Уся справа – у силі чуття

Микола Береговий

Жовтень, 2017 рік

До пропозиції окремих любителів гончих і, зокрема, відомого заводчика англорусів І.А. Андрієнка із Сумської області, провести цієї осені змагання гончих по зайцю-русаку з урахуванням тільки двогодинних робіт я особисто ставлюся, чесно кажучи, скептично. Чому? Та тому що я до кінця не можу зрозуміти, яку мету вони будуть переслідувати?

Щоб зробити правильний висновок про силу чуття, в'язкості й майстерності гончої мені досить і її 40-хвилинної роботи по зайцю-русаку. Протягом цього часу, рятуючись від переслідувача, він своїми двійками, трійками, скидками й проїзними дорогами не один раз досконало перевірить усі зазначені вище якості. Якщо гончак після повного кола нагонки не здатен заробити диплом III ступеня по цьому звіру, значить, у нього проблеми й, передусім, із чуттям. Кращого експерта для гончих, ніж заєць-русак, не існує. Сполоханий із лежання, він відразу робить значний відрив від гончого. Пара-трійка таких відривів, і вже не кожен гончий здатен причуяти слід зайця-втікача. Такі російські експерти-кінологи по зайцях як Р.І. Шиян, М.Н. Алфьоров та інші, яким доводилося проводити польову експертизу гончих по русаку й біляку, зазначали, що для гарної роботи по зайцю-русаку від гончака потрібно тонше чуття.

Якщо гончак усе-таки долає рубіж в 40 хвилин, але не дотягує до годинної роботи, то ставити під сумнів ці якості вже не можна. У чому може критися причина? Оскільки випробування й змагання гончих проводять винятково по вільному звіру й у природних для нього умовах проживання, то для них у процесі роботи можуть виникнути, як то кажуть, форс-мажорні обставини. Це, передусім, коли заєць проходить через широку низину, вкриту тонким шаром води, коли пробігає асфальтовою, кам'янистою або добре наїждженою дорогою, коли перетинає смітник або породний відвал, коли рухається залізничним полотном, сморід від якого чутно за 50 метрів і далі. Звичайно, у таких місцях не можна проводити змагання й випробування гончих, але повністю відкидати такі причини в природніх умовах дуже складно. У таких випадках власник має зробити знижку для свого гончого, і наступного разу він обов'язково покаже годинну роботу по зайцю-русаку, тішачи свого хазяїна.

Однак, якщо не такі обставини примусили гончака припинити переслідування, не дотягнувши до годинної роботи, то, можливо, причиною стала втома через брак польового дозвілля, хворобу, непоживну або дуже калорійну їжі. Як уже не раз говорили, під час роботи по зайцю-русаку для гончака дуже важливо якомога довше зберегти свою максимальну первісну паратість протягом усієї роботи. Прибуваючи до місця сколу щоразу з усе більшим і більшим запізненням, йому стає усе складніше й складніше причуяти ледь чутний запах сліду зайця, що давно втік. По лисиці цей же гончий може працювати й годинами, тому що запах її сліду зберігається довше, що дає можливість вести її переслідування не швидким галопом або риссю, а навіть легким підтюпцем. Якщо ваш гончак регулярно буває в нагонці, не старий, не хворіє й перебуває в нормальній кондиції, а швидко утомлюється, значить, його потрібно якнайшвидше позбутися.

Якщо випробування гончих мають проводити в строго визначених межах, то для організаторів змагань жодних обмежень не існує. Так на Росії вже п'ять років поспіль у травні місяці проводять змагання винятково вижлеців на В'ятці, Кіровської області, а раніше проводили змагання першодипломників. У нас у Луганській області відомий заводчик англорусів, експерт-кінолог КСУ В.І. Голиков у листопаді 2013 року проводив змагання гончих з урахуванням тільки годинної роботи по зайцю-русаку й 90-хвилинної по лисиці. Отже, якщо до осені набереться хоча б п'ять-шість охочих узяти участь у таких змаганнях, і керівники УТМР Дніпропетровської області вважатимуть, що вони підуть на користь породам гончих, то я зі своїм другом і однодумцем А.В. Литвиновим готовий узяти в них участь.