Ловля на поверхневі принади

Ігор Ткач

Червень, 2018 рік

Мілководдя – невід’ємна частина практично будь-якої водойми. Це можуть бути тихі заводі, затоки, невеликі озера, ставки, стариці, торф’яні кар’єри, болотисті місцевості та простори водосховищ. На мілководних ділянках водойм, де глибина не перевищує півтора-двох метрів, приповерхневий і поверхневий шари є дуже важливими у житті хижих риб. Там сконцентрована велика кількість дрібної риби, яка годується на поверхні. Як правило, мілководдя мають багату водну рослинність, а для риб’ячого дріб’язку це і багаті кормові угіддя, і надійне укриття від хижаків. До того ж миші, жаби, пташенята водоплавних птахів – усе це також потенційна здобич хижої риби. Саме тому основну увагу хижаків у цих водоймах прикуто саме до поверхні води. Для них це і стіл, і дім одночасно. Через це використання класичних поверхневих принад на мілководді, таких як поппери та волкери, буває ефективним.

На перший погляд, поверхня мілководних водойм здається чистою. Проте робиш закид звичайної принади, чи то воблера, чи то блешні, і вона одразу ж за щось чіпляється. Підпливаєш ближче і бачиш, що там суцільний килим із водяних заростей, який тільки трохи не доходить до поверхні. Отже, звичайну принаду провести тут проблематично, а от поверхневу – якраз.

Ловити на поппери та волкери можна весь сезон відкритої води. Як за низьких температур – трохи вище від нуля градусів, так і за аномально високих – до сорока градусів; навесні – в мілководних місцях, які утворилися після паводку; восени, коли падає рівень води та ще не впали водорості, збереглися острівки рослинності й ряски. Але найкраща пора для цих принад – літо.

Найкраще, коли на воді повний штиль або ж невеликі брижі. Зазвичай така погода буває зранку та ввечері. О цій порі риба виходить на поверхню, та й роботу принад у вранішні й вечірні години чутно далеко, що приваблює хижака.

Не буде заважати лову навіть дрібний дощик, а ось у сильний вітер риба йде на глибину, тому тут поверхневі принади вже не спрацюють. Крім того, закинути точно в потрібне місце і потім провести легку принаду в сильний вітер проблематично.

Однією з найпопулярніших поверхневих принад вважається поппер. Завдяки зрізу та заглибленню в передній частині поппер видає під час проведення характерний булькаючий звук і хвилю бризок. Залежно від плавності ривків спінінгом цей звук може бути різної тональності та сили. Хвостовий трійник деяких попперів має опушку. Під час лову щуки користь від цієї опушки сумнівна, але ось для окуня вона важлива і провокує його на атаку.

Щоб збільшити шанси на успіх використовують кілька видів проведень поппера. Частіше застосовують серію з коротких і динамічних ривків без пауз. Це дає змогу швидко обловити велику акваторію і знайти активного хижака. Класичною є проведення із серії середніх за величиною і динамікою ривків із паузами. Тобто два ривки – коротка пауза, один ривок – коротка пауза, три ривки – коротка пауза тощо. Ще один тип проведення складається із серії довгих, але не дуже динамічних потяжок зі ще довшими паузами. Правильна робота поппера виходить тоді, коли на поверхні води після проходження принади залишається якийсь час доріжка з бульбашок.

Волкери – це поверхневі принади, які під час проведення малюють на водній гладі чітку «змійку». У них незвична геометрія тіла (обтічна передня частина, в деяких моделях вигнуте тіло) і баланс зроблений так, що голова завжди вище від поверхні води. Завдяки цьому вони переміщуються по поверхні плавним зигзагом, нагадуючи вужа, що пливе, або ж злегка занурюються і рухаються у всі боки, нагадуючи поведінку пораненої рибки. До недавнього часу ці принади були обділені увагою спінінгістів, хоча перші їх прототипи з’явилися ще в першій половині минулого століття.

Як і поппери, їх можна анімувати різними проведеннями за різної інтенсивності ривків спінінгом. На великих акваторіях під час пошуку активної риби можна використовувати швидке монотонне проведення з ривками однієї сили та частоти. Для приваблювання не надто активного хижака використовується проведення шляхом чергування кількох ривків із паузами. Тут можна урізноманітнити рух волкера різними за тривалістю паузами та кількістю ривків.

Враховуючи велику різноманітність принад на сьогодні, не буду зараз перераховувати всі наявні на ринку моделі попперів і волкерів. Зупинюсь тільки на тих, які є в моїй колекції і які справді ловлять.

З-поміж попперів насамперед я б згадав про легендарний 3D Popper від Yo-Zuri. Це мій перший японський поппер. Він завжди дає гарний результат. Незважаючи на невеликий розмір та вагу, він летить, як куля, і за вітром, і проти. Апетитно та акуратно булькає, легкий у освоєнні навіть новачку. Основні об’єкти лову – окунь та щука до двох кілограмів.

Ще один універсальний боєць – Pop-X від Megabass. Крім класичного попперного, його можна легко провести ще й волкерним проведенням, але на додачу він буде ще й злегка булькати. Водночас анімацію спінінгом потрібно робити плавною й обов’язково ритмічною, щоб принада в кожний бік розверталась з однаковою силою. Pop-X добре приваблює як окуня, так і щуку, а буває, клює і досить непогана краснопірка.

Jackson R.A.Pop – класичний поппер. Його від інших принад вирізняє голосний булькаючий звук, який він видає під час правильного проведення. Маючи заднє центрування, поппер займає у воді практично вертикальне положення. Під час різких ривків носова виїмка захоплює повітря, водночас лунає голосний сплеск, який приманює щуку з великої відстані. Це, мабуть, один із небагатьох попперів, гра якого не збивається навіть під час невеликої хвилі. R.A. Pop – класична щуча принада, хоча, буває, її хапають і солідні окуні.

Якщо ваша ціль – велика щука, то тут уже потрібна більша принада. У цьому вам допоможе Pop Max від Megabass вагою 14 грамів. Він починає працювати навіть під час невеличких ривочків спінінгом. Чудова гра принади досягається завдяки прорізям, які є в передній частині. Pop Max має гарні польотні характеристики і призначений насамперед для ловлі на дальніх та середніх дистанціях. Звукова камера в голові принади створює таку комбінацію звуків, що хижа риба просто кидається на цей поппер.

Із волкерів у мене стабільно ловить різних за величиною окуня й щучку волкер ZipNZiggy від Owner Cultiva. Він малює чітку «змійку» на поверхні води за будь-якої інтенсивності ривків спінінгом. Також він простий у освоєнні.

До речі, досить непогану копію цього волкера робить хлопчина із Ужгорода. Називає він його «ужгородський стік». На відміну від оригіналу, випускається у кількох розмірах – від 35 до 90 мм, і в ширшій кольоровій гамі. Я свій ужгородський стік у розмірі 65 мм розловив із третього закиду щукою на річці Трубіж.

Dog-X від Megabass відомий, мабуть, більшості спінінгістам. Уловиста і слухняна принада, що дає можливість робити різні анімації в різних темпах, аж до дуже швидкого. Часті ривки за високої швидкості проведення не збивають його гри. Це дуже важливо під час швидкісного методу прочісування акваторії в пошуках хижої риби. Аеродинамічні характеристики цього волкера дають можливість робити не тільки дальні, а й досить точні закиди. Ця властивість допомагає ловити як у вікнах серед густих водоростей, так і вздовж стіни рогози. Але орієнтований поппер більше на щуку.

Sammy від Lucky Craft – типова «пошукова» модель із гарними аеродинамічними характеристиками. У спокійному стані займає у воді практично вертикальне положення. Полюбляє швидке та ритмічне проведення і має шумову капсулу, яка видає голосне звучання. Завдяки активній грі і звуковому супроводу волкер стає дуже помітним і гарно працює по активному хижаку. Випускається в кількох розмірах, які орієнтовані як на щуку, так і окуня.

ZipBaits Irony 90 приваблює хижака зі значної відстані завдяки ефективній шумовій капсулі. Для того щоб він працював, не потрібно докладати багато зусиль, Irony включається в роботу навіть після перших легких потяжок. Під час проведення він рухається з боку в бік, розвертаючись практично на 180 градусів. Важкий та далекобійний волкер подобається як дрібній щуці, так і екземплярам за 2 кілограми (принаймні таке з мого досвіду). Часто використовую його, коли щука не активна.

Кожна модель поверхневої принади досить індивідуальна. Під кожну з них підбирається своя довжина і частота ривків спінінгом. І все це потрібно визначати практичним шляхом на воді, приділивши певний час кожній принаді окремо. Лише так можна визначити всі проведення, за яких гра попперів та волкерів буде найспокусливішою для хижака.

Часто атака хижої риби відбувається одразу після приводнення принади, іноді за деякий час. Тому, закинувши принаду, потрібно зробити паузу на кілька секунд, поки розійдуться кола. Під час проведення так само можна робити тривалі паузи, більші, ніж зазвичай. Або ж спробувати пограти принадою практично на одному місці. Адже що більше принада буде в місці стоянки хижака, то більше шансів, що він зацікавиться нею.

Слід зазначити, що під час ловлі на поверхневі принади буває багато промахів та сходів. Доводиться часто спостерігати картину, як від кущика трави або від стіни рогози відходить хвиля і йде у напрямку принади. Якщо щука не схопила принади з першої спроби, атаки можуть тривати кілька разів поспіль. Буває, доводиться повторювати проведення, аж поки хижак впевнено не візьме принади. Під час атаки бажано робити паузу дві-три секунди і тільки потім підсікати.

Що стосується снастей, то спінінг для таких принад потрібен жорсткий, швидкого або надшвидкого строю та невеликої довжини – 2,10 м максимум. Сам використовую 1,98 м. Жорстка палка потрібна для того, щоб можна було без проблем перетягувати щуку через суцільні водорості і не давати можливості їй пірнути в них. Якщо ловити принадами до 10-12 г, то котушки розміром 2500, за класифікацією Shimano, буде цілком достатньо. Обов’язково плетінка діаметром 0,15-0,19 мм. Головна перевага плетінки в тому, що вона дає можливість легше і краще контролювати роботу принади. Та й витягувати щуку, яка може завести у гущу рослинності, можна без церемоній. Ну і не забуваймо про сталевий повідець для захисту від щучих зубів. Я використовую звичайну струну-скрутку без кілець і вертлюжків. На короткому повідку гра принад трохи краща, але це буває невиправдано, бо доводиться подеколи втрачати принаду, коли щука промазує по ній і ріже плетінку. Також не варто брати надто грубі повідки, оскільки це сковує гру поверхневих принад.

І ще. Я б не стверджував, що ловля на поверхневі принади ефективна завжди і всюди. На одній водоймі вони ловлять краще, на другій – гірше. Але ловити на них дуже цікаво, захопливо та азартно. Виходи до принади з великої відстані, ефектні атаки з фонтанами бризок – і все це як на моніторі.