Одна рушниця на двох?

Володимир Яковлєв

Червень, 2018 рік

«Чи можна одну мисливську гладкоствольну рушницю офіційно оформити за двома дозволами на двох членів однієї сім’ї, наприклад, на батька та сина, щоб цією рушницею міг користуватися чи батько, чи син?» – запитують в редакції наші читачі.

І ще одне запитання: чи може батько надати для полювання рушницю своєму синові, який не має власної рушниці та, відповідно, не має дозволу на носіння та зберігання власної рушниці?

Щодо відповіді на перше запитання, то відповімо коротко: «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї…», затвердженою наказом МВС України №622, яка нам усе ще замінює закон про зброю, не надано права реєструвати одну й ту саму одиницю вогнепальної зброї за двома громадянами, навіть якщо вони є близькими родичами.

Щодо запитання, чи може батько надати для полювання свою рушницю у своїй присутності своєму синові, який навіть має 18 років, одержав посвідчення мисливця та щорічну контрольну картку обліку добутої дичини та порушень правил полювання, а також придбав у користувача мисливських угідь дозвіл на добування (наприклад, відстрільну картку), то тут ми насамперед звернемося до приписів закону України «Про мисливське господарство та полювання» (далі – Закон).

Прочитавши вимоги ч. 2 ст. 12 Закону, ми встановимо, що полювання з використанням вогнепальної мисливської зброї дозволяється лише особам, які в установленому порядку одержали в уповноваженому державному органі відповідний документ дозвільного характеру на право користування цією зброєю. Окрім того, частина перша цієї статті Закону дозволяє право на полювання у межах визначених для цього мисливських угідь громадянам України, які досягли 18-річного віку, іноземцям, які одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання. Документи, що засвідчують право на полювання, визначено у ст. 14 Закону, серед них обов’язковим документом на право полювання зазначено дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання (абзац п’ятий частини першої вказаної статті).

Отже, у вказаному випадку син не може користуватися на полюванні батьківської зброєю, якщо у сина немає дозволу на право користування вогнепальною мисливською зброєю. Навіть у присутності батька із його дозволом, а також за наявності у сина всіх інших документів на право полювання, передбачених ст. 14 Закону.

Думаю, це логічно та зрозуміло: навіщо ж тоді у громадян перед наданням їм дозволів на зберігання та носіння зброї перевіряти стан здоров’я (зокрема і психічного), вимагати від них вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, якщо можна було б просто взяти родича, який уже має мисливську зброю із дозволом, його рушницю та поїхати на полювання.