Браконьєрство «під дахом»

В. Нижник

Травень, 2015 рік

Сьогодні в мисливських господарствах України більше половини незаконного добування парнокопитних тварин і 10-20 % пернатої дичини й хутрового звіра відбувається під «патронатом» (за участі або ж з відома) єгерської служби користувачів угіддями, як називають цей процес самі мисливці – «під дахом». В угіддях приватних господарств, де єгерська служба добре оснащена, забезпечена, професійна й дисциплінована, відсоток втрат дичини від «диких браконьєрів» низький, однак незаконне добування «під дахом» може сягати 80-90 %.

Певен, навряд чи знайдеться хоч один український мисливець зі стажем, хто не знає про подібні факти або ж навіть брав участь у таких полюваннях, коли ліцензія на один вид тварин, а директор або єгер дозволяють стріляти різних. Коли відстрілка тільки на лисицю, а єгер дозволяє добути й зайчика на шурпу. Коли ліцензія на кабана одна, а директор господарства дозволяє стріляти трьох поросят, при цьому й розрахунки здійснюються за трьох. Коли в лютому приїхав колектив на відстріл вовка, а директор дозволяє шанованому колективу спонсорів добути й порося. Погодьтеся, у схожих ситуаціях і ви бували частенько і в жодному разі не вважали себе браконьєрами. Так, порушуємо, але ж керівництво господарства дозволило… Які ж ми браконьєри? Так і я про те саме, про наше, досить специфічне сприйняття терміна «браконьєрство». Скажу відверто, і я (не зі своєї волі) бував у подібних ситуаціях, і ставлюся до них по-різному, часом – з абсолютно протилежною оцінкою, яка багато в чому залежить від декількох факторів. Перший – що підштовхнуло єгерську службу до порушення правил полювання: користь, нажива, недосконалість правил полювання, безвихідна ситуація, наказ начальства, безмірне бажання догодити шанованим гостям-мисливцям або друзям (і таке не рідкість) чи щось інше. Другий фактор, що визначає моє ставлення до подібних полювань, відповідь на запитання: наслідки цього порушення для мисливського господарства, для державного мисливського фонду, для держави.

Щоб підкреслити складність відповіді, опишу декілька досить життєвих ситуацій, при цьому не даватиму приклади, коли мова йде про відверте збирання грошей з мисливців, про звичайнісіньку наживу, до того ж, коли добивається в угіддях останній заєць або козуля. Наведу приклади складніші й провокаційніші.

Перший. Викупив мисливець ліцензію на кабана, сів на вишку на індивідуальне полювання. А на цій вишці раніше вже було відстріляно 2-3 кабанчика, свині стали обережнішими, виходять на підгодівлю усе пізніше й пізніше. До відведеного часу – година після заходу сонця, кабани не вийшли. Мисливець, з дозволу єгеря, сидить далі. Через годину, у заборонений для полювання час, стріляє кабана й смертельно ранить. Залишатися в господарстві до ранку добирати підранка немає можливості. Беруть вони з єгерем ліхтарі і йдуть, дострілюють кабана. У результаті – два порушення правил полювання, та ще й в частині другій статті 85 КУАП (зі здобиччю): полювання в заборонений час (у темний час доби), а потім ще й з застосуванням світла. Шановні читачі, скільки з вас бували в подібній ситуації, чи вважаєте ви себе злісними браконьєрами?..

Та це найпростіший випадок, а ось вам складніший. Приїхав колектив на полювання з Києва аж у Вінницьку область на плямистого оленя. День проходили, а єгері виставити звіра на дистанцію пострілу не змогли. Мисливці обурюються, вимагають компенсацію за далеку дорогу, зіпсований вихідний день, за непрофесіоналізм єгерів. Щоб вийти з конфліктної ситуації мисливствознавець пропонує двом мисливцям з колективу, поки інші вип'ють по чарці, виїхати ввечері на озимі й відстріляти оленя з-під фари, щоб закрити ліцензію зі здобиччю і трохи згладити невдале облавне полювання. Так і роблять. Оленя відстріляли без проблем. Хоча звір і добутий за ліцензією, і в рамках ліміту, гроші в касу внесені, начебто природі й взагалі нікому збитки не завдані, але порушення є, та й полювання з-під фари називати полюванням язик не повертається.

Ще випадок. Приватне господарство, кабана вистачає, полювання дороге, кабан – від 5 тисяч гривень. На початку сезону безграмотний мисливствознавець склав примітивний прейскурант – без градації цін за вагою тварин. Полювання ведеться вже півтора місяці, ніхто з прибулих колективів не бажає стріляти 30-кілограмових поросят за 5 тисяч, усі бахкають по дорослих тваринах. Директор господарства вже плаче, відстріл середніх і великих кабанів становить 80 % від добутих, а має бути навпаки. От і пропонує директор за однією ліцензією стріляти замість одного великого кабана двох поросят, благо їх не бракує. Чи ви не бували в подібних ситуаціях?

Ще складніший приклад. Приїхав колектив мисливців за сотні кілометрів в Одеську область на зайчика. Усі 12 мисливців купили відстрілки на зайця. До обіду ледве добули 2 зайців, чи то погода перешкодила, чи то єгер не вгадав поля, а фазани там злітають і злітають. Старший колективу мисливців, щоб якось скрасити невдале полювання, просить дозволу в єгеря на відстріл 2-3 фазанів, більше до кінця дня вже не встигнуть добути, до того ж полювання на фазана ще не закрите й відстрілки на нього в єгеря при собі. Питання, скільки відстрілок на фазана має виписати єгер за законом, а скільки – по совісті? За законом – ще 12 відстрілок на фазана, а по совісті виписує тільки на добутих фазанів і тільки після їхнього відстрілу. Порушення є, але збиток ні мисливському господарству, ні державному мисливському фонду не завданий.

Я навів малу частку прикладів і ситуацій, які хоч і класифікуються як «незаконне полювання під дахом», але по суті своїй належать до порушень від безвиході або, якщо хочете, недосконалості закону. Друга, більша, група порушень «під дахом» – це незаконні полювання самих власників приватних мисливських господарств. Погано це? Звісно, погано. Єдиним виправданням тут може служити загальна позитивна ситуація в господарстві. Якщо на закінчення сезону дичини залишилося вище від оптимальної чисельності, якщо єгері забезпечені, задоволені й при зарплаті, якщо місцевим мисливцям виділена достатня кількість пільгових ліцензій і відстрілок, на мій погляд, на деякі порушення можна заплющити очі. І заплющують майже всі контролюючі структури.

Уявляю, як мої опоненти потерли руки й ухопилися коментувати вищенаведені подвійні стандарти. Не юродствуйте й не лицемірте, особливо ви, добродії керівники «високодисциплінованих» утмрівських мисливських господарств, хто й під яким дахом полює у ваших угіддях – це тема окремої статті.

Не можна не відзначити ще один вид незаконного полювання – полювання під «кришечкою», тобто за участі або з відома єгерів, але без відома керівництва й власників господарства. Це досить розповсюджений вид порушень, і має місце він як у господарствах громадських організацій, так і в приватників, і я не готовий сказати в кого більше. В утмрівських господарствах єгерська служба йде на таке порушення через дуже низьку забезпеченість. І сьогодні є області, де в єгерів зарплатня не перевищує 600 гривень. У приватних господарствах єгері браконьєрять за спиною в керівництва, як правило, через спокусу.

Загалом, мета даної статті не полягає в тому, щоб давати яку-небудь моральну, етичну або іншу оцінку порушенням правил полювання «під дахом», а спробувати запропонувати методи боротьби з цим явищем, хоча б частково. Відразу зазначу, ніяка висока зарплатня (хіба що захмарна) не зупинить єгерську службу перед спокусою пополювати за спиною в керівництва, ніякі страшні закони не припинять цілорічне полювання господарів у приватних угіддях, ніякі заклики до совісті й культури не зупинять браконьєрство «під дахом». Тільки посилення контролю з боку господарів – за своїми службами, з боку громадськості – за господарствами громадських організацій, з боку держави – за всіма, зможе звести до мінімуму це повсюдне явище. Власне в цій пропозиції немає нічого нового. Однак посилення контролю й підвищення розкривання правопорушень у полюванні, без підвищення відповідальності за ці правопорушення, – марна впусту, що ми й маємо на сьогодні. І це всім зрозуміло, але я хочу торкнутися (у розрізі теми статті) підвищення відповідальності посадових осіб за порушення мисливського законодавства й участі в незаконних полюваннях. Сьогодні це питання повністю провалене й практично ніхто його не порушує, цілком імовірно, в усіх є інтерес.

Незважаючи на те, що вже сьогодні в деяких господарствах єгері від мене сахаються, як від чумного, а окремі колеги відкрито запитують (навіть зі сторінок нашої газети) на чиєму я боці й кому я друг, все-таки висловлю свої міркування. Що ми маємо на сьогодні, як карають єгерську службу за виявленими фактами порушень правил полювання? Якщо єгер явно крав, організовував полювання за спиною в керівництва – звільняють, але це один випадок з десяти влучень. А так, нікого ніяк не карають. Навіть явні випадки браконьєрства єгерями й директорами господарств залишаються без відповідних службових наслідків, не беручи до уваги обов'язкові штрафи. «ПтР» описувала випадок королівського полювання в утмрівському господарстві з незаконним добуванням п'яти кабанів, за участю директора господарства і єгерів, по якому навіть службового розслідування не було, не кажучи вже про те, щоб когось особливо покарали. Суцільне, масове порушення мисливського законодавства посадовими особами мисливських господарств ґрунтується саме на безкарності. Піймати єгеря на правопорушенні набагато важче, ніж простого мисливця, а якщо після цього йому навіть догану не виносять, оскільки виконував завдання згори, в такому випадку плювати він хотів на будь-який протокол і будь-яку державну службу. Якщо єгер водив на незаконне полювання шефа й з ним попався, хто цього єгеря з роботи звільнить або дасть образити? А якщо єгер попався з колективом на браконьєрці де-небудь в утмрівському господарстві, то завжди знайдеться мисливець, який бере провину на себе, а єгер – святий, він нічого не бачив, нічого не чув.

Що ж я пропоную? Пропоную змінити наше ставлення до посадових правопорушень, внести відповідні поправки в адміністративний і кримінальний кодекс, посилити відповідальність за службові правопорушення в мисливській галузі. І головне – ввести покарання у вигляді позбавлення права обіймати єгерські й мисливствознавчі посади на певні строки. Попався єгер на незаконному полюванні, незалежно від того, хто організатор і в якому господарстві, крім штрафу ще й позбавлення права обіймати єгерську посаду на 3 року. Попався директор господарства або мисливствознавець на браконьєрському полюванні, у будь-якому господарстві, а не тільки у своєму, крім штрафу, позбавлення права обіймати посаду на 3 року. І все це з обов'язковими записами в трудовій книжці.

Багато читачів у цьому місці посміхнулися, бо плювати єгері хотіли на всі записи в трудовій книжці. Сьогодні колишні міліціонери, пожежники й трактористи без усяких трудових книжок працюють директорами мисливських господарств. А я додам, мені особисто відомі браконьєри, на яких клейма ніде ставити, і вони також працюють єгерями й директорами, часом уже в п'ятому або шостому господарстві. На роботу в мисливські господарства, навіть у приавтні, сьогодні беруть за абсолютно невідомими і незрозумілими для мене критеріями знайомства, особистої відданості або ще якимись, далеко не професійними якостями. А тому, саме держава, контролюючі органи зобов'язані поставити хоч якийсь бар'єр перед різного роду пройдисвітами, нездарами, браконьєрами та іншою поганню. Щоб вони по мінімуму потрапляли на роботу в мисливську галузь, а ті, що випадково потрапили, швидко вилітали з неї. Як це зробити? Запропоную свій варіант. Мисливствознавець або єгер мають боятися втратити право на роботу. Та як бути, якщо це право дає йому УТМР або хазяїн, запитаєте ви? Для цього й слід внести незначні зміни в законодавство й дещо в ньому доопрацювати. А саме статтю 29 Закону України «Про мисливське господарство й полювання» пропоную викласти приблизно з такими вимогами: «З метою охорони мисливських угідь, раціонального використання тваринного світу, ведення мисливського господарства на основі передових науково обґрунтованих методів господарювання користувачі мисливськими угіддями створюють єгерську службу з розрахунку не менше одного мисливствознавця на господарство й не менше одного єгеря на п'ять тисяч гектарів лісових або десять тисяч гектарів польових або водно-болотних угідь. Єгерська служба має бути атестована державною комісією при обласних управліннях лісового й мисливського господарства».

Так само слід розробити Положення про єгерську службу, включаючи: права, обов'язки, атестацію єгерської служби, анулювання атестації, дисциплінарні комісії та інше. Трохи докладніше й на прикладі.

Попався, наприклад, мисливствознавець на браконьєрському полюванні, дисциплінарна комісія анулювала йому атестацію на три роки. Три роки цей мисливствознавець не має права здавати звітні документи в управління, не має права отримувати які-небудь документи, не має права вести полювання, виписувати відстрільні картки й ліцензії й багато чого іншого. І мисливське господарство практично не має офіційного мисливствознавця, змушене шукати на цей період іншого, хоча б для прикриття, для офіційної версії. І буде такий мисливствознавець, якщо від його послуг зовсім не відмовляться, просто різноробом, без права представляти господарство.

А з єгерем що? Анулюється атестація, єгер не має права ні виписувати документи, ні проводити полювання, ні перевіряти мисливців, він, може (по доброті господарів), і значиться єгерем, але буде фактично різноробом. До того ж дирекція мисливського господарства, відповідно до вищевикладеної статті 29, зобов'язана наказом на цей єгерський обхід призначити іншого, атестованого, єгеря.

І в цьому місці ми підійшли до ще однієї проблеми в мисливській галузі – безкарність користувачів угіддями. Сьогодні, що б не витворяли користувачі угіддями, їх ніхто практично ніяк не карає. Я от уже п'ятнадцять років чую з різних доповідей про те, як у такому-то й такому-то господарствах не виконуються вимоги такої-то й такої-то статті Закону. І що? Ви навіть не знайдете в жодному з законів або положень яким чином, на яку суму взагалі можна покарати мисливське господарство. Забрати угіддя, позбавити права користування державним мисливським фондом, призупинити полювання – так, є таке. Та це все крайні, а тому неефективні заходи. Штрафи – це захід! Як погортаєш такси на збиток, на все вистачило часу, на розробку штрафів по будь-якій найменшій істоті, і за лося, і за їжачка – за всіх штрафи прописані. А прописати й затвердити штрафи за порушення тих же статей 29 і 30 часу не знайшлося. Тому розробка системи штрафних санкцій, як для користувача угіддями в цілому, так і для конкретних посадових осіб мисливських господарств – невід'ємний захід у боротьбі з незаконним полюванням «під дахом».

Було б несправедливо з нашого боку обвинувачувати тільки єгерську службу користувачів угіддями в організації незаконних полювань «під дахом». Сьогодні всім відомі випадки, коли прикривають незаконне полювання й інші структури, прикривають браконьєрів силовики всіх мастей, державні контролюючі органи, навіть начальники різного рангу військових полігонів організовують і прикривають браконьєрські полювання, а особливо – державні районні мисливствознавці. Ми наречемо цей вид організованого браконьєрства «під чужим дахом».

Далі буде