Тигр

В. Вольф

Август, 2012 год

СВД) – єдина снайперська гвинтівка у світі, яку конструктори заводу-виробника комплектували багнетом. Хоча будь-яка розсудлива людина розуміє, що використовувати снайперську гвинтівку як «рогатину», м’яко кажучи, не зовсім логічно.

Та мова піде не про це. Ми розглянемо СВД у її мисливському варіанті під назвою «Тигр». Я не буду описувати, під які набої роблять Тигр. Хоча в основному це трилінійний Мосінський набій 7,62х54. Саме про цей варіант ми сьогодні поговоримо.

Свого часу мені довелося стріляти з такої гвинтівки. Мої розбиті вилиці й плече й досі добре пам’ятають цю зброю. Проблема в тому, що стрільба з СВД стомлює, незважаючи на вагу рушниці. А вона досить велика – 3,9 і 4,1 кг. І це при 5 набоях з коротким магазином, а на 10 навіть більше. Власне, її вагу не надто відчуваєш, відчутніша різка віддача. При такій віддачі стрільба стає важкою і неприємною, від чого погіршуються і її результати.

Сама по собі гвинтівка проста. Особливо розбирання (неповне). Якщо не зважати на відкручування газової трубки, то й інструмент ніякий не потрібен. Здавалося б, простота конструкції, невибагливість до боєприпасів, відсутність зчеплення набоїв при подачі з магазину робить гвинтівку простою і надійною. Та це лише один бік, а от другий... як ложка дьогтю псує всю бочку меду. Непомірна віддача, відсутність прикладистості, неможливість швидко прицілитися навскидку роблять Тигр СВД неприйнятною для нормальної стрільби на більшості полювань.

Мені довелося стріляти й з набагато потужнішої зброї, але такої сильної віддачі не було, навіть стрілець із середньою статурою міг витримувати віддачу. Тоді у чому ж справа? А справа в тому, що СВД незбалансована. До того ж її приклад…

Для того, щоб СВД стала не тільки мисливським зразком, але й зручною в стрільбі, потрібно зробити ось що. Насамперед, поставити пістолетну ложу (приклад) замість ортопеда з бічним відведенням як на всій нормальній зброї. Затильник в ортопедичному прикладі сталевий – металевий, а потрібен гумовий з гофрою. До речі, можна й пластмасовий, але тільки підпружинений з носка й п’яти. Підійдуть пружини від пневматичної гвинтівки ІЖ-38С. Вони будуть заховані в приклад.

На поворотну пружину також потрібно додати 4–5 витків тієї ж пружини з ІЖ-38 (нехай навіть поганої, усадженої) і закріпити в торці кришки ствольної коробки, одягнувши пружину демпфера на закріплену муфту з кільцевою проточкою зовні. Тепер затворна рама не стукатиме вам у тильну частину ствольної коробки, а, вдаряючись об демпферну пружину, буде плавно сідати. Так ми зменшимо віддачу на 30–40%, хоча можна зменшити й ще. Як це зробити? Дуже просто – поставити дулове гальмо-компенсатор.

Із заводу гвинтівка виходить із компенсатором як на кулеметі РПК. Але це не компенсатор, а обман мисливців. Гвинтівкового пострілу йому не пригальмувати. Адже під час стрільби лежачи порохові гази з такого компенсатора виривають траву. Компенсатор має бути завдовжки не менше 80–100 мм з діаметром 35–40 мм із двома симетричними щілинами (наскрізними) з боків кульового отвору. Причому щілини мають бути вертикальними, а горизонтальним можна зробити вікно скидання (у верхній частині компенсатора) за 15 мм від кульового отвору. Що це дасть? У момент пострілу куля піде в кульовий отвір, а порохові гази, рухаючись за кулею, ударять з боків кульового отвору й, трохи потягнувши гвинтівку вперед, стравляться через дві вертикальні щілини, симетрично розташовані з боків. Причому основна маса газів вийде через верхнє вікно, це усуне підкидання ствола вгору. Я б робив компенсатор з незначним звуженням до кульового вильоту, як на кулеметі Максима або не менш відомому МГ-34, МГ-42. Цей задум цікавий і багатообіцяючий, і якщо його реалізувати, буде дуже плідним.

Та як усе переробити, якщо іжевські «лівші» наглухо закріпили компенсатор на кінці ствола? А дуже просто – підібрати розрізну плашку із кроком 0,75 мм і поверх компенсатора нарізати різьблення (зовнішнє). При виготовленні компенсатора потрібно виточити й захисну муфточку. Адже різьблення можна й забити. Знизу я поставив би стопорний гвинт із круглою голівкою й накатаною на ній насічкою. Гвинт обов’язково потрібно загартувати й оксидувати. Також для стопора необхідно зробити наскрізний отвір у компенсаторі гвинтівки.

Звичайно, таку переробку зможе зробити тільки технічно грамотна людина. До того ж необхідно задіяти токаря.

У деяких каталогах згадується, що ЦКІБ випускає СВД у мисливському варіанті (ОЦ-18 і ОЦ-25-АКМ). Однак я в жодному магазині не зустрічав таких моделей.

У Тигрі мене зацікавила й заінтригувала одна цікава деталь – металевий магазин. Він легкий, міцний і довговічний. Це вам не магазин від Сайги 12, який розсипається від стирання затвором. У цьому магазині є ще одна цікава особливість. У нього входять набої 20 калібру, причому в шаховому порядку. Відтак, якщо замінити ствол і чашечку затвора… Щоправда, чи потрібно це мисливцям?