Білий товстолобик і «Таємниця найдавніших дамб»

С. Поліщук

Жовтень, 2017 рік

Цього літа вода у Дніпрі в районі Києва надзвичайно рано й дуже різко перетворилась на зелену та слизьку рідоту. «А що з Дніпром? Такої клоаки на початку липня я ще не бачив. А сморід...» – почали бити на сполох стривожені жителі столиці.

У ЗМІ стали з‘являтися статті, підкріплені супутниковими знімками, на яких прослідковувалася ситуація з цвітінням Дніпра протягом років, і цьогорічне фото справді «найяскравіше».

Багато хто переконаний, що позбутися зеленої води можна лише одним способом – прибравши з Дніпра водосховища, які стали біологічною бомбою уповільненої дії для всієї України.

 

Люди часто ставлять одне й те саме запитання: яка основна причина цвітіння Дніпра? Основної причини немає, якщо не вважати нею утворення Київського моря. Але є комплекс причин, які слід негайно усунути, а також створити всі умови для ефективної утилізації водоростей, які утворюються у величезній штучно створеній водоймі Дніпро-басейнового масштабу. Це можливо і навіть може бути вигідно, але вимагає суттєвих організаційних витрат. Але слід пам’ятати: водорості – наслідок, а не причина. Головна причина – постійне й цинічне забруднення. Але почнемо здалеку.

Відомо, що рибальство з’явилось раніше, ніж рибництво. Як свідчить історична наука, найдавнішими технологічними спорудами на землі, створеними людиною, є греблі, які китайські археологи знайшли на території сучасного Китаю. Їх побудували 4,7-5,1 тис. років тому, і вони майже на тисячу років старші за греблі Давнього Єгипту. Є підстави вважати, що китайські греблі – найстаріші у світі, і споруджувались із метою створення штучних водойм, які можна заповнювати водою для зрошення або вирощування риби.

На розгадку таємниці гребель, передусім, наводить кілька фактів: дамби розташовано поблизу басейну річки Янцзи, де водиться білий товстолобик, він там нереститься і живиться на мілководдях альгофлорою (мікроводоростями). Строкатий товстолобик, на відміну від білого, харчується переважно зоопланктоном (циклопами, дафніями, личинками водяних безхребетних організмів тощо). А для харчування білого товстолобика потрібен переважно фітопланктон, бактеріопланктон та детрит. Отже, саме цим виправдана та велика площа водяного дзеркала, яку давні та мудрі китайські рибоводи намагались забезпечити, створюючи штучну, відносно мілководну водойму для вирощування саме білого товстолобика, а не строкатого.

Китайські рибоводи глибокої давнини віддавали перевагу вирощуванню саме білого товстолобика одночасно із рисом, адже їх наявність у рисових чеках вберігала мілководне поле від утворення надлишкової кількості фітопланктону, від якого зеленіла вода й утворювалось зелене жабуриння та починалось закисання середовища, що могло призвести до утворення болотного газу. Окрім того, наявна у рисових чеках молодь білого товстолобика, споживаючи утворений рослинами кисень, виділяла навзамін у воду у розчиненому вигляді благодатний для розвитку рису вуглекислий газ.

Отже, білий товстолобик виконував одночасно роль меліоратора й регулятора усіх біохімічних процесів, слугуючи і споживачем корму у вигляді біомаси водоростей, і одночасним продуцентом вуглекислого газу. Природній ареал білого товстолобика – річки Амур, Буїр-Нур, Сіцзян, Янцзи та інші. Найголовніша вигода від такого обопільного вирощування риби та рису полягає у важливій обставині: мальків цієї риби не потрібно годувати, адже білий товстолобик є активним споживачем фітопланктону. Для повного розуміння її важливості слід повідомити, що білий товстолобик споживає мікроводорості, які забарвлюють воду природних водойм у зелений колір. Фільтраційний апарат білого товстолобика здатен уловлювати також такі малі за розміром організми, як бактеріопланктон. Личинки й мальки починають живитися дрібним зоопланктоном лише нетривалий час до повного формування фільтрувального надзябрового апарату. Досягнувши стадії повного формування надзябрового апарату, вони починають активно споживати фіто- й бактеріопланктон, а також детрит – дрібні часточки відмерлої органіки.

Саме тому із часів глибокої давнини мальків білого товстолобика виловлювали із Янцзи маленькими черпачками і масово пересаджували у штучні водойми, коли у рибок вже сформувався надзябровий фільтраційний апарат і вони мали здатність забезпечувати себе поживою, відфільтровуючи мікроводорості, бактеріопланктон і частково детрит – каламуть, що містить поживну органіку.

Водночас слід уточнити – процес вирощування як рису, так і риб відбувається шляхом гармонійного взаємного забезпечення риб кормом, який самозароджується завдяки енергії сонця шляхом фотосинтезу в обвалованих мілководних водоймах. Водночас що більша площа штучної водойми, то більше у ній за допомогою сонячної енергії утвориться альгофлори і тим кращою буде кормова база, а відтак і приріст товстолобиків, яких нічим не потрібно годувати.

Товстолобики білий та строкатий уже понад півстоліття добре відомі в Україні. Уперше ці риби з’явились у експериментальних водоймах Інституту рибного господарства України у зв’язку із екологічною катастрофою, яка назрівала у новоствореному «Київському морі». Їх поява в Україні була пов’язана з тим, що загнузданий греблею Славутич-Дніпро жорстоко помстився радянським «перетворювачам природи», перетворивши так зване «Київське море» на колосальних розмірів смердючу калюжу. Постраждали як тоді, так і нині не безпосередні винуватці, а увесь український народ, якому через масове переселення в Україну чужинців уже не дозволено було нічого обирати та сподіватись на щось добре.

У зв’язку із появою «гнилого моря», як у пріснопам’ятні 1960-ті роки стали звати новостворену водойму – «Київське море» на обох товстолобиків (білого та строкатого) та на білого амура – покладали неабиякі сподівання, адже товстолобиків іхтіологи кваліфікують як всисаючих фільтраторів. Що стосується білого амура, то поживою для нього є соковита підводна рослинність, якої у наших водоймах удосталь. На додачу до буйного цвітіння води «Київського моря», ініційованого компартійними керівниками, його поверхня вкривалась плавучою та вкоріненою водною рослинністю – тобто вищими квітковими водяними рослинами. Їх зарості були настільки густими й великими за площею, що у затоках вони суцільно вкривали дно, а відмираючи восени, отруювали воду Дніпра та гирла річок, що впадали в нього, продуктами розкладання органіки рослинного походження.

Але саме білий товстолобик – найважливіший вид із усіх культивованих видів риб в Україні, завдяки якому існує чи не єдина можливість розв’язати проблему меліорації Дніпра та водозабезпечення України питною водою, яка б відповідала нормативним хімічним показникам.

На жаль, є підстави підозрювати, що і нині неконтрольована забудова у прибережній зоні гирла Дніпра елітними палацами, не оснащеними належними, сучасними очисними спорудами, стік яких не відповідає санітарним нормам, знову дала поштовх до щорічної літньо-осінньої пори перетворення Дніпра на стічну канаву. Це стало проблемою для усього народу через натовп посадовців, яким «закон не писано, а якщо писано, то не читано...».

Із метою нормалізації екологічної проблеми, окрім обох видів товстолобиків, постало завдання сформувати іхтіокомплекс за участю такого унікального за своїми біологічними якостями виду риб як білий амур, білий товстолобик. Ці риби на деяких етапах свого розвитку здатні поїдати протягом доби таку кількість рослинності, яка дорівнює їх власній масі. Отже, необхідність зариблення басейну Дніпра так званими рослиноїдними рибами (білим товстолобиком та білим амуром) постала як найнагальніше завдання.

Слід зазначити суттєву відмінність сучасної ситуації у рибоводній науці та промисловості від такої, яка була ще десятиліття тому у галузевій науково-рибничій структурі. Справу суттєво ускладнила та обставина, що на керівні посади у цій науково-виробничій сфері було призначено дискваліфікантів-призначенців, серед яких практично не було справжніх профільних спеціалістів. По суті, на господарсько-управлінські посади призначали людей, надісланих згори невідомо ким. Спущені зверху «парашутисти»-новопризначенці, ошалілі від вседозволеності, швидко витіснили спеціалістів і переформатували фінансування. Протягом більше ніж 20 років нищили найважливішу галузь України. Наслідки ми пожинаємо нині, бо ж не лише колосальний збиток завдано рибному господарству країни. Найстрашніше те, що некваліфікованими діями нашої бюрократії втрачено систему водопостачання України.

Де сьогодні технології біомеліорації Дніпра? Чому не здійснюють належної кількості і якості зариблення усіх без винятку водосховищ та гирла меліоративним матеріалом належного віку – риб-фільтраторів відповідного розміру, а значить меліоративно-ефективного віку, розміру та маси? Де у виловах старші вікові групи риб-меліораторів, які є найефективнішими очищувачами-фільтраторами, що (і тільки вони) здатні врятувати населення України від хвороб і фактичного отруєння населення питною водою? Чому простоюють колосальні за обсягом виробничі комплекси із виробництва личинок, цьоголіток, дворічок, трирічок? Де спеціалісти, чому приватизовані рибні господарства не продукують навіть сотої частки планових показників минулих десятиліть?..

Нині всі ці запитання окошились серйозними екологічними проблемами, а справжню небезпеку доводиться просто замовчувати, адже у всіх країнах здоров’я нації завжди визначала якість питної води як основи життя.

Нині у публікаціях проблема забруднення Дніпра зводиться лише до проблеми неприємного запаху, який доводиться винюхувати під час споглядання берегів зі смердючою, зеленого кольору речовиною, що вкрила його береги. Насправді ж слід дивитися глибше і досліджувати не лише можливості очищення Дніпра, а й всіляко запобігати його забрудненню неочищеними скиданнями у річку токсичних речовин, відходів виробництв, побутових, а також фізіологічних забруднень, які жодна санстанція чи екологічна служба не те що не має можливості ретельно перевірити, а й навіть наблизитись до жител із високими парканами.

Що слід зробити для негайного припинення забруднення або ж хоча б суттєвого покращення стану Дніпра й водосховищ?

- Законодавчо заборонити гібридизацію білого й строкатого товстолобика, увести адміністративну, а в разі повтореного порушення закону – кримінальну відповідальність за утворення гібридних форм у процесі інкубаційних кампаній; виявити усі гібридизовані форми товстолобиків у всіх без винятку господарствах, незалежно від форм власності, вилучити гібридизовані форми із гіпотетично можливого процесу відтворення; викуповувати передусім у виробників товарної рибопродукції саме строкатого товстолобика усіх вікових груп, не допускаючи статевого дозрівання цього виду у всіх господарствах країни. Причина полягає у тому, що строкатий товстолобик вибірково здатен уражати популяції наших водних риб-зоопланктофагів. Цей вид цим потенційно здатен уражати і реконструювати видовий склад наших водойм на шкоду традиційному іхтіокомплексу, ставлячи автохтонні види на межу вимирання.

- Провести повну і жорстку перевірку дозвільних документів на усі види забудов у межах ближньої й дальної берегової та прибережної зони басейну Дніпра, островів, заток із одночасною перевіркою їхньої сантехнічної структури та санітарного стану території без будь-яких винятків, усіх забудівель незалежно від форм власності й підпорядкування.

- Провести генетичні дослідження наявного стану білого товстолобика на його видову чистоту. Провести закупівлю за кордоном зарибку генетично чистих ліній білого товстолобика із метою вирощування відтворювальних стад у всіх без винятку рибних господарствах України.

- Спустити реальні плани вирощування зарибку білого товстолобика передусім як меліоративного матеріалу.

- Негайно відродити рибовідтворювальні комплекси на усіх тепловодних водоймах і забезпечити масштабне й технологічно достатнє зариблення усього басейну Дніпра білим товстолобиком трирічного (найефективнішого меліоратора), а не дворічного віку.

- Підпорядкувати контрольні функції стану меліораційного стада білого товстолобика рибінспекції, зарплатня якої мала б корелювати із показниками санітарного стану басейну Дніпра.

В Україні розроблено єдині у світі піонерські технології багаторазового (триразового) у межах одного сезону відтворення рослиноїдних риб. Така технологія може врятувати не лише увесь басейн Дніпра, а й принести економіці значні кошти. Але, на превеликий жаль, ці унікальні технології нікому не потрібні, бо виробник не має юридичного захисту у сфері високотехнологічних напрямів. Розчерком пера будь-якого чинуши можна зробити жебраком будь-якого підприємця із тонкими, вивіреними високотехнологічними процесами, які притаманні рибницькій сфері, де висока кваліфікація у сфері процесу відтворення, підрощування, вирощування є визначальною. Інтеграція тепловодних господарств із процесом вирощування й розмноження у єдиному комплексі із рослиноїдними рибами й сальмонідами дає підстави сподіватись, що проблему зариблення басейну Дніпра рибами-фільтраторами можна буде довести до такого стану, коли на процес регулювання стану дніпровських водосховищ можна буде впливати єдиним важілем саме завдяки білому товстолобику як основному утилізатору альгофлори.