Обертові блешні – класика щучої ловлі

Ігор Ткач

Вересень, 2017 рік

Нинішній ринок риболовних снастей переповнений різноманітними штучними принадами для лову хижої риби. Непідготована морально людина, яка потрапляє в сучасний риболовний магазин, може просто розгубитися від побаченої кількості воблерів, блешень та силікону. Іноді навіть досвідченому рибалці не просто в такому достатку принад зробити вибір.

До недавнього часу основними принадами для лову щуки були коливальні та обертові блешні. Поміж риболовами такий клас принад завжди називався по-простому – «залізо». Напевно, я не помилюсь, якщо буду стверджувати, що немає такого рибалки, який би у спінінговій ловлі жодного разу не використовував обертові блешні. Я свого часу також розпочинав свою спінінгову кар’єру з лову на ці принади. Першу свою щучку на спінінг я впіймав саме за допомогою обертової блешні відомого всім рибалкам бренда Mepps. Проте з часом я повністю відмовився від «заліза», його витіснила з моїх коробок воблерна братія, і я конкретно підсів на твічінг.

З усього арсеналу колись існуючих у мене блешень, залишилось лише п’ять штук. Деякі я подарував товаришам, деякі продав, а окремі виміняв на воблери. Але зробив я це, як потім зрозумів, даремно, бо нещодавно знову почав поповнювати їх запаси. Причиною стало те, що ті п’ять блешень, які у мене залишились, час від часу допомагали піти «від нуля» під час лову на Десні та Трубіжі, тоді як воблери мовчали. Також колеги-рибалки неодноразово розповідали, що на окремих риболовлях за повної відсутності клювань на воблери хижа риба досить успішно реагувала на блешні. А одна з риболовель цього року переконала мене остаточно, що обертові блешні повинні бути в моєму арсеналі й посідати почесне місце в коробках нарівні з іменитими японськими воблерами.

Рибалив того дня я не сам, а разом із Юрком та Мишком. Нас трьох об’єднує те, що захоплюємось ми модним на сьогодні твічінгом. Місцем лову обрали одну з приток річки Трубіж. Почали рибалити з дев’ятої години ранку. Юра, добре знаючи місця майбутньої риболовлі, сказав, що виходити на воду раніше немає сенсу. Щоб «пробити» більшу акваторію, роз’їхались у різні боки. Я разом із Юрою попливли вліво, а Мишко вправо.

Спочатку ми обловили мілководну ділянку, яка була обабіч від основного русла, а потім основну канаву з глибинами до двох метрів. З канави знову змістилися на неглибоку заводь, де глибина коливалася від тридцяти сантиметрів і до метру. Застосовували воблери різних японських брендів, таких як – Jackall, Megabass, ZipBaits, Smith, DUO. Ці воблери відповідали нашим умовам лову й були як для активної щуки, так і для пасивної, проте більше ніж тригодинне їх полоскання нікому з нас не принесло результату. Правда, Юрко дечого домігся. У нього було клювання щуки на ZBL System Minnow 123 від ZipBaits, але вона промазала по воблеру і вдарила в повідець. Також одна щучка супроводжувала Balisong 130 від Deps аж до човна, але на атаку так і не наважилась й, побачивши човен, швидко зникла в глибині.

Укотре передивляючись сумку з принадами, мій погляд зупиняється на невеличкій коробочці, у якій зберігаються блешні. Ще вранці, коли складав сумку на риболовлю, вагався, брати їх чи не брати, але все-таки взяв. Ну, думаю, чому б не спробувати половити на них. Вирішив причепити куплену взимку Blue Fox Original Vibrax третього номеру звичайного сріблястого кольору. До речі, така само блешня вже була в моєму арсеналі раніше, але перейшовши на ловлю воблерами, я її обміняв. Якось вона виручила мене на річці Ірпінь. Уполював я з її допомогою дві щучки закілушного розміру, тоді як мій товариш не бачив навіть клювань, та й інші мої принади «мовчали».

Знаючи, що Юрко кепкуватиме щодо моєї вертушки (він не визнає «заліза»), намагався, щоб він не бачив того, що я роблю. Оскільки рибалимо на неглибокій заводі, причепивши принаду, зробив пробні закиди, аби визначити швидкість проведення блешні, щоб вона чітко йшла над водною рослинністю не чіпляючись, вершинку спінінга при цьому підняв угору. Роблю вже десь п’ятий закид, кручу котушку й відчуваю, як блешня пелюсткою відбиває по підводних перешкодах. Саме в цей момент моя блешня ніби за щось зачепилась і я інстинктивно смикнув спінінгом. Від зачепу начебто звільнився, але все одно щось не те… Починаю вимотувати снасть і відчуваю, що на тому боці шнура щось тріпнулося. Підтягую ближче і бачу зубасту хижачку, яка тільки біля човна почала чинити опір. Я одразу ж помітив, що блешня була глибоко в пащі щуки, і шансів звільнитися у неї практично не було. Трохи стомивши її, приймаю руками.

Упіймавши трофей, подумав, що якщо це випадковість, то більше нічого не клюне, а якщо ні, то маю спіймати ще. Не зробив я і десяти закидів, як блешня знову наче за щось зачепилась… Вимотую снасть і знову мій зачеп почав оживати. Чергова щучка не залишилась байдужою до моєї блешні. Коли підтягнув до човна, щучка досить феєрично тріпала головою протягом десяти секунд, намагаючись звільнитись від принади. Цього разу хижачка зачепилась одним гачком за краєчок губи, але втекти їй не вдалось. Як і попередню, трохи стомивши, прийняв на борт руками. Що цікаво, впіймав я її в тому місці, де до цього пройшов воблером Юрко. Але у нього там клювання не було. Ця щучка, як і перша, була на вісімсот грамів.

Ловимо далі. Принаду вирішив не міняти, ще й запропонував Юрку одну з блешень зі свого арсеналу. Однак той відмовився й змінив воблери «мінноу» на «кренки». Я продовжив у тому ж дусі. Кручу ручку котушки у повільному темпі, іноді трошки прискорююсь. Через півгодини знову в’яле клювання, без чітко вираженого щучого удару. Знову невеличка щучка, грамів десь під чотириста, опиняється у мене в руках. Блешня засіла глибоко в пащі, але, на щастя, зябер не зачепила. Обережно витягаю блешню за допомогою екстрактора, і відпускаю малу у рідну стихію. Ще трохи половивши, як і домовлялися, завершили риболовлю. Я вполював три зубастих, а хлопцям так і не вдалося піти від нуля, використовуючи воблери. Результат риболовлі 3:0 на користь обертових блешень.

Воблери того дня пасли задніх, а блешня зробила мені всю риболовлю. Здавалось би, воблери є повною імітацією кормового об’єкту для щуки, а блешні незрозуміло що нагадують, але викликають у щуки зацікавленість. Враховуючи, що в більшості наших річок і водойм прозорість води досить погана, щука передусім знаходить свою потенційну здобич за допомогою органів бічної лінії. І саме обертова блешня створює той коливальний контур, який приваблює рибу навіть зі значної відстані.

Частіше найрезультативнішим є дуже повільне проведення. Обертову блешню потрібно проводити на мінімальній швидкості, тобто на межі збою роботи пелюстки. У цьому разі на спінінг передається мінімальна вібрація, хід блешні найменш упористий. Але зациклюватися тільки на повільному проведенні блешні не варто, іноді непогано працює проведення в середньому темпі, іноді в швидкому. Багато що залежить також від глибини занурення блешні та від риби, яку ловимо. Тому до лову на обертові блешні, як у принципі й на інші штучні принади, треба підходити творчо.

Обертові блешні є надійними та універсальними принадами для лову не тільки хижих, але й мирних риб по відкритій воді. З їх допомогою можна успішно ловити щуку, окуня, судака, жереха, головня, в’язя, форель та інших риб. Вони ефективні як під час активного клювання риби, так і в часи переважного затишшя. І секрет цієї ефективності дуже простий. Вібрації під час обертання пелюстки, звучання елементів оснастки серцевини блешні, гра за різної інтенсивності проведення, а також форма й колір (блиск) принади, не залишають рибу байдужою і викликають у неї підвищений інтерес.

Тож не забувайте про цей клас принад, вони обов’язково вас порадують хорошим уловом і, можливо, навіть урятують від провальних риболовель.