Ще раз про попла-попер

Володимир Яковлєв

Травень, 2017 рік

Ні для кого не секрет, що в наших водоймах риби стає все менше. Іноді можна весь день проходити зі спінінгом і нічого не зловити. Наприклад, я спочатку з трофейної риболовлі перейшов на ультра-лайт (дрібненької риби таки більше й її легше зловити, ніж судака або велику щуку). Але й з окунем останніми роками стало складно… Водночас краснопірка – досить розповсюджена риба. При цьому витягувати її так само цікаво, як і трохи більшу за розміром форель – опір вона чинить надзвичайно активний. Правда, треба враховувати, що краснопірка здебільшого тримається в заростях очерету та іншої водної рослинності й на відкриті ділянки водойми виходить рідко.

Декілька років тому я вже розказував про свій досвід застосування на риболовлі такої цікавинки, як попла-попер. Як багато хто знає, придумав це чудо любительського вилову риби відомий риболов-аматор Віктор Омельченко, знаний у певних колах під ніком Грузок. Він же виготовляє, реалізує та розповсюджує це пристосування (деякі називають попла-попер «приманкою», але я не погоджуюся з таким формулюванням) для ловлі риби.

На цей час у мене вже накопичився певний досвід застосуванням попла-попера (надалі – ПП). А ось в останні дні березня цього року, під час чергової риболовлі з його допомогою, я побачив поруч рибалок, які якось дивно ловили рибу з застосуванням ПП. Я помаленьку собі тягав краснопірок, а горе-рибалки лише створювали шум на воді своїм попером. При цьому вони намагалися весь час підкинути свою «галасливу» штукенцію ближче до мого сектору, що мене певною мірою дратувало. Через деякий час «полоскання» в воді своїх «цяцьок», один із рибалок підійшов до мене поцікавитися, як це я так успішно ловлю на свій ПП. Він розповів, що вони спочатку намагалися ловити на коливні блешні, але безуспішно, й потім, побачивши мої успіхи, перейшли на свої саморобні ПП.

Рибалка подивився, як я ловлю на ПП, поставив навідні запитання, після чого я зрозумів, що він намагався ловити на ПП як на звичайний попер, а він зрозумів з моїх відповідей, що так робити не треба.

Саме після цього випадку я й вирішив ще раз розказати про риболовлю на ПП. Загалом уважають, що ПП створено для лову краснопірки, але мій (і не тільки) досвід його застосування доводить, що з його допомогою можна зловити й головня, й окуня, й навіть щучку. Просунутіші вмільці виловлювали на ПП карася, коропа та інших мешканців наших рибних водойм.

Отже, наші читачі пам‘ятають, що ПП можуть бути як оригінальними – розроблені та виготовлені автором – Віктором Омельченком, так і саморобними, які наші рибалки вже почали виготовляти самотужки. Я також виготовив ПП власноруч, розпилявши магазинний 10-грамовий поплавець на дві заготівлі, в які вклеював дріт з двома петлями так, щоб останні були розташовані попереду та позаду ПП. Потім довантажував ПП з «черевної» частини однією-двома свинцевими дробинками, фарбував і покривав лаком для яхт.

Робив я ПП самостійно не через брак коштів (загалом, думаю, не дуже зекономив, особливо враховуючи свій час). Просто хотів зробити важчий ПП, щоб закинути його подалі, «де риби більше». Нагадаю читачам, що автор виготовляє його в двох моделях: великий (БПП – «большой») та малий (МПП). Перший має довжину 30 мм і масу 3,7 г, а другий відповідно 23 мм і 1,8 г. Безумовно, мої за масою (та й довжиною) виходили значно важчими – у два й більше разів. Але слід враховувати, що не часто доводиться закидати ПП дуже далеко, зазвичай ця відстань становить 5-25 метрів, тому оригінальні БПП та навіть МПП із цим завданням можуть упоратися. Зовнішній вигляд, безумовно, в авторського оригіналу значно кращий за мої вироби, хоча, думаю, деякі читачі зможуть зробити не гірше. До речі, Омельченко виготовляє свої ПП із полімерних матеріалів, а не з деревини, як я. Фарбує він їх автомобільною емаллю. Я ж фарбував свої гуашшю, а потім, після висихання, тричі занурював у яхтний лак (між кожним занурюванням виріб висихав добу).

Оригінальні МПП виготовляють у трьох кольорах: жовтий, білий або червоний мухомор (мухомором їх прозвали, мабуть, через те, що на тлі основного кольору нанесені чорні цятки). БПП роблять у двох кольорах: жовтий і червоний мухомор.

Свої я фарбував дещо інакше: черевце – блакитним чи світло-блакитним, щоб були менш помітними на поверхні води знизу, ту ж частину, що над поверхнею води – або жовтим, або червоним, або помаранчевим (останній колір учені вважають таким, який наше око бачить найкраще). А загалом, враховуючи, що у всіх різний зір та й умови ловлі різні, колір ПП краще підбирати експериментальним шляхом.

До тіла ПП залишилося додати повідець із гачком. На одному боці повідця, протилежному від гачка, роблять звичайну петлю завдовжки один-два сантиметри, за допомогою якої його кріплять до металевої петлі на тілі ПП методом «петля в петлю». Довжина повідця, із досвіду, не повинна бути коротшою ніж 15 см, а найбільшу довжину визначати вам. Я зазвичай роблю завдовжки 25–30 см. Товщина повідця – що тонший, то краще. Але, враховуючи, що нерідко ПП закидається в густі зарості, то зменшення товщини має обмежуватися. Якось я намагався застосувати зимову волосінь завтовшки 0,09 мм, але обриви відбувалися досить часто. Думаю, діаметр 0,12 мм найвигідніший. Гачки використовував різних кольорів, це не дуже впливало на активність клювання. А ось розмір їх дещо залежить від виду насадки, яку буде застосовувати рибалка. Деякі рибалки використовують живу насадку – мух, опаришів, мотиля, навіть хрущів (у останньому випадку раджу збільшувати повідець до 50 см), а також рослинні насадки. Але я вважаю це не зовсім спортивним методом лову й застосовую штучні приманки. Найвдалішими для цього вважаю їстівні силіконові приманки Akara MEGA Solttail A0. Вони мають розмір від 10 (лялечка) до 18–20 мм (личинки, опариш). Кольори: olive, white, luminous, ruby. Кількість приманок у пакетиках, що щільно закриваються, від 20 до 40 штук. Я віддаю перевагу личинкам чи опаришу кольору white у розмірі 18 чи 20 мм. На перший розмір ловиться все, а більший я використовую влітку та восени, коли хочу трошки «відсікти» дрібну рибку. А взагалі ловив на всі кольори та розміри приманок зазначеної фірми.

Приманку на гачок зазвичай насаджую так, як і силіконові приманки на гачок джига. Гачок беру такий, щоб цівка гачка дорівнювала 2/3 тіла штучного опариша, а ширина його дозволяла жалу виступати над тілом приманки на 1,5–3 мм. Голівка гачка може бути у вигляді лопатки чи кілечка – це на ваш розсуд. Пробував насаджувати приманку на гачок із товстого боку, із тонкого, а також гачком поперек тіла. Перші два способи переважні, а останній показував трішки гірші результати.

У яких місцях найкраще ловити краснопірку із застосуванням ПП? Автор ПП пропонує обловлювати маленькі «віконця» серед латаття, водоростей або рідкого очерету. У цілому я погоджуюся з ним. Водночас ловити можна поблизу виходу до поверхні води рдесника, хоча останніх може бути й не видно над водою. Окрім того, на поверхні води нерідко скупчуються різні залишки водної рослинності, які утворюють щось подібне до маленьких острівців, які іноді чіпляються за верхівки вищої рослинності. Ось поблизу таких острівців теж можна очікувати впіймання не тільки краснопірки, поблизу їх я ловив окунів, дрібненьких щупачків, а також головнів.

І не слід думати, що на вільних від водоростей просторах води краснопірки немає. Уважно придивіться до поверхні: якщо на ній видно кола, що утворює рибка, яка щось збирає з поверхні, то тут теж можна чекати успіху. Так, перших краснопірок у цьому році я почав ловити 11 березня саме на чистій поверхні, закидаючи ПП якомога ближче до місця, де утворювалися згадані кола. І жодної рослинності на поверхні ще не було видно! Заради справедливості треба зазначити, що рослинності в цей час на воді взагалі ще мало. Та все ж серед рослинності краснопірки може бути значно більше!

Ще є сенс підкидати ПП під гілки дерев, що звисають над водою. Тут можна зловити не тільки краснопірку, але й головня чи інші риби. А одного разу я знайшов маленький мілкий струмочок, який неспішно перетікав із одного ставка до іншого через дві стіни рослинності, які слугували йому за береги. Довжина його була десь метрів 30–35, а завширшки він був не більше ніж три метри. Я пустив свій ПП за течією, іноді керуючи напрямом його руху за допомогою шнура. ПП майже доплив до виходу зі струмка до нижнього ставка й раптом різко пішов убік! Повертати назад ПП разом із впійманою рибкою було дещо складно через берегові зарості, але я таки витяг головня масою не менше ніж 600 г!

А тепер давайте розглянемо, яким методом застосовувати ПП для вилову риби. Автор виробу тому, мабуть, і назвав його попла-попером, що одним із методів, яким він пропонує ловити рибу своїм виробом, є застосування нешвидкого поперного проведення з деяким паузами (якщо краснопірка активна) або нечастими ривками з паузами секунд по 5. Можливо, мені траплялася не така активна риба, але через деякий час у мене створилося враження, що поперні «бульки», скоріш за все, більше лякають рибку, ніж додають їй активності та азарту. Зараз я застосовую таку методику: закидаю ПП якомога ближче до рослинності або трохи далі, якщо риба не схопила приманки, як кажуть, «з льоту», даю рибці трішки заспокоїтися (секунд 8–10), а потім або легенько й нерізко просуваю ПП на кілька сантиметрів, або роблю плавну потяжку кінчиком вудлища сантиметрів на 5–10. Далі знову роблю паузу на 5–10 секунд.

Якщо потрапляю поряд із острівцем із рослинності та сміття на поверхні води, то намагаюся провести ПП поруч із ним з його підвітряного боку: там зазвичай стоїть риба, яка чекає на якусь їжу, що може бути здутою вітром із цього острівця. Принаймні, я прийшов до такого висновку…

У разі, коли ви ловите рибу в якійсь затоці, то під час вітряної погоди краще закидати ПП під рослинність, до якої вітер здуває все, що висить у повітрі чи є на поверхні водоймища, куди він зганяє рослинність та дрібних комах, пух із рослин та іншу поживу. До речі, краще за все, враховуючи легкість снасті, ставати таким чином, щоб закидати ПП за вітром – і летить далі, і шнур менше видувається.

Ловити краснопірку можна впродовж усього світлого часу доби. Був випадок, коли я ловив її в таку темряву, що ледь бачив свого «білого мухомора» за 7–10 метрів від себе. А рибка клювала майже з падіння!

Ще відмітив таку закономірність (на достовірність не претендую, але...): на спокійній поверхні води краснопірка клювала частіше, ніж під час наявності хвиль. Принаймні, мені так здалося.

Можу ще сказати, що місце ловлі краснопірки з допомогою ПП можна підгодувати, як і під час інших способів лову риби. Але я цього особисто не робив: на мою думку, це не зовсім спортивно, до того ж зазвичай вона й так клює!

Які снасті використовувати для ловлі краснопірки (та інших видів) за допомогою ПП? На мою думку, це має бути ультра-лайтове спінінгове вудлище відповідного тесту в залежності від маси вашого ПП. Довжина вудлища: якщо для ловлі на відкритих просторах, то я використовую вудлище 210–240 см. Під час ловлі з берега, який сильно заріс кущами чи деревами, краще використовувати вудлище десь 150–170 см завдовжки, щоб менше чіплятись за гілки довколишніх кущів. Усе одно далеко закидати сенсу немає, рибка стоїть на відстані 7–20 метрів. Водночас у сильно зарослих місцях перед закиданням раджу уважно оглядати простір позаду себе, щоб не зачепити під час закидання якусь гілку та не порвати оснастку.

Котушка в мене для такої ловлі розміром 1000 (хоча застосовував і 2500), шнур не більше 0,128 мм (краще тонший, але для ловлі краснопірки не бачу сенсу використовувати дорожчий шнур). Останнім часом використовую флюорокарбонову волосінь, яку зазвичай деякі рибалки використовують для ловлі форелі на ставках, із тестом на розрив 2 Lb (розмір №0,5, діаметр 0,117 мм). Мене вона влаштовує! На кінець ліски прив'язую дрібну застібку «американку» з вертлюгом, до неї чіпляю ПП. Коротко та без реклами – десь так!

Упевнений, що коли ви спробуєте ловити цю жваву та всюдисущу краснопірку без застосування живої наживки, докладаючи свої навики для анімації силіконового опариша, а впіймавши, відчуєте її активний опір, то для більшості своїх риболовель у теплу пору року будете застосовувати саме ПП!