Різдвяні трофеї

Павло Старий

Лютий, 2018 рік

Перебираючи в пам'яті риболовлі на Десні протягом останніх 10 років, так і не зміг згадати, коли мені вдавалося половити хижу рибу на джиг із човна безпосередньо перед і навіть після Нового року. До цього часу ріка вже завжди була під кригою, і до Різдва давно проходив так званий першолід.

Але цього року все абсолютно інакше. Повна відсутність морозів, рясні дощі, сніг, що кілька разів випав і розтав, – наповнили Десну до країв і, якщо не помиляюся, то навіть подолали весняний рівень. Десна  як ніколи повноводна, широка й дуже цікава. Місця, де зазвичай тримався рівень води 3-4 метри, стали повноцінними ямами до 7 метрів, перекати на 5 метрах перетворилися на пупки на 9-метровій глибині, а стандартні 10-метрові ями місцями доходять до 14 метрів. Тобто все дуже кардинально помінялося протягом дуже короткого періоду і вода постійно й стабільно прибуває. Дуже суттєво змінилася й сила течії в усіх місцях. Відповідно, і риба почала швидко реагувати на ці зміни й змінювати свої місця стоянок, освоювати нові, перспективніші ділянки. І рибалці потрібно швидко перелаштовуватися й шукати хижу рибу в зовсім нестандартних місцях, вірніше в зовсім інших, що кардинально відрізняються від звичних для них, місцях.

Крім глибини, швидко змінюється й сам рельєф дна. Ріка дуже інтенсивно миє берегову лінію, засипаючи прибережну зону піском і мулом, а потужна течія замиває прибережні корчі, де налаштувалися зимувати судаки зі щуками. Відповідно, риба починає інтенсивно переміщатися в пошуках нових, зручніших місць стоянок, попутно активно поповнюючи жировий запас, тобто починає харчуватися у зв'язку з переміщенням. Ті з рибалок, хто зрозумів ситуацію, можуть досить непогано відловитися в цей час досить заліковими судаками й щуками із човна на джиг. Але для цього, звичайно, доведеться трохи подумати над тим, де може бути риба в цей день, і що такого смачненького їй запропонувати із принад.

Обмовлюся відразу, що практично всі літні й весняні принади передріздвяний тиждень повністю ігнорувалися як судаком, так і щукою незалежно від їхніх забарвлень і в більшості випадків розмірів. Зараз, як ніколи раніше, настав час укрупнюватися в розмірі принад до максимально можливого й комфортного під час закиду й проведенні. Про це по черзі.

Снасті. Враховуючи збільшення глибини й значну силу течії, а також виведення риби в цих умовах, зі спінінгом потрібно відразу перестрибувати на кілька позицій угору. Тобто за нижнім тестом краще починати грамів із 25 і до 60. Зріст теж від 2.30 і вище, стрій, звісно, швидкий. І ще, зверніть увагу на діаметр кілець – що вони більші, то краще. Більші кільця менше обмерзають і додають комфорту в таких екстремальних умовах лову.

Тягарці особисто в мене перестрибнули зі звичних 30 у будь-яку пору року лову на Десні до 45-55 грамів плюс принада. Водночас нижньою, комфортною межею ваги тягарця для впевненого простукування дна в половині випадків залишилися 40 грамів плюс принада.

Шнур міняти не довелося. Звичний ПП діаметром 0.15 мм цілком справляється з поставленими завданнями. Досить добре вилітає, терпить роботу із черепашками й цілком міцний для виведення, часом навіть дуже екстремального, із затягнутим наглухо фрикціоном котушки на глибинах 7-10 метрів буквально під час виривання риби після клювання з неабияких корчів. Повідці я принципово не використовую під час цілеспрямованої ловлі судака, тому що вважаю, що вони зовсім не приносять користі й трохи погіршують гру принади. Але це особисто мої думки і всіх, хто вважає інакше, переосмислювати свої звички не закликаю.

Принади. На цьому етапі все досить туманно й невизначено, але вже виробляється певна система із власних спостережень протягом останніх десяти риболовель, що відбулися з 20 грудня до 14 січня цього року. Так, проміжок досить короткий, але саме в цей період і сталися всі найпотужніші зміни з Десною і з рибою. Як я говорив раніше, практично повністю замовкли майже всі принади, за допомогою яких вдавалося ловити окуня з весни й до осені. Модельний ряд, колірна гама, розмір найбільш ходових принад став рибі нецікавим, у всякому разі, у мене й моїх напарників по риболовлі. Зате стали працювати ті принади, які нікуди не поспішали, лежали в сумках і очевидно чекали най свю зоряну години.

Почнемо з розміру. Усе, що менше від 3.5 дюйма, не приносить успіху. Чудово працюють принади, починаючи з 3.8 і закінчуючи 6 дюймами (більшого розміру в моєму арсеналі немає). Але використовуючи принади такого розміру, не дрібніть із тягарцями. Якщо на 3.8 цілком вистачить 40 грамів, то на 6 дюймів не варто ставити менше ніж 55, тягарець просто не потягне принаду з потрібною їй швидкістю під упливом течії на великих глибинах. Відповідно, зросте пауза й подання принади дуже зміниться. З'являться непотрібні зависання в товщі води, тоді як судакові потрібна швидкість, ритм і удар по дну. Удар – це найважливіше, у жодному разі не зневажайте їм. Що чіткіший і дзвінкіший удар по дну тягарцем – то більше шансів на якісне клювання судака, до того ж трофейного. Судак не любить підбирати принаду, що лежить або планує в товщі води, на відміну від щуки. Судак любить наздогнати й з'їсти. Швидко, нахабно й упевнено. У цьому й полягає вся привабливість судачиного клювання.

Що стосується кольору – можу виділити три напрями, у яких варто експериментувати на цьому етапі: темна вишня (слива), болотно-зелений, білий із темними блискітками або молочний. П'ять із десяти останніх риболовель на Десні в різних місцях вистрілювали саме цими кольорами, причому в різних порядках. Але, як правило, починали (вранці) і завжди закінчували ловлю (увечері) білим або молочним кольором принад. До того ж різка зміна темного на білий 100% приводила до клювання судака або щуки. У нас працює такий цикл: із 7 і до 11 ранку – білі й білі із блискітками. З 11 і до третьої години дня темна вишня, слива й болотні. Із другої і до п'ятої вечора, до сутінків – знову білі, але частіше молочного кольору принади. До того ж зміна принад може бути абсолютно хаотичною в будь-якому проміжку лову, але колірну спрямованість рекомендую витримати: ранок і вечір – білі, день – темні й болотні.

Види принад теж можна умовно розділити на групи, але виділити можу теж усього кілька: раки, ріпери, слаги.

Раків потрібно виділити в окрему категорію. Не буду рекомендувати якісь певні моделі, але бувало в розмірі 4 дюйми вони творили дива – кілька клювань поспіль цілком важких деснянських судаків саме на раків як у мене так і в товаришів по риболовлі, тоді як подання й зміна інших принад залишала судака байдужим.

Дуже непогано показали себе ріпери-фети в розмірі від 4 до 5 дюймів. Усіх найбільших судаків піймав саме на них. Але в розмірі до 3.8 дюйма фети завзято мовчали й рідко приносили невиразні клювання з відкушуванням хвоста. До того ж маючи в арсеналі до двох десятків різних кольорів, вдавалося ловити на три основні, про які я говорив.

Не потрібно також забувати й про пасивні принади, такі як слаги. Їх найчастіше використовують або на рознесеному оснащенні – відвідний повідець, або під час ловлі дроп-шотом.  Але сидіти й вимучувати судака на дроп-шот не було жодного бажання, тим більше, якщо він клював на джиг під час правильного подання принади. Тому застосовували великі 6-дюймові слаги з роздвоєним кінчиком хвоста, трохи сповільнюючи саме проведення принади завдяки повільнішому обертанню ручки котушки й коротких ривків спінінгом.

Так, окремо рекомендую використовувати мандулу. На кожній риболовлі в денний час з її допомогою вдавалося взяти одного-двох цілком залікових судаків. Але дуже складно працювати такою зачепистою принадою в умовах тотальної закорчованості місць ловлі – багато обривів. Тому краще мандулу використовувати тільки там, де немає корчів, – на пупках, звалах, брівках. Найкраще працювали салатові й бузкові з жовтим колірні комбінації цих принад.

Проведення й місця лову. Намагаючись відкрити для себе щось нове й уловистіше, спробували масу варіантів: від просмикування принади спінінгом, віддачі принади назад після підмотування, комбінованих проведень котушкою й вудлищем, але повернулися до того, на що найкраще судак реагував увесь цей період лову: два оберти котушки – пауза. Так, класичне проведення без різноманітних хитромудрих «штрихпунктирів» кінчиком спінінга приносило максимальний ефект, що перетворювався на кількість пійманих судаків, поділену на людей у човні. І що чіткішим виходило саме таке проведення з утриманням вершинки спінінга на рівні очей, то чіткішими й дзвінкішими були судачині клювання. Найяскравіші клювання були на раків. Можливо, судаків вони найбільше збуджували своєю грою або чимось іще, але саме раків завжди доводилося витягати із шахти судака, тоді як інші принади він прикушував і засікався за край пащі.

Щодо місць, де найчастіше ловилися великий судак і щука в цей період, виділю тільки одне: русло, глибокі перекати, поодинокі корчі. Знайдений на руслі корч, що лежав окремо, за три риболовлі приніс шість судаків вагою від 2 до 5 кг і щуку вагою понад 5 кг (риболовлі із проміжками в три дні). Тобто принципу «святе місце порожнім не буває» було дотримано дуже чітко. Знявши з корча кілька пристойних рибин, ми не з'являлися там три дні, і на четвертий знову там була досить велика риба. Клювання поблизу берега, на поливах і в косах, що заповнилися водою, були вкрай рідкісними. Але дуже непогано спрацьовували перекати, де раніше глибина була приблизно 4 метри, а зараз 7. Судак виходив туди годуватися, і якщо вдавалося вгадати час його виходу (часто з 11 години ранку й до другої дня) – риба не змушувала чекати з клюванням.

На цьому, мабуть, і все, чим хотілося поділитися к статті. Напрацювання приходять винятково в процесі риболовель, як успішних, так і не дуже. Але саме виїзди на річку, робота з новими місцями і принадами дають те, по що ми їздимо на риболовлю – клювання й трофеї. А це дорогого варте.