пістолетів Remington XP-100 має саме цю систему заряджання.

Досить часто на мисливських пістолетах поруч із постійною прицільною парою з цілика та мушки можна спостерігати оптичні приціли. Оскільки дальність стрільби пістолета значно менша за «карабінну», то й оптику на них ставлять не таку потужну. Найбільш оптимальною вважається кратність прицілу в межах 1,5-3.

Серед мисливських пістолетів в окрему групу слід виділити пістолети для захисту мисливців, їх ще називають зброєю останнього шансу. Найбільшого розповсюдження така зброя набула у XIX ст. в Індії серед мисливців на бенгальських тигрів. І хоча, на перший погляд, таке полювання здавалося досить безпечним, оскільки мисливець перебував у спеціальному кошику, який кріпився на спині в слона, тигри добре розуміли, звідки на них чигає небезпека, й досить часто діставали мисливців і на слонячій спині. У небезпечних ситуаціях «сахібу», після того як він відстрілявся зі своєї основної зброї — штуцера, доводилося захищатися від пораненого тигра, стріляючи впритул із мисливського пістолета. Найбільш популярною зброєю захисту в таких ситуаціях був двоствольний курковий пістолет «Ховда» з нарізними стволами калібру .577. Популярність цієї зброї пояснювалася ще й тим, що патрон для неї — .577 Snider перебував на озброєнні британської армії.

Сам же пістолет «Ховда» дуже схожий на обріз мисливської двоствольної куркової рушниці. Він має нарізні стволи довжиною 7,5 дюймів, зовнішні курки, два спускових гачка, нижній важіль відкривання і розбирається як класична мисливська рушниця.

Слід відмітити, що пістолети останнього шансу мали одну суттєву ваду — вони, внаслідок надзвичайно потужного набою, мали нестерпну віддачу після пострілу. Хоча, з іншого боку, ці пістолети й не призначалися для розважальної стрільби.