Мої спінінгові вудлища

Ігор Ткач

Квітень, 2018 рік

На сьогодні ринок спінінгових вудлищ насичений найрізноманітнішими виробами, починаючи з відносно дешевих і до дуже дорогих. Крім того, усе це різноманіття має різну довжину, стрій, тест, вагу. Не кажучи вже про матеріал та фурнітуру, яка використовується під час виготовлення.

Дивлячись на сучасні стрункі, легкі та дзвінкі графітові спінінги, мабуть, мало хто задумувався над тим, який шлях ці вудлища пройшли, щоб мати нинішні параметри та характеристики. Адже перше спінінгове вудлище було придумане в Англії наприкінці XVII – на початку XVIII століття. Виготовлялись вони тоді з дерева, до того ж застосовувались досить екзотичні породи, такі як бамбук, грінгард, лансвуд, хікорі. Дерев‘яні вудлища тримали монополію на ринку до 60-х років минулого століття. Потім з’явилися вудлища із алюмінію з титаном та майже одночасно зі скловолокна. Виробництво спінінгів зі скловолокна на деякий час задовольнило попит рибалок, такі вудлища практично не ламались, були не важчими за металеві і мали хоч якийсь стрій та чутливість. Проте справжня революція у виробництві спінінгів відбулась у 1974 році, коли американська компанія Fenwick презентувала перший спінінг із вуглеволокна (графіт, карбон). Використання цього матеріалу дало виробництву спінінгових вудлищ новий поштовх.

Особисто я починав ловити дюралевим спінінгом зі старою доброю інерційною котушкою. Цей комплект ми з батьком придбали на початку 90-х років за сімнадцять купонів. Вага застосовуваних тоді блешень була по 20-30 г і такої кількості принад, як тепер, не було й близько.

Щоб закинути спінінг з інерційною котушкою, потрібно було мати справжній талант. Часто можна було заплутатись у «бороді», яка траплялася під час виходу волосіні. Перші мої невдалі спроби освоїти спінінгову ловлю років на десять змусили мене забути про спінінг і ловити винятково на поплавцеву снасть. Але такої бажаної щуки я тоді так і не впіймав.

Усе докорінно змінилося після того, як тесть подарував мені на день народження спінінг із вуглеволокна. Із цього часу я конкретно підсів на спінінгову ловлю. Ніколи не забуду – то був Condor Performance із карбону IM6 завдовжки 2,4 метри та з тестом 10-30 г. Спінінг мав досить простий та невиразний дизайн. Стрій був середньо-швидкий. Із цим спінінгом я навчився ловити на обертові і коливальні блешні та силіконові принади. Легко справлявся з воблерами типу «кренк» та «шед».

Condor Performance – універсальний спінінг, саме те, що треба було новачку. Річ у тім, що рибалка, який починає освоювати спінінг, не орієнтується на ловлю конкретної риби конкретними принадами і в конкретних умовах. Йому просто хочеться ловити спінінгом будь-яку рибу і не обов’язково у великій кількості. Приваблює сам процес лову на спінінг. А для цього потрібна снасть, якою можна більш-менш комфортно ловити на різні типи принад і в різних умовах. Універсальне вудлище для початку – це саме те.

Пізніше я навіть використовував його для твічінгу деяких воблерів міноу та для лову на поппери і волкери. З його допомогою починав пробувати освоювати цей метод лову. Вадою для твічінгу була велика довжина спінінга, через що він під упористими воблерами «провалювався» та був некомфортним при лову з човна. Хоч на бланку спінінга і написано, що нижня межа тесту 10 г, але вудлище досить гарно справлялось з воблерами і блешнями вагою від 6 г. Більше ніж 18 г не кидав, бо на той час у коробках нічого важчого не було. Як для першого карбонового спінінга, то він був досить нічогеньким. За правильного використання Condor Performance досить живучий. За допомогою цього вудлища я упіймав свою першу щучку на спінінг і по-справжньому розпочав кар’єру спінінгіста.

Згодом було придбане вудлище Flagman Sovereign IM6, довжиною 2,4 метри та з тестом 5-25 г. Спінінг швидкого строю, але незважаючи на це, гнувся він майже від середини. На кінці рукоятки стояв набір металевих шайб, які можна було знімати та одягати. Це дозволяло ідеально налаштувати баланс снасті. Призначений цей спінінг для джигової ловлі, але ловив я ним і на блешні, і на воблери. Особливо успішно виходило анімувати цим спінінгом складені (з 2 частин) воблери. Маніпулюючи кінчиком спінінга, дуже достовірно вдавалося копіювали реальний для хижака об’єкт. Ловив також на поппери окунів, тільки для цього використовував звичайну волосінь замість плетінки. З Sovereign я вчився азам джигової ловлі на малих річках та озерах і впіймав свою першу щучку на джиг. Спінінг легко справлявся з принадами від 4 до 20 г. Своїх грошей він коштував, і ми з ним багато пережили.

З часом, вирішивши остаточно перейти на твічінг, загорівся бажанням обзавестися вудлищем саме для цього виду ловлі. На одній із рибацьких барахолок купив злегка «поношений» St.Croix Avid AVS 70MF2 (2,13 м) із тестом 5,25-17,5 г, стрій швидкий. Цей спінінг був уже не з бюджетної категорії. Бланк вудлища виготовлений із високомодульного карбону марки SC-III, що забезпечує неймовірну міцність та потужність разом із гарною чутливістю та легкістю. У порівнянні з моїми попередніми палками, досить цікавий та добротний спінінг. Дизайн добре пізнаваний. Верхній тест занижений, у принципі, як і в багатьох американських вудлищ. Нижня межа також занижена. Твічінг «міношок» був комфортним від 7 г. А по верхній межі я спокійно використовував воблери вагою до 17 г.

Цей спінінг серед рибалок розцінюється як універсальний, тобто і для джигу, і для твічу. Проте брав я його саме для твічінгу, але тут він мене не зовсім влаштував. Спінінг видався трохи «сопливим», потрібен був жорсткіший. Для твічінгу краще було б, якби був AVS 66 MF2, тобто 1,98 м. Відловив я ним недовго, усього кілька риболовель, і продав на тій самій барахолці, де й купив.

Після цього я став щасливим власником St.Croix Legend Elite LES 66 MF2 з тестом 5,25-17,5 г. Його мені привіз з Угорщини знайомий риболов-спортсмен за дуже вигідною ціною (значно дешевше, ніж у нас). Це була серія досконалих спінінгів від St.Croix. У виготовленні бланків вудлищ використовується карбон SC-V, що дало змогу ще більше зменшити вагу та покращити чутливість. Дизайн спінінга доволі примітний, що дає можливість розрізняти його здалеку. Загалом усе в ньому виглядає акуратно і без вад. Швидкий стрій спінінга ідеально підійшов для твічінгу воблерів, які були в моїх коробках. Використовую його для воблерів від 5-6 г. По верхній же межі вільно ловлю воблерами вагою до 18 г, але це далеко не межа для нього. За розумного підходу можна навантажувати й більше. Запас міцності в нього не менший, а навіть більший, ніж у St.Croix Avid. На цей спінінг можна успішно тягати невеличких окунців вагою до 100 г, і водночас він чудово впорається з великою щукою. Кидкові якості та чутливість на висоті. Прекрасно відчувається, як принада чиркає по траві. Як на мене, оптимальна довжина спінінга 1,98 м дає можливість використовувати його як під час лову з човна, так і для лову з берега.

Вудлище відразу гарно лягло мені в руку. Легке, в міру жорстке, потужне, гарно в’яже рибу, тому найближчим часом нічого поки що міняти не збираюся. Єдине, що хочеться, то це ще поповнити свій арсенал вудлищем з тестом до 8-10 г для комфортного лову на легкі принади. Дивлюся на спінінги Favorite, які на сьогодні непогано себе зарекомендували.

Маючи за весь час захоплення спінінговою ловлею різні вудилища, я їх усі намагався прилаштувати для ривкового проведення принад, тобто для твічінгу. Адже саме цей вид лову мене підкорив.

Напевно, таку тернисту доріжку проходить чи не кожний рибалка-спінінгіст. Починається все з простих, іноді навіть із дуже бюджетних вудлищ. Потім із набуттям досвіду та вподобань кожного щодо виду спінінгового лову ми поступово наближаємось до вищого дивізіону. І з часом у нас з’являються делікатні та витончені «інструменти» для спінінгової ловлі, і коли ми досягнемо вершини досконалості, ніхто не знає. Як-не-як, а гонка озброєнь у спінінговій ловлі триває постійно.

А втім, неважливо, якого класу в тебе спінінгове вудлище, аби тільки риболовля дарувала задоволення.