Як живеш, перекате?

Микола Линник

Червень, 2018 рік

Більшість рибалок-любителів віддає перевагу використанню донних снастей для обловлювання найглибших ділянок ріки. Воно й зрозуміло, адже основним об'єктом лову фідера є лящ. А він, як відомо, живе переважно на глибині. Але не завжди.

Про те, що таке «глухозимʼя», напевно, знають навіть ті рибалки, які взимку й вудку в руках не тримали, а от про те, що існує «глухоліття», говорити не заведено. Хоча, якщо провести паралель, то й узимку, у найлютіші морози, і влітку, коли настають спекотні дні, риба поводиться приблизно однаково, і щоб умовити її на клювання потрібно багато чого поміняти.

Більшу частину року абсолютно справедливо вважати, що в річці лящ буде триматися найглибших місць. Але тільки не у спеку. У таку пору навіть цей любитель глибини зраджує свою звичку й виходить на саму мілину, де прекрасно сусідить із іншою рибою.

Не можна сказати, що факт присутності ляща на мілині в найспекотніші дні мені колись зовсім не був відомим. Років 30 тому з полегшеним варіантом звичайної донки-закидачки на річкових косах ми досить успішно ловили плотву й білоочку, а іноді й ляща. Снасть складалася зі шматка волосіні завдовжки 15-20 м, до кінця якої замість традиційного свинцевого тягарця-ложки було прив'язано важку гайку. За 20 см вище від гайки до волосіні кріпився довгий повідець. Принадою зазвичай служив гнойовий черв'як. Але за його відсутності рибу можна було ловити й на кульки з білого хліба або тісто з борошна й води. Під дією течії гайка повільно котилася по дну ріки, а рибалка з волосінню в руці ішов за нею по берегу. Рельєф дна на будь-якій річковій косі складається по черзі з перекатів і ямок, так званих закосів. Перепад глибини в таких місцях може становити й півтора метра. Та й рух води за такими підводними дюнами сильно міняється, як за швидкістю, так і за напрямком. А всього за якихось 30 метрів проходить русло ріки. Чим не місце для годівлі риби? Найчастіше клювання риби відбувалися в момент, коли тягарець скочувався в ямку. Якщо риба не клювала, снасть перезакидалася, і подорож уздовж берега тривала.

Тож деяка «система цінностей» у мене була. І позаторік, коли ріка обміліла більше ніж зазвичай, я вирішив адаптувати її до сучасних снастей. Експерименти ці виявилися досить успішними. Завдяки ним у моїй скарбничці рибальського досвіду з'явився ще один захопливий спосіб застосування англійської донної вудки.

Із усього різноманіття моделей фідерних вудлищ для лову на закосах мені сподобалися найлегші з них, так звані пікери. Дистанція лову на таких риболовлях зазвичай не перевищує 20 метрів. І довге, з великим запасом потужності вудлище тут не потрібне. Набагато важливішою виявилася його здатність працювати з найлегшими оснащеннями. І тут фідерам класу light немає рівних. Ще один важливий нюанс. Із важкими фідерними годівницями в закосах не порибалиш. Для того, щоб риба активніше цікавилася принадою, потрібно намагатися підібрати вагу годівниці так, щоб у міру вимивання підгодовування оснащення сповзало б по дну. І тому не останньою якістю вудлища буде наявність достатньої кількості запасних вершинок із плавним збільшенням їхньої потужності.

Для лову риби в річкових закосах особливих вимог до котушок немає. Цілком підійде й будь-яка спінінгова модель.

Оскільки через постійний контакт із гострими краями черепашок після кожної риболовлі доводиться відрізати по кілька метрів волосіні, використання плетінки, а також дорогих моделей монофільної волосіні я вважаю невиправданим.

Для риболовлі в річкових закосах найзручнішим варіантом оснащення виявився так званий in-line монтаж. Суть його полягає в тому, що годівниця на спеціальній кліпсі вільно ковзає по всій довжині основної волосіні. Відсутність верхньої межі, яка є на всіх петльових оснащеннях, дає можливість значно збільшити час клювання. Усе-таки біля берега риба поводиться обережно і, узявши корм, намагається швидше втекти. Якщо пересування годівниці по волосіні обмежене, клювання нагадує один або кілька блискавичних ривків, відреагувати на які дуже важко. Відчувши вагу годівниці, риба часто кидає принаду. А з монтажем in-line у момент клювання годівниця залишається лежати на дні, анітрошки не заважаючи рибі поглинати принаду. І в рибалки залишається досить часу для того, щоб вчасно зробити підсікання.

В'яжеться монтаж in-line досить просто. Спочатку на основну волосінь по черзі надіваються кліпса й гумовий амортизатор. Щоб повідець під час закиду не захльостувався за годівницю, нижче від амортизатора формується скрутка завдовжки 5-10 см. Головне, щоб відведення виявилося трохи довшим за годівницю. Фіксую скрутку вузлом «вісімка». Дуже добре, якщо між основною волосінню й повідцем буде стояти шматочок амортизатора Feeder Gum. Ця еластична вставка неабияк виручає, якщо на гачок сяде велика риба. Повідець до основної волосіні кріпиться способом «петля в петлю». Гачки вибираю потужні.

Основною причиною появи риби в річкових закосах є черепашка. У теплій воді починається дефіцит кисню, і безліч молюсків гине. Мертва черепашка є легкодоступним висококалорійним кормом, і щоб риба перемкнулася з неї на поїдання вашого підгодовування, воно має бути таким само поживним й ще доступнішим. У теплій воді такою альтернативою можуть стати підгодовування, приготовлені на основі пареного гороху й кукурудзи. Самостійно готувати ці зернові культури непросто, та й вправність певна потрібна. Замість гороху й кукурудзи я спробував використовувати короповий або лящовий пеллетс. Експеримент мені сподобався. Звичайно, річковий сазан у закосах зустрічається рідко, але «дріб'язок» ця добавка відганяє дуже добре. Мій улюблений склад підгодовування для лову риби в закосах має приблизно такий вигляд: 1 кг підгодовування Optimist Elite «Лящ» змішую з 1 кг підгодовування Optimist Elite «Ріка», і після того як суміш уже буде готова до використання, додаю до неї приблизно півлітра пеллетс. Виходить дуже поживна й ароматна суміш, яка швидко збирає навколо себе рибу й довго утримує її в одному місці. Крім цих елементів, у моїх підгодовуваннях обов'язково є багато опаришів і рубаних червʼяків. На одну риболовлю я витрачаю 300-500 мл. До речі, купувати червʼяків і опаришів літрами виявляється набагато дешевше. Якщо дрібно порубані червʼяки вводяться в суміш відразу, то опаришів я додаю порціями в кожну годівницю. Так виходить набагато ощадливіше.

Щоб не бігати, як у дитинстві, берегом із вудлищем у руках, мені довелося сильно переглянути весь накопичений раніше досвід лову риби з англійською донною вудкою. І насамперед це торкнулося підгодовування риби. Закоси – це не брівка й навіть не річкове плесо, де, правильно виставивши дистанцію закиду, рибу можна зібрати підгодовуванням. Тут потрібно постійно пам'ятати про те, що риби в обраному вами місці може просто й не бути, а із сусіднього закосу вона не припливе навіть по найсмачніший корм. Занадто багато стартового закорму на закосах не потрібно. Щойно підгодовування просочиться водою, я набиваю ним годівницю, вішаю на гачок принаду й починаю ловити. Якщо риба в обраному закосі є, клювання починаються відразу. Якщо протягом перших 15 хвилин лову риба ніяк себе не виявила – є сенс поміняти місце. Благо, ходити далеко не треба. Коли рибу знайдено, протягом першої години я перезакидаю снасть із інтервалом 1 хв. Потім, залежно від частоти клювань, цей інтервал можна збільшити до 3 хвилин. А для підвищення інтересу риби до принади на гачку, кожні 20-30 секунд я на 2-3 оберти котушки укорочую волосінь. Основна мета – визначитися, яка саме риба переважає в цьому закосі. Від того, наскільки швидко це вдасться зрозуміти, залежать усі інші тактичні ходи. Наступне завдання – визначитися з найпривабливішою на сьогодні принадою й відрегулювати довжину повідця. У закосах чи не щопівгодини можуть мінятися сила, а іноді й напрямок течії. Що течія сильніша, то більша частота клювань і довшим має бути повідець. У період ослаблення течії, якщо клювання стали рідшими, є сенс спробувати рибалити з коротшим повідцем. І так протягом усієї риболовлі. Тож ловлю на пікер у закосах статичною не назвеш.

І наостанок хочу дати одну практичну пораду. Якщо на пікер сіла велика риба, що трапляється не так уже й рідко, квапитися не варто. Усе потрібно робити спокійно й плавно. Просто тримаєте волосінь натягнутою й не допускаєте її провисання. Не панікуйте й не намагайтеся притримати шпулю котушки рукою, якщо риба стягне зі шпулі котушки деяку кількість волосіні. Головне, щоб гальмо котушки вчасно включалося в роботу. І не намагайтеся тягти рибу вгору. Вона поводитиметься набагато спокійніше, якщо в процесі виведення вудлище буде розташоване паралельно до води. Ну і звичайно, не забувайте про подсак. Біля берега навіть стомлена боротьбою риба здатна на вирішальний ривок, який може закінчитися не на вашу користь.