Алергія у собак

Уляна Яненко

Березень, 2018 рік

Чи страждають собаки на алергію? Ще й як! Причиною їхньої алергічної чутливості є їжа, комахи, медикаменти та препарати (шампуні, присипки, краплі проти бліх і кліщів тощо). У багатьох випадках алергію можна лікувати без ліків, але з деякими типами алергії медикаментозна допомога необхідна, можливо, навіть протягом усього життя.

Прояв цього захворювання може бути яскравим: миттєвий або раптовий набряк ока, щоки або всієї морди, численні висипи на шкірі або під шкірою, почервоніння вух, закисання очей та свербіж. А може бути прихованим, проявитися частковою втратою шерсті (алопецією) або виявлятися тільки під час аналізів. Тому, розшукуючи причинний фактор алергічної реакції, важливо брати до уваги особливості породи та прояви, що характерні для конкретного типу захворювання.

Сьогодні я розповім вам про найбільш часті випадки алергій, їхні прояви та ознаки. Отже:

1. Алергія на продукти харчування. Це найбільш розповсюджений вид алергії серед тварин. На частку харчової алергії припадає 10% від усіх алергій. Причиною такої проблеми є білки, що не сприймаються організмом тварини чи людини. Розповсюдженим алергеном від категорії продуктів харчування, як не дивно, є сира яловичина. А взагалі, алергія зовнішньо може виявитися почервонінням шкіри (особливо всередині вушної раковини), висипкою, свербіжом, частковим облисінням та отитом (атопічний отит). Проте діагноз без ветеринарного лікаря та всебічних аналізів поставити складно.

Друге місце серед чинників харчової алергії посідають штучні добавки: вітаміни, барвники, мікроелементи, що є складовими сухих кормів. Часто-густо саме недотримання технологій виготовлення, реалізація кормів із давнім терміном придатності, фальсифікація якості є основними причинами виникнення захворювання у собак. Така алергія може бути блискавичною і з анафілактичним шоком, а може виявитися тільки бурим кольором коріння шерсті по хребту собаки у світлих за окрасом порід.

На третьому місці серед алергенів є молочна продукція, соя та злакові (гречка, пшениця, їхні похідні).

Щоб виявити головний продуктовий подразник, який викликає масу проблем зі здоров’ям улюбленця, необхідно звернути увагу на раціон чотирилапого. Якщо ви годуєте тварину сирими м’ясними продуктами, обов’язково проварюйте їх, а річкову рибу обдавайте окропом. Виробники м’яса часто зловживають використанням антибіотиків, гормонів росту. До того ж, щоб товар не зіпсувався якомога довше, його наколюють безліччю консервантів. Такі хімічні сполуки з великою ймовірністю викликають у тварини алергію.

Загалом точний діагноз може поставити тільки ветеринарний лікар. Фахівець проведе обстеження та лабораторні дослідження, на підставі яких буде визначено подразник, лікар скаже, що обов’язково потрібно назавжди виключити з раціону тварини.

Найбільш розповсюджені препарати проти алергії – антигістамінні «Едем», «Діазолін», «Тавегіл» тощо. Вони усунуть свербіж, набряки та висипання.

Якщо до вищезазначених ознак алергії ще додадуться астма, набряк кінцівок, тоді вже потрібно підключати «важку артилерію», що може призначити тільки фахівець, виходячи з особливостей породи вашого собаки.

Часто ветеринарні лікарі вживають термін «атопічна алергія», «атопічний дерматит», «атопічний отит». Що це таке? Таке визначення дається захворюванню, чиннику якого не встановлено. Тобто зрозуміло, що це алергія або запалення вуха (отит), а причини, через що так сталося, не виявлено. Тоді господарю доводиться проходити складний шлях пошуку ланки (треку) у харчовому ланцюзі. Тижні, місяці минуть, поки ви шляхом виключення виявите причину захворювання. У вирішенні цієї проблеми може допомогти інформація про батьків собаки. Адже дуже часто ця «напасть» передається спадково.

2. Алергія на бліх, пил, хімічні речовини, квіти тощо. Щоб позбавити волохатого улюбленця цієї патології, доведеться докласти набагато більше зусиль, ніж, наприклад, у боротьбі з алергією харчового типу. По-перше, контакт з алергеном має бути повністю виключений (особливо стосується бліх). А для цього іноді може знадобитися навіть зміна місця проживання. У деяких собак, які страждають на алергію атопічного типу, відразу ж помічають позитивні зрушення у стані. Однак гарантувати відсутність інших алергенів уже на новому місці проживання переїзд не зможе.

По-друге, особливістю симптоматики атопії є уражені ділянки шкіри, а значить, собаку мучить свербіж. Під час розчісування ран ризик проникнення інфекції всередину шкірних покривів зростає в кілька разів. Найпоширенішим варіантом розвитку цього є приєднання до перебігу алергії у собаки захворювань грибкової природи.

Перш ніж дати хід лікуванню атопії, важливо повністю виключити харчовий подразник. Не запідозривши той чи інший продукт і водночас продовжуючи його вживання, немає сенсу щось робити і застосовувати терапевтичні дії проти усунення алергічних симптомів.

До того ж перестрахуватися необхідно не тільки введенням жорсткої дієти для тварини. На деякий період доведеться відмовитися від купання собаки за допомогою шампуню. Якщо після двох тижнів обмежень в їжі і застосування хімічних речовин позитивних результатів так і не вдалося побачити, наступним етапом стане обов’язковий візит до ветеринара.

Помітити, як зовні виявляється патологія у тварини, нескладно, якщо вчасно не почати лікування алергії у собак. Алергія атопічна та харчова/хімічна мають спільні зовнішні ознаки. Та після їхньої появи не треба зволікати. Якщо нехтувати лікуванням, то прояви можуть поглибитися й лікування буде дещо складнішим і дорожчим.

Наведу для читачів приклад зі свого «собачого» життя. Наш собака дуже любить викачуватися у снігу. Тож одного зимового ранку ми вийшли на прогулянку. Стрибки, пробіжка, бар’єри закінчилися традиційним викачуванням. Уже за 30 хвилин після цього у пса набрякла половина морди від вуха до писку. З німця вийшов такий собі шар-пей! Протягом своєї практики я зустрічала багато алергій і загалом ті, що траплялися на морді, були симетричними. А тут – повна халепа! Я вагаюся в діагнозі, та бачу, що око червоніє й запливає ще дужче й відкладати з допомогою тварині далі нікуди. Відразу даю хвостатому «Діазолін» по 0,5 г. Око промиваю заваркою чаю, а згодом приєдную «Окулохель». Уже за годину після ліків мій «кутузов» знову стає схожим на пса.

Коли йшла по вулиці повз місця, де собака заривався у сніг, то побачила, що там чистили пилосос і на снігу лишилися смуги бруду. От так і було виявлено причину нашої проблеми. Часу на все про все пішло 4 години (від утворення набряку до остаточного його сходження). «Діазолін» та «Окулохель» ще застосовували три доби.

Ось така історія. Але ж господарі у згаданого пса – ветеринари. А вам раджу в таких випадках одразу звертатися до клініки, не зволікати. Адже від цього залежить успіх подальшого лікування вашого улюбленця.

Будьте здорові!

Уляна Яненко, лікар ветеринарної медицини