Вітчизняне словництво зброї: «Капуцинка»

В'ячеслав Артеменко

Лютий, 2018 рік

 

У Lehrbuch für Jäger («Підручник для мисливця», 1817) Гартіга визначення «капуцинка» стосується оправи (гарнітуру) рушниці. Так, 1825 р. фірма Heinrich Anschuss et Sohne із Зуля серед інших моделей пропонувала «гарну просту рушницю з англійським сірим замком із вальцем та з латунною капуцинською ложею» за 15-18 талерів.

Коли ми розглянемо опис рушниці/штуцера в Бобятинського («Наука ловецтва», Т1, 1823), то помітимо, що він вживає відомі нам визначення дещо інакше. Зокрема це стосується слова «антабка». Зараз це «вухо», «вічко», що через нього протягують пас на зброю. Бобятинський же називає «антабками» сучасну спускову скобу – «антабка, що покриває цингель», також затильник – «антабка в тилу кольби (приклада)», та наконечник ложа – «антабка при штефлю (шомполі)». Очевидно, що це старовинні визначення.

У словнику Кнапського (1641) слово antaba пояснено як Rekoiesc (ручка). Стосовно зброї слово «антаба» вживає Ян Декан в «Архелії» – перекладі з німецької артилерійського трактату Дієго Уфано (Diego Ufano, 1643). Там воно є синонімом слова «дельфін» – парний ухват на тілі гармати для її перенесення.

Лінде у своєму словнику (1807) виводить слово antaba від німецького die Handhabe. У сучасній йому московщині відповідними були «ухватъ», «захватъ». Він же пояснює значення цього слова щодо зброї: «У стрільби, флінти, пістолета – obla’k, der Bugel an einer Flinte, Pistole». Із польської слово «антабка» перейшло до москвинської, де його стали вживати в звичайному для нас значенні.

Отже, за підручником Гартіга: «Гарнітур шомпольної рушниці складається із затильника, спускової скоби, бляхи на гвинти замка (прилеглої до замкової бляхи), шомпольних трубок, завісів (вічок на пас). Коли більшість цих частин, за вийнятком завісів, та гнізд на гвинти замка, зроблені з дерева та рогу, така оправа називається Kapuziner-Garnitur. Подібна оправа має вигоди, вона непомітна для звіра, узимку не така холодна, як металева».

Себто визначення «оправа-капуцинка» більше стосувалося штуцера. Як пише Бобятинський: «Антабка, що покриває цингель, робиться зазвичай на інших фузіях металевою, але до штуцера належало б, аби з того самого дерева була б вирізана, що і його осада. Стріляння зі штуцера буває тільки до грубого звіра, на котрого найчастіше полюємо взимку, а звідти дерев’яна чи рогова (скоба) незрівнянно на той час зносніша і жодного блиску відстрашаючого звіра не виказує, вигіднішою здається. Інші антабки, як наприклад, при штефлю і в тилу кольби можуть бути металеві».

У підручнику Гартіга гарнітур штуцера описаний як «дерев’яний або з білої міді, чи з чистої латуні, бо інші сплави ковзають під вологою рукою». Імовірно, характеристика «капуцинська» пов’язана з брунатним кольором хабіту ченців-капуцинів. Принаймні, у цьому значенні кольору вона використана щодо кави-«капучіно» та мавп-капуцинок.