Відкритий лист мисливців міністру освіти та науки України

Анатолій Дементій

Березень, 2018 рік

Шановна Ліліє Михайлівно!

Мисливська спільнота дуже стурбована тенденцією зростання невігластва населення в питаннях мисливства. Віднедавна стосовно цього питання в Україні виникають доволі бурхливі суперечки між спеціалістами та людьми, які не мають і найменшого уявлення про принципи устрою мисливської галузі України.

Наразі суспільство розкололось на дві групи: тих, хто керується науковими розрахунками та підходами, тобто користувачі мисливських угідь, екологи, зоологи, мисливці та інші спеціалісти, і тих, хто не має навіть поверхневого уявлення про сучасний симбіоз людини і природи. З кожним роком зростає  кількість так званих «зелених», «зоозахисників», «екоконтролерів» однак, як засвідчила практика, майже ніхто з них, принаймні з ким нам довелося спілкуватись, не має й елементарного уявлення про те, що диких тварин утримують і охороняють у підсумку коштами мисливців. Дії цих невігласів-захисників часто мають протиправний характер, вони руйнують мисливські та спостережні вежі, палять мисливські будинки, перешкоджають здійсненню законних полювань, не кажучи вже про постійне безпідставне цькування мисливців у засобах масової інформації. Водночас усі ці «захисники» відмовляються співпрацювати задля боротьби з браконьєрством. Існує й багато інших питань, щодо яких виникають розбіжності в думках, однак усі вони здебільшого виникають через невігластво «захисників».

Просимо вас звернути увагу на відсутність або недостатність надання інформації про принципи ведення людиною господарської діяльності, зокрема й мисливської в системі дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти, адже саме через недостатність інформування дітей, учнів та студентів виникають непорозуміння та конфлікти в майбутньому. Але мова не йде про пропаганду мисливства, мова йде про необхідність роз’яснення принципів сучасного симбіозу людини й природи.

Свого часу через тривале обмеження полювання в повоєнні роки в багатьох європейських країнах виникали схожі проблеми, і саме через належне інформування молодого покоління на всіх рівнях освіти вдалось звести невігластво в цьому питанні до мінімуму. Наприклад, у Німеччині вже в третьому класі діти вивчають основи ведення мисливського господарства та гуманного використання тваринного світу, а в четвертому вчаться готувати їжу з дичини, яку самі розробляють, а заодно вивчають і анатомію птахів та тварин. Звісно, що в подальшому така освіта приводить лише до позитивних результатів.

Звісно, ми розуміємо і знаємо, що сучасні мисливці самі створили собі негативний імідж, публікуючи багато фото з полювань у ЗМІ, але саме через необізнаність людей у цьому питанні виникає негативна реакція.

Зі свого боку ми обіцяємо підтримку та допомогу в боротьбі з невіглаством, але вважаємо, що боротьба з ним має бути централізованою й охоплювати всі регіони та верстви населення. Сподіваємось на порозуміння.

Анатолій Дементій, громадська організація «Гадяцький клуб собаківництва»

 

P.S. Громадська спілка «Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств», представляючи інтереси користувачів мисливських угідь, зі свого боку хоче звернути вашу увагу на проблему відсутності кваліфікованих кадрів із питань ведення мисливського господарства. Так, у 2015 році з Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, було виключено спеціальність «мисливське господарство».

За період із 2010-го до 2016 року кількість користувачів мисливських угідь в Україні зросла з 908 до 1050 одиниць, водночас кількість мисливствознавців, зайнятих у мисливському господарстві, знизилася з 626 до 477 штатних одиниць. Отже, попит на кваліфіковані кадри мисливського господарства зростає, а можливості здобути відповідну освіту – немає.

Лише за належної підготовки кадрів для ведення мисливського господарства можна забезпечити ефективну охорону, якість біотехнічних заходів і обґрунтованість їхнього проведення. Тоді як у багатьох країнах Європи і світу спеціальність «мисливствознавство» є дуже шанованою, дає можливість упроваджувати наукове забезпечення ведення мисливського господарства на належному рівні, оптимально використовувати і відтворювати ресурси дикої природи, в Україні розвиток мисливської галузі через відсутність кваліфікованих кадрів є неможливим.