Джиг-голівки – переваги й вади

Павло Старий

Грудень, 2017 рік

Маючи за плечима досвід риболовель тривалістю десятки років, нескладно самому розібратися в тих чи інших принадах, оснащеннях і гачках та обрати найбільш підходящі для певного виду риболовлі. Та коли ви тільки починаєте розбиратися в снастях або потрапляєте в місце, де ніколи раніше не ловили й де умови кардинально відрізняються від тих, де ви звикли рибалити, тоді й доводиться стикатися з проблемою використання певних гачків і тягарців. У цьому разі спробуємо розібратися, які джиг-голівки й за яких обставин краще використовувати рибалці.

Безсумнівно, що форма й маса джиг-голівки впливають на швидкість падіння силіконової принади. Тому для найоптимальнішого варіанта доводиться експериментувати з їхньою формою й вагою, пристосовуючи вибір до ситуації на водоймі. Адже залежно від усіх перерахованих вище факторів кардинально змінюється анімація принади під час проведення. А оскільки основними силіконовими принадами й найпопулярнішими серед рибалок на сьогодні є віброхвости й твістери – на їхньому прикладі й розглянемо застосування різних джиг-голівок у тих чи інших умовах лову.

У продажі можна знайти велику кількість різноманітних форм джиг-голівок, але перепробувавши майже всі, які можна купити, поступово довелося відмовитися від більшості форм лише тому, що крім цікавого зовнішнього вигляду, вони не мають більше жодних додаткових переваг, а найчастіше й програють тій же класичній джиг-голівці у формі кулі. Я використовую джиг-голівки з кількома видами фіксації принад. У формі конуса з ребрами, які утримують принаду на гачку, й у формі конуса або трубки із зубом. І ті, й інші досить непогано справляються з фіксацією принади, а якщо потрібно жорсткіше закріпити принаду, можна використовувати крапельку суперклею в місці стику принади й основи джиг-голівки.

Найпопулярніша, найуніверсальніша й усім відома форма джиг-голівки – кульова. Будучи, напевно, найпершою з тих, що з'явилися в продажі, вона дотепер утримує лідируючі позиції з використання рибалками, що практикують ловлю джигом. Її можна використовувати практично на всіх водоймах і майже в будь-яких ситуаціях. Джиг-голівки у формі кулі можна використовувати для лову як у водоймах зі стоячою водою, так і на ріках незалежно від глибини й швидкості течії. Варіюючи лише вагу й розмір гачка, можна ловити окуня, судака й щуку. І, що цікаво, кульова джиг-голівка найбільше підходить для лову, коли дуже важливий твердий удар по дну. Джиг-голівка у формі кулі найчіткіше відстукує дно й дає змогу здійснювати найчіткішу анімацію принади на течії, за винятком лову у відвіс, тому що за такої техніки силіконова принада на джиг-голівці у формі кулі працює у воді не дуже стабільно. Якщо віброхвіст на цій джиг-голівці проводять не під постійним тиском і не на натягнутій волосіні, він перекидається набік. Зазвичай це приводить до холостих підсікань.

Другою за стабільністю роботи й за уловистістю в мене після кульової залишається джиг-голівка «Регбі» – яка за формою нагадує м'яч для однойменної гри. Цю компактну голівку вдається відмінно закидати. Окрім того, вона швидко падає на дно. Через витягнуту в сторони форму вона під час контакту з дном не перекидається й залишається лежати майже рівно, і хижаки її легко заковтують. Голівка «Регбі» незамінна під час лову з човна у відвіс, біля свайних стінок або причалів, оскільки її можна майже безбоязно опускати на дно й повільно піднімати, не побоюючись, що вона перекинеться. Така голівка підходить для всіх видів силіконових принад.

Наступною джиг-голівкою, яку я використовую в риболовлі, іде джиг-голівка «Банан». Вона має низько розташований центр ваги, пелюстку, що додатково обертається, й тому особливо підходить для лову на озерах і ставках. Гачок під час контакту з дном залишається в піднятому положенні й дає змогу окуням і щукам безперешкодно заковтувати принаду. Завдяки незвичайній формі й пелюстці, що постійно грає, «Банан» можна швидко й активно проводити в середніх шарах води, особливо коли хижак налаштований на клювання й агресивно атакує принаду. Пелюстка завжди залишається додатковим подразником і часто виручає в моменти, коли хижак досить пасивний і не бажає атакувати принаду. Цю джиг-голівку зручно використовувати в дрібних мулистих водоймах. Завдяки продовгувато овальній формі вона під час контакту з мулистим дном не дуже швидко в нього пірнає. Швидкість її занурення у воді менша, чим джиг-голівок інших типів. Отже, у хижаків і на малій глибині є шанс встигнути схопити принаду. Я застосовую «Банан» особливо часто на невеликих водоймах, де часто можна піймати невелику, але досить активну щуку-травʼянку.

І останньою джиг-голівкою в моєму арсеналі залишається «Копитце», принаймні, така назва прижилася в нашій компанії рибалок, виходячи з її форми. Вона має перевагу через дуже низько розташований центр ваги. Завдяки цьому під час опускання джиг-голівки на дно гачок із принадою постійно спрямований угору, і порожніх підсікань майже не буває. Джиг-голівка «Копитце» універсальна, тому що завдяки своїй формі дає можливість здійснювати різноманітне, зокрема й планувальне, проведення. Також вона дуже гарна на гальковому або кам'янистому дні. У місцях, де багато каменів, вона найменше потрапляє між каменями й частіше вдається зробити якісне проведення без зачепу.

Якщо розглянути проведення з погляду облову конкретної локальної точки й ціль затримати принаду в зоні видимості риби якомога довше – краще використовувати важчу джиг-голівку. З важким обважненням виходить коротша фаза підйому й падіння принади на дно. Це потрібно, щоб спровокувати на клювання судака або окуня, які не особливо активні й стоять на місці. З важкою джиг-голівкою принада завжди залишається в уловистій зоні. Лов із надважкою джиг-голівкою особливо рекомендується в тому разі, коли клювання мляве. Завдяки короткому твердому удару джиг-голівки об дно й новому підйому скаламучуються донні відкладання, які навіть інертних риб схиляють до агресивних клювань. І, навпаки, під час лову на віброхвіст із занадто легкими голівками принада дуже швидко піднімається й зникає з поля зору хижака. Але якщо риба активна, то довга фаза падіння під час лову з легшими голівками дає більше клювань. Водночас, з одного боку, вдається обловити більшу площу, з іншого – принада на легкій голівці рухається природніше й нагадує рибку, що рятується втечею. Із легшими джиг-голівками частіше можна ловити щук і окунів, водночас судак віддає перевагу частіше принаді на важчому обважненню.

Водночас, із формою й вагою джиг-голівки на поведінку оснащення під час занурення великий вплив має й форма самої принади. Принада із широкою лопатою хвоста стане падати повільніше, ніж віброхвост із вузьким хвостом або слаг, незважаючи на однакову масу джиги-голівки. Схоже діє й форма тіла принади. Віброхвіст із вищою спиною має у воді більший опір і падає повільніше, ніж більш вузькотілий або черв'ячного типу. Під час швидкої фази падіння принаду слід проводити за допомогою котушки й спінінга. Вудлище тоді завжди має бути приблизно під кутом 90° до води. Роблять різкий ривок спінінгом приблизно на півметра, далі два-три швидкі оберти ручкою котушки, а потім пауза. Часто час падіння принади становить усього одну-дві секунди з важкими тягарцями. Цього цілком достатньо для клювання активної риби. Якщо ж потрібно збільшити паузу – слід зменшувати тягарець або використовувати товстіший шнур. Якщо дно достатньо тверде й немає корчів, можна використовувати волочіння принади по дну, що періодично дає досить гарні результати. А якщо ви використовуєте червʼяка, то краще обрати важчий вантаж і робити проведення винятково вудлищем, підкидаючи й волочачи тягарець із принадою по дну, не забуваючи про паузи після ривка.

Також реалізація на джиг-голівку значно вища, ніж на офсетний гачок. Хижакові не доводиться продавлювати тіло принади під час клювання, і підсікання з відкритим гачком ефективніше. Головне підібрати розмір гачка так, щоб він виходив трохи далі від середини тіла принади.