"Тайга" в експлуатації

Ю. Курочка

Январь, 2009 год

Про причини, що змусили мене придбати комбіновану мисливську рушницю я уже розповідав у своїх попередніх матеріалах «Зброя для єгеря» та «Моя нова Тайга» на сторінках нашої газети. Ну, що ж, із дня покупки минуло вже достатньо часу, щоб виявити індивідуальні особливості зброї та її можливості і, звісно, написати про все це.

Щоб запобігти суб‘єктивній оцінці продукції Іжевського механічного заводу (а я вже писав, що «іжі» здавна недолюблюю), я, користуючись номерами телефонів мисливців, які продавали рушниці цього заводу, розмовляв з ними телефоном. Основною причиною, що змушувала до «розлучення» (з ІЖ-94) була неможливість звести точки влучання кулею з гладкого на 50 м та нарізного на 100 метрів, тобто, щоб при одноманітному прицілюванні відповідні кулі на відповідній відстані влучали «в яблучко». Я також зіткнувся з цією проблемою. Особисто я не ризикнув самостійно крутити регулятор, оскільки в Інструкції не було жодних вказівок стосовно цього. Робити ж що небудь методом «наукового тицяня» побоявся, щоб, зрештою, не втратити те, що в мене було. Натомість я написав про свої проблеми на завод-виробник (Іжевський механічний завод) листа і з нетерпінням чекаю відповідь. Як тільки мені її дадуть (а я все-таки сподіваюсь, що це станеться) я обов‘язково напишу про це в наступних номерах нашої газети. Надіюсь, що іжевські зброярі порадять мені, як справитися з моєю халепою.

Також безрезультатними виявилися мої спроби встановити на «Тайгу» оптичний приціл. Саму «трубу», що витримує віддачу набоїв .30-06 Spingfield та 12 «Магнум» знайти в магазинах не проблема. Є цілком пристойний вибір по кратності, світосилі, з підсвіткою і без і т.д., і т.ін. А ось кронштейн для прицілу... Його в київських магазинах мені знайти не вдалося, хоч об‘їздив їх чи не всі. Жевріла ще у мене надія, що на виставці «Зброя та безпека» мені все-таки повезе, але й вона луснула, мов мильна бульбашка. «Фірмових», тобто виготовлених спеціально для цієї зброї кронштейнів не виявилося й там. І, що особливо прикро, ніхто не міг мені підказати адреси, де можна було б розжитися на таку необхідну річ. Стріляти ж з відкритого прицілу з «Тайги» досить незручно, бо її цілик прямокутної форми закриває саму ціль. Ну, що ж, доведеться знову йти до знайомого фрезерувальника і замовляти новий цілик трапецевидної форми, цілитися через який набагато зручніше. До речі, той таки фрезерувальник пообіцяв мені виготовити кронштейн для оптики.

Що стосується воронування металевих частин ІЖ-94, то можна прямо сказати, що воно нікудишнє. Складається враження, що стволи просто потерли сажею. Уже через місяць експлуатації зброї, місця, що контактували з одягом при носінні на погоні почали світитися залисинами, а після одного виходу в туманну погоду стволи (попередньо протерті промасленою ганчіркою) і зовсім поруділи. Для порівняння скажу, що на моєму ТОЗ-34 1986 року випуску навіть під час промислового відстрілу, коли рушниця мастила не бачила по тиждню і більше, такого не спостерігалось.

Приклад і підців‘я моєї «Тайги» після першого ж дощу також посвітлішали. Причина цьому, швидше за все, полягає в тому, що вода змила морилку з дерева, яке не було просякнуте оліфою. Доведеться після закінчення сезону самотужки доводити дерев‘яні частини до належного стану.

Слід відмітити, що до функціонування механізмів у зброї ніяких притензій у мене не виникало. Єдине, що мене не влаштовує, це автоматичний запобіжник. Звичайно, його можна легко відключити самостійно – конструкція це дозволяє, але у разі самостійного втручання мисливець втрачає право на гарантійне обслуговування в майстерні. До речі, адреси жодної з них у документах не вказано.

Стосовно практичної стрільби, то я вже писав, що моя «Тайга» із гладкого ствола «низить» кулями на цілих 30 см (на відстані 50 метрів). Також доводиться мені «задирати» ствол і при пострілі шротом, що погодьтеся, досить незручно, але, тим не менше, двома пострілами мені вже вдалося взяти двох лисиць. Із нарізного ствола відстріляно двох кабанів. Першого, цьогорічного самця було добуто на відстані 113 великих кроків. Звір утікав на галопі (напівугонний, під кутом, приблизно, 300). Набій фірми Norma з кулею Vulkan вагою 180 гран (11,7 г). Куля влучила під вухо і, не змінивши траєкторії пройшла навиліт. Другий кабан, дворічка, вагою близько 100 кг був відстріляний з відстані 252 ярди (відстань після пострілу заміряли далекоміром), що приблизно дорівнює 230,4 метра. Кабан ішов паралельно лінії, на галопі. Куля Core-Lokt, вагою 220 гран (14,26 г), набій фірми Remington. Цілився цього разу я по «п‘ятачку», постріл зробив у момент стрибка. Куля влучила в праву лопатку і прошила корпус звіра навиліт. Після пострілу звір ще зробив кілька стрибків і впав.

Звичайно, що дистанція для стрільби з відкритим прицілом в останньому випадку була великувата. Слід сказати, що за інших обставин я б на таку відстань не стріляв, але це був останній (і перший) шанс закрити ліцензію, бо часу на переїзд та ще на один загін вже не вистачало.

Як бачите, шановні читачі, претензій до бою нарізного ствола у мене немає жодних. Власнику «Тайги» слід лише зупинитись на набоях якоїсь однієї фірми, пристріляти нарізний ствол на 100-150 м і, користуючись балістичною таблицею на коробці з набоями, перевірити на стрільбищі відповідність балістичної кривої для вашого ствола на конкретній відстані. При цьому, траєкторію польоту кулі необхідно запам‘ятати як таблицю множення, щоб на полюванні не шукати в гарячці нотатник з цифрами. Навіть коли ви наклеїте балістичну криву на прикладі своєї зброї, це мало допоможе, слід покладатись лише на власну пам'ять.

Ну, і ще трішки про нюанси єксплуатації. Наявність зазору між стволами створює неабиякі незручності при пересуванні по заростях, коли кожна гілка норовить потрапити в щілину. Щоб запобігти цьому, доцільно скористатись накладними декоративними кришками, які можна виготовити з пластмаси.

Наявність резинового амортизатора та солідна вага рушниці сприяють комфортній стрільбі навіть при використанні набоїв «Магнум». До речі, про «Магнум». У двох київських магазинах на коробках з цими набоями фірми Rottweil, де наважка шроту сягала 53 грами, лежав листок-попередження, яке хочу процитувати дослівно: «Забороняється використовувати набої у зброї зі зношеними стволами та зброї російського виробництва». Текст попередження я залишаю без коментарів.

Отже, невелике резюме. Купуючи комбіновану зброю, слід мати на увазі, що, як і будь-який універсальний інструмент, вона має свої вади. Тому, ви матимете або важку одностволку, з можливостями потужного пострілу, або однозарядний карабін з посередніми (але цілком прийнятними для полювання) якостями.

Проте, попри всі свої вади, ІЖ-94 «Тайга» займе свою нішу на українському ринку, оскільки аналогічна зброя, що випускається в країнах Західної Європи, хоч і має кращі якості, але за ціною дорожча не менше ніж у два рази. Іжевські зброярі нарешті почали реагувати на запити сучасних мисливців із невисокими доходами, але якість цих виробів, як і у більшості російської зброї випуску після 1991 року, шкандибає на обидві ноги. Через це їх продукція більше нагадує конструктор «зроби сам».