Оце так випробування…

Зоя Мєдвєдєва

Лютий, 2017 рік

 

Почула я цю історію нещодавно, але відразу повірила в те, що це правда, тому що розповіла мені це особа компетентна й поінформована. А ще тому, що наші люди здатні ще й не на таке!

Трапилося це минулої осені. В одному з обласних підрозділів ФМСУ оголосили про проведення випробувань лайок по білці. Сам по собі це дуже хороший намір, тому що дипломи по вільних видах дичини стали для лайок пріоритетними. І це правильно, адже підсадні звірі й птахи поводяться зовсім не так, як вільні. А випробування по білці взагалі стали рідкістю.

Зрозуміло, що звістка про такі неординарні випробування поширилася серед лайчатників не тільки в області організатора, але й по сусідніх областях. Зацікавилися й власники лайок Київської області. Їх, щоправда, попередили, щоб вони заздалегідь зателефонували організаторам і домовилися про свою участь, тому що білки може бути мало й усім не вистачить. І вони зателефонували. Їм відповіли, аби приїжджали, усім вистачить. Ну й поїхали…

Дзвінки про те, що трапилося, почалися вже вранці в день випробувань. Згодом подробиці повідомляли вже особисто ті, хто поїхав на захід. Виявляється, що організатори вирішили не морочитися з пошуком підходящих лісових угідь із достатньою кількістю білки. Вони придбали в зоомагазині якогось гризуна. Якої породи був гризун – досі лишається таємницею за сімома печатками, а учасники так його й не роздивилися (хоча навряд чи це була білка, тому що вони заборонені для продажу в зоомагазинах). Загалом, історія така: гризуна посадили на дерево й прив'язали довгою мотузочкою. Та гризун не даремно називається гризуном. Він (чи вона) дуже швидко перегриз мотузку й утік. Саме тому його породу й не встигли визначити.