За лосем прийшли з "ЧК"

Тетяна Теличко

Грудень, 2017 рік

Мало хто звідти повертався. 9 листопада 2017 року Національна комісія з питань Червоної книги України ухвалила рішення про необхідність внести лося до Червоної книги (ЧКУ) (24 члени комісії з 31-го проголосували «за»). Як зазначив на своїй сторінці у Facebook міністр екології О.М. Семерак, забезпечив ухвалення Нацкомісією позитивного рішення щодо внесення лося до ЧКУ його заступник – В.Ю. Полуйко. Згідно з чинним законодавством після офіційного подання Нацкомісії Міністерство екології та природних ресурсів має видати відповідний наказ і зареєструвати його в Мінʼюсті, лише після цього рішення буде ухвалено остаточно.

Головним ініціатором внесення лося до ЧКУ був професор, д.б.н., заввідділу еволюційно-генетичних основ систематики Інституту зоології С.В. Межжерін. Як аргументом за внесення лося до ЧКУ він назвав зменшення чисельності виду порівняно з 1990-ми роками, надмірний рівень браконьєрства і застарілі методи полювання, а також значно більшу чисельність виду в сусідніх з Україною країнах. Перевагами внесення виду до ЧКУ Межжерін назвав серйознішу відповідальність за незаконне добування (одразу притягнення до кримінальної відповідальності), неможливість відновити полювання на червонокнижний вид без наукового обґрунтування, неможливість комерційного використання цього ресурсу: продаж м’яса лося в ресторанах. У підсумку пропонується надати лосю статус «вразливого» виду.

Хоча голосування було таємним, лунали під час засідання Нацкомісії доповіді і проти внесення лося до ЧКУ. Потрібно зазначити, що фахові вчені, які вивчають мисливську фауну, виступали проти внесення лося до ЧКУ, про що писали у відповідному зверненні. Як раніше зазначав директор Інституту зоології І.А. Акімов, бити на сполох варто лише тоді, коли чисельність лосів щороку буде зменшуватися. Внесення виду до ЧКУ є символом того, що держава ним опікується, однак насправді це не так – можливостей для того, аби, наприклад, зупинити браконьєрство, в держави зараз немає, говорив І.А. Акімов. Погоджувався з ним на засіданні Нацкомісії і к.б.н, заввідділу моніторингу й охорони тваринного світу Інституту зоології В.А. Костюшин, який зазначив, що включення до ЧКУ комерційно цінних видів є неефективним, оскільки далі для рятування виду не вживають жодних заходів.

Найголовнішим «плюсом» занесення виду до ЧКУ С.В. Межжерін уважає змогу позбавити чиновників Держкомплісгоспу можливості розпоряджатися цим ресурсом. Мабуть, це така собі «вендета» за те, що у 2011 році мораторій полювання на лося зняли без погодження з Нацкомісією. Але давайте зупинимось на питанні наукового обґрунтування цього рішення.

Як відомо, Мінприроди оголосило тендер на проведення дослідження щодо стану популяції лося в Україні (інформація з’явилася на сайті ProZorro 3.11.2017 р.). Із проекту договору між замовником і виконавцем цього дослідження ще раз переконуємося, що оцінки чисельності лося в Україні досить різні, тому неможливо спланувати адекватні заходи щодо його збереження та відновлення. Однак Нацкомісію відсутність наукового обґрунтування і достовірних даних щодо чисельності лося чомусь не спиняє, хоча очевидно, що ухвалення такого рішення як мінімум передчасне. Такий поспіх можна пояснити, наприклад, тим, що міністр екології все ж погодив частину лімітів на добування лося після того, як сам же спробував увести 25-річний мораторій. Це здійняло хвилю обурення серед «зоозахисників», отже, потрібно було якось викручуватися і притримуватись позиції затятого противника полювання загалом – забезпечивши ухвалення позитивного рішення Нацкомісією, Мінприроди після реєстрації наказу про занесення лося до ЧКУ анулює ліміти на його добування. Окрім того надання лосю статусу червонокнижного виду буде на руку Міністерству екології в питанні розширення територій ПЗФ, оскільки в місцях його скупчення можна буде створювати заказники, а відповідно до нового законодавства це означає, що полювати там буде неможливо взагалі.

Повертаючись до тендера ProZorro «Оцінка стану популяції лося європейського в Україні та розроблення рекомендацій щодо заходів його збереження та відтворення», варто звернути увагу на кілька важливих моментів. Перше, це дата проведення аукціону – 21.11.2017. Тут, як кажуть, «слідкуйте за руками», адже строк дії договору – до кінця 2017 року, причому проект кінцевого результату дослідження необхідно надати вже до 15 грудня. Отже, навіть менше ніж за один місяць виконавець має провести польові дослідження (по всій Україні!), підтвердити їх даними аерофотозйомки або результатами інших методів обліку з прив’язкою до конкретних територій, визначити статевовікову структуру популяції. Окрім того, необхідно розробити рекомендації щодо відтворення популяції з урахуванням екологічних особливостей регіонів України і здійснити цілу низку суто технічних завдань, наприклад, аналіз та узагальнення різних даних щодо популяції лося в Україні і формування отриманих результатів в електронному вигляді. Протягом 2018 року виконавець ще має супроводжувати впровадження результатів дослідження. Словом, виконавцю «оцінки стану популяції» не позаздриш, хіба що обіцяні 600 тис. грн стануть гарною мотивацією, однак чи можна припустити, що якість такого дослідження буде прийнятною?

Як бачимо, піар знову взяв гору над здоровим глуздом і науковим підходом.