Хроніки беззаконня

Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств

Вересень, 2017 рік

 

 

Мало хто з мисливців пам’ятає, коли у нас ліміти використання мисливських тварин затверджували в регламентований законом строк – до 1 травня. Сезон полювання 2017/2018 років не став винятком, цього разу – через «екологічну аферу» з лосем, про яку вже розповідали на сторінках «ПтР».

Історія така. 10 березня проект наказу про затвердження лімітів було передано Держлісагентством на розгляд Мінагрополітики, і вже 5 травня – на затвердження до Мінприроди. 19 травня Мінприроди відмовляється погодити проект наказу про ліміти, бо має експертний висновок Інституту зоології щодо стану популяції лося (автор – професор С.В. Межжерін), тому пропонує прибрати цього представника мисливської фауни з проекту наказу.

Варто зазначити, що в листі Мінприроди міститься багато посилань на законодавство, однак за вибірковим принципом. Наприклад, міністерство просить наукове обґрунтування проекту лімітів, незважаючи на те, що наукового обґрунтування введення заборони полювання не має. Паралельно з цим, отримавши відмову в реєстрації наказу «Про заборону полювання на лося терміном на 25 років», Мінприроди звертається до Нацкомісії з питань ведення Червоної книги, до складу якої входить і автор «експертного висновку» – професор С.В. Межжерін. Навіть більше, вивчивши персональний склад комісії з відкритих джерел, ми виявили, що її секція з питань охорони тваринного світу є фактично монополізованою Інститутом зоології, і, незважаючи на те, що в Україні є безліч учених та фахівців, які займаються вивченням мисливського господарства та мисливської фауни, доля галузі наразі в руках одного інституту.

У листі-відповіді 20 червня Мінагрополітики вказує Мінприроди на відсутність підстав сумніватись у тому, що проект наказу про ліміти відповідає вимогам чинного законодавства. Супроводжує цей лист науковий висновок про достовірність даних, викладених у проекті лімітів. Водночас у Мінагрополітики зазначають, що представники Інституту зоології (нагадаємо, вони думають, що лося в Україні 1-2 тисячі особин) навіть не просили залучити їх до обліків і не  запитували даних щодо чисельності лося в мисливських угіддях. Тому наказ передають до Мінприроди на погодження повторно, із проханням надати інформацію про проведене дослідження або обліки чисельності, на підставі котрих «науковці» роблять висновки щодо критичного стану популяції лося, а Мінприроди їм слідує.

Забігаючи наперед, скажемо, що такої інформації ні в Мінприроди, ні в жодного науковця немає, оскільки з 2009 року в Україні не проводили дослідження стану популяції, і ми маємо офіційне підтвердження цього факту від Інституту зоології.

Оскільки, як-то кажуть, крити нічим, Мінприроди вдруге відмовляється погодити наказ про ліміти, цього разу – бо існує «суспільне занепокоєння», а Мінагрополітики ніяк не хоче врахувати надумані пропозиції колег із природоохоронного відомства, замість того стоячи на захисті законних інтересів мисливських господарств та мисливців на проведення полювання. Однак це й не дивно – законних підстав для ухвалення пропозицій щодо обмеження використання лося, а тому і на погодження лімітів – немає.

Певно, через те, що «природоохоронці» і здоровий глузд – речі несумісні, Мінагрополітики вказує їм, що існує поняття перевищення оптимальної чисельності тварин, а за даними Держлісагентства, в 68 мисливських господарствах чисельність лося перевищує оптимальний рівень, тому 23 липня пропонують погодити проект наказу про ліміти з метою регулювання чисельності диких тварин.

Зі свого боку Мінприроди вже на початку серпня повідомляє, що може погодити наказ про ліміти, якщо з нього видалять лося. Для лося міністерство пропонує підготувати інший наказ, що дозволить проводити селекційний відстріл, однак супроводжувати його має низка додаткових даних.

Отже, що ми маємо. Існування законів і регламентованих ними вимог ще не означає, що чиновники будуть їх виконувати, бо «суспільство» занепокоєне. Чим? Надуманим і нав’язаним приводом, що ґрунтується на припущеннях і спотворених даних, та хто з числа не мисливців буде розбиратися? Здається, на думку чиновників, сотні тисяч мисливців до поняття «суспільство» не належать, бо їхні законні права на полювання, мільйонні збитки, яких зазнають мисливські господарства, сили і кошти, які вони вкладають в охорону і відтворення мисливського фонду, – усе це нікого не цікавить, коли в пресі та соцмережах розгорнулась PR-кампанія нібито на захист диких тварин. Для того, щоб відкрити полювання, дотримання норм законодавства також виявляється недостатнім, бо хтось виклав на папері неправдиві факти, а в міністерстві це підтримали. Наступного разу второваною стежкою піде інший вид мисливських тварин, знайдеться ще сто і один привід «як затягнути відкриття полювання» або і зовсім його закрити.

Тому так важливо не мовчати і не сидіти склавши руки. Тішить, що залишились ще небайдужі мисливці і користувачі мисливських угідь, які спільно намагаються захистити свої інтереси. І ми, ГС «Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств», щиро вдячні тим, хто підтримує нас у прагненні відстояти законні права та інтереси мисливських господарств та мисливців.

І наостанок – як казав відомий класик, «а скринька просто відкривалась». 4 липня 2017 року виходить постанова Кабміну №474 про використання бюджетних коштів на заходи з охорони навколишнього середовища. У ній передбачено виділення 600 тисяч гривень на проведення дослідження щодо стану популяції лося, яке, як заявив міністр природи Остап Семерак, відомство має намір провести до кінця року. Отже, тепер перед «науковцями» та чиновниками стоїть завдання – швидше «розпиляти» виділені бюджетні кошти, і певне, це й було головною метою цієї «екологічної афери», яка зі свого боку призвела до не затвердження лімітів.

P.S. Ознайомитись із повним переліком листів і звернень та їх змістом можна на нашому сайті www.ahf.org.ua.