Самозарядка чи двостволка?

В. Урсул

Червень, 2017 рік

Це питання мисливці почали ставити, коли вже у другій половині ХІХ століття з'явилися багатозарядні гладкоствольні мисливські рушниці. Лідерами на цьому шляху були американські зброярі, що створили першу гвинтівку, у якої затвор мав поворотну пружину. Не можна не згадати тут і рушниці з рухомим цівʼям, яким перезаряджали зброю й установлювали ударник затвора на бойове зведення.

Поява самозарядних рушниць тільки загострила питання вибору. І в наш час ця проблема залишилася актуальною. Серед систем багатозарядних рушниць у сучасній мисливській практиці превалюють напівавтоматичні системи, які дають змогу стрільцеві виконувати постріли тільки натисканням на спусковий гачок доти, поки не закінчаться набої в магазині рушниці. Безсумнівно, у деяких видах полювань у таких рушниць незаперечна перевага над однозарядними й двоствольними рушницями. Давайте спочатку ознайомимося з думкою фахівців збройової справи щодо цього питання, а потім розберемося самі, у якому виді сучасного полювання, яка системи (напівавтоматична й двоствольна) краща для наших мисливців.

Відомий фахівець збройової справи Володимир Ієронімович Маркевич ще сторіччя тому передбачив майбутню популярність напівавтоматичних багатозарядних систем мисливської зброї. У своєму фундаментальному науково-популярному виданні «Спортивна й мисливська стрілецька зброя» автор висловив свою позитивну думку про напівавтоматичні рушниці так: «Бажаність поширення серед мисливців нашої країни дробових автоматичних рушниць не треба доводити. Такі рушниці дуже цікаві в спортивно-мисливському сенсі, вони значно розвивають спритність і стрілецьку вправність мисливця під час стрільби по дичині; за сприятливих умов він має можливість зробити кілька влучних послідовних пострілів.

На стендовій стрільбі по тарілочках можливі різні комбінації пуску кількох тарілочок. Для стрільби по великих і небезпечних звірах, як ведмідь, тигр, кабан, автоматична рушниця, заряджена кулями Віцлебена, Бреннеке, Якана або Ширінського-Шахматова, у багатьох випадках виявляється досить бажаною й корисною зброєю. Крім того, у нашу епоху автоматизації армії стрільця-автоматника високої кваліфікації скрізь цінують».

Дозволю собі зазнчити, що саме Маркевич першим зі своїх колег-зброярів побачив, що ці рушниці матимуть широку популярність серед мисливців. До нього думка була дещо іншою. Наприклад, А.В. Тарнопольский, що видав під псевдонімом Цивільний інженер у 1913 році в Москві року книгу «Сучасна дробова мисливська зброя (практичне керівництво для рушничних мисливців)», не бачив переваг цих моделей у полюванні. Про що у фінальному розділі книги, що має назву «Майбутнє автоматичних дробовиків», автор висловився так: «Спробуйте ж комбінувати на полюванні набої з різним за величиною шротом у магазині вашого автоматичного дробовика! Є, звичайно, і інші причини невеликого успіху автоматичних дробовиків – це їхня зайва вага через набої, що розміщені у магазинах, це обумовлює його неврівноваженість, крім того, коли ви робите з магазинки перший постріл, у ній розміщено 5 набоїв; коли підкидаєте до плеча під час останнього пострілу, вага рушниці вже трохи змінилася, що не може не впливати на влучність стрільби; кожен досвідчений мисливець знає, яка різниця в успіху стрільби відбувається під час зміни важкої рушниці на легшу: із легшої спочатку стріляти в лет набагато складніше.

Я не супротивник автоматичних дробовиків, навпаки, я їх перший вітав, але водночас думав завжди, а тепер і переконаний, що навряд чи вони коли-небудь, навіть у дуже віддаленому майбутньому, витиснуть двостволку. Для осіб, яким кошти дозволяють мати, крім двостволки, ще й автоматичний дробовик, такий може подарувати досить задоволення, але людям з обмеженими фінансовими можливостями, людям, які можуть мати тільки одну рушницю, я вважаю обовʼязковим сказати: якщо вам необхідна нова рушниця – придбайте двостволку».

Схожу думку про самозарядні рушниці висловив і визнаний авторитет збройової справи Сергій Олександрович Бутурлін у своїй відомій праці «Дробова рушниця й стрільба з неї». Там сказано: «Магазинка звичайних типів дає змогу швидко повторювати постріли, що іноді дуже цікаво й заманливо, зате магазин уже вносить і обважнення, і ускладнення системи, і подорожчання. Особливої користі для полювання я в них не бачу.

Магазинки, самозарядні або автомати (з цих «дробометів» старий браунінг значно зручніший та кращий за більш новий вінчестер, і дуже якісний та зручний шведський Шогрен, який більше не роблять) справжнє диво гостроти розуму й технічної досконалості. Їх є безліч зразків, що діють і силою віддачі, і силою інерції окремих частин, і роботою відведених газів, і іншими способами. Але для мисливця жодної необхідності в таких пристроях немає, усі ці системи складні, тому й важкі, схильні частіше засмічуватися, ламатися й псуватися й вимагають ретельнішого догляду, ніж простіші механізми. Крім того, з ними не можна користуватися напівзарядами, важко користуватися чорним порохом, і вони викидають гільзи, які зазвичай при цьому губляться. Виходить, більшості мисливців автомати не підходять.

У всякому разі, жодна магазинка (навіть автоматична) не дає змоги так швидко й правильно випустити 2 заряду поспіль, як двостволка. У двостволки ще та перевага, що яке-небудь випадкове псування (зламаний бойок, бойова пружина, що лопнула) перетворює магазинку з усім її запасом набоїв на просту палицю, а у двостволки залишається другий ствол із другим замком у запасі. Під час полювань по перу якісна магазинка дає змогу подеколи робити дуже гарні постріли: узяти 5 качок із пролітної зграї 5 пострілами й т.п., зате двостволка дає змогу мати відразу напоготові два різні заряди, наприклад, із бекасинником і з великим шротом або з кулею».

Неможливо не дослухатися до думки корифеїв збройової справи під час вибору системи мисливської рушниці, із якою ви будете виходити в поле для добування свого заповітного трофея. Тому головне, на чому має ґрунтуватися ваш вибір, – це різновид дичини, якій ви віддаєте перевагу у вашій мисливській практиці, а також вид полювання на неї або спосіб дрбування.

У певних видах полювань або способах добування дичини, у процесі яких мисливець для стрільби з рушниці застосовує однотипні боєприпаси (наприклад, набої з одним номером шроту або кульові набої) найкраще використовувати самозарядну рушницю. Це дасть змогу мисливцеві у разі необхідності виконати три постріли, а не два, як це буде регламентовано двостволкою. До таких видів добування трофея належить полювання на копитних, де стрільба, згідно з вимогами нашого законодавства, дозволена тільки кулею. Про полювання на гусей із засідки на кормових полях і говорити нема чого, самозарядні рушниці тут просто незамінні. До плюсів цих рушниць необхідно додати й ще один нюанс, важливий під час далекого дробового або кульового пострілу. Одноствольні рушниці (а в напівавтоматів ствол один) забезпечують точніше ураження цілі, також за купчастістю осипу дробового снопа (у разі правильного добору складу боєприпасів) ці рушниці перевершують двостволки. Зручні багатозарядні напівавтомати й під час полювання на перельотах по водоплавній дичині на великих водоймах. Підходять такі рушниці й для полювань, на яких користуються допомогою підрушничного собаки, і добувають один вид дичини, а всі постріли по ній виконують приблизно на одній відстані. Також під час добування голубів із засідки на кормових полях або біля місць їх відпочинку й водопою напівавтоматичні рушниці розширюють можливості стрільця. Мисливцеві не потрібно мати великого практичного досвіду, щоб правильно осмислити щойно сказане.

Але є види полювань, у яких зненацька на пострілі може виявитися дичина різного розміру або доводиться виконувати постріл на різних відстанях. Наприклад, під час полювання на зайця важко вгадати заздалегідь підніметься він буквально з-під ніг мисливця чи доведеться стріляти по ньому з відстані 35-50 метрів. У таких випадках ви маєте бути готовими виконати постріл одним із набоїв не тільки з різними способами спорядження, але також спорядженими різними розмірами шроту. Бродове полювання на водоплавних пернатих і лугову дичину в болотних угіддях також припускає постріл різними набоями. У процесі такого полювання ви повинні бути готовими виконати постріл, як по качці, що налітає, так і по качці, піднятій вами із заростей водної рослинності. Але вам може трапитися й водяна курочка на відкритому плесі болота, баранець або дупель, що зірвалися з-під ваших ніг під час переходу від болота до болота. Тому тут і потрібна готовність пострілу різними набоями, спорядженими різними номерами шроту. У таких випадках саме двоствольна рушниця матиме більшу перевагу. Саме вона надасть вам можливість вибору набою для першого пострілу.

Про це понад тридцять років тому В. Шостаковський у статті «Самозарядні мисливські рушниці», розмірковуючи про те, що краще – напівавтомат чи двостволка, дуже правильно сказав: «…Однозначно відповісти на це запитання неможливо, тому що це два різні типи рушниць, кожному з яких властиві й достоїнства й вади. Очевидно, найпоширенішим видом зброї в недалекому майбутньому для більшості мисливців залишаться двоствольні рушниці, а самозарядну зброю будуть використовувати люди з вищою технічною підготовкою».

Те, про що ми щойно розмірковували, можна назвати класикою жанру. А кожен мисливець має право обрати ту систему мисливської рушниці, яка найбільше підходить йому за смаком та особистим розумінням процесу добування дичини, тобто рушницю, яка буде йому найбільш зручною. Ніхто ж не може заперечувати, що в будь-якому виді полювання можна користуватися навіть одностволкою, адже головне в досягненні успіху на полюванні – це вміння правильно підібрати боєприпаси, мати гарну стрілецьку підготовку й багаторічний досвід практичної, і бути добре знайомим зі звичками дичини.

Та все ж під час вибору зброї для полювання не зневажайте порадами фахівців, наведеними тут у цитатах.