Лось, як об'єкт ранчоводства

Февраль, 2007 год

Найближчим часом в Україні постане питання інтенсифікації ведення мисливського господарства. Одним з найбільш перспективних напрямків є розведення мисливських тварин в напіввільних умовах. Лось серед копитних є найбільш цікавим видом для спортивного полювання. Одомашненням цього виду займались здавна, але зробити з нього ручну тварину так і не вдалось. Досвід одомашнення лося на Костромській лосефермі в Росії може бути корисним для тих, хто наважиться створити таку ж ферму в Україні .

Лось в Україні, зважаючи на великі об'єми рубок та майже повне невикористання гілок і кори, має великі перспективи для розведення його в напіввільних умовах. Використання гілкового корму для лосів здешевить собівартість проведення рубок, бо знизить затрати на спалювання порубочних решток. Частину лісопродукції, що поставляються на експорт, доводиться окорювати. Але кора - це і є найбільш вживаний корм в зимовий час. Вівсяне зерно в умовах України теж дешеве і тому собівартість утримання лосеферми не буде затратною. Людина здавна і вперто намагалась одомашнити лося. Для лісової помірної зони лось дуже перспективний вид для цього. Тому роботи по його одомашненню не припиняються до сьогодні. Вони ведуться до цього часу на Костромській лосефермі. Точніше, роботи ведуться, але всім зрозуміло, що конкурувати дикому лосю з давно одомашненою коровою не під силу.

Утримувати лосів в умовах неволі доволі просто за умови дотримання певних вимог, бо лось, як біологічний вид, має своєрідні біологічні особливості. Цих копитних можна легко навчити добувати собі корм на випасі. Тому для їх утримання не потрібна дорога огорожа, як для інших копитних. Зимою вони не схильні до міграцій, але випадки здичавіння окремих особин все таки зустрічаються. Лосі при очікуванні підгодівлі розважаються. На сніданок тварини отримують кашу з розмеленого і запареного вівсу і води. У випадку виявлення захворювання тваринам дають ліки разом з підгодівлею, або знерухомлюють їх за допомогою літаючого шприца, котрий прикріплюють на звичайну стрілу. Поцілити в таку велику тварину, як лось, не є складним завданням. Підгодівлю здійснюють в звичайних відрах, після того, як тварини зайдуть в загони. Після підгодівлі лосі охоче п'ють підсолену воду. Осикову кору подають на десерт. Як і на будь якій фермі за тваринами доглядають доярки. Кожна лосиха вважає закріплену за нею доярку своєю мамою. В обов'язки доглядачів входить і огляд та вилучення з шерсті оленячих кровососок. Для копитного це вельми приємна процедура. Ці комахи можуть робити лося неспокійним і негативно впливати на його фізичний стан. Нині сконструйований навіть доїльний апарат для лося.

Поведінка лосих на фермі у великій мірі копіює таку ж поведінку диких представниць цього виду. Це має велике значення і для вивченні екології лося. Так, при підході до ферми самки подають голос, що копіює "ухання" при підході до лосенят. Самки з материнською любов'ю ставляться до доярок. В чому причина цього явища? Доярки завжди бувають присутніми при родах і лосихи впевнені, що саме їх вони народили. У первісних людей існувала віра в "тотема" - якогось виду тварин, котрий був предком (засновником) певної групи, частіше роду, людей. Лось, як тотем, широко був поширений в Поліссі України. А тут ті ж самі тотемні уявлення вже з боку лося, котрий вважає людину своїм нащадком... Деяких самок не вдається привчити приходити в загони на ферму і вони вперто приходять чи прибігають на місця родів. Таких тварин доводиться доїти вручну на родовому місці. Як бачимо територіальна поведінка в лосих з недавно народженими телятами добре розвинена.

Цікава конструкція у вхідних дверей в загін. Вона діє за принципом мишоловки чи перепускного клапану. Тварини можуть пройти всередину загону, але не навпаки. Для виховання спокійної поведінки у домашньої тварини застосовують різні способи. Використовують при цьому частіше стрес... Інколи і залякування. У ставленні до тварин часто не можна користуватись такими уявленням, як "гуманність". Вся справа в тому, що людина і дика тварина вкладує в цей термін різний зміст. Виключення агресивної поведінки до людини важливий елемент виховання у лосенят, але він зовсім незрозумілий для тварини, бо людина, сама не розуміючи того, переходить межі дозволеного і з точки зору лося повинна бути покарана. Тому виховання молодих і процес роздоювання забирає багато сил, часу у обслуговуючого персоналу ферми і створює конфліктні ситуації. Ручні самці-рогачі тримаються неподалік самок біля місць доїння. Добовий надій у лосих складає 3-6 літрів. Рекордний період лактації склав 20 років.

Питанням техніки безпеки при розведені лося в умовах неволі необхідно приділяти пильну увагу. Необхідні обов’язкові консультації з фахівцями та мати в складі обслуговуючого персоналу посаду науковця. Це дасть можливість уникнути безлічі непорозумінь. Наприклад, у присутності лосихи (мами) не можна підходити, подавати руку для привітання, обніматись з дояркою (донькою лосихи), бо самка може захищати своє "потомство" від такої нахабної поведінки. Саме тому відвідувачі перед екскурсією повинні знати, як себе поводити в тій чи іншій ситуації.

В теплу пору року тварини дуже потерпають від кровососів-комах. Вони купаються. Вивалюються в болотному бруді. Ховаються в приміщенні лосеферми. Цей вид копитних, крім того, важко переносить літні високі температури. Тому для лося необхідно передбачити створення певних комфортних умов поблизу ферми: затінків, водопоїв, місць для прийому грязєвих ванн. Молоді особини часто тривалий час утримуються в загонах, бо вони в цей час люблять "подорожувати" і шукати вільні території. Влітку потреби в кормах набагато вищі, чим в зимовий період. Пояснення цього явища в наступному. У теплий період йде розвиток організму, збільшення біомаси і накопичення жирових запасів на зиму. На випас однолітків випускають в нічний час, бо в темноті вони далеко не відійдуть від місця випуску з вольєри. На початку літа відбувається линяння хутра і лосі мають досить некрасивий вигляд. З літніх кормів вони найбільше полюбляють звичайну конюшину.

В умовах ферми гон і спарювання проходить в своєрідних умовах. Особини, що приймають участь в гоні подають голоси: самки - у вигляді стогону, самці - звуки, що нагадують хрюкання. Самці знаходять самок переважно по запаху. Самці повністю в цей час зайняті гоном. В них не вистачає часу на харчування і тому вони втрачають багато ваги - худнуть. Самці "ганяють" (у російській мові "гоняют") самку. Тому шлюбний період в лося і називають в мисливській літературі "гоном". Самець відбиває самку від гурту. Вони відходять в ліс. Копитами вибивається гонна ямка. Сюди лосі мочаться. Лягають. Вивалюються. Наносять на своє тіло запах. Очевидно, що гонна яма є і територіальною міткою, свідченням того, що дана територія зайнята. Спеціалісти-«лосезнавці» по різкому запаху від самки, що нанесла вона його на себе під час гону і спарювання, якраз і визначають дату спарювання і особин, які "відгонювали" від решти. Сам процес спарювання справа дуже короткочасна. Обмін звуками. Зустріч. Переслідування. Садка... Якщо спарювання пройшло успішно і в самки закінчилась тічка, то самець її полишає і йде шукати іншу самку. Самка після цього ще деякий час полежить в гонній ямі і піде на власну територію - на ферму. Тому запах гонної ями і слід самки є ще і дороговказом для інших самок, котрі зайняті пошуком шлюбного партнера.

У вересні під час гону в лосих закінчується лактація. Цьоголітки під час спарювання не супроводжують самиць. В цей час на фермі припиняють доїння лосих. Ручні самці сягають віку не більше 4-5 років. Рогачів більш старшого віку не вдається виростити. Від 4-річних самців отримують вже нормальне потомство. Але в гонний період на ферму приходять ще і дикі самці. Для самок з ферми знайти шлюбного партнера непросте завдання. Висока щільність популяції лося в околицях ферми, висока активність і далекі переміщення тварин приваблюють сюди звідусіль браконьєрів. Відсутність рогачів з масивними рогами, що мають високі трофейні якості, і є наслідком браконьєрських відстрілів самців. Утримати молодих самок під час гону вдається з допомогою вівсянки-каші. Заради неї вони щоранку і приходять на ферму, але дорослі самки відходять далі. Наявність радіонашийників на лосихах у великій мірі стримує браконьєрство. Та проблема браконьєрства при розведенні на фермі навіть приручених самиць є найбільш складною. Лосі доволі невибагливі в утриманні. Крім вівсяної каші їм потрібна значна кількість гілкового корму і кори. Створення пересувної ферми для репродуктивної частини лосеферми навряд чи можливе при добре вираженій територіальній поведінці дорослих самок. Раніше в радянські часи у лісовому господарстві для виготовлення хвоє-вітамінної муки широко використовувалися гілки сосни. Для лося найкраще заготівлю гілкового корму і кори здійснювати на прилеглих суцільних лісосіках і далі транспортувати на лосеферму.

Маленьких лосенят привчають до вуздечок. Всі копитні на фермі мають нашийники з радіопередавачами. Лось, як і більшість лісових копитних має гострий нюх і живе в світі запахів. Для нього характерна реакція Флемінга - своєрідний аналіз-тест хімічних речовин, яка стосується речовин, що мають гострий чи збуджуючий запах. Найчастіше ця реакція проявляється в осінній період. Реакція Флемінга і характерний елемент шлюбної поведінки. Проте реакція на пахучі речовини може проявитись впродовж року. В лося, як і в кабана, проявляється збудження на запах нафтопродуктів. Тварини при цьому риють землю, тупотять, валяються у вибитій ямці з тим, щоб більше нанести даного запаху собі на шерсть.

Лосі швидко звикають до шуму тракторів, людей. В шкільні роки я мав змогу спостерігати за поведінкою прирученої лосихи. Малим лосеням вона потрапила до людей і виросла на польовому стані молочно-товарної ферми. Коли підросла і її прогнали від корів, то вона чекала на автомобіль з доярками. При зустрічі їй наливали повне відро молоко... Так поступово вона почала жебрачити по навколишніх селах. Методика випрошування корму була відпрацьована. Після одного-двох днів перебування в якомусь населеному пункті, лосиха йшла в сусідній. Учні дуже полюбляли заманювати її у фойє школи, звідки назад тварину було вивести не дуже просто. Але потім тварина зникла. Розповідали, що останній раз її бачили, коли її заманювали хлібом на бурову установку. Лосиха під час переходів із села в село дуже полюбляла погризти кору і пагінці кущів. Лосиха завжди могла за себе постояти. Одного разу чоловік, роздратований тим, що звір об'їв в саду кору яблуні, боляче вдарив тварину важкими вилами. Лосиха на все життя запам’ятала цей удар і людину. При зустрічі з ним вона відразу щулила вуха і робила атаку. Чолов’яга при цьому відразу стрибав через тин, втікав до хати і не виходив з неї, поки звір не полишав межі села. Лосі бувають зрідка агресивними і в природі. В умовах неволі необхідно виховувати у тварин спокійне ставлення до людини. На Костромській лосефермі тварини спокійні. Вони постійно знаходяться поряд з людьми. Тут відвідувачі часто фотографуються разом з лосями. Але найбільш вражаючі фотографії зі зображеннями лежачих поряд лосей і людей. Лосів на фермі вночі охороняють єгері. Лось протягом доби має багато циклів активності (від 5 до 9). Наївшись, тварина повинна в спокійній обстановці прожувати "жуйку". Високий сніговий покрив непогано захищає тварин від холоду. Тварини не розгрібають сніг до поверхні гранту, як це роблять козулі.

Певні труднощі на фермі з'являються напередодні родів. Справа в тому, що самки перед родами відшуковують спокійні місця. Але лосихи повинні народжувати телят в загонах. Для цього їх заводять в загони лосеводи. В разі, коли котрась з молодих самок, не приходить в родову загорожу, за нею відряджається спеціальна експедиція. З допомогою радіоприймача з антеною визначають напрямок, звідки надходять радіосигнали. Після виявлення самки за допомогою арбалета вводять незначну дозу заспокійливих ліків і, як ті бурлаки на Волзі, тягнуть тварину до вольєра. Чому для молодих лосих доводиться застосовувати жорсткі примусові міри. Молоді тварини в природі розселяються на певні відстані в пошуках захищених незайнятих місць. Після того, як лосиха 2- 3 рази наведе у певному місці телят, вона буде сюди самостійно приходити для родів. Заводячи тварину в огороджений загін, таким чином штучно формують родову ділянку лосихи. Після цього працівникам лишається лише чекати настання родів. Самки напередодні родів інтенсивно пересуваються вздовж огорож. Це важлива ознака того, що скоро розпочнуться роди. За лосихами в цей час (з кінця квітня до середини травня) уважно спостерігають. Момент народження не можна пропустити. Кажуть з першими квітами в лісі з'являються і перші лосенята. Під час родів можна почути і характерні звуки самки. Роди у всіх тварин справа не з легких. Народжують в лежачому положенні. У випадку, коли є певні ускладнення, тварина встає малюк просто випадає на землю. У віці понад три роки самки в приплоді мають по два малюки. Після появи новонароджених матері облизують з них навколоплідну плівку. Через 20-30 хвилин телята намагаються стати на ноги. Їм необхідно навчитись найближчим часом навчитись смоктати молоко. Навчитись це робити в лежачому і стоячому положенні. Молочні соски в лосихи малого розміру новонародженому доводиться докласти немало зусиль, щоб їх відшукати. Це робиться методом проб і помилок. Весь процес пошуків молока займає близько години. Лосеня, як і будь який інший малюк дикої тварини, в перші дні і години свого життя запам'ятовує образ матері і де знаходиться молоко. В подальшому лосеня відразу знаходить шлях до материнського молока.

Теля, як і всі діти, будь який зустрінутий предмет пробує на смак. На лосефермі малих телят забирають від матерів через кілька годин після народження. Для того щоб виростити ручного лося, як і будь яку іншу дику тварину, його необхідно випоїти з соски. Спочатку лосенят будуть годувати лосиним молоком, а надалі звичайним коров'ячим. Лосине молоко має унікальні лікувальні властивості і його використовують для хворих та знесилених людей. Молоко лося, наприклад, ефективно лікує виразку шлунка. Лосихи захищають місця проходження родів від людей і всіх, хто з'являється в певному колі. Але всі ті, хто був присутнім при родах відносяться до категорії своїх "безпечних" об'єктів і не переслідуються. Так, доглядачі, наукові працівники, фотографи, відеооператори, котрі знаходились поблизу під час родів, не атакуються самкою. Будь який інший лось, що з’являється поблизу місця родів, теж атакується самкою. Я кілька разів спостерігав лосих із малими телятами в Поліському заповіднику і його околицях. Необхідно відмітити, що в усіх випадках при появі людини лосиха відходила від малюків дуже неохоче і в останню мить. В Поліссі існував древній браконьєрський метод полювання на лося шляхом розшукування з собакою новонароджених лосенят. Першопочатково у квітні перед настанням родів визначають по слідах на дорогах і мохах ділянки, де часто зустрічаються лосихи. Потім у другій половині травня виходять на полювання. Лосиха при обгавкуванні собакою втікає недалеко від лосенят і намагається навіть атакувати пса. Тому її легко відстрілює один мисливець. Відомий випадок нападу самки на людину при спробі забрати з собою лосеня. Людині довелось ховатись спочатку за дерево, а потім і вилазити на нього. По поведінці лося можна легко визначити його наміри. В разі коли тварина прищулила вуха, то необхідно знати, що це поза загрози. Для того, щоб налякати лося необхідно продемонструвати, що ви маєте вищий за нього зріст. Агресія може виникнути і під час гону у вересні. Одного разу у вечірніх сутінках я змушений був демонструвати свій "високий" зріст з допомогою палиці і одягнутих на неї рюкзака та куртки. Лось не хотів втікати і уважно мене вивчав. Але напад не послідував. Я добре бачив, що вуха в самця не притиснуті, але неприємне відчуття страху за своє життя я пережив тоді сповна. Взагалі кажуть, що нема правила без винятку, і стверджувати про повну безпеку лося для людини під час родів і гону не можна.

Новонароджене лосеня не знає, хто її справжня мати. Лосеня намагається слідувати за будь яким рухомим предметом. Тому вирощеного в умовах неволі лося можна легко привчити ходити за собою. Багато хто з людей таку поведінку вважає за заслугу того, хто виростив. Але це загальна поведінка для наших лісових копитних. Я тримав у себе вдома козулю і в неї була теж чітко виражена поведінка слідування за людиною. Але і доросла лосиха не знає хто її справжній нащадок. Тому вона у випадку, коли лосеня забирають, свої материнські почуття може адресувати і іншим живим об’єктам, які були під час родів. Через кілька діб після втрати лосеняти самка заспокоюється і переходить на літні пасовища. Молодих лосенят виношують в групі в загонах з дерев'яною підлогою. На дерев'яній підлозі значно менші втрати тепла. Це важлива особливість утримання, бо вигодовування йде не лосиним молоком, а його замінником, котрий не такий калорійний. Крім того кишково-шлунковий тракт "працює" не так злагоджено і переохолодження організму дуже негативно позначаються на його функціонуванні. Поряд з телятами розвішують віники. Методика випоювання схожа на ту, що застосовується в домашньому господарстві. Маленьких телят випоюють з соски, а більших з відра.

Лось може розглядатись, як перспективний об'єкт екотуризму. Влітку на Костромську лосеферму приїздить велика кількість туристів. Тут дійсно можна отримати змістовну інформацію та побувати на захоплюючій екскурсії.

На лосефермі інколи трапляються випадки, коли лосиха дає іншій самиці облизати власного малюка. Для того щоб зручно було доїти лосих, шерсть навколо вимені вистригають. Але при першому пошуку вимені телятами шерсть повинна бути присутня, бо вона є подразником для морди, що стимулює пошук сосків і вказує на те, що пошук йде в правильному напрямі. Під час родів у лося не реєструвались випадки добування новонароджених чи маленьких лосенят вовком. Справа в тому, що йому наодинці справитись з лосихою навряд чи під силу. А в час родів вовчиця знаходиться невідлучно з виводком.

Охоче лосями поїдається лише молода кора. Товсту загрубілу кору поїдають не всі звірі. В сильні морози кора примерзає до стовбура і лосі вживають лише молоді пагони.