Полювання й податки

В. Нижник

Серпень, 2016 рік

Пояснювати необхідність сплати податків, думаю, нема необхідності – це основа основ функціонування будь-якої держави й життя сучасного суспільства. Несплата податків однозначно визнається злочином у будь-якій державі. Ну, а що ж у нас, в Україні в сфері полювання?

Спочаку уточню, чи можна віднести ведення мисливського господарства, а точніше – надання послуг з полювання й стягнення за це плати до господарської діяльності? Безглузде питання, у самому визначенні звучить слово «господарство». А вартість єгерських послуг, м'яса й трофеїв зазначена ледве чи не в кожному прейскуранті, як окремих мисливських господарств, так і різного роду мисливсько-рибальських виробничих об'єднань (МРВО). Так чи потрібно платити податки: податок на додану вартість і податок на прибуток, у такій сфері, як полювання? Безумовно! А як платять? А як хто примудряється, точніше сказати – майже не платять або ж частково платять. І схема придумана – дуже проста. Вчітьсся, хлібороби, транспортники й працівники торгівлі, як не платити податки. Розповім, як це робиться в мисливській сфері, де гуляє в основному готівка. В середньому кожний український мисливець залишає в мисливських господарствах або пов'язаних з ними громадських організаціях 1 тисячу гривень на рік (з урахуванням різних внесків), хто менше, хто більше. Цифру в 300 млн. гривень (у цінах сезону 2013 року) можна вважати мінімальною й прийняти як базову для наших розрахунків.

Ні для кого не є секретом той факт, що будь-який підприємець намагається гроші не тільки заробити, але й максимально зберегти, в першу чергу, обійти (мінімізувати) плату податків. У мисливській галузі України досить успішно використовують таку схему – паралельно з господарською структурою реєструється неприбуткова громадська мисливська організація, і через неї по максимуму запускають розрахунки по послугах мисливсько-господарської діяльності, звісно, без сплати податків. Першовідкривачами цього неподобства в масштабах держави стали мудрагелі з УТМР. Більшість мисливців і не відають, що УТМР – це не одна, а дві структури: перша – неприбуткова громадська організація, а, значить, діє без оподаткування і покликана захищати інтереси мисливців і рибалок. Власне УТМР для цього й створювалося, але проблема в тому, що в керівництві УТМР давно забули про призначення Товариства й працюють винятково на його другу складову – господарські підрозділи. Насамперед, це користувачі угіддями – мисливські господарства, спочатку задумані й створені для втілення в життя святих утмрівських ідей - служіння рядовим утмрівцям. Та це було спочатку. Зараз інтереси господарських структур УТМР (а точніше їх керівників) – заробляння грошей, у більшості регіонів вийшли на перший план. Ну, а з кого можна найбільше здерти? Зі своїх же рідних утмрівців. І це цілком зрозуміло. Де ви бачили, щоб інтереси виробників збігалися з інтересами споживачів. Один хоче якнайдешевше виготовити й дорожче продати, а подеколи просто здерти грошенят з покупця, без усякого товару й послуг. З другого боку – споживач, який хоче якнайдешевше купити товар хорошої якості. Щоправда, у цивілізованому світі держава намагається збалансувати інтереси споживача й виробника, знайти золоту середину. Ну, та це в цивілізованому світі, а в Україні завжди роздягають рядового громадянина, не гребують цим і мисливські господарства-паразити.

І той факт, що організацію УТМР (районну або обласну) і її господарські підрозділи (районне мисливське господарство або обласне МРВО) очолює та сама людина – голова ради, він же директор, абсолютно не заважає йому обдирати своїх виборців по повній програмі. І ніякого роздвоєння особистості, доходи - на першому місці, а інтереси рядових мисливців – потім, якщо взагалі про їхні інтереси хто-небудь згадує. Навіть швидкий аналіз цін на послуги різних користувачів угіддями дозволяє зробити висновок, що вартість полювання в більшості господарств УТМР, навіть для утмрівців, не найнижча по країні, а в перерахуванні на одиницю здобичі – одна з найвищих (без урахування полювання на копитних). Звідки такий висновок? Дуже просто.

Берете всі доходи, отримані УТМР з мисливців за рік усіма правдами й неправдами (членські внески, так звані добровільні пожертвування, доходи від мисливсько-господарської діяльності та інше) і ділите їх, наприклад, на кількість добутих зайців за цей період. І отримуєте зайця вартістю 700 і вище гривень – от вам і утмрівська дешевина.

Якось мені довелось проводити подібні розрахунки на прикладі Рожнятівського УТМР, Івано-Франківської області по 54 перевірених контрольних картках. Отже, 35 членами УТМР у 2011 році було добуто: 1 козуля, 1 лисиця, 1 заєць і кілька качок. При цьому членські внески по УТМР Івано-Франківській області тоді становили – 450 гривень, а відстрільна картка на зайчика (одноразово-багаторазова на місяць) усього 50 гривень, додайте суму за відстрільну картку на пернату дичину. Нескладно розділити загальну суму отриманих від утмрівців грошей на кількість добутої дичини й отримати золотого зайця, лисицю за ціною шиншили й качок за ціною найдорожчих ресторанів.

Заради справедливості слід сказати, що в деяких обласних організаціях УТМР, наприклад, Херсонській, проводиться більш щадна стосовно мисливців економічна політика. Ну що ж, мої опоненти зазначать, що для рідного утмрівського мисливського господарства нічого не шкода. У часи, коли дичини стає усе менше, коли олігархи наступають з усіх боків, чому грішми не підтримати «своє», утмрівське? З нами від того нічого не станеться, а господарству й дичині підтримка. І я з тим погоджуся, але за умови, якщо кошти справді вкладаються у відтворення дичини або йдуть на зарплату дійсно працюючим єгерям. До того ж, ще невідомо, наскільки воно «своє» і «рідне», хто насправді почувається в утмрівських господарствах, як у себе вдома?

Днями познайомився я з унікальною інформацією про те, скільки грошей вкладає УТМР в угіддя по всій Україні, і був шокований. Можна займатися окозамилюванням і приписками, але ж не до захмарних цифр. Чи ви списуєте вашу зарплатню, добродії з Всеукраїнської ради УТМР, також на біотехнію? То вам будь-який мисливець, який відвідує утмрівські угіддя, скаже, що ніякої серйозної біотехнії ні на польових, ні тим більше на водно-болотних угіддях УТМР і близько не видно. А говорити про нормальну зарплатню єгерів у системі УТМР узагалі смішно. Так, є окремі єгері-ентузіасти й окремі первинні колективи, які самотужки підтримують мінімальний порядок і мінімальну біотехнію. Однак ніякого масштабного відтворення дичини, ніяких масштабних програм і робіт утмрівські угіддя давним-давно не бачать. То куди ж ідуть утмрівські гроші, наші з вами внески й «добровільні пожертвування»? Звичайно, це окрема тема, а ми поки що повернемося до доходів УТМР, праведних і не дуже.

Для цього звертаю увагу на офіційну статистику за 2012 рік з матеріалу мисливського відділу ВР УТМР. Цитую: «Грошові надходження від усіх видів діяльності системи Товариства склали 116,2 млн. гривень (підкреслюю – це те, що потрапило в касу УТМР), з них 20% - від господарської діяльності, 2% - від торгівлі й 8% - інші надходження». А от у цьому місці розбираємо детальніше. Навіть якщо «інші надходження» прирівняти до законної діяльності, тобто до доходів, обкладених податками, то вийде, що 70% коштів у скарбницю УТМР надходять через громадську організацію у вигляді різних неоподаткованих внесків. Я ж не даремно навів приклад з Івано-Франківським УТМР: членські внески (оминаючи податки) – 450 гривень, а багаторазова відстрільна картка на зайчика (зі сплатою податків) – 50 гривень. Оце так молодці, оце так винахідники! А ви, дурні хлібороби, платіть податки сповна. Хоча справа надзвичайно проста: наприклад, з перевезеннями пасажирів. Створюєте ви громадську організацію «Любителів громадського транспорту» (скорочено ЛГТ), друкуєте членські квитки ЛГТ, замість квитків на проїзд у транспорті вводите членські внески в ЛГТ, наприклад, 200 гривень на місяць, і катаються ваші «лгтвці» у рідних «лгтвських» тролейбусах і автобусах начебто безкоштовно, ну, а що - подобається їм кататися. І ніяких платних послуг ніхто нікому не надає, податки платити не треба. У наступному місяці, наприклад, у лютому, члени громадської організації ЛГТ знову платять членські внески – «другого етапу», і знову без податків, а у вересні – внески «дев'ятого етапу». Смієтеся, не вірите, що таке можливо? Та запросто. В обласних організаціях УТМР і обласних МРВО (керівник обох структур одна людина) за такою схемою й працюють. На початку року просто збирають членські внески в обласну організацію – 300 грн, а при купівлі відстрільної картки на пернату дичину оформляють цю покупку як «внески другого етапу» - ще 300 грн, знову-таки через громадську організацію. При купівлі відстрільної картки на хутрового звіра беруть гроші, як внески «третього етапу» - ще пару сотень гривень. І виходить, що ніяких платежів за полювання в МРВО мисливець у касу мисливських господарств не вносить, і податків платити не потрібно, полювання «безкоштовне»!

Ну, а як бути з полюванням на кабанів і оленів, тим більше комерційним, тут уже й послуги, й м'ясо, й трофеї в наявності, і ціни – захмарні. Як такі великі суми врятувати від податків? І ці схеми відпрацьовані: клієнт у касу господарства за полювання вносить по мінімуму (а буває, і зовсім нічого не вносить), мовляв, спонсор полював – для нього безкоштовно все. При цьому на рахунок громадської організації вноситься інша (чи навіть уся) сума, як добровільний внесок або пожертвування на біотехнію. Ніяка податкова не причепиться. Внески в громадську організацію - справа добровільна, ніхто «не примушує» (але й не запитує), і гроші ці йдуть винятково на добре діло – виховання підростаючого покоління мисливців, пропаганду захисту природи й… різне бла, бла, бла (почитайте шляхетні наміри зі Статуту УТМР).

Ну, а якщо який заїжджий пасажир захоче проїхатися в тролейбусі ЛГТ, або мисливець захоче скористатися послугами «чужого» УТМРу (є таке поняття «чужий» утмрівець в іншій області), як бути? І цей шлях в УТМРі торований. І для вас – дуже простий, взяти з чужого пасажира, знову-таки через ЛГТ, «добровільний» або «цільовий» внесок 2-3 гривні, і знову повз податки, і нехай один раз проїдеться в «нашому лгтвському» тролейбусі. І подібну схему давно освоїли в УТМРі. Довелось мені якось переглядати зведення про надходження коштів по обласних структурах УТМР. Читаю по одній області, доходи від полювання на пернату дичину – 0, доходи від полювання на хутрового звіра – 0, доходи від полювання на копитних – 0! Оце так! Тобто в господарствах даної обласної організації УТМР полювали винятково свої утмрівці й безкоштовно, а якщо й полював хто-небудь чужий, то теж безкоштовно.

Не буду порушувати тему безкоштовних полювань на державний мисливський фонд, це прямо суперечить Законам України. Однак, яка невдача, мені саме й випало полювати на хутрового звіра з колективом київських мисливців у тій області й у тому році. І я особисто розраховувався за відстрільні картки, і гроші вносилися по відомості, у моїй присутності, у чому я й розписався. От тобі й маєш! І ті відстрільні картки в мене збереглися. То куди подіялися внесені нами за полювання гроші, за якою статтею вони були оприбутковані?

Та повернемося до цінних порад для тих, хто не надто хоче платити ПДВ. З послугами на перевезення - усе зрозуміло, немає явного товару. А як, запитаєте ви, торгувати через супермаркет і не платити податки? Відповідаю - та сама схема. Створюєте громадську організацію «Товариство любителів побутової техніки» (ТЛПТ) з усім відповідним: статутом, членськими квитками, прапором і Всеукраїнською радою ТЛПТ і через неї прокачуєте всі кошти без оподаткування! Яким чином? Хоче, наприклад, член ТЛПТ купити, перепрошую, отримати в подарунок холодильник у супермаркеті ТЛПТ, іде він у районну організацію ТЛПТ (яка абсолютно випадково знаходиться прямо в супермаркеті ТЛПТ) і вносить добровільний внесок на відтворення холодильників у містах країни. А що, мета шляхетна – покращення добробуту народу й відтворення холодильників на благо майбутніх поколінь. А те, що цей холодильник імпортний, і відтворився він десь у Китаї, то це дрібниці. Ми ж теж іноді полюємо на перелітних російських качок і гусей, а внески платимо нашому УТМР, і нічого, не соромляться, приймають грошики. Загалом, система зрозуміла, щоб не платити податки на додану вартість і на прибуток, потрібно просто відкрити громадську організацію, обізвати її по-шляхетному «товариство захисту прав…» або «товариство шанувальників…» і оголосити її неприбутковою структурою.

Якщо я щось розумію в оподатковуванні, в 2012 році УТМР вдалося приховати від податків (прокачавши через підконтрольну громадську організацію за схемою різних внесків) грошові надходження в розмірі близько 80 млн. гривень, що становить близько 70% усіх грошових надходжень УТМР. Просто й круто. Тільки УТМР у 2012 році не заплатило в державну скарбницю близько 15 млн. гривень і це тільки по ПДВ. Потрібно відзначити, що передовий досвід УТМР з легкістю освоїли й інші користувачі угіддями. За скромними припущеннями, через подібні громадські організації так звані інші користувачі мисливськими угіддями не заплатили ще 10 млн. І це з тих скромних доходів, які офіційно демонструє мисливське господарство.

Тож нехай країну утримують сталевари й хлібороби, нехай вони формують бюджет. А мисливські господарства розумніші, вони заощаджують на податках і на зарплатні єгерів. У цьому місці хочу підкреслити, що це не мисливці обманюють нашу державу, мисливці, у тому числі й утмрівці, платять сповна. З мисливців усіх мастей у системі УТМР деруть, як ведеться, за кожний крок, навіть по порожніх угіддях. То хто ж виграє від такої схеми ухилення від податків мисливських організацій і клубів - рядовий український мисливець, держава, український народ, державний мисливський фонд? Де ж пак. Користувачі угіддями приховують свої доходи від оподатковування, а нам з вами, рядовим мисливцям, з трибун розповідають про те, що це все на благо простого мисливця. Мовляв, змусять користувачів угіддями оплачувати всі необхідні платежі й податки, вартість полювання зросте ще як мінімум у два рази. Нісенітниця! Сьогодні в тій же системі УТМР в різних регіонах господарства доводять зворотне, можна за порівняно низькими цінами надавати мисливцям досить ефективне полювання! Для цього треба лише віддано служити своїй справі, берегти дичину, любити полювання, поважати мисливців, а не гнатися за доходами, які розчиняються потім у невідомому напрямку. Розтринькування (нецільове використання) бюджету УТМР – це тема окремої статті.

Сьогодні користувачі мисливськими угіддями не платять державі за дичину, як за природний ресурс, майже не платять податки, не виконують у повному обсязі своїх зобов'язань на біотехнію й відтворення. І все це на благо мисливця? Такі кошти заощаджуються в мисливській галузі, наші з вами гроші, шановні мисливці, а що ж в угіддях? А в угіддях – порожньо. То заради чого тоді обкрадається наша держава?