Плотва в підводних джунглях

Микола Линник

Листопад, 2017 рік

Традиційно, найпопулярнішою осінньою рибою для мене є плотва. Цей рік не став винятком, от тільки ловити її мені довелося в умовах, які назвати комфортними просто язик не повертається. Уявіть собі водойму, уся поверхня якої вкрита щільним килимом із куширу й твані. Подекуди в цьому килимі є невеликі просвіти вільної води із глибиною не більше ніж 50 см. В інший час я б і не подивився убік такої калюжі, але що вдієш – у нас посуха. Загалом, щоб досягти успіху, довелося переглядати й принади, і будову снасті, і тактику лову. Будь-який рибалка скаже, що витончена снасть і водорості – не найкраща комбінація. Та й лини, які зрідка попадалися на гачок як прилов, не давали розслабитися. Тож від використання звичної махової вудки довелося відмовитися на користь адаптованого до мілководдя матчу.

Дрібниці, про які не слід забувати. Добитися успіху під час лову в траві – завдання цілком здійсненне. Маючи деякий досвід лову лина в таких умовах, деякі напрацювання я переніс і на ловлю плотви. Як і під час ловлі лина, основним тактичним прийомом для лову плотви в підводних джунглях є вміння доставляти принаду якомога точніше до самої межі водоростей. Причому точність закиду цінується тут набагато більше, ніж дальність. Найчастіше далекий закид виявляється абсолютно марним. Спроба закинути принаду в далеке віконце приводить до того, що гачок потрапляє в зарості трави, і доводиться витрачати додаткові зусилля на те, щоб звільнити оснащення від начеплених водоростей. Такі заняття додаткового задоволення риболовлі не приносять, та й риба від такого втручання в її житло не у великому захваті. Тому, перш ніж змінити вікно, ретельно перевіряю місце, у яке має приводнитися принада. Тим більше, що вода восени прозора, і навіть якщо підводної рослинності не видно на поверхні, звертаю увагу на колір води. За ним можна з великою точністю визначити, де є «вікна» чистої води. Вони завжди темнішого кольору. Ще одна точна ознака – відсутність брижів. У місцях, де на дні прогалів є трава, хвилювання завжди менше, ніж на чистих ділянках.

За наявності вітру я завжди намагаюся заякоритися метрів за 10 від перспективної ділянки так, щоб вона була від мене з підвітряного боку. Річ у тім, що вітер нахиляє стебла трави, і біля ближньої крайки вікна утворюється «балкон», під яким любить стояти риба.

Якщо день сонячний, то краще за інших працює та частина вікна, яка розташована в тіні. У міру того, як сонце рухається небокраєм, змінюється й розташування уловистої точки. Що коротшим ставав день, то більше зміщався пік активності риби в пообідні часи. Зазвичай найкраще риба клювала в проміжку з 13 до 17 години. У похмурі дні риба клювала протягом усього дня.

Склад підгодовування для осені особливо не змінився. Так само, як і влітку, найкращим варіантом для лову осінньої плотви в підводних джунглях виявилася все та ж суміш недорогої, без сильного власного запаху, «сипучки», дрібно помелених сухарів із житнього хліба й просіяної через дрібне сито сірої садової землі, узятих у пропорції 1:1:1. Для економії часу приготуванням підгодовування займався вдома напередодні риболовлі. Річ у тім, що хлібні крихти усмоктують багато води, і перед тим, як зробити повторне замочування, потрібно дати їм вистояти хоча б 30-40 хвилин. Якщо цього не зробити, підгодовування буде сильно «порошити» у воді й збере навколо себе дріб'язок. Правильно приготовлена суміш погано ліпиться в кулі, але на мілині це й не потрібно. Ледь досягнувши дна, куля має розсипатися в акуратну гірку, на поверхні якої ворушитимуться опариші і яскраво виблискуватимуть зерна кукурудзи, які я найчастіше використовую як добавку.

Про тактику безперервного пригодовування, якою я раніше так успішно користувався під час ловлі лина, восени довелося забути. Будь-який зайвий шум, різкий рух рукою або хвиля від човна, що розгойдується на воді, насторожували рибу, і клювання на тривалий час припинялося. Траплялося й таке, що після додаткового підгодовування вікно «замовкало» на весь день. Найефективнішим способом виманити рибу із заростей трави виявився стартовий закорм кількох вікон на самому початку риболовлі, і почергове їх обловлювання. Багато підгодовування не було потрібно: дві-три кулі розміром із середнє яблуко. Після закорму, перш ніж риба починала цікавитися принадою на гачку, обов'язково була пауза тривалістю від 15 до 40 хвилин. Очевидно, рибі був потрібен час для того, щоб заспокоїтися. За один підхід із вікна виловлювалося 5-10 рибин, після чого клювання припинялися. Очікування чергового підходу риби, як правило, виявлялося порожнім марнуванням часу. Набагато ефективніше було перейти в інше вікно. Перед тим, як покинути місце, я закидав у воду кілька куль підгодовування. Повернутися сюди можна було години через дві, не раніше.

Зненацька для себе виявив, що в мілководних водоймах, зарослих травою, консервована кукурудза восени не втратила своєї актуальності. За уловистістю вона легко обходила такі популярні восени насадки, як тісто з житнього хліба, манку, парену перловку або гнойових червяків. Опариші дуже подобалися молоді червоноперки й до плотви не доходили. А от кастери, які так любить плотва із глибоких чистих водойм, у зарослих травою «калюжах» виявилися абсолютно незатребуваними. Складалося таке враження, що під час лову у вікнах трави, що більшою і яскравішою буде принада на гачку, то швидше помітить її риба. Однак ще наприкінці літа помітив, що принад, які використовую найчастіше, риба починає побоюватися. І що холоднішою ставала вода, то сильнішим ставав цей острах. В інші дні навіть на кукурудзу клювання були дуже невпевненими, і до підсікання діло так і не доходило. Очевидно, у риби спрацьовував інстинкт самозбереження. Щоб обдурити рибу, почав активно користуватися різними дипами й рідкими ароматизаторами. Найбільше рибі сподобалися аромати «скопекс», «кленовий сироп» і «карамель». А щоб зрозуміти, який з ароматів сьогодні спрацює найкраще, ділив принаду на частини, і кожну з них замочував на ніч у дипі певного аромату.

Будь-який поплавочник знає, що для досягнення успіху в лові осінньої плотви чи не найважливішим завданням, яке має розв'язати рибалка, є правильна презентація принади. Не стала винятком і плотва, що живе в підводних джунглях. Так само, як і родичам із більших водойм, їй найбільше подобалося, коли біля самого дна принада опускалася тільки під дією власної сили ваги, а оснащення не дрейфувало по вітру. От тільки як добитися цього, якщо глибина не перевищує 50 см і власна довжина більшості матчевих поплавців чи не більше за цю відстань? Перебравши кілька варіантів, зупинився на поплавці, виконаному з міцного прозорого пластику, він дуже вдало вписався в такі жорсткі умови лову. Маючи невелику власну довжину 14 см у комбінації із силіконовим адаптером, цей поплавець без проблем проходив через зарості трави. Зручним виявилося й маркування. На тілі поплавця було зазначено розмір і кількість тягарців, необхідних для правильного його обтяження (4АА+). Щоб добитися потрібної мені презентації, 3 дробинки розміру ААА (0,69 г) я кріпив на волосінь 5 см нижче від поплавця, а іншу вагу розподіляв між 3 тягарцями, які закріплював на волосінь з однаковим 10-сантиметровим проміжком. Повідець короткий (10 см), зв'язаний з волосіні завтовшки 0,12 мм. Усе-таки плотва не лин, і товстої волосіні, 0,14-0,16 мм вона побоюється. Найвдалішими моделями виявилися гачки № 12 і № 14.

 Для лову в траві більше за інші мені сподобалися довгі й досить тверді матчеві вудлища. Причина дуже проста: щоб акуратно закинути легке 3-грамове оснащення у вікно площею менше ніж 1 м2, можна просто зробити закид від грудей. З короткими вудлищами зробити це набагато складніше. В обмеженому просторі притопить волосінь після закиду навряд чи вийде. Щоб зменшити дрейф оснащення, відрізок волосіні між поплавцем і кінчиком вудлища потрібно намагатися тримати натягнутим. Довге вудлище виручить і в цьому разі. Та й виважувати рибу в заростях трави на довгому вудлищі набагато зручніше, і підсмикнути принаду над дном, щоб її помітила риба, із довгим вудлищем набагато простіше. Увесь минулий сезон я відрибалив із вудлищем Salmo Diamond DISTANCE MATCH 4.20. Протягом кількох місяців серйозної експлуатації (по 2-3 виїзди на тиждень) жодних нарікань на цю «палицю» не виникло. Отака робоча конячка для різних умов лову.

Осінь тільки набирає обороти. І хоча мені ще не вдалося реалізувати всі свої задуми, обрану стратегію лову плотви в підводних джунглях я вважаю правильною. Результат від застосування нестандартного підходу завжди непередбачуваний. Та від цього риболовля тільки виграє у відчуттях. Навіть якщо об'єктом лову є плотва розміром із долоню.